Ухвала суду № 72222654, 13.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27750/17

Провадження № 1-в/127/1191/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Шидловського О.В.

при секретарі Докійчук С.А.,

за участю прокурора Озерського Е.Е.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі суду №21, клопотання засудженого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого 17.06.1998 року вироком Одеського обласного суду за п.п. «а,е,г,з,і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до виключної міри покарання у виді смертної кари з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою Верховного Суду України від 26.08.1999 року вирок Одеського обласного суду від 17.06.1998 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Ухвалою Одеського обласного суду від 26.06.2000 року ОСОБА_1 замінено покарання по вироку Одеського обласного суду від 17.06.1998 року у виді смертної кари – покаранням у виді довічного позбавлення волі,

про звільнення від відбування покарання у зв’язку з відбуттям строку покарання, заміни призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв’язку з відбуттям строку покарання, заміни призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Клопотання мотивоване тим, що вироком Одеського обласного суду за п.п. «а,е,з,і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до виключної міри покарання у виді смертної кари з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою Верховного Суду України від 26.08.1999 року вирок Одеського обласного суду від 17.06.1998 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Ухвалою Одеського обласного суду від 26.06.2000 року ОСОБА_1 замінено покарання по вироку Одеського обласного суду від 17.06.1998 року у виді смертної кари – покаранням у виді довічного позбавлення волі.

На момент його затримання, арешту та засудження він являвся інвалідом ІІ групи, і перенесені ним роки по відбуттю призначеного покарання (21 рік 1 місяць) були і в цей час являються тяжкими, через хворобою із раннього дитинства. У зв’язку з чим, просить суду винести ухвалу про достатність відбування ним призначеного покарання відбутим покаранням.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2І, клопотання підтримали та просили суд звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, посилаючись на доводи викладені в письмовому клопотанні.

Прокурор Озерський Е.Е. заперечив проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 з мотивів відсутності правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення засудженого, захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, згідно частини 3 якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Одеського обласного суду від 17.06.1998 року за п.п. «а,е,г,з,і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до виключної міри покарання у виді смертної кари з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою Верховного Суду України від 26.08.1999 року вирок Одеського обласного суду від 17.06.1998 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Ухвалою Одеського обласного суду від 26.06.2000 року ОСОБА_1 замінено покарання по вироку Одеського обласного суду від 17.06.1998 року у виді смертної кари – покаранням у виді довічного позбавлення волі.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За вчинені ОСОБА_1 в 1996 році злочини, передбачені п.п. «а,е,г,з,і» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року), та на той час санкцією вказаної статті передбачалось покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі або смертної кари.

В подальшому, 22.02.2000 року до ст. 93 КК України внесено зміни відповідно до Закону України №1483-11 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» в частині зміни виду покарання з «смертної кари» на «довічне позбавлення волі».

Призначене ОСОБА_1 вироком Одеського обласного суду від 17.06.1998 року покарання у виді смертної кари з конфіскацією належного йому майна, відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів. Ухвалою Одеського обласного суду від 26.06.2000 року ОСОБА_1 замінено покарання по вироку Одеського обласного суду від 17.06.1998 року у виді смертної кари – покаранням у виді довічного позбавлення волі.

Статтею 51 КК України передбачено за вчинення злочинів, як окремі види покарань, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м'яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачена і можлива виключно на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, що виходить за межі повноважень суду.

В той же час, частиною першою статті 87 КК України, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років, актом про помилування, який відповідно до ч. 1 ст. 87 КК України належить до компетенції Президента України.

Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини. Такою можливістю вправі скористатися ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1, не має, а тому в його задоволені слід відмовити.

Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 367,369-372,537,539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв’язку з відбуттям строку покарання, заміни призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області, а для засудженого, який тримається під вартою з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя: