Рішення № 72213013, 05.02.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/89/2018

Справа № 537/4187/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2018 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневича В. І., при секретарі - Головньовій Л. М., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, визначення їх часток в ньому та поділ майна подружжя,

встановив:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, відповідно до якого, прохала суд встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу і ведення спільного господарства з 2006 року по 04.06.2011 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину 3/25 житлового будинку, загальною площею 249, 3 кв. м., житловою площею 134 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку літ. А, А1,А2, а-а-4, сараю літ. Л цегляний, сараю літ. Г цегляний, сараю літ. З цегляний, льоху літ. Т. цегляний, огорожі № 1-2 дощана; враховуючи, що 3/25 житлового будинку, загальною площею 249,3 кв. м., житловою площею 134 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з житлового будинку літ. А, А1,А2, а-а-4, сараю літ. Л цегляний, сараю літ. Г цегляний, сараю літ. З цегляний, льоху літ. Т. цегляний, огорожі № 1-2 дощана є неподільним майном, та беручи до уваги інтереси неповнолітньої дитини, яка проживає з нею та інші обставини справи в їх сукупності, присудити їй дане майно із присудженням Відповідачу грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності майна.

В обґрунтування позову вказала, що з 2006 року вона почала проживати з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу і вести спільне господарство. В подальшому, 04 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 309 у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області. Від шлюбу з відповідачем мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, через певний час стало зрозуміло, що наше одруження виявилося невдалим. Внаслідок різності і несумісності характерів та поглядів на життя у них регулярно почали виникати сварки, проживши так, через деякий час вони зовсім втратили повагу один до одного. Впродовж останніх 3-х років їх сім'я повністю зруйнувалася, внаслідок чого їх подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим та стало суперечити її інтересам. В подальшому, 27.07.2017р. нею було подано до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області позовну заяву про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. 05.09.2017р. суд зупинив розгляд вказаної справи та надав трьохмісячний строк на примирення. Проте, на сьогоднішній день склалися обставини, що змушують її звернутися із позовом до суду для захисту свої прав та інтересів, оскільки відповідач здійснює тиск на неї та ставить в залежне від нього становище, шляхом позбавлення її та їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_5 місця постійного проживання. Так, частина будинку (3/25 житлового будинку, загальною площею 249,3 кв. м., житловою площею 134,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), де вони із Відповідачем спільно проживали з вересня 2009 року, а з серпня 2011 року в цьому будинку також мешкала їх спільна дочка ОСОБА_5, по серпень 2017 року, і є зареєстрованими по сьогоднішній день, юридично є власністю Відповідача, та належить йому на підставі Договору дарування від 01.06.1999р., посвідченого приватним нотаріусом Михно В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1995. Юридичний факт того, що вони з відповідачем з 2006 року по 04.06.2011 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а надалі в шлюбі по сьогоднішній день, та вищевказане майно чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових затрат та її грошових затрат, може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Факт її грошових затрат на істотне збільшення вартості вказаного майна, підтверджується чеками ПрАТ «Нова лінія» за період з 13.07.2013р. по 20.07.2017р. на загальну суму 13 694,73 гривні. Також даний факт підтверджується показами свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Вищевказані факти також підтверджуються фотокартками наданими нею суду разом із іншими доказами. Окрім того, просить суд врахувати той факт, що власного житла вона не має, а коштів для оренди іншого помешкання у неї недостатньо, на сьогодні вона мешкає з дитиною у своєї мами, оскільки на свою незначну заробітну плату існує сама та забезпечую спільну з відповідачем дитину. Окрім того, вказані 3/25 будинку є неподільним майном. Всі вищеперераховані дії відповідача змусили її звернутися до суду із вище вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за угодою - адвокат ОСОБА_2 та позивач - ОСОБА_1 позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з мотиві, вказаних у позові.

Відповідач - ОСОБА_3 та його представник за довіреністю - ОСОБА_4 в судовому засіданні частково заперечували проти задоволення позову, просили в задоволенні позову відмовити. В частині встановлення факту проживання однією сім'єю відповідач та його представник при вирішення даного питання поклались на розсуд суду, не оспорюючи факт проживання з позивачем однією сім'єю. Що стосується інших позовних вимог, заперечували, оскільки спірне майно набуте в 1999 році в порядку дарування, ще до спільного проживання з позивачем. Також, зазначили, що спірний житловий будинок складається з 6 - ти квартир. В кожній з 6-ти квартир загальна і житлова площа різноманітні. Прийняття рішення на користь позивача про визнання за нею 1/2 частини 3/25 житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 249,3 кв. м. та житловою площею 134 кв. м. без визначення ідеальних часток порушить права інших співвласників. Щодо грошової компенсації замість частки відповідача у праві спільної сумісної власності на майно, зазначають, що дана вимога не конкретизована, оскільки не вказує, яку саме грошову компенсацію повинен отримати відповідач, а також, що звіт про оцінку даного майна є необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству. Також, щодо істотного збільшення вартості майна, а саме житлового будинку, то до уваги беруться такі обставини, як капітальний ремонт, перевлаштування будинку, розбір старого та будівництво на його місці нового будинку, тощо. Якщо подружжя у процесі життя здійснювало лише поточний ремонт житлового будинку або іншого майна, то це не дає підстави для визнання майна спільним, оскільки істотного збільшення вартості майна не відбулося.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 є її дочкою, відповідача по справі знає більше 12 років, стосунки нормальні. 3 2006 року позивач та відповідач почали проживати разом. З 2006 по 2009 роки проживали на різних квартирах. А з серпня 2009 року вони почали проживати в будинку АДРЕСА_1. Коли вони почали там жити то до народження доньки добудували кімнату, санвузол та здійснювали поточний ремонт. Все інше залишилось недобудованим. Все вони робили разом, за спільні кошти. Вклад у поліпшення майна в них був рівним. Прибудова в будинку була до переїзду. Відвідувала їх близько двох разів на тиждень.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що знає позивача давно, з відповідачем проживали вони разом більше 10 років, деякий час проживали у цивільному шлюбі. До 2010-2011 року проживали на різних квартирах, а після в будинку по АДРЕСА_1. Була у них не рідше одного разу на місяць. В будинку на Леонова була одна кімната де вони жили, все інше було в стадії ремонту та будівництва. Щодо фінансового вкладу в поліпшення будинку вона не знає, але вони працювали завжди разом.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що позивача знає з дитинства, стосунки дружні, відповідача знає з моменту його спільного проживання з позивачем, близько 7-8 років. Проживали разом більше двох років до весілля в цивільному шлюбі. Проживали на різних квартирах. Після весілля почали проживати в будинку по АДРЕСА_1. Цей будинок належить відповідачу, до них у ньому проживала його мати. Вони разом там почали робити ремонт. В одній частині вони жили, а в іншій робили ремонт. Була в них більше року назад, прибудова до будинку була не завершена. Вони все робили разом, за спільні кошти.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши всі наявні письмові докази в справі, з'ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, вислухавши сторін по справі, свідків, встановив наступне.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу.

Судом встановлено, що 04.06.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини «ОСОБА_1», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, видане Центральним відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області, 04.06.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народилася дочка ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданого Автозаводським відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_6.

В судовому засіданні встановлено, що до укладення шлюбу, а саме з 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, що не заперечується сторонами по справі.

Також, факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердили свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_8. ОСОБА_7

Згідно зі ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає, факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, а тому позовна вимога про встановлення факту спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу і ведення спільного господарства з 2006 по 04.06.2011 року підлягає задоволенню.

Що стосується інших позовних вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 ЦК України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України ( ч.1 ст. 57 СК ).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. (Постанова Верховного суду України від 01.07.2015 р. справа № 6-612цс15 та від 16.12.2015 р. справа № 6-2641цс15).

Таким чином, для встановлення того, чи є придбане за час шлюбу майно спільною власністю подружжя суд повинен встановити правову природу коштів, за яки була придбане майно.

У відповідності з положеннями ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

За ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суд зазначає, що спірне майно, а саме 3/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який в цілому складається з: житлового будинку літ. А, А1,А2, а-а-4, сараю літ. Л цегляний, сараю літ. Г цегляний, сараю літ. З цегляний, льоху літ. Т. цегляний, огорожі № 1-2 дощана, належить відповідачу - ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного 01.06.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1995, посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Михно В. М., тобто спірне майно було придбане відповідачем по праві до спільного проживання його з позивачем.

Також, що стосується обставин значного фінансового та фізичного вкладу позивача у поліпшення будинку відповідача в результаті якого, відбулося збільшення його вартості, суд зазначає наступне, що на обґрунтування даних вимог судом були допитані свідки в судовому засіданні, які підтвердили фізичний та фінансовий вклад позивача і відповідача у поліпшення житлових умов будинку та будівництва прибудов у будинку, що також підтверджується фотокартками долученими позивачем до позову.

При цьому, ні позивачем , ні його представником, ні свідками не було вказано, який саме внесок в грошовому еквіваленті було здійснено позивачем у поліпшення житлових умов проживання в будинку.

Також, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що прибудови, які зроблені в будинку для поліпшення житлових умов, ще не добудовані та не введенні в експлуатацію, а отже не можуть вважатися частиною будинку.

Що стосується чеків на покупку будівельних матеріалів в ПрАТ «Нова Лінія», суд зазначає, що надані чеки є знеособленими, а тому суд не може приймати їх як доказ в підтвердження вище вказаних вимог, оскільки неможливо встановити хто саме і за який кошт купував дані матеріали.

Також, судом не приймається до уваги звіт про незалежну оцінку майна, а саме житлового будинку, загальною площею 249,3 кв. м., житловою площею 134 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до ст. 106 ЦПК України, яка регламентує проведення експертизи на замовлення учасників справи, в саме в частині 5 зазначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, даний звіт цих даних не містить.

Також, даний звіт не містить, відомості про поліпшення, які були зроблені позивач та відповідачем за період спільного проживання в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та їх вартість.

Під час розгляду справи судом, неодноразово ставилось на обговорення питання призначення експертизи для визначення вартості поліпшень та будівельних матеріалів, які були використанні позивачем та відповідачем під час спільного проживання в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак сторони від призначення експертизи відмовились.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що вище вказана вимога не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про присудження позивачу даного майна, а саме 3/25 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із присудженням відповідачу грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності майно, то у відповідності до п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судом встановлено, що позивачем не вчинено дій, щодо внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду, та не отримано згоду відповідача на отримання компенсації та з урахуванням того, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання за нею 1/2 частини 3/25 житлового будинку, загальною площею 249,3 кв. м., житловою площею 134 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні якої позивачу було відмовлено, тому дана вимога також не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, та з урахуванням доказів досліджений в судовому засіданні , суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, визначення їх часток в ньому та поділ майна подружжя підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 640 грн. відповідно до задоволених вимог.

При цьому з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1409, 60 грн. відповідно до вимог в задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 60, 61, 63, 65, 74 СК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, визначення їх часток в ньому та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу і ведення спільного господарства з 2006 року по 04.06.2011 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, судовий зір в сумі 640 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1409, 60 грн. (Держава в особі Державної судової адміністрації України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2018 року.