Рішення № 72215112, 12.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2018 Справа №607/2394/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу №607/2394/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В :

08 лютого 2017 року заступником начальника Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_2 було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 485 МК України в справі про порушення митних правил №0053/403000000/17 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2186,22 гривень. Справу про порушення митних правил розглянуто без участі ОСОБА_1

Згідно з зазначеною постановою митним органом встановлено, що 20 вересня 2014 року ТОВ «Сокіл-Захід» та компанія M.VOS VOF (5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands) уклали договір №01/01/2014NL, предметом якого є купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів. 16 липня 2015 року ТОВ «Сокіл-Захід» в особі керівника ОСОБА_1 подало в Тернопільську митницю ДФС попереднє повідомлення ЕЕ №403000010/2015/100241 про намір ввезти на митну територію України товар «сідельний тягач DAF ХF95.430, 2006 року випуску, шасі №ХLRТЕ47ХS0Е720222». 17 липня 2015 року на виконання вказаного договору ТОВ «Сокіл-Захід» в особі керівника ОСОБА_1 згідно попереднього повідомлення – митної декларації ЕЕ №403000010/2015/100241 через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вказаний напівпричіп. З метою завершення митного оформлення 20 липня 2015 року ТОВ «Сокіл-Захід» в особі керівника ОСОБА_1 згідно з митною декларацією №403000010/2015/000405 Тернопільській митниці ДФС заявлено до митного контролю та митного оформлення в митному режимі імпорт товар «сідельний тягач DAF ХF95.430, 2006 року випуску, шасі №ХLRТЕ47ХS0Е720222» фактурною вартістю 2400 євро, що за курсом НБУ на день подання митної декларації митниці становить 58410 гривень. У графі 45 цієї декларації заявлено митну вартість товару 105956,47 гривень. 26 серпня 2016 року Тернопільською митницею ДФС отримано лист ДФС України від 21 вересня 2016 року, згідно з яким ДФС отримала від митної служби ОСОБА_3 митну декларацію №15PL31101Е0116350, а також інвойс, та на підставі цих документів встановлено, що вартість вищевказаного сідельного тягача становить 4500 євро, що за курсом НБУ на день подання декларації становить 107874,23 гривень. Отже, на переконання митниці, директор ТОВ Сокіл-Захід» ОСОБА_1 заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією ж метою органу доходів і зборів документи, а саме інвойс №0087 від 11 липня 2015 року, що містив неправдиві відомості. Загальна сума зменшення розміру митних платежів становить 728,74 гривень. Також, листом від 13 листопада 2015 року митний інформаційний центр Королівства Нідерланди інформував, що контракт між ТОВ «Сокіл-Захід» та нідерландською компанією «M.VOS VOF» не укладався, а транспортні засоби українській компанії не продавались. 02 лютого 2017 року відносно гр. ОСОБА_1 у його відсутності складено протокол про порушення митних правил за статтею 485 МК України.

Позивач вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема, в матеріалах справи про порушення митних правил відсутні докази того, що позивач мав умисел на вчинення дій, передбачених статтею 485 МК України. Відсутність умислу унеможливлює притягнення до відповідальності за цією статтею, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення. Митне оформлення проводилось не позивачем особисто, як про це вказано в оскаржуваній постанові, а митним брокером на підставі договору доручення від ТОВ «Сокіл-Захід». При цьому, митним брокером надано митниці саме ті документи, які надійшли від постачальника товару – нідерландської компанії «M.VOS VOF», які були надані їх представником на митному кордоні України. Окрім того, незважаючи на те, що реальна вартість товару згідно інвойса складала 2400 євро (58410 грн.), в митній декларації брокером вказана вартість визначена експертним висновком, а саме 105956,47 грн. Також, у разі виявлення розбіжності в митній вартості товару після його випуску, митний орган може провести процедуру коригування митної вартості з вимогою доплати митних платежів в порядку статті 55 МК України, чого митний орган не зробив. Для розмитнення товару митному органу було надано належні документи, дійсність зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2014р. ніким не оспорена, в судовому порядку такий договір недійсним не визнавався. Лист митних органів Нідерландів не може братись до уваги, так як не містить відомостей про транспортний засіб, а також у листі вказано не той номер контракту. Окрім того, вважає, що відповідачем пропущено 6-місячний строк для притягнення до відповідальності.

06 квітня 2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшло письмове заперечення на позов. У вказаному запереченні обгрунтовано законність винесення стосовно ОСОБА_1 постанови № 0027/403000000/17 від 23 січня 2017 року, долучено копію цієї постанови та копій документів, на підставі яких її винесено. Матеріалів, що стосуються оскаржуваної постанови, не надано.

03 жовтня 2017 року від відповідача надійшли додаткові матеріали, однак серед них документи, які стали підставою винесення постанови № 0053/403000000/17 також відсутні.

04 грудня 2017 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача для надання матеріалів оскаржуваної постанови.

05 лютого 2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, до якого долучено копію постанови № 0053/403000000/17 та копій документів, на підставі яких її винесено.

Суть заперечень, викладених у відзиві, зводиться до того, що митницею правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, так як він був на той час керівником ТОВ «Сокіл-Захід» (декларанта), а митний брокер діяв від імені ТОВ «Сокіл-Захід». Окрім того, позивач міг протягом трьох років з дня завершення митного оформлення внести зміни в митну декларацію та подати документи, що містять правдиві відомості про вартість та відправника товару, проте таким правом не скористався. Крім цього, ТОВ «Сокіл-Захід» не купувало у нідерландської компанії транспортного засобу на підставі договору від 20 вересня 2014 року та інвойсу від 29 липня 2015 року. В експортній митній декларації покупцем зазначено приватне підприємство «Тернопіль-Транзит». ОСОБА_1 є директором цього підприємства. Про умисний характер дій ОСОБА_1 свідчить подання ним через митного брокера ОСОБА_4 експертного висновку, замовником якого був саме ОСОБА_1, і саме він є відповідальним за достовірність наданих документів. Про вчинене позивачем порушення статті 485 МК України складено протокол та винесено постанову з дотриманням вимог Митного кодексу України. Викладені у постанові обставини підтверджені належними та допустимими доказами, підстав для її скасування немає.

08 лютого 2018 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання також подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 205 КАС України суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

20 вересня 2014 року ТОВ «Сокіл-Захід», в особі директора ОСОБА_5, та компанія M.VOS VOF (5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands) уклали договір №01/01/2014 NL, предметом якого є купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів, далі Товар (п. 1.1. Договору). Сторони домовились, що товар буде поставлятись на умовах DDU-Тернопіль, відповідно до Інкотермс 2010 (п. 3.1. Договору). Датою відвантаження товару є дата рахунку (invoice). Продавець зобов’язується забезпечити наявність всіх документів, необхідних для безперешкодного переміщення товару до кордону України (п. 3.2., 3.3. Договору). Вартість товару визначається в рахунках (п. 4.2. Договору).

10 жовтня 2014 року ТОВ «Віта-Едванс», як виконавець, що здійснює декларування на підставі ліцензії на право здійснення посередницької діяльності митного брокера, та ТОВ «Сокіл-Захід», в особі керівника ОСОБА_5, як замовник, уклали договір №10/10/2014-2 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів. Згідно з умовами даного договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Тернопільській митниці. Дії, пов’язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (п. 1.1 Договору).

16 липня 2015 року ТОВ «Віта-Едванс», як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід» подало в Тернопільську митницю ДФС попереднє повідомлення ЕЕ №403000010/2015/100265 про намір ввезти на митну територію України товар «сідельний тягач DAF ХF95.430, 2006 року випуску, шасі №ХLRТЕ47ХS0Е720222».

17 липня 2015 року через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вказаний сідельний тягач. Водієм транспортного засобу в пункті пропуску надано інвойс №0087 від 11 липня 2015 року.

Завершуючи митне оформлення, 20 липня 2015 року ТОВ «Віта-Едванс» (ОСОБА_4М.), як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід», подало в Тернопільську митницю ДФС митну декларацію №403000010/2015/000405, згідно з якою заявлено до митного оформлення в митному режимі імпорт товар «сідельний тягач DAF ХF95.430, 2006 року випуску, шасі №ХLRТЕ47ХS0Е720222» фактурною вартістю 2400 євро, що за курсом НБУ на день подання митної декларації митниці становить 58410 гривень. У графі 45 цієї декларації заявлено митну вартість товару 105956,47 гривень.

Заявлена митна вартість 105956,47 гривень визначена на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження, про що свідчить код МВВ – 6, зазначений у графі 43 декларації.

Фактурна вартість випливає із рахунку-інвойсу (invoice) №0087, виданого 11 липня 2015 року компанією VOS (Broekheuvelsestraat 2, 5524 JC Hedel).

26 серпня 2016 року Тернопільською митницею ДФС отримано лист ГУ ДФС України від 26 серпня 2016 року та акт № 320/14-07/37298349 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» вимог законодавства України з питань державної митної справи від 08 серпня 2016 року, з якого вбачається, що ДФС отримала від митної служби ОСОБА_3 митну декларацію №15РL311010Е0116350 від 07 липня 2015 року, на підставі якої встановлено, що вартість вищевказаного сідельного тягача становить 4500 євро, що за курсом НБУ на день подання декларації становить 107874,23 гривень. Отримувачем транспортного засобу є фірма «Тернопіль-Транзит», м. Тернопіль, вул. Бродівська-Бічна, 8.

Листом від 13 листопада 2015 року митний інформаційний центр Королівства Нідерланди інформував, що контракт між ТОВ «Сокіл-Захід» та нідерландською компанією «M.VOS VOF» не укладався.

02 лютого 2017 року відносно гр. ОСОБА_1 у його відсутності складено протокол про порушення митних правил за статтею 485 МК України.

Протокол надіслано позивачу листом від 03 травня 2017 року

Згідно з оскаржуваною постановою сума неправомірного зменшення розміру митних платежів за митною декларацією №403000010/2015/000405 від 20 липня 2015 року становить 728,74 гривень.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність задовольнити позов з таких мотивів.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Положеннями ст. 486 МК України визначено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За диспозицією статті 485 МК України відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

А саме, договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20 вересня 2014 року укладався не позивачем, а іншим керівником ТОВ «Сокіл-Захід» (ОСОБА_5Б.). У зв’язку із цим, та обставина, що згідно з відповіддю митного інформаційного центру Королівства Нідерланди даний договір не укладався, істотного значення для встановлення вини (саме позивача) немає.

Попередня декларація від 16 липня 2015 року та декларація від 20 липня 2015 року подавались працівником ТОВ «Віта-Едванс» ОСОБА_4

Пояснення від ОСОБА_4 щодо того, хто йому надав інформацію для внесення її у декларації, митним органом відібрано аж 16 серпня 2017 року, тобто вже через півроку після винесення оскаржуваної постанови.

Договір із ТОВ «Віта-Едванс» від 10 жовтня 2014 року укладався не позивачем, а іншим керівником ТОВ «Сокіл-Захід» (ОСОБА_5Б.).

Митні платежі списувались на підставі декларації митницею самостійно, що також свідчить про те, що безпосередньо позивач дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, не вчиняв.

Суд вважає, що проведення експертного автотоварознавчого дослідження з метою визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу, з якої й сплачені митні платежі, навпаки вказує на відсутність волі позивача на ухилення від сплати митних платежів у повному розмірі.

Інвойс нідерландської компанії, договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20 вересня 2014 року подавались на пункті пропуску працівникам митниці також не позивачем, а водієм. Пояснень від водія щодо того, хто надав йому вказані документи, працівниками митниці не відібрано.

Також суд вважає безпідставними посилання митниці як на доказ умислу ОСОБА_1 на той факт, що відповідно до отриманої від митної служби ОСОБА_3 митної декларації №15РL311010Е0116350 від 07 липня 2015 року одержувачем транспортного засобу є приватне підприємство «Тернопіль-Транзит», керівником якого є ОСОБА_1

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Наданий представником митниці акт № 58/14-06/37298349 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Сокіл-Захід» вимог законодавства щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями, проведеної ГУ ДФС у Тернопільській області 09 лютого 2017 року, не є належним доказом у справі, оскільки не містить жодної інформації з приводу подання митної декларації №403000010/2015/000405, та не міг бути взятим до уваги при винесенні оскаржуваної постанови 08 лютого 2017 року, оскільки складений пізніше.

За таких обставин висновок відповідача в оскаржуваній постанові про те, що позивач заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, а саме інвойс №0087 від 11 липня 2015 року, що містив недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів у сумі 728,74 гривень, є безпідставним, таким, що ґрунтується на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З вищеописаного не вбачається, що позивачем вчинено будь-які умисні дії щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони даного правопорушення, оскільки суб'єктивна сторона такого правопорушення характеризується прямим умислом, якого у позивача не було.

Частиною 1 ст. 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення. Так, п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України передбачено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, а згідно п. 3 ч. 1 ст. 531 МК України такою підставою є невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та про відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил (адміністративного правопорушення), передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а також в оскаржуваній постанові міститься невідповідність викладених висновків фактичним обставинам справи, що згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 531 МК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил.

У зв’язку із тим, що відповідач ставить позивачу у вину ухилення від сплати митних платежів, яке у грошовому виразі відповідач встановив лише після надходження інформації від ДФС листа від 26 серпня 2016 року з актом № 320/14-07/37298349 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» вимог законодавства України з питань державної митної справи від 08 серпня 2016 року, суд вважає, що 6-місячний строк для накладення адміністративного стягнення слід рахувати від дня виявлення правопорушення, тобто з 26 серпня 2016 року.

Відтак, підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів пропуску строку для накладення адміністративного стягнення в суду немає.

Посилання позивача на постанови Апеляційного суду Тернопільської області у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 483 МК України, у яких апеляційний суд посилався на пропуск митним органом строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та невідповідність протоколу про порушення митних правил вимогам закону, суд вважає такими, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки ці постанови прийняті судом в інших провадженнях, стосовно інших правопорушень, і встановлених обставин щодо справи, яка розглядається, не містять. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/7465/17, у якій суд прийшов до висновку про пропуск митним органом строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, також не встановлено обставин у даній справі, оскільки її предметом є оскарження зовсім іншої постанови, а обов’язковими для суду при застосуванні норм права відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України є правові висновки Верховного Суду України, а не позиції апеляційних судів.

Разом із тим, відсутність умислу ОСОБА_1 на вчинення порушення митних правил, зокрема умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, є відсутністю суб’єктивної сторони, а відтак і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, що є достатньою підставою скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням конкретних обставин справи, встановлених під час судового розгляду, суд приходить до переконання про наявність достатніх підстав для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 485 МК України в справі про порушення митних правил №0053/403000000/17 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 90, 242 – 246, 250, 255, 286, 295, 297, п. п. 15.5 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України №0053/403000000/17 від 26 травня 2017 року.

Закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддяОСОБА_6