Ухвала суду № 72213108, 13.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/672/17 Номер провадження 11-кп/786/311/18Головуючий у 1-й інстанції Заколодяжна О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Маліченка В.В..

суддів Костенка В.Г., Нізельковської Л.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Шевченко І.М.,

прокурора Толмачова Є.Я.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальним органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, в силу ст.89 КК України не судимий,-

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

До набрання вироком чинності обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши під варту із зали суду.

Строк відбуття покарання рахувати з 11 жовтня 2017 року.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 38 400 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_5.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 31600 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 2111 грн. 04 коп.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду, 26.02.2017 року близько 18-20 год., в темний час доби, ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп’яніння, керував легковим автомобілем НОМЕР_1 та рухався по проїзній частині автошляху ОСОБА_7, в напрямку м. Гадяч, Полтавської області. Проїжджаючи в районі електроопори №144, водій ОСОБА_3 у темну пору доби допустив неуважність, грубо порушив вимоги п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», а саме маючи об’єктивну спроможність виявити небезпеку для свого руху або перешкоду не вжив негайних заходів для зменшення швидкості свого руху, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедистами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які рухалися по правому краю проїзної частини дороги, один за одним, по напрямку руху автомобіля.

Внаслідок наїзду потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: травматичного шоку, політравми: крововиливи в м’які покрови голови, забій головного мозку, множинні субарахноідальні крововиливи головного мозку та мозочку, забій легень, серця, нирок, переломи ребер зправа 1,2,3,4 по колохребтовій лінії, переломи ребер зліва 1,2,3 по середньо-підпахвинній лінії з крововиливами в м’які тканини; масивні крововиливи в навколишні м’язи та міжм’язові простори правої гомілки та лівої гомілки, забійні рани голови, садна голови, садна та крововиливи верхніх та нижніх кінцівок, які по своєму характеру є прижиттєвими, утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, якими могли бути частини легкового автомобіля при травматизації у велосипедиста, при зіткненні її з легковим автомобілем правою задньо-боковою поверхнею з наступним її падінням на тверде дорожнє покриття, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і стосовно живої особи вищевказаний комплекс пошкоджень відповідає тяжким тілесним ушкодженням, як небезпечним для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, які потягли за собою смерть потерпілої.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №126 від 22.03.2017 року в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 маються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Порушення цих вимог ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з виникненням вищевказаної пригоди та її суспільно небезпечними наслідками. В умовах даної пригоди водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистами.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду, та ухвалення нового вироку, яким пропонує призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Скасувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1 накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду 02.03.2017 року.

Прокурор зазначає, що судом при призначенні покарання належним чином не враховано особу обвинуваченого та характер дій, зокрема факт вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, а також невідворотні наслідки, які настали внаслідок скоєння злочину, а саме смерть потерпілої. Крім того, судове рішення не відповідає вимогам ч. 4 ст. 374 КК України в частині зазначення рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 в поданій апеляційній скарзі зазначає про суворість призначеного судом покарання та просить його пом’якшити, застосувавши ст. 69 КК України, при цьому врахувати те, що він надавав слідству допомогу у розкритті правопорушення, відшкодував матеріальні збитки, у нього на утриманні знаходиться неповнолітній син та батьки – інваліди.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена зібраними по справі доказами, яким суд надав належну оцінку у вироку і учасниками судового процесу не оспорюється .

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_3 за ст.286 ч.2 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

При цьому врахувавши у сукупності характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_3, який вину у вчиненому злочині визнав, щиро розкаявся, сприяв слідству, добровільно відшкодував потерпілим матеріальні збитки, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння, конкретні обставини вчиненого злочину, невідворотні наслідки, а саме смерть потерпілої, а також думку потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання, суд визначив винному покарання в межах санкції закону, за яким він засуджений, у вигляді реального позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України та меті покарання, є достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а тому є справедливим .

За таких умов, недостатнім та м’яким, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів його не вважає.

Не вбачає колегія суддів і підстав для застосування положень ст. 69 КК України, про що просить обвинувачений, оскільки усі обставини, на які посилається останній уже враховані судом при ухваленні вироку.

Доводи апеляційних скарг прокурора та захисника з цього приводу непереконливі, а тому до уваги прийняті бути не можуть.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Так з реєстру досудового розслідування вбачається, що на автомобіль ВАЗ 21043 02.03.2017 року ухвалою слідчого судді було накладено арешт.

Водночас ухвалюючи вирок, місцевий суд не вирішив питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, а саме щодо накладеного арешту на автомобіль.

Доводи апеляційної скарги прокурора, в цій частині є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Скасувати арешт автомобіля НОМЕР_2, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.03.2017 року.

Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді В.Г. Костенко

ОСОБА_11