Вирок № 72215723, 15.02.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/80/18

Провадження № 1-кп/622/14/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Кочнєва О.В.,

за участю секретаря - Попової В.М.,

прокурора - Кришталь С.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката Ільїна П.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у смт. Золочів Харківської області кримінальне провадження №12017220310000548, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зі спеціальною середньою освітою, який не працює, раніше судимий, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 05.05.2016 року за ч.1 ст.122 КК України до 1 року обмеження волі, звільнений 24.01.2017 року умовно-достроково ухвалою Харківського районного суду Харківської області на не відбутий термін покарання 4 місяці 29 днів, притягнутий до кримінальної відповідальності 09.12.2014 року Куп`янським міським відділом внутрішніх справ у Харківській області за ч.4 ст.187 КК України (судове рішення по суті обвинувального акту відсутнє станом на день постановлення вироку), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що в період з 04 до 06 листопада 2017 року у вечірній час (точний час під час досудового розслідування встановити не вдалося) у ОСОБА_3 за місцем проживання на той час: АДРЕСА_2 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В подальшому в період з 06 до 11 листопада 2017 року у вечірній час (точний час під час досудового розслідування встановити не вдалося), ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, при цьому переслідуючи корисну мету отримання доходів незаконним шляхом, скориставшись відсутністю господаря та впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає за допомогою ключів від будинку АДРЕСА_2, що малися в нього, пройшов на територію вказаного будинку, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілому, а саме крісло м`яке з обивкою з велюрової тканини в кількості 2 штук вартістю 450,00 грн. кожне, а також килим синтетичним розміром 2*3 м вартістю 5280,00 грн. та килим синтетичний розміром 2*3 м вартістю 1320,00 грн. Після цього обвинувачений з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду згідно з висновком товарознавчої експертизи №115 від 20.11.2017 року на загальну суму 7500,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

29.01.2018 року разом із обвинувальний актом до суду надійшла угода про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 за участі захисника обвинуваченого Ільїна П.І. від 26.01.2018 року у відповідності до вимог ст.ст. 468-469, 471 КПК України, в якій обвинувачений повністю визнав свою вину, повернув майно і щиро розкаявся у скоєному, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України та остаточно узгодили покарання обвинуваченому у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з урахуванням уточнень щодо розміру покарання, які були озвучені учасниками провадження у судових засіданнях 01.02.2018 року та 15.02.2018 року.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про примирення між потерпілим і підозрюваним, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 та ч.3 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, зазначена угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду, у тому числі, про примирення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся, повернув викрадене майно у стані, в якому він його викрав, підтвердив, що угоду про примирення він уклав добровільно, розуміє свої права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз'яснені, та надати згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Потерпілий ОСОБА_1 зі свого боку також підтвердив суду, що претензії будь-якого характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 він немає, зазначена угода укладена добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, є зрозумілими. Просив суд затвердити зазначену угоду про примирення та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене покарання у вигляді штрафу. Цивільний позов потерпілим не заявлений, завдану матеріальну шкоду відшкодовано до підготовчого судового засідання шляхом повернення викраденого майна.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги та правила КПК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами в угоді міру покарання.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що угода про примирення між обвинуваченим та потерпілим відповідає вимогам статей 468, 469 та 471 КПК України, а також положенням КК України, покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень статей 50, 65, 66, 67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і є достатнім для виправлення обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони дійсно примирилися.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб і є наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.

За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, думку прокурора, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення та ухвалення обвинувального вироку.

Обставиною, що пом'якшує покарання з боку обвинуваченою є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Долю речових доказів, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого, суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, тобто повертає власнику зі зняттям будь-яких обмежень на їх використання.

Процесуальні витрати по справі у вигляді витрат за проведення експертиз відсутні

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 314, 369, 370, ч.2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, ст.66, ч.1 ст.185 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Угоду про примирення, укладену 26.01.2018 року між потерпілим ОСОБА_1, та підозрюваним ОСОБА_3 та його захисником адвокатом Ільїним Павло Івановичем, затвердити.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).

Речові докази по справі, які знаходяться у потерпілого по справі ОСОБА_1, а саме крісло м`яке з обивкою з велюрової тканини в кількості 2 штук, а також килим синтетичним розміром 2*3 м та килим синтетичний розміром 2*3 м залишити власнику, знявши будь-які обмеження щодо розпорядження вказаним майном.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок негайно після його проголошення видати обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: Кочнєв О. В.