Постанова № 72215548, 13.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1077/17Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/789/119/18 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі колегії суддів:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

за участю секретаря -Романюк Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №594/10767/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року, (суддя - Зушман Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька,-

ВСТАНОВИВ:.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька з метою відпочинку та оздоровлення її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за межі України, а саме в країни Європи Шенгену : Польщу, Чехію, Венгрію, Румунію, Болгарію, Молдавію, Німеччину, Австралію, Португалію, Італію, Австрію, Англію, Великобританію, Ізраїль, а також в країни: Сполучені Штати Америки, Канади та Єгипту на період часу з 01 липня 2018 року до досягнення ними повноліття у супроводі матері ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача понесені судові витрати. Позивні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їхні спільні діти з відповідачем після розірвання шлюбу проживають разом з нею та потребують відпочинку та оздоровлення, однак відповідач відмовляється надати дозвіл на тимчасовий виїзд дітей за кордон.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення Борщівського районного суду від 16 листопада 2017 року скасувати та ухвалите нове судове рішення, відповідно до якого її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує що суд дав невірну оцінку зібраним по справі доказам, не врахував інтереси її неповнолітніх дітей, які потребують відпочинку за межами країни. Апелянт зазначає, що діти постійно проживають разом із нею і лише вона може надати їм належні умови на відпочинок і оздоровлення, при цьому вказує, що поїздка є тимчасовою, а тому не позбавить відповідача бачитись та спілкуватися з дітьми після їхнього повернення із закордону.

Від представника позивача ОСОБА_2 та представника третьої особи Служби у справах та дітей Борщівської РДА поступили заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_4, у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином згідно рекомендованого повідомлення про вручення повістки. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріалами справи, доводи зазначені в апеляційній скарзі та доводи викладені в письмових дебатах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступних обставин.

Згідно зі ст.55 Конституції України права та свободи людини захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази додаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і законтрактованим є рішення, ухвалено судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатковими поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в позовній заяві ставила питання про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини до багатьох країн світу без зазначення конкретної країни, без визначення конкретного строку та періоду такого виїзду, без зазначення строку його закінчення, оскільки вважав, що надання такого дозволу позбавить батька дитини можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею, що суперечить чинному законодавству.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 08 травня 2003 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був укладений шлюб, який розірвано 10 жовтня 2008 року, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області 10 жовтня 2008 року.

Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач ОСОБА_2 працює в БДМУ Чернівецької області на посаді старшого лаборанта, діти ОСОБА_5 навчається у 8-Б класі Чернівецького ліцею №3 медичного профілю Чернівецької міської ради, а син ОСОБА_6 навчається у 6-Б класі Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, постійно проживають з позивачем ОСОБА_2

Служба у справах дітей Борщівської районної державної адміністрації 15 листопада 2017 року надала суду висновок, в якому вважає за доцільне надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди батька ОСОБА_4.

Відповідно до частини 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків( усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Як вбачається з ст.ст.1, 3 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (в редакції від 01.10.2016р.) правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до п.3, 4 Правилам перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі, зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

У статті 141 Сімейного кодексу України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.

Тимчасовий виїзд дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд дитини за межі України у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року, № 235/139/16-ц|6-15цс17.

Отже, надання дозволу на виїзд дітей закордон без згоди та супроводу батька без встановлення конкретних періодів перебування дітей закордоном, суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дітей передбаченої законодавством можливості брати участь у їхньому вихованні та можливості спілкування з ними.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови батька про надання дозволу на виїзд дитини за кордон.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналіз здобутих доказів дають колегії підстави вважати що рішення суду є законним та таким, що ґрунтується на зібраних доказах та відповідає матеріалам справи. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи , дав правильну оцінку зібраним доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищенаведені обставини, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись 35, 259, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту даної постанови.

День складання повного тексту постанови- 15 лютого 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків