Рішення № 72213499, 13.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Cправа № 522/541/18

Провадження №2/522/793/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР про позбавлення батьківських прав та визначення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, посилається на те, що відповідач не піклується про дітей, ухиляється від їх виховання, матеріально не забезпечує.

Позивач, будучи сповіщеною належним чином, до суду не з'явилась, надавши суду письмову заяву, по якій просить суд позов задовольнити, справу розглянути за її відсутності,

Відповідач, будучи сповіщеною належним чином, до суду не з'явилася без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи можливий розгляд за її відсутності суду не надавала та не заявляла.

Орган опіки та піклування Приморської РА ОМР, будучи сповіщеним належним чином, до суду не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлявся.

Згідно ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди позивача, на підставі ст.224-225 ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріли справи, надані докази, вважає за можливе позов задовольнити на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.06.2017 р., виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Стаття 150 СК України встановлює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до ст. 180 СК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Проте відповідач не виконує жодних із своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3.

Позивач забрав доньку ОСОБА_3 з пологового будинку, вона проживає разом з позивачем за адресою : АДРЕСА_1, а відповідач проживає окремо.

З вказаного часу позивач один, без участі відповідача, виховує, доглядає та утримує свою малолітню доньку ОСОБА_3, піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, піклується про її навчання та забезпечує необхідні їй харчування, медичний догляд і лікування.

Крім того, з вказаного часу відповідач взагалі не спілкується з донькою ОСОБА_3, не виявляє бажання спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні та утриманні, не цікавиться її здоров'ям, розвитком і долею.

З висновку органу опіки та піклування Приморської РА ОМР від 30.01.2018 року № 01-12/96 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо малолітньої дитини вбачається, що ОСОБА_2, ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку малолітньої дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи та уваги. Всі питання щодо виховання малолітньої дитини вирішуються матірю - ОСОБА_1, що підтверджується заявами сусідів.

Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність, зокрема, за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Вихованням неповнолітньої дитини займається позивач, відповідач по справі ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню, тобто не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя.

Згідно до ст. 164 СК України одними з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітніх, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини.

Вирішуючи дану справу, суд також бере до уваги висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 01-12/96 від 30.01.2018 р., якім визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини вочевидь свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.15 постанови від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

У відповідності до ст. 3 вищезгаданої Конвенції, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Також, згідно Конвенції про права дитини суд бере до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини, «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження»,

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач є працездатною людиною за станом здоров'я та спроможна платити аліменти на утримання дитини.

Доказів того, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована суду не надано.

Згідно ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Згідно з ч.3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на користь позивача на утримання дітей.

Частиною 2 статті 191 СК України встановлено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 640,00 грн., пов'язані зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-292, 354 ЦПК України, ст.ст. 164, 165 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований АДРЕСА_2, відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 2000 гривень щомісяця, починаючи з моменту народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, з урахуванням індексу інфляції, допустивши негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відшкодування судового збору 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення надіслано до ЄДРСР, справа №522/541/18, веб-адреса сторінки http://reyestr.court.gov.ua//.

Суддя: А.Ю. Бойчук