Постанова № 72209685, 14.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/526/17 Головуючий у І інстанції Єременко В. М.Провадження № 22-ц/780/595/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 26 14.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що згідно укладеного договору за № б/н від 28.05.2013 відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг відповідач при укладенні договору про надання банківських послуг дала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Також зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківським послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, а також що п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невідємних частин Договору, та що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальником шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Банком належним чином виконані зобов'язання за кредитним договором, однак відповідач не виконує належним чином зобов'язання щодо своєчасного повернення банку грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 19 572,92 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом - 133,75 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 14130,94 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 908,23 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3900 грн. Вказану заборгованість просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 133,75 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, не погоджується із тим, що суд визнав не доведеним, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу. Суд зазначив, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не підписані ОСОБА_2, отже вони не можуть бути визнані складовою укладеного іж сторонами кредитного договору.

Позивач зазначає, що такі висновки суду є неправильними, оскільки між сторонами укладений договір приєднання. Умови договору були викладені на офіційному сайті позивача, а відповідач у своїй заяві підтвердила, що вона з ними ознайомилась, згодна і її заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг є кредитним договором.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що вона користувалась кредитом. Також позивач наголошує на тому, що відповідач в судове засідання не з'являлась, своїх заперечень проти позову не надала, отже у суду не було підстав ставити під сумнів обставини, якими позивач обґрунтовував свій позов.

На підставі викладеного, банк просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір без номера (анкета-заява) від 28.05.2014 року на отримання грошових коштів у розмірі 300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як зазначає позивач, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання не виконав, на розгляд справи до суду не з'являється, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до проведених розрахунків, станом на час розгляду справи судом становить 19572.92 грн., куди входить заборгованість по тілу кредиту в розмірі 133,75 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти і вказана обставина ніким не заперечується.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафу.

ПАТ КБ «ПриватБанк», обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Такі доводи Банку судом не приймаються до уваги, так як матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Позивач не надав суду докази, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа №6-2320цс16).

Колегія суддів не може повною мірою погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції тому, що він послався на правову позицію Верховного Суду України, яка була обов'язковою для застосування на час ухвалення судом рішення в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК в редакції, яка діяла на час ухвалення судом рішення.

Разом із тим, суд першої інстанції не врахував, що в зазначеній постанові Верховний Суду України виходив з того, що у справі, яка переглядалась, суди, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом і комісії, водночас помилково стягнули з відповідача пеню та штрафи, передбачені Умовами.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що проценти, пеня, комісія та штраф були визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг, але доказів ознайомлення з якими позичальником не було надано суду, а тому ці кошти не підлягали стягненню з відповідача.

Разом із тим, стягуючи на користь банку заборгованість за кредитом і за відсутності погодження сторонами розміру відсотків, суд першої інстанції не врахував такі норми матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто законом встановлено, що обов'язковою умовою кредитного договору є сплата процентів.

Частиною 1 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього ж Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, однак позивачем не було доведено ту обставину, що відповідачем були підписані Умови та Правила надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною до анкети-заяви.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір процентної ставки, її збільшення/зменшення та сплата процентів не врегульовані умовами кредитного договору, однак оскільки між сторонами виникли кредитні правовідносини, то у відповідності до вищевказаних норм цивільного законодавства кредитний договір є завжди оплатним та передбачає обов'язкову сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Тому, в даному випадку до правовідносин, що склалися, в частині визначення відсотків за користування кредитними коштами, слід застосовувати положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно зі ст.. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, так як розмір процентів не визначений умовами кредитного договору, то позивач має право на отримання процентів у розмірі, що визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Заборгованість відповідача станом на 31.01.2014 року становила 133,75 грн. З цього часу відповідач не повертала кредит і не сплачувала проценти.

Розрахунок процентів здійснюється за наступною формулою:

[%] = [Сума боргу] ? [Ставка НБУ (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргу (грн.)Облікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Відсотки (грн.)31.01.201414.04.201474133.006.56.51.7515.04.201416.07.201493133.009.59.53.2217.07.201412.11.2014119133.0012.512.55.4213.11.201405.02.201585133.0014144.3406.02.201503.03.201526133.0019.519.51.8504.03.201527.08.2015177133.00303019.3528.08.201524.09.201528133.0027272.7525.09.201521.04.2016210133.00222216.7922.04.201626.05.201635133.0019192.4227.05.201623.06.201628133.0018181.8324.06.201628.07.201635133.0016.516.52.1029.07.201615.09.201649133.0015.515.52.7616.09.201627.10.201642133.0015152.2928.10.201628.02.2017124133.0014146.33Всього: 73.19

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами складає 73.19 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості по процентам скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О ВИ Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Баришівського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2017 року в частині відмови в стягненні заборгованості по процентам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», місце знаходження: 49094 м. Дніпро (м. Дніпропетровськ) вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.05.2013 року а саме проценти за користування кредитними коштами у ромірі 73,19 грн. (код за ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості - 29092829003111).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: