Ухвала суду № 72219037, 15.02.2018, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/464/18

Справа № 754/2652/17

У Х В А Л А

Іменем України

15 лютого 2018 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М.., оглянувши матеріали по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача КНП Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва про відшкодування шкоди.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 28.12.2017 року вказану справу було передано для повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв"язку із звільненням судді ОСОБА_4., у провадженні якого перебувала дана справа. В результаті повторного авторозподілу справу було передано на розгляд судді Лісовській О.І.

Ухвалою судді Лісовської О.В. від 13.02.2018 року заявлено самовідвід по даній цивільній справі, матеріали справи передано на розгляд іншому судді, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана цивільна справа передана судді ОСОБА_5

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених частиною 1 статті 37 цього Кодексу, а саме: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії").

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи "Цанд проти Австрії", заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та "Россі проти Франції", заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін "суд, встановлений законом", поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Враховуючи те, що позивачем у справі 18 січня 2018 року подано до Вищої Ради правосуддя дисциплінарну скаргу стосовно дій судді ОСОБА_5 (рішення по якій ще не прийнято) з різних підстав в інших справах, суддею приймалися судові рішення, в яких стороною були позивач та його дочка ОСОБА_3, недовірою до судді з боку позивача та його представника, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення позивача по даній справі до судді, з метою об"єктивного та неупередженого розгляду даної справи, вважаю за доцільне заявити по даній справі самовідвід з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 40 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заявити самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва про відшкодування шкоди.

Матеріали цивільної справи № 2-464\18 р. (754/2652/17) передати на розгляд іншому судді у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: