Постанова № 72208234, 14.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 323/963/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смокович М.В.

Провадження № 22-ц/778/582/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

Бєлки В.Ю.

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа: Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області, фермерське господарство «Логос» про скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа: Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області, ФГ «Логос» про скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони є членами колишнього КСП «Восток». На підставі рішення загальних зборів членів КСП отримали у власність земельні паї, на які отримали сертифікати на право власності.

Зазначали, що їм повинні були бути виділені земельні ділянки не тільки за цільовим призначенням «рілля», а й за цільовим призначенням «сіножаті», оскільки до земель колективної власності колишнього КСП входило 482,4 га земель «сіножаті».

В березні 2017 року їм стало відомо, що частина земель «сіножаті», а саме 46,5 га була передана у постійне користування ФГ «Логос» для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі рішенням № 4 Білогір'ївської сільською радою Оріхівського району Запорізької області від 25.02.2000 року. На підставі зазначеного рішення 09.03.2000 року на ім'я ОСОБА_3 був виданий державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1

Вказували, що рішення Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області дев'ятої (позачергової) сесії двадцять третього скликання від 25.02.2000 року № 4, а саме п. 6 зазначеного рішення, було прийнято з порушенням чинного, на момент винесення рішення, законодавства України. Передаючи частину земель колективної власності колишнього КСП «Восток» сільська рада не прийняла рішення по вилученню цієї земельної ділянки з власності КСП.

Окрім цього в п. 6 рішення сільської ради зазначено, що земельна ділянка надається ФГ «Логос» на умовах постійного користування, проте сам державний акт виданий на ім'я ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене позивачі просили суд скасувати п. 6 рішення №4 Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області дев'ятої (позачергової) сесії двадцять третього скликання від 25.02.2000 року в частині надання ФГ «Логос» на умовах постійного користування ділянку площею 46,5 га із покращених сіножатей для ведення сільськогосподарського виробництва, як таке що постановлене в порушення чинного законодавства України; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданого 09.03.2000 року на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 4 від 25.02.2000 року.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року позов задоволено.

Скасовано пункт 6 рішення №4 Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області дев'ятої (позачергової) сесії двадцять третього скликання від 25.02.2000 року в частині надання фермерському господарству «Логос» на умовах постійного користування ділянку площею 46,5 га із покращених сіножатей для ведення сільськогосподарського виробництва, як таке що постановлене в порушення чинного законодавства України.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданого 09.03.2000 року на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 4 від 25.02.2000 року.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування п. 6 рішенняБілогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 4 від 25.02.2000 року та визнання недійсним та скасування державного актуна право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданого 09.03.2000 року на ім'я ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості таких вимог.

Проте, колегія не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічна норма міститься в ст. 321 ЦК України.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Положеннями статей 116, 118 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Державний акт на право постійного користування на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116,118 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі являються членами колишнього КСП «Восток» та у відповідності до приписів чинного законодавства та рішень загальних зборів членів КСП «Восток» отримали у власність земельні паї під час розпаювання земель КСП «Восток». На земельні паї їм видали відповідні сертифікати на право на земельну частку пай. (а.с. 12-15)

В квітні 2016 року були проведені загальні збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Восток» на яких було прийнято рішення про закінчення проведення процедури розпаювання земель колишнього КСП «Восток» в частині сіножатей та звернення до Оріхівської РДА про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) під сінокоси в натурі на місцевості обрано уповноважену особу. яка має діяти від імені власників паїв щодо оформлення права власності на зазначені сіножаті - ОСОБА_9 (надалі - уповноважена особа), на ім'я якої позивачі видали відповідні довіреності, що підтверджується Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Восток» №1 (а.с. 18-19).

Як вбачається із рішення Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 4 від 25.02.2000 року, а саме пункту 6 зазначеного рішення, спірна земельна ділянка площею 46,5 га передається на праві постійного користування саме фермерському господарству «Логос», а для паювання КСП «Восток», членами якого є позивачі у справі була надана зовсім інша земельна ділянка розміром 70,4 га (а.с. 16).

В силу ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні провадиться лише після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 149-151 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а», «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення і користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування: ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно відповіді відділу Головного управління Держгеокадастру у Оріхівському районі Запорізької області № 0-8-0,30-698/109-17 від 19.10.2017 року схема паювання колишнього КСП «Восток» Білогір'ївської сільської ради у відділі відсутня. У зв'язку з цим не має можливості об'єктивно визначити, що спірна земельна ділянка відноситься до земель ,яки підпадають під паювання КСП « Восток» (.а.с.100).

Крім того, 16 березня 2017 року ПП «Землеврядник-Плюс» надало відповідь на звернення уповноваженої особи, згідно якої частина земель, а саме - 46,5 га, за цільовими призначенням «сіножаті», що відображена на план-схемі земель колишнього КСП «Восток», була передана Білогірївською сільською радою Оріхівського району Запорізької області за рішенням № 4 дев'ятої (позачергової) сесії двадцять третього скликання від 25 лютого 2000 року, у постійне користування фермерському господарству «Логос» для ведення сільськогосподарського виробництва».

Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Зазначений перелік є вичерпним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК не передбачено.

Подібну правову позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови від 19 березня 2010 p.), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, будь-яких порушень чинного законодавства при виділенні земельної ділянки ФГ «Логос» в особі ОСОБА_3 допущено не було, право користування на спірну земельну ділянку виникло на законних підставах, тому правові підстави для скасування як державного акту, так і рішення Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 4 від 25.02.2000 року у суду були відсутні.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа: Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області, фермерське господарство «Логос» про скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту - відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15.02.2018 року

Головуючий:

Судді: