Ухвала суду № 72227213, 16.02.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про примусове проникнення до житла боржника

провадження № 6/333/46/18

справа № 333/731/18

16 лютого 2018 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Стоматов Е.Г., при секретарі судового засідання Кабановій К.О., за участю головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя подання головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко Катерини Валеріївни про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_2, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ», -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2018 року головний державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко К.В. звернулася до суду з поданням про дозвіл на примусове проникнення до житла боржника, у якому зазначила, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 51570596 з примусового виконання виконавчого листа № 812/01543/2012, виданого 01.08.2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» суми боргу у розмірі 2594, 13 дол. США та 2774,48 грн.

07.07.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51570596 та надано боржнику строк для самостійного виконання до 13.07.2016 року.

Боржник рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконує, у зв'язку з чим державним виконавцем здійснюються заходи з виявлення майна боржника та його подальшої реалізації.

Так, державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

При неодноразових виходах державного виконавця за місцем реєстрації боржника перевірити майновий стан не виявлялося можливим, у зв'язку з постійною відсутністю боржника вдома, що підтверджується актами державного виконавця від 03.11.2017 року, 13.12.2017 року та 29.01.2018 року.

Таким чином, у державного виконавця не має можливості провести виконавчі дії у відповідності до вимог чинного законодавства з метою виконання рішення суду, а саме: перевірити наявність нерухомого майна боржника - ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з вищевикладеним, головний державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко К.В. просить суд надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення опису та арешту майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

У судове засідання головний державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко К.В. з'явилася, доводи, наведені в обґрунтування подання підтримала, просила суд подання про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення опису та арешту майна боржника задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши думку державного виконавця, дослідивши матеріали подання державного виконавця та долучені до нього документи, матеріали виконавчого провадження ВП № 51570596 суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 51570596 з примусового виконання виконавчого листа № 812/01543/2012, виданого 01.08.2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» суми боргу у розмірі 2594, 13 дол. США та 2774,48 грн.

07.07.2016 року головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Романовою М.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51570596 та надано боржнику строк для самостійного виконання до 13.07.2016 року.

Однак, в матеріалах виконавчого провадження ВП № 51570596 відсутні докази, про вручення даної постанови боржнику.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується листом заступника директора департаменту - начальника управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 04-11/3/7715 від 12.04.2017 року, що міститься в матеріалах справи.

Доказів, що підтверджують факт фактичного проживання боржника - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та наявність його особистих речей (нерухомого майна) за даною адресою, суду надано не було.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 113882159 від 13.02.2018 року за боржником - ОСОБА_2 зареєстрована 1/5 частина квартири АДРЕСА_1. Дана довідка долучена до матеріалів справи.

Згідно з листом заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району № 125 3/01-26/05 від 24.05.2017 року, що міститься в матеріалах справи, Комунарському відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не було надано дозвіл на реалізацію 1/5 частини квартири АДРЕСА_1, що на праві власності належить боржнику, оскільки в зазначеній квартирі зареєстровано місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а реалізація частини квартири призведе до звуження обсягу існуючих житлових прав та порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

На теперішній час боржник рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконує, у зв'язку з чим державним виконавцем здійснюються заходи з виявлення майна боржника та його подальшої реалізації.

Надані суду матеріали не свідчать про те, що до ОСОБА_2 не застосовувались будь-які санкції за неявку до державного виконавця.

Згідно з актом державного виконавця від 03 листопада 2017 року під час проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1, двері за зазначеною адресою ніхто не відчинив, боржнику залишена вимогу/виклик з'явитися до державного виконавця 07.11.2017 року.

Відповідно до акту державного виконавця від 13 грудня 2017 року під час проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1, двері за зазначеною адресою ніхто не відчинив, боржнику залишена вимогу/виклик з'явитися до державного виконавця 21.12.2017 року.

Згідно з актом державного виконавця від 29 січня 2018 року під час проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1, двері за зазначеною адресою ніхто не відчинив, боржнику залишена вимогу/виклик з'явитися до державного виконавця 01.02.2018 року.

Разом з тим, попереджень боржнику щодо виходу державного виконавця за місцем проживання у певний час з 03 листопада 2017 року, 13 грудня 2017 року та 29 січня 2018 року в матеріалах справи немає.

Крім того, зі змісту актів державного виконавця від 03 листопада 2017 року, 13 грудня 2017 року та 29 січня 2018 року вбачається, що зазначений акт складений державним виконавцем одноособово, без участі стягувача, боржника та понятих.

У відповідності до ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як вбачається з доданих до подання матеріалів, державним виконавцем не зібрано достатньо доказів, які б свідчили про те, що боржником умисно чиняться перешкоди в проведенні виконавчих дій, докази повідомлення боржника про час та місце проведення виконавчих дій, та його ігнорування зазначеної вимоги, відомості про притягнення боржника до відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця, відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», інші докази.

Суд не бере до уваги акти державного виконавця від 03 листопада 2017 року, 13 грудня 2017 року та 29 січня 2018 року, оскільки вони не є належним доказом. Так, в зазначених актах не міститься даних про те, які саме виконавчі дії мав намір здійснити виконавець, застереження щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про заплановану виконавчу дію та ухилення боржника від неї, наявність тексту застереження без доручення будь-яких доказів його направлення на адресу боржника не може бути доказом повідомлення боржника про проведення відповідної виконавчої дії.

Статтею 30 Конституції України та статтею 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р., ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість свого житла. При здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

За положеннями ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати, передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як за вмотивованою ухвалою суду з додержанням принципу верховенства права.

У рішенні Європейського суду "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко Катерини Валеріївни про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення опису та арешту майна боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 30 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ст.. 439 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні подання державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременко Катерини Валеріївни про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Е.Г.Стоматов