Вирок № 72218513, 15.02.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 721/470/17

Провадження №1-кп/713/13/18

ВИРОК

іменем України

15.02.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Пилип'юка І.В., за участю секретаря судового засідання Паучек Є.В., прокурорів Сасина Ю.Д., Іванова В.В., Прокопишина В.Я., Бойко О.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260130000090 від 07.05.2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, з освітою повною загальною середньою, неодруженого, приватного підприємця, в силу положень ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, з освітою повною загальною середньою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, -

УСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 України, - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я за таких обставин.

ОСОБА_1, 07.05.2016 року, біля 11.15 год. перебуваючи в приміщенні прийомного покою Комунального закладу «Путильська ЦРЛ», в смт. Путила по вул. Українська, 38, під час словесного конфлікту з ОСОБА_4, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, наніс останньому два удари рукою в голову та грудну клітку. Внаслідок нанесених ударів заподіяв потерпілому ОСОБА_4 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того за інкримінованих ОСОБА_1 обставин, у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України обвинувачується його син ОСОБА_2, який згідно обвинувального акту:

07.05.2016 року, біля 11.15 год. перебуваючи в приміщенні прийомного покою Комунального закладу «Путильська ЦРЛ», в смт. Путила по вул. Українська, 38, під час словесного конфлікту з ОСОБА_4, який виник на ґрунті неприязних відносин, умисно, наніс останньому удари руками та ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді «синця грудної клітки», які відносяться до умисних легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого згідно обвинувального акту обвинувачення: ОСОБА_1 - за ст.125 ч.2 КК України, ОСОБА_2 - за ст.125 ч.1 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав і показав, що вночі зателефонував син ОСОБА_6 і повідомив, що ОСОБА_4 спричинив вогнепальне поранення. По приїзду на місце нікого не побачив і поїхав до лікарні. Підтвердив, що коли виходив з лікарні то побачив автомобіль, у якому перебував ОСОБА_4 до якого підійшов та став запитувати про причину стрілянини. Останній зачинився в автомобілі і на вулицю не виходив. Після повернувся в лікарню, де у прийомній побачив ОСОБА_4 з яким виникла словесний конфлікт щодо вогнепального поранення його сина. Щодо нанесення декілька ударів рукою в голову та грудну клітку не заперечував. Стверджував, що конфлікт був спровокований неправомірними діями потерпілого щодо його сина ОСОБА_6 та тривав біля 2-3 хвилин. Крім того підтвердив, що в ОСОБА_4 до конфлікту між ними було наявні тілесні ушкодження (синці на лівому вусі). Вважає, що ОСОБА_4 його спровокував на вказані дії.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину не визнав і показав, що а вулиці біля лікарні між ними та ОСОБА_4 конфлікту не було, а тривала словесна перепалка щодо неправомірних дій по відношенню до його брата. Стверджував, що ОСОБА_4 ударів не наносив, а стояв за дверима прийомного покою. Підтвердив, що припиняв конфлікт між батьком і просив не застосовувати фізичного насильства до ОСОБА_4, після чого вони вийшли. Конфлікт виник через відмову ОСОБА_4, пояснити причину нанесення брату ОСОБА_6 вогнепального поранення. У приміщенні знаходився лікар ОСОБА_7 Вся подія відбулась миттєво, біля 2-3 хвилин, і за вказаний період можна було нанести декілька ударів. Підтвердив, що в ОСОБА_4 до конфлікту між ними були наявні тілесні ушкодження (синець на лівому вусі та почервоніння обличчя). Вважав, що кримінального злочину не вчиняв.

В основу пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення прокурором покладено: покази потерпілого ОСОБА_4; показання свідків – ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7; витяг з ЄРДР №12016260130000090; висновок експерта №66 від 19.05.2016 року; висновок експерта №167 від 08.11.2016 року; протокол проведення слідчого експерименту від 13.02.2017 року; висновок експерта №042-Д від 17.03.2017 року.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що 07.05.2016 року, приблизно о 07.00 год. зателефонував ОСОБА_8 і попросив відвезти у лікарню, оскільки вночі був побитий. По приїзду в лікарню до автомобіля підійшли батько та син ОСОБА_2 і він попросив ОСОБА_8 зачинити двері, побоюючись конфлікту. Однак ОСОБА_2 стали погрожувати фізичною розправою і він викликав поліцію. ОСОБА_1 кулаком розбив вікно, а тому сказав водієві заїхати на територію лікарні. В подальшому зайшов до прийомного покою, де знаходились медсестри, яких попросив покликати лікаря. До нього вийшов лікар ОСОБА_7, а потім зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які привіталися з лікарем і в цей час ОСОБА_1 намагався його вдарити, однак він присів і закрив лице. До ОСОБА_1 підійшов його син ОСОБА_2, які стали наносити удари по різних частинах тіла. Першим вдарив ОСОБА_1, конфлікт тривав близько хвилини, після втрутилися медичні сестри і лікар ОСОБА_7, та припинили побиття, а ОСОБА_1 покинули приміщення. Через деякий час приїхала поліція, яким написав заяву. Після обстеження призначили лікування. Конфлікту не провокував, зброї при собі не мав, оскільки пістолет був вилучений перед заїздом у лікарню. Підтвердив, що вночі 07.05.2017 мав конфлікт з сином обвинуваченого та був побитий. Кримінальне провадження знаходиться на розгляді у Вижницькому районному суді.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що працює водієм ПП ОСОБА_4 07.05.2016 року зателефонував ОСОБА_4 і сказав відвезти його в лікарню. У автомобілі побачив у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, синці на лівому вусі, припухла схроня. Підтвердив, що по дорозі в лікарню ОСОБА_4 декілька разів ставало погано. На території лікарні до автомобіля підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стали кричати та погрожувати ОСОБА_4 На його прохання зачинив вікна, ОСОБА_4 зателефонував на «102». Це тривало протягом 3 хвилин, а потім ОСОБА_2 відійшли від автомобіля і він під’їхав до прийомного покою. ОСОБА_4 зайшов у прийомний покій, а за ним зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Приблизно через 15 хвилин на вулицю вийшов ОСОБА_4 і сказав, що його побили і залишається в лікарні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що працює медичною сестрою. 07.05.2016 року разом із ОСОБА_10 йшли в аптеку і бачили, як ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розмовляли, а потім ОСОБА_1 забіг до приміщення прийомного покою, а за ним його син ОСОБА_2 Потім ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_4, який розмахував руками. Також це бачили ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які перебували у прийомному покої. Конфлікт між ними тривав 2-3 хвилини. До прийомного покою зайшов лікар ОСОБА_7, але не вмішувався. Не пам'ятає, чи були інші громадяни у прийомному покої. Робота медичного закладу не припинялась. Ніяких заходів для припинення зазначених дій ніхто не вживав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що працює медичною сестрою. 07.05.2016 року, біля 10.00 год. разом з ОСОБА_9 вийшли до аптеки. У коридорі побачила лікаря ОСОБА_7, який розмовляв з ОСОБА_1 Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зайшли в приміщення прийомного покою і бачила, як ОСОБА_4 розмахував руками перед ОСОБА_1 і той зловив його за руки, а ОСОБА_2 розбороняв їх. Даний конфлікт тривав біля 2-3 секунд. Інші працівники лікарні конфлікту не спостерігали, тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не бачила.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що працює молодшою медичною сестрою. 07.05.2016 року у прийомному покої лікар ОСОБА_7 розмовляв із ОСОБА_4, за ним зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стали його бити. Потім кинули ОСОБА_4 на диван. Конфлікт тривав 2-3 хвилини, вона виштовхала їх на вулицю і зачинила двері. Все бачили ОСОБА_7 і ОСОБА_12, яка намагалась припинити конфлікт. Після закінчення конфлікту тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не бачила, медичної допомоги не надавала. Робота медичного закладу не припинялась.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що того дня чергувала у лікарні. Зайшов ОСОБА_4 і сказав, що потрібна допомога хірурга, якого покликала. Потерпілий стояв у дверях і зайшов лікар ОСОБА_7 Після зайшли ОСОБА_2 і стали бити ОСОБА_4, який впав на диван. Все відбувалося миттєво, потерпілий опору не чинив. Намагалась припинити конфлікт і отримала удар. Підтвердила, що у ОСОБА_4 була розбита брова. Лікар ОСОБА_7 допомагав припинити конфлікт. Після з ОСОБА_4 пішла у інше приміщення, а ОСОБА_2 вийшли у коридор. Робота медичного закладу не припинялась, про причину конфлікту на той час відомо не було. Підтвердила, що вночі у лікарню поступив ОСОБА_6 з вогнепальним пораненням.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що працює в.о. головного лікаря. Того дня зателефонувала чергова медична сестра ОСОБА_12 і сказала, що є пацієнт, якого необхідно оглянути. Прийшов до чергової медичної сестри у кабінет прийомного покою, де надають медичну допомогу і побачив біля дверей ОСОБА_4, у якого було наявне тілесне ушкодження (синці на лівому вусі) і той скаржився на головний біль. Несподівано забіг ОСОБА_1, а за ним ОСОБА_2, які відштовхнули його і стали наносити удари ОСОБА_4, який впав на диван. По яким частинам тіла та кількість ударів, які наносив ОСОБА_2 потерпілому вказати не може. Памятає, що ОСОБА_1 говорив ОСОБА_4, що той більше стріляти не буде. Став розбороняти – тримав ОСОБА_2, а ОСОБА_1 продовжував наносити удари ОСОБА_4 Після припинення конфлікт який тривав декілька хвилин ОСОБА_1 вийшли у коридор. ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 більше ударів, ніж ОСОБА_2, сказав останнім, що у лікарні це робити не можна, вони вибачилися і пішли. Медсестра надала медичну допомогу ОСОБА_4 і вони викликали поліцію. Після огляду ОСОБА_4 скаржився на нудоту та головній біль. ОСОБА_4 госпіталізували у хірургічне відділення і стали надавати медичну допомогу, оскільки виникла підозра на струс головного мозку. Також у ОСОБА_4 були набряки на грудній клітці. Під час конфлікту робота медичного закладу не припинялась. Відомо, що в лікарню поступив син обвинуваченого ОСОБА_6 з вогнепальним пораненням, але на той час обхід хворих не робив, оскільки заступив на чергування о 08.00 год.

Також суд безпосередньо дослідив при розгляді даної справи надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема:

- витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016260130000090 від 07.05.2016 року;

- висновок судово-медичної експертизи №66 від 19.05.2016 року, проведеної на підставі постанови слідчого Путильського ВП Михайлюка В.Б. від 18.05.2016 року без №, лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_13, який попереджений про відповідальність за ст.ст.384, 385, 387 КПК України за відмову або ухилення від дачі висновку експерта та або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, про що свідчить його підпис.

На підставі проведеної експертизи експерт прийшов до наступного:

1. При проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 наявні тілесні ушкодження: садно в лівій лобно-тім'яній ділянці, синці на рівні 7-8 ребер справа по середньо-підпаховій лінії, на лівому вусі, рани в тім'яній ділянці голови зліва. ОСОБА_4, знаходиться на стаціонарному лікуванні в Путильській ЦРЛ з 07.05.2016 року з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійна рана голови. Забій грудної клітки.

2. Тілесні ушкодження у вигляді синців, садна, виникли в результаті дії твердих тупих предметів, або удару об такі, можливо їх виникнення внаслідок неодноразового нанесення удару руками, рана могла виникнути внаслідок нанесення удару рукою на якій надіта печатка з металу, при обставинах і в строк, вказаних в фабулі постанови і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

4. Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зрості на тверду поверхню є малоймовірним. Висновок підписаний судовим експертом ОСОБА_13;

- висновок судово-медичної експертизи №167 (експертиза за матеріалами справи) від 08.11.2016 року, проведеної на підставі постанови слідчого Путильського ВП Михайлюка В.Б. від 03.10.2016 року, судово-медичною експертною комісією у складі голови комісії – ОСОБА_14, членів – ОСОБА_15, ОСОБА_16, які попереджені про відповідальність за ст.ст.384, 385, 387 КПК України за відмову або ухилення від дачі висновку експерта та або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, про що свідчать їх підписи.

На підставі даних комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12016260130000090, даних медичних документів на ім'я ОСОБА_4, даних первинної судово-медичної експертизи підекспертного, відомих обставин справи комісія експертів прийшла до наступного:

1. ОСОБА_4 07.05.2016 року надійшов в хірургічне відділення Путильської ЦРЛ для стаціонарного лікування з приводу отриманих тілесних ушкоджень. Діагноз при госпіталізації: Забита рана голови. Забій лівої вушної раковини. Забій грудної клітки. Струс головного мозку. 23.05.2016 року ОСОБА_4 був виписаний зі стаціонару у зв'язку із завершенням курсу лікування. Діагноз заключний клінічний: ЗЧМТ (закрита черепно-мозкова травма). Струс головного мозку. Забій грудної клітки, забита рана голови.

2. Згідно даних медичної документації на ім'я ОСОБА_4, в т.ч. первинної судово- медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4, на тілі останнього, станом на 07.05.2016 року (дата надходження в стаціонар), були наявні нижченаведені ушкодження: садно в лівій лобно-тім'яній ділянці; синець на рівні 7-8 ребер справа по середньо-підпахвовій лінії; синець в ділянці лівої вушної мушлі; забійна рана в тім'яній ділянці голови зліва; струс головного мозку.

3. При визначенні наявності на тілі ОСОБА_4 ушкоджень, і відповідно, кваліфікуванні останніх за ступенями тяжкості діагноз «Забій грудної клітки», виставлений під час перебування підекспертного на стаціонарному лікуванні, до уваги не приймався як такий, що не має об'єктивного обґрунтування.

4. При проведенні дійсної експертизи не отримано даних, які б дозволили визначити характеристики, особливості та параметричні ознаки слідоутворюючих частин травмуючих агентів, внаслідок дії яких виникли ушкодження на тілі ОСОБА_4 Таким чином у комісії експертів відсутня можливість ідентифікувати ці травмуючі агенти.

5. Виявлені на тілі ОСОБА_4 і зазначені у п.2 дійсних «Підсумків» ушкодження виникли внаслідок не менш ніж як від чотирьох травмуючих дій твердих тупих предметів чи від співударяння з такими; ушкодження у вигляді забійної рани тім'яної ділянки волосяної частини голови та струсу головного мозку (як такі, що виникли від однієї травмуючої дії) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я; ушкодження у вигляді синця лівої вушної мушлі, синця грудної клітки зліва, садна лобно-тім'яної ділянки зліва, як кожне зокрема, так і всі у сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

6. В контексті надання відповіді на питання 3 про призначення дійсної експертизи, комісія зазначає, що неякісний (в судово-медичному аспекті) опис ушкоджень на тілі ОСОБА_4 в медичних документах на його ім'я, не дозволяє комісії розмежувати ці ушкодження за часом їх виникнення.

7. У комісії експертів відсутні будь-які дані щодо наявності у ОСОБА_4 в підекспертний період будь-яких органічних захворювань. Водночас слід зазначити, що виявленні в процесі проведення експертизи зміни (ушкодження) на тілі ОСОБА_4 носять травматичний характер і будь-якого зв'язку з гіпотетично наявними органічними захворюваннями мати не можуть.

8. В контексті надання відповіді на п.6 постанови про призначення дійсної експертизи, комісія експертів зазначає, що з урахуванням характеристик, механізму утворення та локалізації ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_4, не слід виключати можливості виникнення останніх внаслідок падіння підекспертного з висоти власного зросту навстоячки на площину з подальшим співударянням з виступаючим над її рівнем тупими твердими предметами, не залежно від того, чи падіння відбувалося зі статичного стану тіла чи падінню передувало попереднє придання тілу прискорення шляхом спричинення удару, поштовху.

Висновок підписаний комісією експертів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16;

- протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 13.02.2017 року, проведеного слідчим Путильського ВП Михайлюком В.Б. у прийомному покої лікарні з участю потерпілого ОСОБА_4, судово-медичного експерта ОСОБА_13, статиста ОСОБА_17, у присутності понятих ОСОБА_18, ОСОБА_19 З даних якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 показав при яких обставинах 07.05.2016 року біля 11.00 год. в приміщенні прийомного покою КЗ «Путильська ЦРЛ» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протязі 2-3 хвилин наносили йому удари руками та ногами по різних частинах тіла: неодноразово кулаком по голові; в ділянку грудної клітки (здебільшого зліва); колінами в грудну клітку та ділянку тазу.

Протокол слідчого експерименту без зауважень підписаний учасниками слідчої дії.

- висновок судово-медичної експертизи №042-Д (експертиза за матеріалами справи) від 17.03.2017 року, проведеної на підставі додаткової постанови слідчого СВ Путильського ВП ОСОБА_20 від 14.02.2017 року, судово-медичною експертною комісією у складі голови комісії – ОСОБА_14, членів – ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_16, які попереджені про відповідальність за ст.ст.384, 385, 387 КПК України за відмову або ухилення від дачі висновку експерта та або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, про що свідчать їх підписи.

На підставі даних додаткової комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12016260130000090, даних медичних документів на ім'я ОСОБА_4, даних первинної судово-медичної експертизи підекспертного, відомих обставин справи комісія експертів прийшла до наступного:

1. ОСОБА_4 з 07.05.2016 року по 23.05.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Путильської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ (закрита черепно-мозкова травма). Струс головного мозку. Забій грудної клітки, забита рана голови.

2. Згідно даних медичної документації на ім'я ОСОБА_4, в т.ч. первинної судово-медичної експертизи та первинної комісійної експертизи потерпілого ОСОБА_4, на тілі останнього, станом на 07.05.2016 року (дата надходження на стаціонарне лікування), зафіксовано наявність нижченаведених ушкоджень: садно в лівій лобно-тім'яній ділянці; синець на рівні 7-8 ребер справа по середньо-підпахвовій лінії; синець в ділянці лівої вушної мушлі; забійна рана в тім'яній ділянці голови зліва; струс головного мозку.

Вищенаведені тілесні ушкодження виникли від дій твердих тупих предметів чи від співударяння з такими; ушкодження у вигляді забійної рани тім'яної ділянки волосяної частини голови та струсу головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я; ушкодження у вигляді синця лівої вушної мушлі, синця грудної клітки зліва, садна лобно-тім'яної ділянки зліва, як кожне зокрема, так і всі у сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

3. В контексті надання відповіді на питання 2 про призначення дійсної експертизи, комісія зазначає, що неякісний (в судово-медичному аспекті) опис ушкоджень на тілі ОСОБА_4 наведений в медичних документах на його ім'я, не дозволяє комісії розмежувати ці ушкодження за часом їх виникнення в зазначеному в постанові часовому діапазоні «до 07.05.2016 року, протягом 07.05.2016 року...» окрім того, що всі вони вже були в наявності на тілі потерпілого на час поступлення в стаціонар (07.05.2016 року), що в свою чергу виключає можливість їх виникнення після вказаної дати.

Висновок підписаний комісією експертів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_16

За клопотанням захисника ОСОБА_3 суд допитав експерта ОСОБА_15, який суду пояснив, що відповіді на всі питання висвітлені у першій та другій експертизах. Експертизи проводені на підставі документації, яку надали з медичного закладу. Лікарі вказаного лікувального закладу могли зібрати якісніші матеріали, ніж ті, що надали. Стверджував, що не можливо розмежувати, виникли синці 6 чи 7 числа. Також по наданих на експертизу матеріалах не можливо розмежувати, хто і які саме заподіяв тілесні ушкодження. Кровотечу викликають забійні рани, але після удару кулаком вони не є характерними. Скільки часу згущується кров сказати не може, оскільки є різні рани. Синці могли виникнути як від одного удару, так і від декількох контактів.

Суд, заслухавши показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, які вважали себе не винуватими, захисника ОСОБА_3, який вважав, що вини обвинувачених у вчиненні злочину не доведено, прокурора Іванова В.В., потерпілого ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, які вважали обвинувачення доведеним, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, експерта ОСОБА_15, дослідивши та вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши надані стороною кримінального провадження кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до таких висновків.

Показання потерпілого ОСОБА_4 про нанесення йому ударів ОСОБА_1 частково підтверджуються протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим від 13.02.2017 року, показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1 та частково показаннями допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7

Так показання свідка ОСОБА_9 суд визнає допустимим та належним доказом, оскільки вона підтвердила, що ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_4, щодо нанесення ОСОБА_2 ударів потерпілому ОСОБА_4 даний свідок не підтвердила.

Покази свідка ОСОБА_10 суд визнає допустимим та належним доказом, оскільки вона підтвердила, що ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_1, а ОСОБА_2 їх розбороняв. Проте свідок не вказала кількості нанесених ОСОБА_1 ударівпотерпілому та не зазначила, куди, в які частини тіла наносились.

Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 є допустимими та належними доказами, оскільки підтверджують факт нанесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ударів ОСОБА_4 Проте ці свідки не підтвердили кількість нанесених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ударів ОСОБА_4, та їх локалізацію, а тому суд оцінює їх критично.

Показання потерпілого ОСОБА_4 про нанесення ударів ОСОБА_2, спростовуються протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим від 13.02.2017 року, з ілюстрацій фототаблиці під №8 та №9 до якого встановлено, що ОСОБА_4 не міг цього бачити, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 перебував за його спиною. Даним протоколом також спростовується обвинувачення ОСОБА_2 у нанесенні ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження у вигляді «синця грудної клітки зліва», оскільки з ілюстрації фототаблиці під №14 вбачається, що він наносив удар у спину потерпілого з права. Крім того обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував, що саме він на провокацію ОСОБА_4, який розмахував руками, наніс декілька ударів рукою в грудну клітку потерпілого.

Зазначений протокол проведення слідчого експерименту від 13.02.2017 року є належним доказом, оскільки прямо підтверджує існування та відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимим, оскільки отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Обвинувачення ОСОБА_1 у нанесенні ОСОБА_4 тілесного ушкодження у вигляді «забійної рани в тім’яній ділянці волосяної частини голови» не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки спростовується: показами допитаного у судовому засіданні експерта ОСОБА_15, який вказав, що від ударів кулаком такі види ран не є характерними; протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим від 13.02.2017 року та показам свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, з яких встановлено, що потерпілий після отримання ударів упав на диван і від такого падіння не міг отримати дані тілесні ушкодження.

Показання свідка ОСОБА_8 суд визнає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК України, та належними доказами, оскільки спростовують обвинувачення ОСОБА_1 в частині нанесення ним ОСОБА_4 тілесного ушкодження у вигляді «синця лівої вушної мушлі».

В цій частині покази свідка ОСОБА_8 узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_1 та допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який підтвердив, що ще до того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайшли до приміщення прийомного покою лікарні у ОСОБА_4 був «синець лівої вушної мушлі».

При цьому суд враховує і покази потерпілого ОСОБА_4 про те, що 07.05.2016 року мав конфлікт з сином обвинуваченого ОСОБА_6, в процесі якого був побитий.

Висновки СМЕ №66 від 19.05.2016 року, №167 від 08.11.2016 року, №042-Д від 17.03.2017 року суд визнає належними доказами, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, а зокрема наявності у потерпілого ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани в тім’яній ділянці волосяної частини голови, струсу головного мозку, синця лівої вушної мушлі, садна лобно-тім’яної ділянки зліва та синця грудної клітки, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України та відповідають положенням Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 року №6.

За таких обставин твердження захисника ОСОБА_3 про визнання неналежним доказом заключення СМЕ №042-Д від 17.03.2017 року є помилковим.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України - стороною обвинувачення не надано.

З витягу з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016260130000090 від 07.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм злочинів, вчинених за ідентичними обставинами, без зазначення конкретного формулювання обвинувачення по кожному з них.

Відповідно до положень ч.3 ст.368 КПК України Суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

Ухвалюючи вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що сукупністю наданих стороною обвинувачення належних та допустимих доказів, з достатньою повнотою встановлено, що 07.05.2016 року, близько 11.15 год. в приміщенні прийомного покою Комунального закладу «Путильська ЦРЛ», в смт. Путила по вул. Українська, 38, подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, мала місце, вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведено, а вчинене обвинуваченим діяння вірно кваліфіковано за даною статтею, оскільки ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_4 два удари рукою в голову та грудну клітку, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, є обраним способом захисту, і свідчить про бажання уникнути відповідальності за вчинене.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що:

- згідно копії паспорту ОСОБА_1 народився 28.10.1968 року в с. Довгопілля Путильського району Чернівецької області;

- згідно довідки виконавчого комітету Довгопільської сільської ради Путильського району Чернівецької області №1464 від 10.09.2016 року ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, у склад його сім’ї входять: ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_6 – колишня дружина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 – син, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 – син;

- згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного комісією виконавчого комітету Довгопільської сільської ради Путильського району Чернівецької області - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_8, але не проживає, розлучений, власного майна не має;

- згідно характеристики виконавчого комітету Довгопільської сільської ради Путильського району Чернівецької області №258 від 10.06.2016 року, - ОСОБА_1 на території сільської ради зареєстрований, але не проживає; розлучений; з дружиною виховали двох дітей; за час проживання в селі зарекомендував себе позитивно; по характеру скромний, ввічливий, доброзичливий;

- згідно довідки КЗ «Путильська центральна районна лікарня» №689 від 13.06.2016 року ОСОБА_1 на «Д» обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- згідно довідки про судимість №166-13062016/73017 від 14.06.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 в силу положень ст.89 КК України раніше не судимий.

Обставин, які пом’якшують покарання та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно вимог ст.ст.66, 67 КК України – судом не встановлено.

Таким чином судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_1 в силу положень ст.89 КК України раніше не судимий, вчинив умисний злочин невеликої тяжкості, вину у вчиненні злочину визнав частково, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням відсутності обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, думки прокурора та потерпілого, який просив покарати відповідно до закону, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу у межах максимальної санкції, передбаченої ч.2 ст.125 КК України, що буде в даному випадку законним та справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також за своїм розміром здатним сприяти виправленню ОСОБА_1 та попередженню скоєння нових правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для застосування ст.ст.69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.

Ухвалюючи вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_2, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

У статті 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Вимогами ст.370 КПК України, передбачено, що судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17.07.1997 року ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Бербера, Мессеге и Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 "Зі змінами внесеними постановами від 04.06.1993 року №3 та від 03.12.1997 року №12", всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Відповідно до роз’яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", обвинувальний ухил при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість підсудного є неприпустимим. Всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь підсудного.

Докази винуватості ОСОБА_2, на які посилався прокурор в судовому засіданні, ретельно перевірені та належним чином оцінені з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Оцінивши в сукупності вказані обставини та докази, які покладені в основу обвинувачення, суд визнає, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, однак в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували нанесення ОСОБА_4 саме ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді «синця грудної клітки», а отже і вчинення саме ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і на даний час вичерпані всі можливості отримання будь-яких достовірних доказів.

З безпосередньо досліджених доказів суд встановив, що всупереч положенням ст.62 Конституції України обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

Враховуючи викладене, а також виходячи з вимог ст.62 Конституції України, за якою усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь обвинуваченого, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 необхідно визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.125 ч.1 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням, що дане кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Запобіжний захід до обвинувачених не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено. Речових доказів та витрат на залучення експерта немає.

Керуючись ст.ст.36, 368, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1700,00 грн. (тисячу сімсот гривень) в дохід держави.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.125 ч.1 КК України та виправдати у зв'язку з недоведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: І. В. Пилип'юк