Рішення № 72226940, 26.01.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

26.01.2018

Провадження № 2-о/331/4/18

ЄУН 331/6991/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2018 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що місце боржника є невідомим -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що місце проживання боржника є невідомим, в якій вказує, що перебуваючи в першому зареєстрованому шлюбі з 28.11.2003р по 24.11.2005 року з ОСОБА_2, вона мала прізвище «Мірошніченко».

Після розірвання шлюбу змінила прізвище на своє дівоче - «Федорець», а після укладення 17.02.2017р. другого шлюбу має прізвище «Маркова».

21 листопада 2005 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини на утримання дитини до повноліття та на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку 1/6 частини з усіх видів доходів, починаючи з 25.08.2004 р.

Виконавчий лист був отриманий № 2-2744/2005 рік, який 02.06.2006р. був прийнятий Державною виконавчою службою в Оріхівському районі за вх. № 2680.

В зв'язку з неотриманням протягом трьох років аліментів від боржника, 26.11.2008р. рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 був позбавлений батьківських прав по відношенню до спільної доньки Дарини, 22.07.2004р. народження, а 03.11.2011р. Оріхівським районним судом Запорізької області ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності за умисне ухилення від сплати аліментів.

26.03.2012р. Оріхівським районним судом Запорізької області було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів в сумі 11431,88грн. та пені в сумі 59498,83грн., а всього 70930,71грн.

Отримавши виконавчий лист, вона передала його на примусове виконання до Державної виконавчої служби Оріхівського району, оскільки боржник - ОСОБА_2 на той час проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, п.і.70510, тел. 095-755-92-29.

Але до цього часу ніяких аліментів вона не отримувала і не отримує.

На її звернення до Оріхівського районного відділу Державної виконавчої служби вона отримала відповідь від 24.07.2017р. за вих. № 8775, з якої їй стало відомо, що в результаті вчинених виконавчих дій було встановлено, що боржник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, АРК. Тому документи виконавчого провадження ще у грудні 2013 року були направлені до УДВС ГУЮ м. Сімферополя. Але і звідти вона нічого не отримувала.

Як відомо, АРК є окупованою територією (ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VIІ).

Встановити місце перебування боржника є неможливим, як є неможливим стягнення аліментів та повернення документів виконавчого провадження, тому що відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону № 1207-VІІ будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків, оскільки їх діяльність вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України.

Як відомо, на окупованій території АРК введена адміністрація, створена за законодавством Російської Федерації.

З цієї причини також неможливо здійснити розшук боржника в порядку, визначеному наказом МВС України № 408 від 27.08.2008р. «Про затвердження Порядку розшуку боржника-фізичної особи», відповідно до якого органи внутрішніх справ видають повідомлення про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

Згідно зі ст. 33 Конституції кожний, хто законно знаходиться на території України, має право вільно пересуватися, обирати місце перебування і проживання.

З місцем проживання закон пов'язує виникнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть тим чи іншим чином впливати на майновий та інший стан фізичної особи.

З місцем проживання закон пов'язує місце виконання зобов'язань. Так, згідно зі ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язань не визначене, виконання повинно бути здійснене за загальним правилом, за місцем проживання боржника, а якщо боржник є юридичною особою,- за місцем її знаходження.

Заявник має намір звернутись за державною допомогою, порядок призначення та виплати якої передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 189 «Про Затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».

Тимчасова допомога призначається у разі, коли, зокрема, місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлене (п.2 Порядку).

Повідомлення про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено і яке є необхідним для отримання державної допомоги, видається органами внутрішніх справ, що в нашому випадку є неможливим із-за окупації території АРК та невизнання документів адміністрації РФ в АРК.

Статтею 234 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Визнання факту, що місце проживання боржника є невідомим (не встановленим), надасть можливість отримати тимчасову державну допомогу на утримання неповнолітньої дитини, яка передбачена ч.8 ст. 181 Сімейного кодексу України та порядок призначення і виплати якої визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 189.

Така тимчасова допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (одержувач), управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (орган праці та соціального захисту населення).

Таким структурним органом є заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району м. Запоріжжя.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що місце проживання боржника - ОСОБА_2, є невідомим (не встановленим).

В судовому засіданні представник заявника адвокат ОСОБА_3 просила суд задовольнити заяву.

Заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району м. Запоріжжя надало суду письмові пояснення.

Суд заслухавши представника заявника, вивчивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 ст.294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що 21 листопада 2005 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини на утримання дитини до повноліття та на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку 1/6 частини з усіх видів доходів, починаючи з 25.08.2004 р. На виконання рішення суду, було видано виконавчий лист № 2-2744/2005, що підтверджується копією виконавчого листа; боржник ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, АРК, що підтверджується копією повідомлення Оріхівського РВ ДВС від 24.07.2017р. № 8775.

Відповідно до п.2 «Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 189, тимчасова допомога призначається у разі, коли, зокрема, місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлене.

Таким чином, встановити місце перебування боржника ОСОБА_2 є неможливим, як є неможливим стягнення аліментів та повернення документів виконавчого провадження, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 1207-V11 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків, оскільки їх діяльність вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 305-308, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що місце боржника є невідомим, задовольнити.

Встановити факт, що місце проживання боржника – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є невідомим (не встановленим).

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Антоненко