Рішення № 72233280, 14.02.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2157/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

секретар судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області

про

встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.11.2017 року звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області з вимогою визнати за нею право власності на земельну частку (пай) площею 3,44 умовних кадастрових гектарів в КСП «Маяк» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року.

23.11.2017 року позивач надала уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить встановити факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року, однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) площею 3,44 умовних кадастрових гектарів в КСП «Маяк» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року.

З позовної заяви та уточненої позовної заяви вбачається, що 11.09.1997 року померла ОСОБА_2, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті спадкодавця залишилось майно, а саме земельна частка розміром 3,44 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться у колективному сільськогосподарському підприємстві «Маяк» в м. Кілія Кілійського району Одеської області, яка належала померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0057884 від 27.06.1996 року, виданого Кілійською районною державною адміністрацією. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, так як вона з 1990 року проживала з спадкодавцем за одною адресою, а саме: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Зелена, 5. ОСОБА_2 знаходилась на утриманні позивача. Позивач звернулась до нотаріальної контори щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, адже в спадкоємця відсутні докази родинних зв’язків між нею та спадкоємцем. ОСОБА_1 також було рекомендовано звернутись до суду.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак від її представника на адресу суду надійшла заява про те, що він позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справ, в судове засідання не з`явився, однак направив відзив, відповідно до якого зазначає, що позов визнає та просить провести засідання без його участі.

На підставі письмої заяви позивача та поданого відповідачем відзиву суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

З Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0057884, виданого 26.08.1996 року на підставі рішення Кілійської районної державної адміністрації від 07.06.1996 року № 264 вбачається, що «Мокану Харитині Семенівні» належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк» розміром 3,44 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі на місцевості. Вартість цієї земельної частки (паю) становить один мільярд триста дев’яносто дев’ять мільйонів крб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі ст. ст. 3, 5, 6 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. ст. 6, 21, 41 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки входить до компетенції голови районної державної адміністрації.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земельний пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатись своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватись відповідно до цивільного законодавства України.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

11.09.1997 року померла ОСОБА_2, про що 12.09.1997 року складено відповідний актовий запис № 260, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 270492 від 12.09.1997 року, виданого відділом державної реєстрації актів громадянського стану Кілійського району Одеської області.

З акту депутата Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області ОСОБА_3 від 22.11.2017 року вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 11.09.1997 року, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак з 1990 року вона проживала разом з ОСОБА_1 за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Зелена, 5, та знаходилась на утриманні останньої.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частина перша ст. 315 ЦПК України містить перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 р. № 5, судом встановлюються факти, які породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.

Таким чином, суд вважає за можливе встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року, однією сім’єю на час відкриття спадщини.

Відповідно до ОСОБА_3 зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 49664994 від 31.10.2017 після смерті ОСОБА_2 спадкова справа заведена не була.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У відповідності до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року, та до 2004 року ніким не була прийнята спадщина, що залишилась після її смерті, суд вважає за можливе застосовувати до вищезазначених правовідносин з приводу визнання права власності на спадщину положення Книги шостої Цивільного кодексу України 2003 року, який набув чинності 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України зазначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року.

Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищезазначене суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну частку (пай) розміром 3,44 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться у КСП «Маяк» м. Кілія Кійлійського району Одеської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0057884, виданого 26.08.1996 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року.

Керуючись ст.ст.16, 182, 256, 316, 328, 392,1216, 1222, 1264, ЦК України, ст.ст. 12,13,18,141, 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року, однією сім’єю протягом не менш як п’ять років на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну частку (пай) розміром 3,44 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться у КСП «Маяк» м. Кілія Кійлійського району Одеської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0057884, виданого 26.08.1996 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлої 11.09.1997 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Одеської області.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4