Рішення № 72216816, 26.01.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-о/679/2/2018

Справа № 679/1506/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Базаринка Б.І., при секретарі Ясенчук С.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу №679/1506/17 за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: 30100, АДРЕСА_1), де заінтересованими особами виступають Міністерство соціальної політики України (адреса місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10) та Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні (адреса місцезнаходження: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27), про встановлення факту, що має юридичне значення (факту поранення), -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду про встановлення факту, що має юридичне значення (факту поранення)посилаючись на те, щона підставі Указу Президента України №454/2014 від 06.05.2014 року «Про часткову мобілізацію», був призваний у Збройні Сили України та в період часу з 05.05.2015 року по 21.06.2015 року проходив військову службу у складі військової частини в/ч В1740,95-та окрема аеромобільна бригада, та брав участь в боях за суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій області.

18.06.2015 року близько 14 год. 15 хв. Під час виконання бойового завдання, ОСОБА_1 отримав множинні осколкові сліпі поранення м’яких тканин грудної клітки, правої верхньої та правої нижньої кінцівок, внаслідок гранатометного обстрілу проросійськими бойовиками опорного пункту 5 роти біля м.Авдіївка Донецької області.

За даними Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України станом на 19.06.2015 року на Донецькому напрямку ворог не припиняв обстрілів та провокацій проти наших військових на захід від м.Донецька на ділянці від м.Мар’їнка до м.Авдіївка. Зафіксовано інтенсивну роботу снайперів противника: з важкого озброєння бойовики застосовують 120-мм міномети. Внаслідок бойових дій 18.06.2015 року загиблих серед українських військовослужбовців не було і лише одного було поранено в районі м.Авдіївки.

В заяві зазначено що, починаючи з кінця лютого 2014 року, війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, а в подальшому 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значення Севастополя».Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної республіки» (27 квітня 2014 року).11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної республіки» та «Донецької Народної республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.

Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Заявник вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено його право на життя і здоров'я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Встановлення юридичного факту поранення, який стався при виконанні ним обов’язку військової служби внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України, буде породжувати юридичні наслідки - визначення статусу ОСОБА_1, як жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Посилаючись на викладене, заявник просить суд встановити юридичний факт його поранення при виконанні обов'язку військової служби 18 червня 2015 року в районі м.Авдіївка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

В судове засідання заявник та його представник не з'явилися, проте подали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення. Крім цього, до суду надійшло клопотання Міністерства соціальної політики України про розгляд заяви без участі його представника.

В судове засідання представник заінтересованої особи - Російської Федераціїв особі Посольства Російської Федерації в Україні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

На підставі ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.

Судом встановлено, що в період часу з 05.05.2015 року по 21.06.2015 року проходив військову службу у складі військової частини в/ч В1740.95-та окрема аеромобільна бригада, та брав участь в боях за суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій області, що підтверджується довідкою №734, виданою 10.06.2015 року командиром військової частини В1740.

18.06.2015 року близько 14 год. 15 хв. Під час виконання бойового завдання, ОСОБА_1 отримав множинні осколкові сліпі поранення м’яких тканин грудної клітки, правої верхньої та правої нижньої кінцівок, внаслідок гранатометного обстрілу проросійськими бойовиками опорного пункту 5 роти біля м.Авдіївка Донецької області.

За результатом медичного огляду сержанта ОСОБА_1, проведеного військово-лікарською комісією військової частини А1446 07.07.2015 року, встановлено діагноз: стан після операції ПХО ран 19.06.2015 року, повторної обробки хірургічних ран 22.06.2015 року, 25.06.2015 року з приводу вогнепальних осколкових множинних сліпих поранень (18.06.2015 року) м’яких тканин грудної клітки, правої верхньої, правої нижньої кінцівок. Поранення пов'язане з проходженням війської служби.

За результатом огляду у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, отриманим заявником ОСОБА_1 В.А.18.06.2015 року, проведеним 21.01.2016 року медико-соціальною експертною комісією Хмельницького обласного «Центру МСЕ», визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 5% (акт огляду МСЕК №113 від 21.01.2016 року).

Заявник посилається на те, що саме у результаті збройної агресії Російської Федерації він отримав поранення, виконуючи обов’язки військової служби та захищаючи Батьківщину.На підтвердження цього заявником були наведені наступні докази по справі.

В той же час, як свідчать засоби масової інформації, зокрема оперативна інформація Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ станом на 19.06.2015 року на Донецькому напрямку ворог не припиняв обстрілів та провокацій проти наших військових на захід від м.Донецька на ділянці від м.Мар’їнка до м.Авдіївка. Зафіксовано інтенсивну роботу снайперів противника: з важкого озброєння бойовики застосовують 120-мм міномети. Внаслідок бойових дій 18.06.2015 року загиблих серед українських військовослужбовців не було і лише одного було поранено в районі м.Авдіївки.

За даними статті ЗМІ «Ворожі танки сьогодні обстрілювали Опитне, Авдіївку та шахту “Бутовка”» від 19.06.2015 року, що розміщена на сайті Інтернет-видання «УНН», ввечері ворожі танки обстрілювали Опитне, Авдіївку та шахту «Бутовка». Загалом протягом дня російські найманці 50 разів порушили умови припинення вогню в зоні проведення бойових дій на сході України.

За даними статті ЗМІ «Околиці Донецька потрапили під удар, Карта АТО за 19 червня» від 19.06.2015 року, що розміщена на сайті Інтернет-видання «Корреспондент.нет», ситуація в зоні АТО зберігається напруженою. на Донецькому напрямку не припиняються обстріли військових на захід від Донецька (від Мар’їнки до Авдіївки). За минулу добу в результаті бойових дій загиблих серед українських військовослужбовців немає, тільки один поранений в районі Авдіївки.

Аналізуючи вказану вище інформацію, що міститься на сторінках Інтернет-видань, суд робить висновок про участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі міста Авдіївка Донецької області, яким протистояли українські військовослужбовці, що відносились до складу 95-тої окремої аеромобільної бригади, де ОСОБА_1 проходив військову службу та був поранений 18.06.2015 року під час виконання бойового завдання.

Відповідно до постанови Верховної Радії України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року, було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».

Згідно з ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня року, Крим та місто Севастополь визнані тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України, за державним кордоном України.

Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України та, відповідно, окупувавши частину території України, а саме: Крим, м.Севастополь та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту на раді Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що і Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північ Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права державі мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч.3 ст.82 ЦПК України.

Суд приходить до висновку, що слід встановити юридичний факт поранення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов'язку військової служби 18 червня 2015 року в районі м.Авдіївка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 293, 315, 319 ЦПК України, ст.8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 (паспорт серії СР №228429, місце проживання: 30100, АДРЕСА_1) - задоволити.

Встановити факт поранення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов'язку військової служби 18 червня 2015 року в районі м.Авдіївка Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.І. Базарник