Ухвала суду № 72219147, 15.02.2018, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/1/18

Номер провадження 1-кс/719/6/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

м. Новодністровськ

Слідчий суддя Новодністровського міського суду Чернівецької області Луців О.В., за участю секретаря Матковської А.О.,

в присутності прокурора Тартуса Д.В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у залі суду в м. Новодністровськ, Чернівецької області, у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12017260230000155 від 20.11.2017 року щодо підозрюваного

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та фактично проживаючого за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2018 року на розгляд слідчого судді надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В обґрунтування заявленого клопотання захисник вказав, що підозрюваний має міцні соціальні зв’язки за місцем фактичного проживання, позитивно характеризується та не мав жодних матеріальних потреб на вчинення корисливих кримінальних правопорушень, про що свідчать акт обстеження сім’ї від 06.02.2018 року та акт оцінки потреб сім’ї (особи) від 06.02.2018 року.

Вважає, що наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду спростовується вчасною явкою ОСОБА_1 на слідчі дії та розгляд клопотання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного.

На думку сторони захисту, відсутній також ризик впливу на свідків та потерпілих, оскільки жоден свідок не заявив про намагання підозрюваного вплинути на нього, а покази потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про можливе застосування до них насильницьких дій ОСОБА_1 є сумнівними з огляду на репутацію потерпілих, показання з чужих слів та відсутністю фактичних дій зі сторони підозрюваного з часу надання потерпілими таких показів.

Захисник ОСОБА_2 стверджує, що підозра за ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 289 КК України, повідомлена ОСОБА_1, є необґрунтованою, так як базується лише на нелогічних та непослідовних показах потерпілого ОСОБА_4; не з’ясовано, хто являється власником викраденого автомобіля, і чи не перебуває транспортних засіб у розшуку; не надано підтверджуючих документів законності володіння об’єкту угону; недостатньо доведена попередня змова підозрюваних на викрадення транспортного засобу; відсутні реальні збитки, заподіяні потерпілому ОСОБА_4

Оскільки з часу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 не проведене жодних слідчих дій за участю останнього, на думку адвоката, безпідставним є твердження про наявність ризику ухилення підозрюваного від участі у слідчих діях. При цьому, сторона захисту вважає, що органи досудового розслідування упереджено проводили слідчі дії та виконували службові обов’язки з огляду на невідповідність дат у рапортах оперуповноважених працівників, відсутності у витягу з ЄРДР інформації про внесення відомостей про оголошення підозри ОСОБА_1, форми протоколів допиту свідків, перебування оперуповноважених ОСОБА_5та ОСОБА_6 у дружніх відносинах із потерпілими, порушення ст.. 88 КПК України, формулювання позиції сторони обвинувачення у клопотанні про застосування запобіжного заходу та повідомленні про виклик.

Адвокат стверджує, що репутація потерпілих, яка полягає у вживанні ними наркотичних засобів, керування транспортним засобом за умови позбавлення водійських прав, притягнення потерпілих в минулому до кримінальної відповідальності, відсутність офіційних джерел доходів, відсутності правової підстави для використання викраденого автомобіля, ставить під сумнів їх покази, а відтак і вчинення його підзахисним кримінальних правопорушень.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав подане захисником клопотання та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Прокурор Тартус Д.В. заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу ОСОБА_1, та обставини, що враховувались слідчим суддею, не відпали та продовжують існувати. Натомість питання обґрунтованості підозри, на яке звертає увагу сторона захисту, вже було предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи адвоката стосовно описки, форми процесуальних документів, репутації потерпілих, оцінки ОСОБА_4 свого викраденого автомобіля, на думку прокурора, не можуть впливати на кваліфікацію дій підозрюваного та обґрунтованість самої підозри. При цьому, ОСОБА_7 зауважив, що рапорти оперуповноважених працівників поліції не є доказами підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, натомість лише характеризують його особу в ракурсі антисоціальної поведінки.

Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що підозрюваний ОСОБА_1 може чинити на них тиск та застосовувати фізичне насильство з метою схилити до зміни показів, потерпілі побоюються за своє життя і здоров’я, а тому просять запобіжних захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному не змінювати. Потерпілий ОСОБА_3 зауважив, що після взяття підозрюваного під варту отримав біля восьми телефонних дзвінків від особи, яка представилась ОСОБА_1 із вимогами забрати заяви із поліції та погрозами фізичної розправи у випадку невиконання цих вимог. Потерпілий ОСОБА_4 також вказав, що після взяття під варту підозрюваного отримував декілька телефонних дзвінків від особи, яка представилась ОСОБА_1, за характером аналогічні тим, що здійснювались іншому потерпілому. Обидва потерпілі додали, що до оголошення підозри ОСОБА_1 останній не знав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написали заяви у поліцію, однак погрожували їм фізичною розправою на випадок подання таких заяв, у зв’язку з чим до та після затримання підозрюваного ОСОБА_1 його погрози сприймались реально.

Потерпілий ОСОБА_3 заперечував відсутність у ОСОБА_4 джерел доходів, оскільки останній підробляє неофіційно шляхом надання послуг таксиста, не знав про те, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_4 було позбавлено водійських прав, а викрадений транспортний засіб було придбано за подаровані потерпілим ОСОБА_3 ОСОБА_4 кошти.

Слідчий суддя розглянувши клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, заслухавши думку підозрюваного, прокурора, потерпілих, встановив, що 04.01.2018 року ухвалою слідчого судді Новодністровського міського суду Чернівецької області було задоволено клопотання начальника СВ Новодністровського ВП Кельменецького ВП ГУ НП в Чернівецькій області ОСОБА_8, погоджене заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури ОСОБА_9, про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 18 год. 00 хв. 04 березня 2018 року. При цьому, також для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, встановлених КПК України, визначено розмір застави у сумі 61 670 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу від 04.01.2018 року слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни ним своїх показів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв’язку з чим застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу вказано, що підозрюваний ОСОБА_1 під час вирішення питання про застосування відносно нього запобіжного заходу через свою правову необізнаність не міг надати докази наявності у нього міцних соціальних зв’язків за місцем фактичного проживання, зокрема, акту обстеження сім’ї, внаслідок чого слідчим суддею зроблені висновки про відсутність таких зв’язків.

Однак додані до клопотання адвоката ОСОБА_2 акт обстеження сім’ї від 06.02.2018 року, характеристика виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 06.02.2018 року та акт оцінки потреб сім’ї (особи) від 06.02.2018 року висновків слідчого судді, зроблені в ухвалі від 04.01.2018 року, не спростовують і не підтверджують існування нових обставин, що не були враховані чи не могли бути враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу внаслідок наступного.

Так, слідчим суддею були взяті до уваги пояснення ОСОБА_1 про проживання його із сестрою, вітчимом та матір’ю у м. Новодністровськ, які хоча й свідчать про наявність соціальних зв’язків, однак не підтверджують їх міцний характер з урахуванням того, що підозрюваний неодружений, немає дітей чи інших непрацездатних членів сім’ї на своєму утриманні, а також у підозрюваного відсутня постійна робота чи доходи за місцем свого проживання. При цьому, слід звернути увагу, що оцінка міцності соціальних зв’язків підозрюваного робиться саме слідчим суддею на основі наданих сторонами доказів і не може встановлюватись актом обстеження сім’ї від 06.02.2018 року.

Окрім того, вищевказаний акт та характеристика виконкому НМР від 06.02.2018 року не містить нових даних щодо сімейного статусу чи утриманців ОСОБА_1, його поведінки за місцем фактичного проживання у порівнянні з тими, що були враховані при застосуванні запобіжного заходу, а тому висновків слідчого судді про відсутність міцних соціальних зв’язків підозрюваного за місцем проживання не спростовують.

Також, слідчий суддя критично відноситься до акту оцінки потреб сім’ї (особи) від 06.02.2018 року, оскільки зроблені в даному акті висновки спеціаліста ОСОБА_10 не відповідають наданим матеріалам кримінального провадження та поясненням самого ОСОБА_1, а саме, щодо соціальної історії (в графі «Перебуває під слідством», «Був засудженим» відсутня відмітка), щодо зайнятості (в графі «Офіційно оформлена трудова діяльність» стоїть відмітка, хоча підозрюваний пояснив, що ніде не працює). Як вбачається із даного акту, останній складався за відсутності ОСОБА_1, так як розпочався 04.01.2018 року та завершився 06.02.2018 року. За таких обставин, позитивні висновки спеціаліста про соціальну історію та зайнятість підозрюваного є необґрунтованими та безпідставними, внаслідок чого слідчий суддя не бере до уваги акт оцінки потреб сім’ї (особи) від 06.02.2018 року.

Доводи захисника ОСОБА_2 про відсутність ризику впливу на свідків та потерпілих та необґрунтованість підозри за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України зводяться до переоцінки показів потерпілих, свідків, рапортів оперуповноважених та матеріалів кримінального провадження та спростовуються поясненнями самих потерпілих, наданих в судовому засіданні. Проте слід звернути увагу, що дані твердження сторони захисту були предметом апеляційного розгляду, за результатами якого Апеляційний суд Чернівецької області в ухвалі від 12.01.2018 року підтвердив висновки слідчого судді суду першої інстанції про обґрунтованість підозри та наявність ризиків впливу на свідків, потерпілих, іншого підозрюваного; переховування від органів досудового розслідування та/або суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Натомість інших доказів, які б спростовували вищенаведені висновки слідчих суддів першої чи апеляційної інстанцій чи вказували б на наявність нових обставин, що впливають на такі висновки, стороною захисту надано не було.

Позиція захисника про негативну репутацію потерпілих, а відтак і неправдивий характер їх показів, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу не була підтверджена достатніми та допустимим доказами.

Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту стосовно упередженості в діях органів досудового розслідування, оскільки із змісту рапортів оперуповноважених працівників, резолюцій на них, хронології подій тощо, вбачається очевидна описка при проставлені дат рапортів, а твердження адвоката ОСОБА_2 про перебування свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у дружніх відносинах із потерпілими за відсутності доказів цього є надуманими. Окрім того, відсутність у витязі з ЄРДР, що був доданий до клопотання про застосування заходів забезпечення, інформації про внесення відомостей про оголошення підозри не свідчить про непроведення даної слідчої дії, так як самий підозрюваний ОСОБА_1 підтвердив, що отримав підозру 02.01.2018 року.

При цьому, постанова Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.10.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння, на підставі якої потерпілого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, не свідчить про неправдивий характер показів потерпілого ОСОБА_4 в частині володіння транспортним засобом до 16.11.2017 року, так як ОСОБА_4 в протоколах допиту потерпілого вказував, що вживає наркотичні засоби, відносно нього складались протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з порушенням правил дорожнього руху під час керування автомобілем, що в подальшому був викрадений підозрюваними, а позбавлення особи права керування транспортним засобом не виключає можливості керування особою транспортними засобами за умови позбавлення такого права, так як передбачає окрему кваліфікацію таких протиправних дій.

Помилковими також є твердження сторони захисту про відсутність доказів наявності реальних збитків на суму зниклих коштів та майна, що знаходились у викраденому автомобілі, з огляду на відсутність у самій підозрі вказівки на викрадення даного майна підозрюваним ОСОБА_1 Натомість, розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди визначається у підозрі тільки вартістю викраденого автомобіля в сумі 100000 грн., яка визначалась зі слів потерпілого і не впливає в даному кримінальному провадженні на кваліфікацію дій ОСОБА_1 Окрім того, доводи захисника ОСОБА_2 про необхідність зміни запобіжного заходу на домашній арешт відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України суперечать посилання адвоката на необґрунтованість підозри.

Оскільки ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1, не перестали існувати, дії підозрюваного не було перекваліфіковано, а клопотання захисника ОСОБА_2 не містить посилання на нові докази чи обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, на думку слідчого судді, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, внаслідок чого клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 110, 177-178, 201, 309, 369-372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ