Постанова № 72233412, 13.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 388/314/15-ц

№ провадження 22-ц/781/259/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко П. М.

Доповідач Кіселик С. А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.02.2018 року

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого - Кіселика С. А.(суддя доповідач),

суддів : Черненко В.В., Гайсюка О.В.,

секретар судового засідання Гончар В.В.,

учасники справи: ОСОБА_2.( позивач);

ОСОБА_3 (відповідач);

Долинська міської ради Кіровоградської області(відповідач)

Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді (третя особа);

Державна архітектурно-будівельна інспекція України(третя особа),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Долинської міської ради Кіровоградської області, за участю третіх осіб: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з власником суміжної земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Долинської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді Кіровоградської області; Державна архітектурно-будівельна інспекція України про знесення самочинно побудованої споруди,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, в якому просила визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0725 га та зобов'язати Долинську міську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3.

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, шляхом знесення самовільно побудованої нею споруди, як побудованої в порушення будівельних, протипожежних і санітарних норм.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2016 року, ухваленим за апеляційними скаргами сторін, первісний та зустрічний позови задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право на приватизацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано Долинську міськраду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_2 знести самовільно побудовану нею господарську будівлю, орієнтовно розміром: довжиною 8,5 м., шириною 5,50 м., висотою 5,8 м., яка розташована на відстані 1 м. від межі по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом знесення самовільно побудованої споруди скасовано, справу у вказаній частині направлено на новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Долинської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді Кіровоградської області; Державна архітектурно-будівельна інспекція України про знесення самочинно побудованої споруди та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення зустрічного позову.

ОСОБА_3 зазначив, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилась, апеляційну скаргу не визнала і просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.

У відзиві позивач зазначила, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2012 року позивачем придбано житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1. Також, вона є землекористувачем земельної ділянки, що розташована за вказаною адресою, на якій в 2014 році позивач відступивши 1 метр від межі із суміжною земельною ділянкою, власником якої є відповідач, на відстані двох метрів від будівлі, що належить ОСОБА_3 ( при необхідній мінімальній відстані 8 метрів), самовільно з порушенням санітарних і протипожежних норм та правил побудувала господарське приміщення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що самовільне будівництво господарського приміщення порушує права відповідача ОСОБА_3, оскільки позивачем не дотримана відстань від будинку відповідача до зведеної господарської будівлі, в зв'язку із цим будинок відповідача відключено від газопостачання.

В той же час, суд першої інстанції вважає вимогу ОСОБА_3 про знесення самочинно зведеної будівлі передчасною, оскільки знесення будівлі є крайнім заходом і можливе лише тоді коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо врегулювання та притягнення винної особи до відповідальності та коли не можливо перебудова об'єкту нерухомості чи особа відмовляється від такої перебудови.

Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо передчасності звернення до суду не ґрунтується на матеріалах справи.

Колегією суддів встановлено, що 02.11.2012 року позивачем придбано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1.

Будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у позивача у користуванні.

Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_3

У 2014 році позивач на земельній ділянці, яка знаходиться у нього в користуванні, на відстані 1 метра від межі та двох метрів від будинку, ОСОБА_3 самочинно збудувала господарську будівлю з порушенням норм протипожежної безпеки.

Крім того, зведенням даної будівлі позивачем створено зону вітрового підпору, що призвела до зворотної тяги в домоволодінні відповідача.

Між сторонами виникли правовідносини щодо захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування і розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що право ОСОБА_3 на вільне та безпечне користування своїм майном порушено ОСОБА_2 і полягає у зведенні господарської будівлі, яка є самочинним будівництвом, з порушенням норм протипожежної безпеки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У правовій позиції Верховного Суду України викладеній в Постанові від 17.12.2014 року (справа №6-137 цс14) зазначено, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що зведенням господарської споруди ОСОБА_2 порушені права ОСОБА_3 на вільне володіння власним майном.

Із висновку експерта 1859,1860 судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи від 22.06.2016 року вбачається, що згідно з проведеним дослідженням, було встановлено, що з боку власників сусідських домоволодінь за адресами АДРЕСА_1 існують порушення державних будівельних норм. Вирішити питання володіння існуючими будівлями можливо тільки зі згоди сторін, для чого обом власникам необхідно вирішити питання з відводу атмосферних вод з належних їм будівель. Можливо запропонувати ОСОБА_2 переробити конфігурацію даху, яка б задовольняла вимоги обох сусідів. Для можливості збільшення освітлення в помешканні літньої кухні ОСОБА_3 можливо збільшити існуючий віконний отвір з боку його двору. Для вирішення питання із газопостачання ОСОБА_3 необхідно підняти оголовок димової труби у відповідності із проектом газопостачання. Для вирішення питання відстані від димової труби до межі, то необхідно перенести трубу на відстань 1 м. від межі, або вирішити питання з перенесенням її в інше місце.

В той же час, експерт зазначив, що спірна господарська споруда, за адресою АДРЕСА_1 відноситься до ІІІ ступені вогнестійкості, тому відстань між нею та сусідським житловим будинком повинна бути 8 метрів. При проведенні експертизи було встановлено, що відстань від господарської споруди по АДРЕСА_1 до житлового будинку по НОМЕР_1 дорівнює 2 метри, що є порушенням ДБН 360 - 92 п. 3.5. і відповідно до листа Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області є порушенням протипожежних вимог.

Оскільки порушення протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров'ю та майну ОСОБА_3 то колегія суддів дійшла висновку, що дане порушення має бути усунуто.

Усунення зазначеного порушення можливе лише за умови перенесення стіни самочинно збудованої господарської будівлі на визначену нормами відстань, 8 метрів. Здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови.

Позивач, як зазначалось вище, в судове засідання не з'явилась, будь яких пропозицій щодо врегулювання спору та варіантів усунення порушень без знесення будівлі не надала.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України дана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно побудовану нею господарську будівлю, орієнтовно розміром: довжиною -8,5 м., шириною - 5,5 м., висотою - 5,8 м., яка розташована на відстані 1 м. від межі по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6111 грн. 76 коп. судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення тільки на підставі встановленій статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2018 року.

Головуючий суддя : С.А.Кіселик

Судді : О.В.Гайсюк

В.В. Черненко