Рішення № 72227973, 06.02.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6566/16-ц

2/214/642/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/6566/16-ц

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Державний ОСОБА_4 України», ОСОБА_5 відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6,

про зняття арешту з майна, -

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7,

від відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_8, ОСОБА_9,

від відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_10,

від відповідача ОСОБА_5 ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області – ОСОБА_11,

За участю:

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7,

представника відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_8

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 15.11.2016 року, в якій просила суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 26103268 від 19.11.2012 року, винесеної державним виконавцем Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_12, номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – 13265159 від 22.03.2013 року; стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 08.07.2008 року між ВАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 61/01-МК-08, відповідно до якого вона отримала кредит в сумі 58 000 доларів США за сплатою відсотків за користування ним за ставкою 16,2% річних. Забезпеченням виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором стала іпотека квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки №61/01-МК-08 від 08.07.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ОСОБА_13 Пізніше, 27.04.2016 року ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» уклали договір відступлення прав вимоги за вказаним іпотечним договором, в результаті чого ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» набуло право нового іпотекодержателя за договором іпотеки №61/01-МК-08 від 08.07.2008 року, укладеним з ОСОБА_13 Після цього, 27.04.2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» та фізична особа ОСОБА_1 уклали договір відступлення прав вимоги за вказаним іпотечним договором, в результаті чого ОСОБА_1 стала дійсним іпотекодержателем квартири за договором іпотеки №61/01-МК-08 від 08.07.2008 року із внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв’язку з наявністю у позичальника ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №61/01-МК-08 від 08.07.2008 року станом на 25.04.2016 року в розмірі 52 970,95 доларів США, позивач як кредитор та іпотекодержатель прийняла рішення про задоволення її вимог позасудовим способом шляхом продажу предмету іпотеки – квартири АДРЕСА_1. Однак наявність на нерухомому майні обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, застосована державним виконавцем Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_12 в рамках виконавчого провадження № 26103268 згідно постанови від 19.11.2012 року, унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення нею вимог за основним зобов’язанням.

Присутній в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7 пред’явлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Зазначив, що в рамках кредитно-договірних зобов’язань ОСОБА_2 було здійснено відступлення права вимоги як за основним зобов’язанням – кредитним, так і забезпечуваним – іпотечним від первісного кредитора ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» до кінцево визначеного – ОСОБА_1 В свою чергу, з огляду на наявність заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 вирішила застосувати досудове врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Під час здійснення переоформлення прав на іпотечну квартиру, з’ясувалась наявність на ній арешту, накладеного державним виконавцем. На звернення ОСОБА_1 щодо зняття арешту з майна органами ДВС, їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, задля можливості реалізації ОСОБА_1 як дійсним іпотекодержателем та кредитором своїх прав, задоволення вимог, представник позивача просив скасувати арешт.

Представник відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_8 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на відсутність підстав для зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, оскільки на виконанні в ДВС перебуває декілька виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 коштів, в тому числі й на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». Крім того, в матеріалах справи відсутня оцінка квартири, а тому неможливо встановити, на скільки можна було б задовольнити вимоги позивача шляхом реалізації предмету іпотеки.

Відповідач ОСОБА_2 правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Обставини, викладені в позовній заяві, підтвердив.

Інші особи, які беруть участі по справі, в судове засідання не з’явились, повідомлялись про розгляд справи у встановленому законом порядку, про свою участь по справі не заявили. Жодних відзивів чи пояснень по справі не надали. Враховуючи думку присутніх учасників справи та особливості розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе справу розглянути за їх відсутності.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались. ОСОБА_14, клопотань від учасників справи не надходило.

В порядку ч.6 ст.259, ч.1 ст.268 ЦПК України 06.02.2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2008 року між ВАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», як кредитором та ОСОБА_6 як позичальником було укладено кредитний договір № 61/01-МК-08, за умовами якого позичальник отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 58 000 доларів США зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 16,2% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 05.07.2013 року (а.с.7-10).

У забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між ВАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», та ОСОБА_13, який виступив майновим поручителем ОСОБА_6, 08.07.2008 року було укладено іпотечний договір № 61/01-МК-08, за умовами якого ОСОБА_13 передав в іпотеку банку належне йому згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2008 року на праві приватної власності нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,8 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_15 08.07.2008 року, та під час посвідчення на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» накладено заборону відчуження квартири – до припинення чи розірвання договору іпотеки (а.с.11-13), заборону зареєстровано в реєстрі за № 6242.

27.04.2016 року між ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» як первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» як новим кредитором укладено договір відступлення прав за договором іпотеки № 61/01-МК-08 від 08.07.2008 року, укладеним з ОСОБА_13, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредиторові права за іпотечним договором на квартиру АДРЕСА_1 із передачею обсягу всіх прав іпотекодержателя (а.с.15-16).

В свою чергу, за договором відступлення прав вимоги від 27.04.2016 року, ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» - первісний кредитор, відступило фізичній особі – ОСОБА_1 як новому кредиторові права вимоги за іпотечним договором на квартиру АДРЕСА_1 із передачею обсягу всіх прав іпотекодержателя (а.с.17-18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Передача права вимоги (цесія) являє собою договірну заміну кредитора в зобов'язанні шляхом передачі ним своїх прав іншій особі за угодою.

Оскільки укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс» та ОСОБА_1 договір від 27.04.2016 року не передбачає фінансування під відступлення права грошової вимоги до третьої особи (боржника) – ОСОБА_13, суд приходить до переконання, що по суті він є договором відступлення права вимоги в його буквальному сенсі.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Таким чином, оскільки при відступленні прав вимоги зобов'язання не припиняються, не змінюються – залишаються одним і тим самим, а лише відбувається заміна сторони кредитора, тому відповідна заміна відбувається як в основному договорі, так і в іпотечному – новий кредитор стає іпотекодержателем.

Отже, суд приходить до переконання, що на підставі договору відступлення прав вимоги від 27.04.2016 року, ОСОБА_1 набула статусу нового кредитора як в кредитно-договірних зобов’язаннях ОСОБА_6, так і забезпечуваних їх зобов’язаннях ОСОБА_13 – статусу іпотекодержателя за договором іпотеки від 08.07.2008 року відносно квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності іпотекодавцеві ОСОБА_13

Судовим розглядом також встановлено, що у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх зобов’язань за кредитним договором від 08.07.2008 року, станом на 25.04.2016 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 52 970,95 доларів США, що еквівалентно 226 257,01 грн., свідченням чому є відповідний розрахунок (а.с.19-20).

Звертаючись до суду з позовом про звільнення з-під арешту предмету іпотеки, ОСОБА_1 посилалася на неможливість реалізації нею права на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення на нього стягнення в досудовому порядку, які вона просить суд таким чином захистити.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивачем вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ст.ст.9, 10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. В той же час, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до умов п.2.1.6 іпотечного договору від 08.07.2008 року (а.с.11), у разі невиконання, неналежного виконання умов кредитного договору або договору іпотеки, іпотекодержатель отримує право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

При цьому, положеннями п.5.5 іпотечного договору (а.с.12) регламентовано виключний варіант позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», а також шляхом продажу предмета іпотеки.

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, у порядку, встановленому цим Законом.

Так, якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом – у черговості їх державної реєстрації, що також кореспондується зі ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 (а.са.13-14) слідує, що на вказане нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_13, накладено:

-заборону приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 на підставі іпотечного договору №61/01-МК-08 від 08.07.2008 року, іпотекодержатель – ОСОБА_1, обтяження № 29437969 від 27.04.2016 року;

-арешт на підставі постанови про арешт майна боржника від 19.11.2012 року в рамках виконавчого провадження № 26103268 державним виконавцем Центрально-Міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області, обтяження №13265159 від 19.12.2012 року.

Крім того, як слідує з відповіді ОСОБА_5 ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області №35699 від 28.09.2017 року (а.с.95) вбачається, що виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову про арешт майна боржника від 19.12.2012 року, закінчено постановою від 05.07.2012 року на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв’язку із направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; матеріали виконавчого провадження знищено у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Позаяк, з відповіді ДВС №5600 від 26.10.2017 року слідує, що згідно відомостей спецпідрозділу АСВП на виконанні в ОСОБА_5 ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області перебував ряд виконавчих документів, боржником за якими є ОСОБА_13, у тому числі за зобов’язаннями перед стягувачами ПАТ КБ «Приватбанк» (ухвала №2-10630 від 30.04.2010 року), ПАТ «ОТП ОСОБА_4» (в/л №2-2656/2010 від 20.09.2010 року), ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (виконавчий напис №2762 від 15.05.2013 року), ПАТ «Державний ощадний банк України» (в/л №2-148 від 02.02.2009 року та інші. Відомості про закінчення виконавчих проваджень, у тому числі у зв’язку з їх повних виконанням боржником, відсутні.

Згідно з ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягування на заставлене майно боржника може бути звернуто в разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Отже, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно, але має довести, що заборгованість відповідача перед ним значно перевищує вартість предмета застави.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за змістом ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно з ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року №5).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є дійсним кредитором та іпотекодержателем, а тому має переважне право на задоволення її вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в той час як наявність на ньому арешту, накладеного постановою ДВС від 19.12.2012 року перешкоджає цьому.

Натомість в ході судового розгляду позивачем не надано доказів в підтвердження тому, що до неї дійсно перейшли всі права вимоги за іпотечним договором від 08.07.2008 року, укладеним з ОСОБА_13, адже з огляду на відсутність акту прийому-передачі вимог та недоведеність нею значного перевищення розміру заборгованості в порівнянні з вартістю предмету іпотеки, суд позбавлений можливості це встановити.

Доказів, які б надали можливість встановити обсяг таких вимог, які перейшли до нового кредитора, представником позивача в ході судового розгляду в обґрунтування пред’явлених позовних вимог також не надано.

Поміж іншим, з урахуванням встановленої судом хронологічності обставин, обсягу наявних обтяжень, часу їх реєстрації, та пред’явлених вимог іншими стягувачами, позивачем не доведено пріоритетність її вимог як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна та виконавчих проваджень іпотекодавця ОСОБА_13, не закінчених на день винесення судом рішення, у тому числі за зобов’язаннями в рамках виконавчого провадження № 26103268, в якому постановою від 19.11.2012 року накладено арешт, адже винесення 05.07.2012 року постанови про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлення документів для виконання до іншого ВДВС за належність не є підставою вважати виконавче провадження закінченим через добровільне виконання боржником своїх обов’язків по поверненню кредитних коштів і, як наслідок, не дає підстави знімати арешт. У зв’язку з цим суд приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_8 в силу їх слушності та істотності.

Окремої уваги заслуговують обставини набуття ОСОБА_1 статусу нового кредитора у зв’язку з відступленням прав вимоги від попереднього ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс».

Детальне розумінні змісту відступлення права вимоги в його ідеальному значенні (а не в контексті факторингу) визначено в п.п.14.1.255 Податкового кодексу України, відповідно до якого відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

При цьому, в розумінні ч.1 ст.514 ЦК України в результаті укладання договору відступлення права вимоги новий кредитор одержує всі права першого кредитора у зобов'язанні, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа, а з урахуванням валюти надання кредиту – з обов’язковістю наявності відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення операцій в іноземній валюті. Цей перелік є вичерпним. Отже, ні фізична, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором, а тим паче наданим в іноземній валюті.

Дослідженням змісту договору відступлення прав вимоги від 27.04.2016 року (а.с.17-18), встановлено сумнівність статусу нового кредитора – ОСОБА_1: так, при зазначенні відомостей про сторін договору вона виступає як громадянка України, фізична особа, в той час як в п.2.2.1 договору (а.с.17-зворот) її статус визначено як юридичної особи, яка належним чином створена та існує за законодавством України, має повну цивільну правоздатність і всі необхідні права та повноваження юридичної особи для укладення цього договору і виконання зобов’язань, які випливають з договору.

Перевірку дійсності договору в іншій частині та надання йому оцінки суд не проводить, оскільки це не стосується предмет спору.

Попри це, в ході судового розгляду справи представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 дійсно укладала договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором як фізична особа, та як юридична особа чи суб’єкт підприємницької діяльності із наданням фінансових послуг в Україні не зареєстрована.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 хоча і є стороною в рамках кредитно-договірних відносин із ОСОБА_6 та забезпечуваних їх зобов’язаннях ОСОБА_13, із набуттям статусу первісного кредитора, однак з моменту його укладення не маючи належної правосуб’єктності на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті та доказів в підтвердження обсягу переданих їй вимог, вона не набула відповідних прав за іпотечним договором №641/01-МК-08 від 08.07.2008 року, які б надавали їй право реалізації предмету іпотеки задля задоволення її майнових вимог в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності доказів не повернення боржниками кредиту на її вимогу, доказів направлення якої на адресу ОСОБА_6, ОСОБА_13 та отримання відповідачами, позивач не надала.

Доказів звернення ОСОБА_1 до виконавчої служби із заявами про зняття арешту з майна, яке є предметом іпотеки, накладеного на підставі постанови від 19.12.2012 року, ні позивачем, ні її представником суду не надано.

З урахуванням викладеного та вищенаведених мотивів і доводів суд не вбачає підстав для задоволення пред’явлених ОСОБА_1 вимог про зняття арешту з предмету іпотеки.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Державний ОСОБА_4 України», ОСОБА_5 відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_6, про зняття арешту з майна – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач-1: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач-2: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги буд.50, м. Дніпро.

Відповідач-3: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Державний ОСОБА_4 України», код ЄДРПОУ 00032129, юридична адреса: вул. Госпітальна буд.12-г, м. Київ.

Відповідач-4: ОСОБА_5 відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34545876, юридична адреса: вул. Петра Калнишевського буд.5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повне судове рішення складено 16.02.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.