Ухвала суду № 72218454, 12.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/93/18 Справа № 697/989/17 Категорія: ч. 2 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями до неї на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2017 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, останні рази судимого: 11.05.2016 Канівським міськрайониим судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік; 19.04.2017 Канівським міськрайониим судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_7 призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Канівським міськрайониим судом Черкаської області від 19.04.2017, у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 ОСОБА_7 зараховано у термін відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 19.04.2017 по 20.06.2017 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 4/783 від 20.04.201 7 в сумі 351.84 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи раніше судимим 11.05.2016 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, з встановленням іспитового строку, терміном на 1 рік, маючи, відповідно до ст. 89 КК України, не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив злочин проти власності.

Так, ОСОБА_7 03.02.2017 близько 12 год., переслідуючи мету крадіжки чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, через відчинені вхідні двері, зайшов до тамбуру будинку №1 по вул. Маршала Рибалко в м. Канів Черкаської області, звідки таємно викрав велосипед марки «Ardis 24 Forte» вартістю, згідно висновку експерта №4/783 від 20.04.2017 станом на 03.02.2017, 2475 гри., що належить ОСОБА_10, чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через порушення вимог КПК України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалити новий вирок, яким, застосовуючи положення ст.ст. 66, 69. 75 КК України, призначити йому остаточне покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 років 1 місяця та 15 днів позбавлення волі, а в подальшому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015, зарахувати у термін відбутого ним покарання строк його попереднього ув'язнення з 19.04.2017 по дату винесення судового рішення Апеляційним судом Черкаської області.

Апелянт зазначає, що судом при ухваленні вироку не застосовано закон про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню та неправильно застосовано положення ст. 72 КК України.

На думку обвинуваченого, застосування у судовому рішенні положень ст. 66 КК України являється автоматичною підставою для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, чого місцевим судом зроблено не було.

Крім того, посилаючись на положення Конституції України та вимоги ст. 5 КК України про недопустимість зворотної дії в часі закону, який погіршує становище обвинуваченого, зазначає про безпідставне зарахування в термін відбутого покарання строк його попереднього ув'язнення по 20.06.2017 включно, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, вважаючи, що зазначений строк має бути зарахований по дату ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 також зазначає про неврахування при призначенні покарання судом першої інстанції наявності у нього ряду тяжких хвороб, зокрема гепатиту, туберкульозу та ВІЛ - інфекції, медичні довідки на підтвердження яких, він подавав в ході судового розгляду.

В судове засідання не з'явилась потерпіла ОСОБА_11. яка була належним чипом повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчить розписка останньої про отримання поштового відправлення, та не повідомила про поважні причини свого неприбуття, що не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 в підтримку поданої апеляційної скарги з доповненнями до неї в повному обсязі, міркування прокурора про законність, обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 про наявність підстав для застосування щодо нього вимог ст.ст. 69, 75 КК України,

вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, шо вона до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному, та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі та оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та правових позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував тяжкість вчиненого ним злочину, данні про особу винуватого, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в Канівській ЦРЛ у лікаря психіатра не перебуває, а перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «опійна залежність», в якості обставин, що пом’якшують покарання – щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, при невстановленні обставин, що його обтяжують, і обгрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

При цьому, судом першої інстанції правильно призначено остаточне покарання ОСОБА_9 за сукупністю злочинів, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за даним вироком невідбутого покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2017, яким його засуджено за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до остаточного покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

При таких обставинах, з урахуванням того, що ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, однак маючи не зняту та непогашену судимість, в тому числі, в період іспитового строку, знов вчинив новий злочин, суд правильно прийшов до висновку про можливість його виправлення та перевиховання в умовах ізоляції від суспільства при призначенні остаточного покарання у виді реального позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, а тому доводи останнього про застосування щодо нього вимог ст.ст. 69, 75 КК України, з урахуванням встановлених фактичних обставин в провадженні та особи винуватого, до задоволення не належать, оскільки законних підставі для застосування щодо останнього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, або призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, колегія суддів не вбачає.

В даному випадку, наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 тяжких хвороб, підтверджених листом начальника медичної частини ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», не являється підставою для пом’якшення призначеного йому покарання як за санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, та і остаточного покарання, яке призначене з дотриманням вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Даних про те, що за станом здоров’я обвинувачений ОСОБА_9 не може утримуватися під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.

Що стосується посилання обвинуваченого на неправильне зарахування йому в строк покарання терміну його попереднього ув’язнення до набрання законної сили судовим рішенням, то воно є безпідставним та таким, що не узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18.05.2017 № 2046-VIII, яка набула законної сили 21.06.2017, оскільки таке зарахування, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 2015 року, здійснювалось до набрання законної сили нової редакції даної статті, в даному випадку з 19.04.2017 по 20.06.2017 включно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_9 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни – відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п.1 ч.1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати. -

у х в а л и л а :

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2017 року щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями до неї - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня вручення її копії.

Головуючий :

Судді :