Постанова № 72215549, 13.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/10725/17

Провадження № 22-ц/787/299/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Ковальчук Н. М.

суддів - Хилевича С. В., Шеремет А. М.,

секретар судового засідання - Вихотень Я. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Рівненський завод тракторних агрегатів»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2017 року у складі судді Тимощука О.Я., ухваленого в м. Рівне об 11 годині 33 хв., повний текст рішення виготовлений 20 листопада 2017 року,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України вредакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» к справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом доо Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів», в якому просить стягнути на його користь компенсацію втрати чатини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.03.2015 року по справі № 569/19572/14-ц стягнуто з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36694,89 грн., а рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.07.2015 року по справі № 569/9281/15-ц стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1 536,34 грн., які досі не виконані, у зв'язку з чим має місце знецінення доходу, встановленого рішеннями суду у вигляді середньої заробітної плати, а тому він має право на стягнення компенсації втрат частини грошових доходів у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2017 року у У задоволені позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, має разовий характер та не є заробітною платою визначеною як періодичний платіж, а оскільки законодавством про працю строки його виплати не визначені, тому відсутні правові підстави для нарахування на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні сум компенсації втрати позивачем частини доходів у зв'язку з порушенням строків його виплати.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що структура заробітної плати визначена Законом України «Про оплату праці», де зазначено, що компенсація втрати частини заробітної плати (доходів) у зв'язку з із затриманням термінів її виплати є складовою структури заробітної плати як додаткова заробітна плата. Додає, що і ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначає, що під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Покликається на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013р. № 9-рп/2013, яким встановлено, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства. Установи, організації або уповноваженим ним органом сум компенсації втрати частини заробітної плати є у зв'язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов'язаним із недотриманням законодавства про оплату праці. Зазначає, що згідно вищевказаного рішення, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складової належної працівникові заробітної плати без обмеження її будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Вказує на помилковість висновку місцевого суду щодо разового характеру середнього заробітку за час затримки розрахунку, З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» вказує на її безпідставність та необґрунтованість та звертає увагу суду на те, що чинним законодавством не передбачене стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.03.2015 року по справі № 569/19572/14-ц стягнуто з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36694,89 грн. та рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.07.2015 року по справі № 569/9281/15-ц стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1 536,34 грн. Дані рішення не виконані.

На даний час зазначені рішення Рівненського міського суду Рівненської області відповідачем не виконані.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що тривале невиконання відповідачем судових рішень про стягнення на її користь грошових коштів тягне за собою знецінення доходу, встановленого рішеннями суду у вигляді середньої заробітної плати, а тому вона має право на стягнення компенсації втрат частини грошових доходів через невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, має разовий характер та не є заробітною платою визначеною як періодичний платіж. Суд також врахував, що законодавством про працю строки його виплати не визначені, а тому відсутні правові підстави для нарахування на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні сум компенсації втрати позивачем частини доходів у зв'язку з порушенням строків його виплати, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.

На підтвердження таких висновків у рішенні суду першої інстанції містяться необхідні доводи й обґрунтування, з якими погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутий судом з відповідача на користь позивачки, по суті є складовою заробітної плати, не заслуговують на увагу суду як такі, що суперечать нормам закону. Так, частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», яка дублюється і ч. 1 ст. 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Структуру заробітної плати, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці», складає основна, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати здійснюється на підставі Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, пунктом 3 котрого визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,допомога дитині,яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Що стосується покликань апелянта на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013, то вони апеляційним судом відхиляються, оскільки в цьому рішенні йдеться про компенсацію втрати частини заробітної плати, а не про компенсацію втрати частини середнього заробітку.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку і не є заробітною платою, визначеною як періодичний платіж, строки виплати якого чинним законодавством не встановлені, а тому компенсація, передбачена ст. 34 Закону України «Про оплату праці», на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2017 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шеремет А. М.