Постанова № 72231352, 16.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9553/14-ц 16.02.2018

Провадження №22-ц/784/378/18

Провадження №22-ц/784/378/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 лютого 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Прокопчук Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі представників: позивача - ОСОБА_1, відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 490/9553/14-ц за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення, яке постановив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Черенкової Наталії Петрівни у приміщенні цього суду 21 грудня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 10 жовтня 2007 р. договору про іпотечний кредит № 767 (далі - Договір) відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 64 696 доларів США зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (у 2008 р. шляхом укладання додаткового договору відсоткову ставку було збільшено до 13%), за умови повернення кредиту частинами з кінцевим терміном повернення не пізніше 10 жовтня 2027 р.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 24 липня 2014 р. складає 51452,91 доларів США, що еквівалентно 60 1119 грн. 20 коп., з яких: 43 200 доларів США - заборгованість основного боргу за кредитом, що еквівалентно 504 701 грн. 28 коп.; 3 002,29 доларів США - прострочена заборгованість по основному боргу, що еквівалентно 35 075 грн. 45 коп.; 3 504,23 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, що еквівалентно 40 939 грн. 57 коп.; 329,12 доларів США - сума пені, що еквівалентно 3 845 грн. 08 коп. та 1 417,27 доларів США штрафу, що еквівалентно 16 557 грн. 82 коп., позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідачів в солідарному порядку та стягнути на його користь 3 654 грн. судового збору.

В подальшому неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно позивач просив стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на 14 грудня 2017 р. у сумі 65 269,73 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом - 43 339,78 доларів США, заборгованості за відсотками - 20 846,45 доларів США, заборгованості за комісією -1 083,50 доларів США, а також пеню в сумі 221 733 грн. 66 коп. та 10 006 грн. 87 коп. судового збору.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі та вирішити справу у їх відсутність, з врахуванням наданих заперечень.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 р. позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 767 від 10 жовтня 2007 р. у розмірі 61468,65 доларів США(еквівалентно 1332025 грн. 64 коп.), що складається із заборгованості по кредиту в сумі 43339,78 доларів США(еквівалентно 940039 грн. 83 коп.), заборгованості за відсотками у розмірі 18088,87 доларів США(еквівалентно 391985 грн. 81 коп.), а також пеню в сумі 30289 грн. 07 коп.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією відмовлено.

У задоволенні вимог до ОСОБА_4 відмовлено у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 8 000 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3, а саме щодо стягнення заборгованості за процентами та пені, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду змінити, ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 64186,23 доларів США заборгованості за кредитним договором та пені в сумі 214285 грн. 68 коп., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що до апеляційної скарги не додано належних документів відповідно до вимог ЦПК України на підтвердження повноважень представника позивача на підписання цієї скарги, а також просить рішення суду залишити без змін з огляду на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо зменшення нарахованої позивачем пені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 10 жовтня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (кредитор) в особі керуючого філією Кривоозерським відділенням Ощадного банку № 3161, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 (позичальник), укладено договір про іпотечний кредит № 767, згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1-4 якого, кредитор надає позичальнику кредит у вигляді 64 696 доларів США строком на 20 років з терміном повернення не пізніше 10 жовтня 2027 р. на придбання квартири АДРЕСА_1. Відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у 12% річних.

Договором передбачено, що надання кредиту здійснюється одноразово з позичкового рахунку 2233 у філії Кривоозерського відділення 3161 ВАТ «Ощадбанк» готівкою протягом 1 робочого дня з моменту оплати комісійної винагороди в розмірі 3 267, 15 грн., прийняттям в іпотеку нерухомого майна (предмету іпотеки- АДРЕСА_2).

Пунктом 1.5 договору визначено порядок його виконання: позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 269,567 доларів США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих в ВАТ «Ощадбанк», починаючи з 10 жовтня 2007 р., на відповідні рахунки позичальника, відкриті у філії - Кривоозерському відділенні Ощадного банку № 3161.

Згідно п.5.2 договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За п. 1.12, за надання банківських послуг, позичальник сплачує комісійні винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 0,05 % від залишку фактичної заборгованості, але не менше 5 грн. Сплата здійснюється щомісячно.

Пунктом 78 передбачено збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1ст.259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов`язань позичальника, щодо повернення суми кредиту, спати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.

За пунктом 1.3 договору сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку №№1-3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною договору.

Ці додатки надані до позову та підписані ОСОБА_3

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 10 жовтня 2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника ОСОБА_3 які виникають з умов договору про іпотечний кредит від 10 жовтня 2007 р., в повному обсязі цих зобов'язань .

Розділом 4 даного договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов`язків, передбачених основним зобов`язанням.

Згідно заяви на видачу готівки від 10 жовтня 2007 р. № 3161 ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 64 696 доларів США і такі обставини позичальником не оспорюються.

Банком надана заява на переказ готівки ОСОБА_3, та виписки банку з нарахування та погашення кредитної заборгованості у відповідності до положень п.п.4.13, 5.1, 5.6 Постанови Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 року.

Окрім того, позивачем надавалась додаткова угода № 1 від 01 листопада 2008 р. до кредитного договору від 10 жовтня 2007 р., відповідно до якої збільшено розмір процентів за користування кредитом до 13 %.

Висновком експерта № 892 судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2017 р. встановлено, що підпис на даній додатковій угоді виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як вбачається з наданих позивачем виписок за особовими рахунками, відкритими на ім'я відповідача ОСОБА_3, останній з лютого 2010 р. чергові платежі за кредитом почав сплачувати нерегулярно та не в повному обсязі, а в подальшому взагалі припинив виконання зобов'язань з повернення передбачених договором платежів: останній платіж за сумою кредиту було здійснено 31 жовтня 2013 р., по відсотках, комісії та пені - 31 січня 2014 р.

Відповідно до п. 4.2.2 договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на два місця, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Позивач, скориставшись положеннями ст. 1050 ЦК України та положеннями договору, 16 вересня 2013 р. надіслав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором від 10 жовтня 2007 р., тим самим змінивши строк виконання зобов'язання, однак дані вимоги залишились без задоволення.

З урахуванням викладених обставин справи, положень закону та укладеного сторонами договору, суд обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушив умови договору про іпотечний кредит щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором сум, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Однак, з розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача, яку визначив суд, повністю погодитися не можна.

Задовольняючи частково позов, суд погодився з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитом та визначив її в сумі 43 339,78 доларів США, але не погодився з наданим позивачем останнім розрахунком за процентами за користування кредитом і вважав, що розмір заборгованості за процентами станом на 14 грудня 2017 р. становить 18 088,87 доларів США, тоді як позивач наполягав на стягненні 20 846,45 доларів США.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий розрахунок позивача, враховуючи наступне.

Так, під час вирішення спору позивач неодноразово уточнював позовні вимоги в частині розміру заборгованості за кредитом, проводячи розрахунок, який є актуальним на певний період часу, а також, враховуючи встановлені судом обставини.

Зокрема, в останнє представником позивача були подані уточнені позовні вимоги 14 грудня 2017 р., відповідно до яких позивач, врахувавши висновок експерта № 892 судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2017 р. про те, що підпис на додатковій угоді від 01 листопада 2008 р. про збільшення процентної ставки з 12% до 13% виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, здійснив розрахунок заборгованості, виходячи з 12% річних, і станом на 14 грудня 2017 р., відповідно до якого заборгованість становить: 65 269,73 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом - 43 339,78 доларів США, заборгованості за відсотками - 20 846,45 доларів США, заборгованості за комісією -1 083,50 доларів США, а також позивачем нараховано 221 733 грн. 66 коп. пені.

Суд, ухвалюючи рішення щодо стягнення процентів за користування кредитом, вважав, що за період з 29 листопада 2007 р. по 14 грудня 2017 р. сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами склала 59 748,83 доларів США; за цей період в рахунок погашення заборгованості за відсотками надійшло шляхом внесення готівкових грошових коштів через касу банку 41 659,96 доларів США, а тому, на думку суду, заборгованість за процентами складає 18 088 87 доларів США, тоді як вказана позивачем сума погашених відсотків 38 902,38 доларів США, та, відповідно, сума боргу за процентами у 20 846, 45 доларів США банком не підтверджена.

Між тим, проводячи такий розрахунок, суд взяв до уваги суму, яка надійшла в рахунок погашення процентів за користування кредитом, що зазначена позивачем у розрахунку до уточненої позовної заяви (т. 2 а.с. 13-27) від 14 грудня 2017 р. (станом на цей день) в розмірі 59 748,83 доларів США (в цій заяві позивач провів розрахунок заборгованості, виходячи з 12% процентної ставки), а розмір зарахованих позивачем в якості надходжень в погашення процентів за користування кредитом платежів взяв суму 41 659,96 доларів США, яка була розрахована позивачем, виходячи зі ставки 13% при розрахунку заборгованості станом на 16 серпня 2016 р. (т. 1 а.с. 210-218).

При цьому суд не врахував, що, починаючи з листопада 2008 р., відповідно до умов Додаткового договору №1 від 01 листопада 2008 р. до Договору про іпотечний кредит №767 від 10 лютого 2007 р. нарахування заборгованості здійснювалось за ставкою 13% річних. Такий розрахунок було надано позивачем при уточненні позовних вимог в редакції заяви від 16 серпня 2016 р. Згідно цього розрахунку станом на 16 серпня 2017 р. борг ОСОБА_3 перед банком становив 63 693,12 доларів США і складався з: заборгованості по кредиту - 46 202, 29 доларів США; заборгованості за відсотками - 16 773,66 дол. США (різниця між нарахованими 58 433,62 доларів США та сплаченими 41 659,96 дол. США); заборгованості за комісією - 717.17 доларів США .

Крім того, відповідно до п.5.2 Кредитного договору було нараховано пеню в сумі 116 980,87 грн. ( за період з 31 січня 2014 р. до 16 серпня 2016 р.).

Однак, враховуючи висновок експерта №829 від 07 липня 2017 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, позивачем здійснено перерахунок сум заборгованості відповідно до первісних умов Договору про іпотечний кредит №767 від 10 жовтня 2007 р., тобто, застосовуючи процентну ставку за весь період користування кредитними коштами на рівні 12% річних.

Внаслідок приведення нарахувань по процентам у відповідність до умов Договору сума процентів, що підлягала сплаті, зменшилась, надлишково сплачені боржником суми процентів за ставкою 13% річних були віднесені позивачем в рахунок погашення основного боргу та комісії.

У зв'язку з викладеними обставинами, в останній редакції позову позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за Договором в сумі 65 269,73 доларів США, що утворилась станом на 14 грудня 2017 р. і складається з: заборгованості по кредиту - 43 339,78 доларів США (розмір заборгованості зменшено за рахунок перенесення сум з погашення процентів); заборгованості за процентами - 20 846.45 доларів (нарахованими до 14 грудня 2017 р. за ставкою 12% річних); заборгованості за комісією - 1083,50 доларів США .

Таким чином, ухвалюючи рішення в частині стягнення суми непогашеного кредиту станом на 14 грудня 2017 р., суд взяв до уваги корегування в бік зменшення суми по кредиту (43 339,78 доларів США замість первісно заявлених 46 202,29 доларів США) за рахунок надлишково сплачених процентів.

Однак в частині вимог про стягнення процентів за користування кредитом, суд, визначаючи суму, що підлягає стягненню, виходив з різниці нарахованих за ставкою 12% річних процентів (59 748,83 доларів США) та погашених процентів за ставкою 13% річних (41 659,96 доларів США), помилково вказавши на непідтвердженість суми погашень по процентам за ставкою 12% річних в розмірі 38 902,38 доларів США.

Зазначене не відповідає умовам Договору та призвело до ухвалення судом неправомірного рішення в цій частині.

Як вбачається з останньої редакції позовної заяви від 14 грудня 2017 р., прийнятої судом до розгляду, заявлені до стягнення суми визначені позивачем в іноземній валюті без зазначення гривневого еквіваленту.

Разом з тим, суд, вирішуючи спір, стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 767 від 10 жовтня 2007 р. за кредитом та процентами у розмірі 61 468,65 доларів США, зазначивши, що це еквівалентно 1 332 025,64 грн., і складається із заборгованості по кредиту в сумі 43 339,78 доларів США, що еквівалентно 940 039.83грн., заборгованості за відсотками у розмірі 18 088,87 доларів США, що еквівалентно 391 985.81 грн. Тобто судом визначено еквівалент у гривнях заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст. 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 р. по справі № 6-190цс15 і має бути взята до уваги при вирішенні даного спору.

Відповідно до п. 2.3. Положення по порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів на ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджено Постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921), яке було чинним на час укладання сторонами договору про іпотечний кредит, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторгівельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставах укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У відповідача наявна банківська ліцензія № 148 від 15 червня 2011 р., дозволи до неї видані Національним банком України на здійснення операцій, в тому числі операцій з готівковою іноземною валютою, на час укладання сторонами договору діяла банківська ліцензія № 148 від 16 січня 2002 р. та дозвіл 148-4 аналогічного змісту, предметом договору між сторонами були суми в іноземній валюті, а тому суд обґрунтовано вважав, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству.

За такого, наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки саме вона надавалась за договором, і позивач просить стягнути суму у валюті, а тому суд першої інстанції помилково визначив еквівалент розміру заборгованості за договором (за кредитом та процентами) у гривні.

Стосовно законності рішення суду першої інстанції в частині в частині стягнення пені, колегія суддів виходить з наступного.

Суд, зменшуючи розмір нарахованої позивачем пені за порушення умов договору, врахував, що на момент звернення до суду прострочена заборгованість за кредитом складала 3 504, 23 доларів США, за відсотками - 329,12 доларів США, а також взяв до уваги інтереси сторін, надання банком додаткової угоди щодо збільшення процентної ставки без належного підпису боржника, наявність спору щодо нарахування комісійних та процентів, ненадання належного розрахунку пені.

Такі висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, оскільки прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 3 504,23 доларів США, за відсотками - 329,12 доларів США мала місце станом на 24 липня 2014 р., про що було заявлено в первісних позовних вимогах, які неодноразово змінювались позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірнісгь із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Згідно наданого Банком розрахунку пені станом на 14 грудня 2017 р. загальний розмір неустойки, нарахований в тому числі за прострочення платежів по комісії, в задоволенні вимог про стягнення якої відмовлено, і Банком це не оскаржується, становить 221 733,66 грн.

Без врахування пені за прострочення комісійних платежів, розмір нарахованої неустойки (по основному боргу та процентам) становить 214 285,68 грн.

Невиконані ОСОБА_3 зобов'язання за Договором становлять 43 339,78 дол. США (борг за кредитом) + 20846,45 дол. США (проценти за користування кредитними коштами) = 64186,23 дол. США (за курсом НБУ станом на 21 грудня 2017 р. (дату постановлення рішення) - 1788228.37 грн.).

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що нарахована відповідно до умов Договору неустойка за прострочення виконання зобов'язання є співмірною з сумою невиконаних грошових зобов'язань, а, отже відсутні передбачені ст. 551 ЦК України підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем пені, і нарахована позивачем сума пені - 214 285,68 грн. Підлягає стягненню в повному розмірі

Посилання суду на наявність непідписаної Додаткової угоди №1 до Договору, якою збільшено проценту ставку за користування Кредитом, як на обставину, що має істотне значення для зменшення розміру пені, є безпідставним, оскільки заявлені Банком позовні вимоги розраховані відповідно до первісної процентної ставки, встановленої Договором.

З урахуванням викладеного та положень 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід змінити в частині визначення заборгованості за кредитом та процентами виключно в іноземній валюті та розміру заборгованості за процентами за користування кредитом та пені, стягнувши, відповідно, з ОСОБА_3 на користь позивача 20 846,45 доларів США та 214 285,68 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних до ОСОБА_4, а також відмови у стягненні пені не оскаржувалось і предметом перегляду апеляційною інстанцією не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За такого колегія суддів вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат за вирішення спору в суді першої інстанції відповідно до зміни судового рішення, а також провести розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.

За подання позовів, ціна яких визначена в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду та збільшенні в подальшому позовних вимог було сплачено 12 082,1 грн. судового збору, а загальна сума боргу, яку просив стягнути позивач, становила 64 186,26 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день постановлення рішення судом першої інстанції (27,86 грн.) становила: 1 788 229,2 грн. + 221 733,66 грн. (пені) = 2 009 962,86 грн.

Розмір задоволених позовних становить 2 002 514,06 грн. (1 788 229,2 грн. + 214 285,68 грн.).

За такого розмір судового збору що підлягає поверненню позивачу за вирішення справи в суді першої інстанції складає: 2 002 514,06 грн. х 12 082,1 грн. : 2 009 962,86 грн. = 12 037,32 грн.

В силу ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум. що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Враховуючи такі правила сплати судового збору позивачем при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір, виходячи з оспрюваної суми (221 733,66 грн. (пеня) + 20 846,45 дол. США (проценти), що за курсом НБУ станом на 19 січня 2017 р. (день звернення зі скаргою) становить 599 752,37 грн. = 819 318 грн. та з урахуванням визначених підпунктами 1, 6 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в сумі 18 483,44 грн.

Апеляційним судом вимоги апеляційної скарги задоволено частково, стягнута заборгованість в розмірі 214 285 грн. 69 коп. (пені) + 599 752,37 грн.) визначений за курсом НБУ еквівалент стягнутої заборгованості за процентами) = 814 038, 06 грн.

Тому, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 18 364, 33 грн. (814 038,06х18 483,44:819 318 грн.).

Всього на користь позивача підлягає стягненню 30 401 грн. 65 коп. (12 037,32 грн. +18 364, 33 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 378 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами та пені, а також розподілу судових витрат змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 767, укладеним 10 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією Кривоозерським відділенням Ощадного банку № 3161, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_3 в розмірі 64 186,23 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят шість) доларів США, що складається із: 43 339,78 доларів США заборгованості по кредиту, 20 846,45 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, а також 214 285 (двісті чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 69 коп. пені і 30 401 (тридцять тисяч чотириста одна) грн. 65 коп. судового збору.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення комісії та відмови у позові, заявленому до ОСОБА_4, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Прокопчук

Ж.М. Яворська

__________

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2018 року