Постанова № 72208432, 14.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/1068/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/418/18 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

Бєлки В.Ю.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», Рінгбелл лімітед, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», Рінгбелл лімітед, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. про визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування позову зазначала, що на її адресу надійшов лист від 01.02.2016 року, в якому ТОВ ФК «Вектор Плюс» пропонувало їй викупити власну квартиру АДРЕСА_1. З копій доданих до листа вбачається, що 28.11.2012 року між ПАТ «СВЕДБАНК» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 01.10.2015 року зареєстрував за собою право власності на її квартиру на підставі іпотечного договору від 18.09.2008 року, який вона укладала з ВАТ «Сведбанк».

Крім того, 29.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. було зареєстровано обтяження на спірну квартиру АДРЕСА_2. Підставою виникнення обтяження вказано договір іпотеки від 29.12.2015 року, предметом якого стало забезпечення боргових зобов'язань ТОВ «ФК «Вектор Плюс» перед Рінгбелл Лімітед на суму 1 810 000 доларів США.

Вважає, що спірна квартира не могла бути предметом договору іпотеки від 29.12.2015 року, оскільки жодні правовідносини між нею та відповідачами відсутні, а про передачу будь-яких її зобов'язань від Банку до третіх осіб їй не відомо.

Враховуючи вищенаведене просила суд стягнути визнати недійсним договір іпотеки від 29.12.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., що був укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Рінгбелл Лімітед.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 29.12.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., що був укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Рінгбелл Лімітед.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551, 21 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки за своєю правовою природою є правочином , тому такий договір може бути визнано недійсним, зокрема, на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Таким чином, вірними є висновки суду ,що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.20108 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №0710/0808/55-037 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 70000 доларів США. 18.08.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «СВЕДБАНК» був укладений іпотечний договір №0710/0808-55-037-Z-1. Відповідно до цього договору забезпеченням виконання зобов'язання виступає квартира АДРЕСА_3 (а.с. 7-9).

28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу №15 та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 08.11.2012 року, право вимоги заборгованості за кредитним договором №0710/0/808/55-037 від 18.08.2008 року та право вимоги за іпотечним договором №0710/0808-55-037-Z-1 від 18.08.2008 року відступлено ПАТ «СВЕДБАНК» - ТОВ«ФАКТОРИНГОВА КОМПАНЯ «ВЕКТОР ПЛЮС». Відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек №39112447, 30.11.2012 року були внесені зміни до Державного реєстру іпотек щодо відступлення прав (37, 41, 42-45).

ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» 01.10.2015 року зареєстрував за собою право власності на квартиру ОСОБА_3, підставою для реєстрації прав власності за ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» вказано іпотечний договір від 18.09.2008 року, який було укладено ВАТ «СВЕДБАНК» з ОСОБА_3

01 жовтня 2015 року ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» звернувся до приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. із заявою про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2

29 грудня 2015 року між ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» та РІНГБЕЛЛ ЛІМІТЕД укладено договір іпотеки, предметом якого стало забезпечення боргових зобов'язань ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» перед РІНГБЕЛЛ ЛІМІТЕД на суму 1810000 доларів США.

В забезпечення виконання за даним договором зобов'язань на майно ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» було зареєстровано обтяження. Предметом обтяження за цим договором є квартира АДРЕСА_2

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року визнане протиправним та скасоване рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», індексний номер 24963057 від 01.10.2015 р. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС право власності на цю квартир, що здійснена 01.10.2015 р. номер запису про право власності 11430784 (а.с.103-105).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи ту обставину, що під час укладання договору іпотеки за номером №4923, 4924 від 29.12.2015 р. право власності у іпотекодавця - товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» на квартиру АДРЕСА_2 виникло на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію права власності на квартиру (номер запису про право власності 11430784), яке в подальшому скасоване рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права, є неспроможними і суперечать встановленим обставинам справи, характеру правовідносин між сторонами і наведеним вже вимогам закону.

Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2017 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15.02.2018 року

Головуючий:

Судді: