Рішення № 72224917, 06.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/11779/17

номер провадження 2/201/551/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання – Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 серпня 2017 року указана цивільна справа 16 серпня 2017 року передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с.1)

Ухвалою судді від 17 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (а.с.14).

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що 30 травня 2005 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNU0GK00000511, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 310760 доларів США на строк до 30 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором між ним та банком 30 травня 2012 року було укладено договір іпотеки № DNU0GK00000511, предметом якого є будівля фруктосховища, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Горяна, буд. 2-б. Указане нерухоме майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2005 року. 16 березня 2017 року позивачу стало відомо, що право власності на належне йому нерухоме майно зареєстроване за ПАТ КБ «Приватбанк» 28 листопада 2016 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки № 3527 від 30 травня 2005 року. Позивач вважає, що він протиправно був позбавлений права власності на нерухоме майно, оскільки у приватного нотаріуса не було правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки будь-яких вимог від ПАТ КБ «Приватбанк» позивач не отримував, а також все належне йому майно перебуває під арештом на підставі постанови Жовтневого ВДВС ДМУЮ та до теперішнього часу обтяження не знято. Тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32660501 від 01 грудня 2016 року, на підставі якого за ПАТ КБ «Приватбанк» зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а саме: будівлю фруктосховища загальною площею 1636,10 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Горяна, 2-б (а.с.4-6).

Представник позивача, що діє на підставі довіреності від 22 березня 2017 року (а.с.13), у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, що діє на підставі довіреності від 29 грудня 2016 року (а.с.64), у судовому засіданні 16 січня 2018 року позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNU0GK00000511, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 310760 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 30 травня 2012 року (а.с.7-8).

Також 30 травня 2005 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки № DNU0GK00000511, предметом якого є будівля фруктосховища літ. А-1 загальною площею 1636,10 кв.м. (а.с.9-10), що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2005 року. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 3527.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32660501 від 01 грудня 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, проведено державну реєстрацію за ПАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержателем) права власності на будівлю фруктосховища, що розташоване за адресою: місто Дніпро, вул. Горяна, 2-б, загальною площею 1636,1 кв.м. (а.с. 11-12).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна підставою виникнення права власності (номер запису про право власності: 17749029) є: договір іпотеки, серія та номер: 3527 від 30 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 (а.с.11)

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на день укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3).

Частинами 1, 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Пункт 29 договору іпотеки від 30 травня 2005 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Цим пунктом сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у спосіб, визначений ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 цього Закону державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції чинній на час здійснення оскаржуваної реєстраційної дії, передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов’язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно з п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення банку на адресу ОСОБА_1, у якій банк мав би повідомити останнього, що він є боржником за кредитним договором (із зазначенням суми кредитної заборгованості), має усунути порушення та банк має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Також таке повідомлення представником ПАТ КБ «Приватбанк» не надано і у ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1); перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2).

Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частина 1 статті 23 цього Закону передбачає, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку, зокрема: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено випадки, у яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, якими, зокрема, є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3 ч. 1); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4 ч. 1).

Таким чином, суд до дійшов до висновку, що приймаючи 01 грудня 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32660501, а саме: право власності ПАТ КБ «Приватбанк» на будівлю фруктосховища, приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_2, який діяв як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернув увагу на те, що заявником ПАТ КБ «Приватбанк» не подано для державної реєстрації прав документів у повному обсязі.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять повідомлення іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я іпотекодавця ОСОБА_1 про усунення порушень, передбаченого п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та повідомлення про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом переходу до банку права власності на предмет іпотеки, у відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32660501 від 01 грудня 2016 року, на підставі якого за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а саме: будівлю фруктосховища загальною площею 1636,10 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Горяна, 2-б

Стягнути із приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (місто Дніпро, пр. Пушкіна, 35/1-А) на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський