Ухвала суду № 72223714, 16.02.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1916/16-к

провадження №1-в/165/25/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м. Нововолинськ Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Дячук С.Л.,

прокурора Веремчук Л.М.,

представника відділу

з питань пробації ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за поданням начальника Іваничівського міськрайонного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_1 про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 —

встановив:

Начальник Іваничівського міськрайонного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_3. Мотивує тим, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.11.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання, якщо протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. У поданні вказано, що згідно повідомлення Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12017030050000966 від 29.06.2017 року за ч. 2 ст. 307 КК України, і кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом 29.08.2017 року. Кримінальне провадження №12017030050000966 судом об’єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №120170300500001472 від 30.10.2017 року за ч.1 ст.263 КК України та в даний час перебуває в провадженні суду на стадії судового розгляду. Рішення по даному кримінальному провадженню судом не прийняте. Обвинувального вироку по об’єднаному провадженню судом не постановлено.

У поданні зазначено, що 15.11.2017 року у ОСОБА_3 закінчився іспитовий строк. Вказано, що у відповідності до ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вказує, що обвинувальний вирок суду відносно ОСОБА_3 не постановлено, тому у зв’язку із закінченням іспитового строку 15.11.2017 року, просить звільнити останнього від покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.11.2016 року.

В судовому засіданні представник відділу з питань пробації ОСОБА_1 підтримав подання з підстав наведених у ньому, просить його задовольнити. Наголосив, що після спливу визначеного судом іспитового строку у засудженого, навіть при наявності інформації з ЄРДР щодо повідомлення про підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, уповноважений орган з питань пробації повинен надіслати до суду подання для вирішення питання про звільнення її від призначеного покарання. Зазначив, що засуджений ОСОБА_3 виконував обов’язки покладені на нього вироком суду від 15.11.2016 року, а підставою для відмови у задоволенні подання про звільнення його від призначеного покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку може бути лише констатація судом вчинення злочину, тобто постановленням обвинувального вироку. З огляду на викладене, просить клопотання задовольнити.

Засуджений ОСОБА_3, його захисник ОСОБА_4 подання підтримали, просять його задовольнити, та звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області суду від 15.11.2016 року в зв’язку із закінченням встановленого судом іспитового строку. Захисник наголосив, що ОСОБА_3 категорично заперечує свою причетність до вчинення злочинів, підозру у яких йому оголошено, на даний час він не визнаний винним, обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_3 судом не постановлено. Згідно з ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституцї України, ч. 2 ст. 2 КК України, ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У рішенні ЄСПЛ від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначено, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади, думки, що особа, яка обвинувачується у кримінальному злочині, є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному поряду. Аналогічна позиція викладена в рішенні у справі «Шагін проти України», «Грабчук проти України».

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, думку прокурора, який заперечив щодо звільнення ОСОБА_3 від покарання, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12017030050000966 від 29.06.2017 року за ч. 2 ст. 307 КК України, яке направлено до суду з обвинувальним актом 29.08.2017 року, та об’єднано судом в одне провадження з кримінальним провадженням №120170300500001472 від 30.10.2017 року та перебуває в провадженні суду на стадії судового розгляду, дослідивши матеріали подання, особову справу № 46/2016 приймаючи до уваги, що іспитовий строк встановлений засудженому вироком Нововолинського міського суду від 15.11.2016 року закінчився 15.11.2017 року, обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3, не постановлений, суд приходить до висновку, що подання начальника відділу з питань пробації підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, на підставі ст. 78 КК України, суд, —

ухвалив:

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області суду від 15.11.2016 року у виді позбавлення волі строком два роки.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом семи діб з дня її проголошення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук