Рішення № 72226623, 08.02.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/2741/17

2/311/44/2018

08.02.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., при секретарі судового засідання Гончаровій К.Ю., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Відділ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у Василівському районі, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та вилучення даних з реєстру з закриттям розділу, та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендодавцем, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Позивач ТОВ «Промінь» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року, скасування його державної реєстрації з вилученням даних з реєстру з закриттям розділу та визнання договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладеного між ТОВ «Промінь» та ОСОБА_4 поновленим. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21 лютого 2016 року між ТОВ «Промінь» та власником земельної ділянки ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0633 га кадастровий номер 2320986600:01:008:0005, розташованої на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, строком на 10 років, який 02 грудня 2011 року зареєстрований у Василівському районному відділі Держкомзему, про що вчинено реєстраційний запис за №232090004001357. Відповідно до п.8 укладеного 21 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки визначено термін дії договору десять років з моменту його державної реєстрації, та передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В вересні 2017 року позивачу стало відомо, що в період дії зазначеного вище договору оренди земельної ділянки 10 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, проте зі зміненим кадастровим номером 2320986600:01:008:0034. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 порушуючи умови договору, укладеного між ним та позивачем, під час дії договору (дія якого не припинена), ігноруючи принцип переважності прав орендаря, обманним шляхом уклав новий договір оренди земельної ділянки, яка вже знаходилася в оренді у позивача, з відповідачем ОСОБА_5, внаслідок чого позивач позбавлений права користування об’єктом оренди, а відповідно позивач має право на оспорювання договору оренди, який порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки. З посиланням на ч.4 ст.124 Земельного кодексу України, ст.777 ЦК України, ст.ст.18,33 Закону України «Про оренду землі», п.8 укладеного між позивачем та ОСОБА_4

договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, позивач вважає, що діями відповідачів порушено вимоги діючого законодавства, яке регулює порядок укладення договорів оренди земельних ділянок та проведення їх державної реєстрації, та переважне право позивача як орендаря на продовження договору оренди землі на новий термін, а відповідно у позивача виникло право на захист свого порушеного права. На підставі ч.1 ст.203, ч.ч. 1, 4 ст.215 ЦК України позивач просить визнати укладений 10 серпня 2017 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки недійсним, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з вилученням даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з закриттям розділу, та визнати договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Промінь» та ОСОБА_4 поновленим.

При розгляді справи по суті представники позивача ТОВ «Промінь» - ОСОБА_2, та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав зазначених в позовні заяві, та просили визнати недійсним укладений 10 серпня 2017 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП 004744, виданого 21.03.2002 року земельної ділянки, оскільки на день укладення сторонами спірного договору оренди між позивачем ТОВ «Промінь» та відповідачем ОСОБА_4 діяв чинний договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року з терміном дії на десять років, який набрав чинності після проведення у встановленому законом порядку його державної реєстрації 02 грудня 2011 року, і протягом строку дії зазначеного договору оренди у власника земельної ділянки не було права володіти та користуватися цією земельною ділянкою, а відповідно і права на укладення в цей період іншого договору оренди земельної ділянки та проведення його державної реєстрації. Вважають, що позивач ТОВ «Промінь» як орендар у відповідності до п. 8 договору та ст.33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право на поновлення договору на новий строк. Вважають, що укладення договору оренди землі від 21 лютого 2006 року та його подальша реєстрація 02 грудня 2011 року Василівським районним відділом Держкомзему державна реєстрація була здійснена відповідно до чинного на зазначений період законодавства, а тому договір оренди набрав чинності з дати його реєстрації і продовжує свою дію на час розгляду справи. Незважаючи на відсутність в тексті договору оренди землі вказівки на кадастровий номер земельної ділянки, договором чітко конкретизований предмет договору, а саме земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області загальною площею 3,0633 га, у тому числі 3,0633 га ріллі, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ЗП 004744, реєстраційний номер 828, виданого 21 березня 2002 року.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року між ТОВ «Промінь» та ОСОБА_4 не зазначений предмет договору, а саме відсутній кадастровий номер земельної ділянки. Перед укладенням договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_5 за замовленням ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, під час якої було вперше присвоєно кадастровий номер земельної ділянки. Предметом договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є земельна ділянка з кадастровим номером 2320986600:01:008:0034 на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області площею 3,0633 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_4. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на момент реєстрації договору оренди земельної ділянки від 11 серпня 2017 року на земельну ділянку з

кадастровим номером 2320986600:01:008:0034 на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області площею 3,0633 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_4, жодних обмежень у використанні земельної ділянки не зареєстровано. За таких обставин, укладення договору оренди не суперечить вимогам закону. Вважає, що відсутні докази позбавлення користування земельною ділянкою з боку відповідачів, позивачем не ставиться питання про повернення земельної ділянки орендарю ТОВ «Промінь». Зазначив, що орендар ТОВ «Промінь» фактично користується лише 1 га земельної ділянки, решта земельної ділянки фактично з 2011 року обробляється ОСОБА_5 Крім того, ТОВ «Промінь» з 2011 по 2017 роки не сплачує орендної плати за користування земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4 Вважає, що позовні вимоги щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року поновленим не підлягають задоволенню, оскільки позивач мотивує зазначену вимогу тим, що він має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, проте реєстрація договору проведена в грудні 2011 року, а відповідно договір оренди діє до 2021 року.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у Василівському районі, подано заяву про розгляд справи без участі третьої особи з вирішенням позову на розсуд суду.

2. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIІІ.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу Українисправи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності Цивільного процесуального кодексу Українив редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VIІІ, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, судовий розгляд вказаної цивільної справи продовжений за правилами, що діють після набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VIІІ.

В ході судового розгляду розглянуто клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі, ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року у задоволенні клопотання відмовлено.

3. Фактичні обставини встановлені судом, застосовані судом норми права.

Судом встановлено, що 21 лютого 2006 року між ТОВ «Промінь», як орендарем, та ОСОБА_4, як орендодавцем, був укладений договір оренди землі, предметом якого, згідно пунктів 1, 2 договору, є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області загальною площею 3,0633 га, у тому числі 3,0633 га ріллі, яка належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП 004744, реєстраційний номер 828, виданий 21 березня 2002 року (а.с.9-11).

Відповідно до п.п. 8, 48 вищевказаного договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Договір набуває чинності з моменту його

державної реєстрації, в порядку, визначеному чинним законодавством.

02 грудня 2011 року договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Промінь» та ОСОБА_4, зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №232090004001357.

Відповідно до умов договору оренди землі від 21 лютого 2006 року, власник земельної ділянки ОСОБА_4, як орендодавець, 21 лютого 2006 року передав, а ТОВ «Промінь», як орендар, прийняв земельну ділянку площею 3,0633 га, розташовану на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до акту прийому передачі (а.с.13).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частинами 2 та 3 статті 125, ст.126 Земельного кодексу України передбачалось, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, а згідно зі статтею 18 цього Закону - договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року №135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок,

нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та вдосконалення структури державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», який було прийнято з метою реалізації завдань, визначених Указом Президента України від 17 лютого 2003 року №134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», постанови КМУ України «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17 липня 2003 р. №1088, встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, в тому числі договорів оренди землі, здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

На період укладення договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладеного між ТОВ «Промінь» та ОСОБА_4, державна реєстрація договору проводилася на підставі Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, який втратив чинність з 07 липня 2012 року.

Частиною 4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Судом встановлено, що 02 грудня 2011 року договір оренди землі від 21 лютого 2006 року був зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», а відповідно вказаний договір оренди набрав чинності після проведення державної реєстрації, а у орендаря ТОВ «Промінь» виникло право оренди земельної ділянки строком до 02 грудня 2021 року.

Також судом встановлено, що 10 серпня 2017 року між ОСОБА_4, як власником земельної ділянки, та ОСОБА_5, як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.38-39), предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області загальною площею 3,0633 га, у тому числі 3,0633 га ріллі, яка належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП 004744, реєстраційний номер 828, виданий 21 березня 2002 року, кадастровий номер 2320986600:01:008:0034.

Право на оренду даної земельної ділянки за ОСОБА_5 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового майна 11 серпня 2017 року за №21901871, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36645528 від 16.08.2017 року, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.16).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2303658212017 від 31.10.2017 року, на момент проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки 10 серпня 2017 року відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051 не зареєстровані (а.с.31-33).

Договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року не містить кадастрового

номеру земельної ділянки, згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21 лютого 2006 року та експлікації земельних угідь наданих в оренду (а.с.12, 14), орендована земельна ділянка мала кадастровий номер 2320986600:01:008:0005.

Договір оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року містить інший кадастровий номер земельної ділянки 2320986600:01:008:0034.

Проте, як встановлено судом, предметом вказаних договорів оренди є одна й та ж земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області загальною площею 3,0633 га, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП 004744, реєстраційний номер 828, виданого 21 березня 2002 року.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки, укладений 10 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час дії договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладеного між ТОВ «Промінь» та ОСОБА_4, який пройшов державну реєстрацію 02 грудня 2011 року у встановленому на той час законодавством порядку, а вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 не мав права передавати належну йому на праві власності земельну ділянку в оренду відповідачу ОСОБА_5

Оскільки судом встановлено, що попередній договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Промінь» і ОСОБА_4, на час укладання оспорюваного договору оренди землі від 10 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не припинив своєї дії, в судовому порядку недійсним не визнавався і не розірваний, одночасне існування двох договорів оренди суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, тому суд приходить до висновку про те, що укладання оспорюваного договору оренди землі на цю ж вже орендовану земельну ділянку з іншим орендарем свідчить про недодержання в момент його вчинення сторонами вимог актів цивільного законодавства, а тому існують підстави для визнання його недійсним відповідно до приписів частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання недійсним укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року та скасування його державної реєстрації з вилученням даних з реєстру з закриттям розділу.

Решта позовних вимог щодо визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року, укладеного між ТОВ «Промінь» і ОСОБА_4 є зайвими для мети судового захисту і задоволенню не підлягає, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року між ТОВ «Промінь» і ОСОБА_4, який укладений на 10 років, і набрав чинності з дати його реєстрації 02 грудня 2011 року, не сплив і закінчує свою дію 02 грудня 2021 року.

З огляду на вищевикладене, суд не застосовує норми права, передбачені ст.33 Закону України «Про оренду землі», ст.777 ЦК України, на які посилався позивач в позовній заяві, і які регулюють переважне право наймача на укладення договору оренди на новий строк.

4. Судові витрати.

Судові витрати позивача ТОВ «Промінь» складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Судовий збір сплачений ТОВ «Промінь» при подачі позову з позовних вимог немайнового характеру про визнання договору оренди землі недійсним в сумі 1600 грн., про скасування державної реєстрації договору оренди землі в сумі 1600 грн. та визнання поновленим договору оренди в сумі 1600 грн., всього судовий збір складає 4800 грн.

11 квітня 2017 року між ТОВ «Промінь» та адвокатом ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги (а.с.25-27). Згідно протоколу узгодження №2 від 10 вересня 2017 року до Договору про надання правової допомоги від 11 квітня 2017 року (а.с.86) узгоджено розмір винагороди адвоката на виконання доручення ТОВ «Промінь» у цивільній справі за позовом до ОСОБА_4 в сумі 8500 грн. На підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт №2 від 18 жовтня 2017 року між ТОВ «Промінь і адвокатом ОСОБА_1 (а.с.87), який містить перелік і тривалість робіт, виконаних адвокатом по підготовці для звернення з позовом до суду, квитанцією до прибуткового касового ордеру №56 від 18 жовтня 2017 року узгоджена сума 8500 гривень сплачена ТОВ «Промінь» на користь адвоката ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, виходячи із наступних розрахунків:

Оскільки позовні вимоги позивача ТОВ «Промінь» задоволенні частково, сплачений останнім при подачі позову судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3200 грн. на відповідачів в рівних частках по 1600 грн. на кожного. Решта сплаченого судового збору в сумі 1600 грн. з позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, покладається на позивача ТОВ «Промінь».

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з частковим задоволенням позову витрати на правову допомогу сплачені ТОВ «Промінь» в сумі 8500 грн. повинні бути покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на позивача пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (8500*33,33%/100) в сумі 2834 гривень), на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог (8500*66,66%/100) в сумі 5666 грн., з кожного в рівних частках в сумі 2833 грн.)

14 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_3 укладено угоду про надання правової допомоги. На підставі Акту виконаних робіт від 08 лютого 2018 року між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_3, який містить перелік, тривалість і вартість робіт, виконаних адвокатом, квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 08 лютого 2018 року ОСОБА_4 сплатив адвокату ОСОБА_3 4200 гривень.

З урахуванням того, що позов задоволений частково, витрати на правову допомогу сплачені ОСОБА_6 в сумі 4200 грн. повинні бути покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на позивача в сумі 1763 гривень, на відповідача ОСОБА_4 в сумі 2437 грн.

30 жовтня 2017 року між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_3 укладено угоду про надання правової допомоги. На підставі Акту виконаних робіт від 08 лютого 2018 року між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_3, який містить перелік, тривалість і вартість робіт, виконаних адвокатом, квитанцією до прибуткового касового ордеру №3 від 08 лютого 2018 року ОСОБА_5 сплатив адвокату ОСОБА_3 8400 гривень.

З урахуванням того, що позов задоволений частково, витрати на правову допомогу сплачені ОСОБА_5 в сумі 8400 грн. повинні бути покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на позивача в сумі 2503 гривень, на відповідача ОСОБА_5 в сумі 5897 грн.

Враховуючи, що судом вирішено питання про стягнення витрат на правову

допомогу з обох сторін по справі, взаємні вимоги зі стягнення витрат на правову допомогу підлягають зустрічному зарахуванню, тому з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ТОВ «Промінь» підлягають стягненню витрати на правову допомогу (2833 – 1763) в сумі 1070 гривень, з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ТОВ «Промінь» підлягають стягненню витрати на правову допомогу (2833 – 2503) в сумі 330 гривень.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Відділ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у Василівському районі, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та вилучення даних з реєстру з закриттям розділу, та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендодавцем - задовольнити частково.

Визнати договір оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11 серпня 2017 року, - недійсним.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 3,0633 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2320986600:01:008:0034, з вилученням даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з закриттям розділу (номер запису про інше речове право 21901871).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4(місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (місцезнаходження: Запорізька область, Василівський район, с. Скельки, вул. Стадіонна, 1, ЄДРПОУ 30000811) судовий збір в сумі 1600 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 1070 гривень, а всього 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5(місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (місцезнаходження: Запорізька область, Василівський район, с. Скельки, вул. Стадіонна, 1, ЄДРПОУ 30000811) судовий збір в сумі 1600 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 330 гривень, а всього 1930 (одна тисяча дев’ятсот тридцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ перехідних положень ЦПК України(в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено і підписано 16 лютого 2018 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7