Вирок № 72229545, 16.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/340/18

Провадження №1-кп/461/219/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2018 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

прокурора Квасниці В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050004904 від 06.11.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2010 років народження, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого, зокрема: вироком Франківського районного суду м.Львова від 20.12.2016 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.; вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2016 року за ч.3 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України до обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку на 1 рік; вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.08.2016 року за ч.2 ст.15 – ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку на 2 роки; ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 28.10.2016 року вирок Сихівського районного суду м.Львова від 10.08.2016 року приведено у відповідність до КК України та на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку на 2 роки —

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України –

в с т а н о в и в:

05.11.2017 року, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в супермаркеті «Сільпо» ОСОБА_4 «Сільпо-Фуд», який розташований в ТЦ «Форум Львів» за адресою: м.Львів, вул. Під Дубом, 7б, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти свинячий ошийок, вагою 2,398 кг, вартістю 251,79 грн., що належить ОСОБА_4 «Сільпо-Фуд», однак виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, такий не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були викриті працівником охорони супермаркету.

Умисні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі та пояснив, що 05.11.2017 року, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в супермаркеті «Сільпо» ОСОБА_4 «Сільпо-Фуд», який розташований в ТЦ «Форум Львів» за адресою: м.Львів, вул. Під Дубом, 7б, намагався викрасти свинячий ошийок, однак такий до кінця не виконав, оскільки його затримав працівник охорони супермаркету. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_2 є злочином середньої тяжкості.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого суд враховує, що ОСОБА_2 на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема, враховано те, що ОСОБА_2 має вищу освіту, не працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2010 років народження, раніше неодноразово судимий, вчинив вказаний злочин під час перебування на іспитовому строці. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції інкримінованої йому ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України, оскільки його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує положення ч.1 ст.71 КК України, відповідно до якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного обвинуваченому покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.08.2016 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді трьох років двох місяців позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме: шматок свіжого м’яса, овальної форми, що знаходиться у прозорому поліетиленовому кульку, зокрема свинячий ошийок, вагою 2,398 кг – повернути потерпілому ОСОБА_4 «Сільпо-Фуд»; DVD-R диск із записами з камер відеоспостереження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Зубачик Н.Б.