Вирок № 72207850, 15.02.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1973/13-к 1-кп/335/1/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

судді Шалагінової А.В.

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретарів судового засідання Гончаренко М.А., Школяр К.П., Лєдової А.С.,

процесуальних прокурорів Жупіна О.С., Корха Д.А., Маслобоєва О.О.,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,

ОСОБА_27, ОСОБА_28,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (об’єднане), внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012000000000559 від 22.11.2012, № 12013000000000203 від 11.02.2013 та № 12014000000000198 від 12.05.2014 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженого вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2004 за ч. 1 ст. 121 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 06.12.2006 з місць позбавлення волі умовно-достроково на 11 місяців 3 дні, у вчинені злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 289; ч. 5 ст. 186; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_8, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_11, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_12, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, раніше засудженого вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.10.2004 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 3 ст. 142 КК України (1961 р.), із застосуванням ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 20.03.2010 з місць позбавлення волі умовно-достроково на 8 місяців 2 дні, у вчинені злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст.15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_16, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_17, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_18, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_19, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_20, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_21, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_22, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_23, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_12, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_24, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_26, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, ІНФОРМАЦІЯ_27, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_28, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пп. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 186; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15 п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Судом присяжних визнано доведеним, що обвинувачені зорганізувались в озброєну банду з метою нападів на підприємства, установи, організації і на окремих осіб, та при участі в цій банді та у вчинюваних нею нападах, вчинили в місті Запоріжжі у період з липня 2004 р. по 5 березня 2012 р. тяжкі та особливо тяжкі злочини за таких обставин.

Мешканець міста Запоріжжя ОСОБА_29, щодо якого кримінальне провадження закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, проходячи службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку ОВС Заводського району м. Запоріжжя, був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 165, ч. 3 ст. 168, ч. 1 ст. 186 КК України (в редакції 1961 р.), та засуджений до 4 років позбавлення волі.

Звільнившись 15.07.1996 умовно-достроково з місць позбавлення волі, ОСОБА_29 на шлях виправлення не став і маючи умисел на незаконне збагачення шляхом вимагання чужого майна та вчинення нападів на підприємства, установи, організації і на окремих осіб організував озброєну банду, яка під його керівництвом, діючи на території м. Запоріжжя з липня 2004 р. до її викриття співробітниками міліції у березні 2012 р., вчинила ряд тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя, здоров’я, недоторканності, свободи і власності громадян та громадської безпеки.

У банді ОСОБА_29 відвів собі роль керівника, до функцій якого входили організація її злочинної діяльності, чіткий розподіл ролей між її членами, визначення загальних правил поведінки, конспірації, дисципліни та ієрархії, планування злочинів, ретельна підготовка до їх вчинення, створення необхідної матеріальної бази, забезпечення зброєю для вчинення злочинів.

Для реалізації свого злочинного умислу щодо організації озброєної банди ОСОБА_29 у невстановлений час залучив свого знайомого ОСОБА_11, який забезпечував підбір та залучення до складу банди фізично розвинутих осіб, а також належну організацію та планування вчинення злочинів, контроль за дотриманням дисципліни і конспірації членами банди.

З цією метою ОСОБА_29 та ОСОБА_11 розподілили склад банди за територіальним принципом на окремі групи, що складалися з осіб, які проживали в певному районі міста Запоріжжя.

З метою забезпечення оперативного виїзду для вчинення запланованих злочинів та уникнення затримання правоохоронцями на місці події, члени банди використовували такі автомобілі: НОМЕР_1, НОМЕР_2, «Мерседес Бенц» моделі «108 CDI», д.н. НОМЕР_3, а також з метою переховування після вчинення злочинів, орендували житло за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; місто Запоріжжя, вулиця Новоросійська, будинок №11.

З метою озброєння банди, згідно із злочинним планом ОСОБА_29, її члени вступали до громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта», що надавало право на отримання в ГУМВС України в Запорізькій області дозволів на право зберігання та носіння зброї травматичної дії. У подальшому придбана зброя перероблялася для відстрілу бойовими і саморобними патронами та з метою уникнути перевірок, члени банди заявляли про її втрату.

Також, члени банди при невстановлених обставинах незаконно придбали вогнепальну зброю та боєприпаси (пістолети, гранати), які зберігали, носили без відповідного дозволу для подальшого використання при вчиненні злочинів.

Зокрема, ОСОБА_29 без передбаченого законом дозволу при невстановлених обставинах та в невстановлений час придбав вогнепальну зброю пістолет «BRAWNING» cal.6, 35 mm зав. № 904054, який незаконно носив та зберігав в автомобілі НОМЕР_4, а також оборонну осколкову гранату Ф-1, яку також незаконно зберігав і носив при собі.

ОСОБА_11 носив при собі без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю – пістолет калібру 9х18мм, виготовлений саморобним способом, шляхом заміни стволу у газового пістолета 6П42, серії НОС № 1277, в магазині якого знаходились бойові припаси – 8 патронів до пістолету «Макарова», «Стечкіна», калібру 9х18мм, та корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового виготовлення із закріпленою в ньому пробкою із зарядом вибухової речовини бризантної дії А-1Х-1 (флегматизований гексоген) вагою 90г та бойовий ударно-дистанційно запал УДЗ промислового виготовлення. Крім того, ОСОБА_11 незаконно зберігав за місцем свого мешкання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 67/1, боєприпаси – патрони у кількості 12 штук (6 – калібру 7,62х39 мм, 6 – калібру 9х18 мм), які придатні для виконання пострілів.

В ході створення та протягом всього часу діяльності банди ОСОБА_29 та ОСОБА_11 у невстановлений час залучили до її складу невстановлених осіб, а також мешканців Заводського району м. Запоріжжя, які між собою тривалий час підтримували дружні стосунки, займалися бойовими видами спорту, а саме:

ОСОБА_30 № 1, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, на кримінальне прізвисько «Парік», яка 31.03.2003 на підставі отриманого посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта» отримала дозвіл № 1851 на право зберігання і носіння пістолета «Форт 12Р» калібру 9 мм серії Д № 1264 (03.03.2004 поставлений на облік бази даних як втрачений). 29.07.2008 ця особа отримала дозвіл № 1851 на право зберігання і носіння пістолета «Форт 12Р» калібру 9 мм серії ВІ № 017417 (10.03.2012 поставлений на облік бази даних, як втрачений) і надалі перероблений для відстрілу бойовими патронами;

ОСОБА_30 № 2, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження в зв’язку з розшуком, на кримінальне прізвисько «Чіза», яка 29.07.2008 на підставі отриманого посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта» отримала дозвіл № 6593 на право зберігання і носіння пістолета «Скат 1РК» калібру 9 мм серії ЧН № 001795 (22.09.2011 поставлений на облік бази даних як втрачений);

ОСОБА_30 № 3, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження в зв’язку з розшуком, на кримінальне прізвисько «Виключатєль», яка 29.07.2008 на підставі отриманого посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта» отримала дозвіл № 017407 на право зберігання і носіння пістолета «Форт 12Р» калібру 9 мм серії ВІ № 0017407 (10.03.2012 поставлений на облік бази даних як втрачений). 31.07.2008 отримала дозвіл № 1977 на право зберігання і носіння мисливської гладкоствольної зброї «ОСОБА_2 410К» серії Н № 07240055 (27.04.2012 поставлений на облік бази даних як втрачений);

ОСОБА_30 № 4, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження в зв’язку з розшуком, на кримінальне прізвисько «Мотиль», яка 29.07.2008 на підставі отриманого посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта» отримала дозвіл № 6604 на право зберігання і носіння пістолета «Форт 12Р» калібру 9 мм серії ВІ № 0017439, а також придбала за невстановлених обставин пістолет «ZORAKI», який є переробленою гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 6,5 мм Р.А. роздільного спорядження, 6 патронів калібру 6,5 мм саморобного спорядження з використанням холостих патронів, які є боєприпасами;

ОСОБА_9 на кримінальне прізвисько «Гарік», який 29.07.2008 на підставі отриманого посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта», отримав дозвіл № 6601 на право зберігання і носіння пістолета «Скат 1РК» калібру 9 мм серії ЧН № 001795 (22.09.2011 поставлений на облік бази даних як втрачений);

ОСОБА_5 на кримінальне прізвисько «Жека», ОСОБА_4 на кримінальне прізвисько «Руля», ОСОБА_8 на кримінальне прізвисько «Маха», ОСОБА_10 на кримінальне прізвисько «Бубон», ОСОБА_31, ОСОБА_7 на кримінальне прізвисько «Мальок», які використовували при вчиненні злочинів бити і достовірно знали про наявність вогнепальної зброї і боєприпасів у решти членів банди.

Таким чином, ОСОБА_29 та ОСОБА_11 організували банду шляхом залучення до її складу у різний час ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Осіб №№ 1, 2, 3, 4, матеріали кримінального провадження щодо яких виділені в окреме провадження в зв’язку з розшуком, та невстановлених осіб.

Організована група (банда) з липня 2004 р. по 05.03.2012 вчинила такі злочини на території м. Запоріжжя: закінчений замах на викрадення потерпілого ОСОБА_32, вчинений організованою групою, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань; закінчений замах на вбивство ОСОБА_32 за попередньою змовою групою осіб; вимагання у ОСОБА_33 шляхом вимоги передачі 25% від прибутку кафе «Гурман» із погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, а також пошкодження та знищення майна; незаконне заволодіння транспортним засобом «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належав потерпілій ОСОБА_35, повторно, у складі організованої групи; таємне викрадення майна, що знаходилось у транспортному засобі «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, яке належало потерпілій ОСОБА_35, повторно, у складі організованої групи; закінчений замах на вбивство ОСОБА_36, за попередньою змовою групою осіб; умисне вбивство ОСОБА_37 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; незаконне зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Так, приблизно у березні 2003 р. ОСОБА_32, працюючи на відвалах, зрозумів, що він потрапив до організованої групи «банда «лисих». В цей час між ОСОБА_32 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_11 і ОСОБА_29 з іншого боку виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_32 відмовився у співучасті у злочинній діяльності банди та застосуванні насильства щодо осіб, з якими у членів банди виникають конфлікти, і згодом може повідомити про існування та діяльність банди працівникам правоохоронних органів.

З метою вирішення вказаного конфлікту у незаконний спосіб 17 липня 2004 р. ОСОБА_11, ОСОБА_30 № 1, та невстановлені особи вистежили ОСОБА_32 у дворі одного з будинків поблизу кінотеатру ім. Довженка, що розташований по пр. Соборному (Леніна) в м. Запоріжжі, здійснили напад на ОСОБА_32, під час якого намагались його викрасти, застосовуючи фізичну силу, та посадити в автомобіль. При цьому, ОСОБА_11, ОСОБА_30 № 1 і невстановлені співучасники виконали всі дії, які вважали необхідними для викрадення ОСОБА_32, схопивши його та завдавши з метою подолання волі до опору удари в область голови та тулуба, спричинивши фізичний біль, однак ОСОБА_32, вчиняючи активний фізичний опір не дав членам банди довести злочинний умисел до кінця та втік, а в подальшому з причин побоювання за своє життя виїхав за межі Запорізької області.

Після повернення ОСОБА_32 до м. Запоріжжя, на початку вересня 2006 р., з метою попередження можливого звернення ОСОБА_32 до правоохоронних органів та викриття злочинної діяльності банди, у ОСОБА_29 та ОСОБА_11 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_32

З метою вчинення вбивства ОСОБА_32, ОСОБА_11 на виконання попереднього плану із ОСОБА_29, залучив Осіб №№ 1, 2 та невстановлених членів банди, чим вступили у попередню змову між собою.

На початку вересня 2006 р., точного дня не встановлено, приблизно о 23.00 год., ОСОБА_11, ОСОБА_30 № 1, 2 та невстановлені особи, з метою виконання попередньо розробленого плану, знаходились поблизу готелю «Україна», розташованого по проспекту Соборному (Леніна), 162, у м. Запоріжжі.

ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою групою осіб, побачивши ОСОБА_32, який перебував поряд зі своїм автомобілем НОМЕР_6, біля вказаного готелю, з метою вбивства останнього здійснив у ОСОБА_32 два постріли з невстановленого пістолету «ПМ». При цьому, ОСОБА_11, ОСОБА_30 №№ 1, 2 та невстановлені члени банди виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення вбивства ОСОБА_32 до кінця, але вбивство не було вчинене з причин, що не залежали від їх волі, оскільки кулі в ОСОБА_32 не влучили та останній втік з місця злочину на автомобілі.

Крім того, приблизно в грудні 2011 р. у ОСОБА_29 та ОСОБА_11 виник умисел на вчинення вимагання у ОСОБА_33, який отримував стабільний прибуток від діяльності власного кафе «Гурман», розташованого по вулиці Алмазній, 44, у місті Запоріжжі, – у вигляді 25% від прибутку кафе.

З метою вчинення вимагання, ОСОБА_29 та ОСОБА_11 розробили план, за яким члени банди ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_31 та невстановлені особи мають прибути до кафе «Гурман» та висловити ОСОБА_33 незаконну вимогу передачі майна з погрозою застосування насильства над ним та членами його родини, а також погрозою пошкодження належного йому майна.

На виконання вказаного злочинного плану, неодноразово ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та невстановлені особи, діючи у складі організованої групи, а саме банди, у період з 22.12.2011 до 26.01.2012 неодноразово висловлювали ОСОБА_33 в кафе «Гурман» погрози застосування насильства до нього та членів його родини, а також погрожували знищенням приміщення кафе та майна, вимагаючи щомісячно сплачувати 25% від прибутку кафе.

ОСОБА_33, відмовившись виконувати вимоги банди та реально сприймаючи погрози щодо себе, членів сім’ї та майна, з метою запобігти втіленню їх в дію та перешкодити подальшому вимаганню, змінив режим роботи закладу та уклав договір про охорону приміщення кафе «Гурман» працівниками Державної служби охорони, працівники якої 26.01.2012 охороняли заклад, внаслідок чого зазначені вище члени банди припинили вимагання.

Крім того, восени 2011 р. у ОСОБА_29 виник умисел на заволодіння часткою в статутному капіталі ТОВ «Агропромислова компанія» і ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат», що належала ОСОБА_38, з метою матеріального забезпечення діяльності очолюваної ним банди.

Проте, оскільки ОСОБА_39, який є головою Наглядової ради ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» та учасником ТОВ «Агропромислова компанія», а також який мав тісні стосунки із ОСОБА_37, відмовився добровільно передавати ОСОБА_29 вказану частку, а також розірвав домовленість із ОСОБА_29 з охорони вказаних підприємств членами банди, що позбавило банду одного з джерел фінансування, тому в ОСОБА_29 виник умисел на примушування ОСОБА_39 та ОСОБА_37 шляхом вчинення злочинів відносно останніх до здійснення вищезазначених дій на користь ОСОБА_29

З цією метою ОСОБА_29 та ОСОБА_11 залучили обвинуваченого ОСОБА_5 та невстановлених осіб для вчинення незаконного заволодіння автомобілем, яким користувався ОСОБА_37 та на праві власності належав його дружині ОСОБА_35, а також майном, яке знаходилось в даному автомобілі.

Діючи за попередньо розробленим планом, 17.12.2011 приблизно о 14:30 год. ОСОБА_5 та невстановлені члени банди, з метою незаконного заволодіння автомобілем «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, та майном, яке знаходилось в даному автомобілі, прибули на автостоянку ресторану «Рибацький стан» по вулиці Немировича-Данченка, будинок № 73, у місті Запоріжжі, де діючи умисно, повторно, у складі організованої групи, незаконно заволоділи транспортним засобом «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належав потерпілій ОСОБА_35

17.12.2011 після незаконного заволодіння транспортним засобом, яке мало місце о 14:30 год., знаходячись на території гаражного кооперативу «Металург» по вул. Зразковій у м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, у складі організованої групи разом з чотирьома невстановленими особами, таємно викрали майно, що знаходилось у транспортному засобі «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належало потерпілій ОСОБА_35, а саме планшетом iPad вартістю 8 000 грн., чохлом вартістю 500 грн., грошовими коштами в сумі 39 000 грн., пульт-чіпом від автомобіля вартістю 4 000 грн., двома пультами від воріт та від гаражу вартістю 1 200 грн., водійським посвідченням, страховим полісом, подарунками ОСОБА_37 на ОСОБА_24 народження, що матеріальної цінності не представляють.

Крім того, ОСОБА_29, з метою доведення злочинного умислу на заволодіння частиною акцій ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат», розробили разом із ОСОБА_11 злочинний план на вчинення умисного вбивства ОСОБА_36 – водія начальника служби безпеки вказаного підприємства ОСОБА_40, за яким ОСОБА_11 залучив ОСОБА_30 № 1, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлених осіб з числа членів банди, які мали вистежити автомобіль під керуванням ОСОБА_36 та вбити останнього з використанням зброї.

Готуючись до вбивства, для забезпечення мобільного пересування, при підготовці та вчиненні злочину, а також можливості швидко та непомітно зникнути з місця його вчинення, члени банди вирішили залучити ОСОБА_41, який не був обізнаний про злочинні наміри членів банди, та який мав у користуванні мікроавтобус марки «Мерседес Бенц», моделі «108 CDI», д.н. АР 4182 AI. З цією метою 05.01.2012 до ОСОБА_41 звернувся ОСОБА_7 під приводом перевезення телевізору, не повідомляючи про дійсні злочинні плани.

05.01.2012 приблизно о 20:30 год. обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, разом з ОСОБА_30 № 1, та іншими невстановленими членами банди, діючи за попередньо розробленим ОСОБА_29 та ОСОБА_11 планом, на мікроавтобусі «Мерседес-Бенц» моделі «108 CDI», д.н. АР 4182 AI, під керуванням ОСОБА_41, з метою вбивства, вистежили ОСОБА_36 в районі буд. № 65А, по вул. Кремлівській у м. Запоріжжі, який керував автомобілем НОМЕР_7.

Надалі ОСОБА_7, згідно відведеної йому ролі, з метою реалізації умислу на вбивство, різко повернув кермо, в результаті чого змінив рух та направив мікроавтобус назустріч ОСОБА_36, перегородивши таким чином йому подальший рух та змусив зупинитися.

Після цього, невстановлена особа, діючи спільно із іншими членами банди, з метою вбивства, з пістолету марки «ZORAKI mod.914» або «BLOW.06» здійснив п’ять пострілів в ОСОБА_36, який знаходився за кермом автомобіля, однак останній зумів ухилитися від пострілів та на автомобілі почав тікати.

В цей же час, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлені члени банди, бажаючи довести злочинний намір до кінця, намагалися зупинити ОСОБА_36 та вбити, однак це їм не вдалось, оскільки останній на автомобілі втік з місця нападу.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_30 № 1 та невстановлені члени банди виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, а саме через не влучення пострілів у ОСОБА_36 та його втечу на автомобілі з місця події.

Крім того, внаслідок виниклого конфлікту на ґрунті неможливості отримання ОСОБА_29 прибутків від діяльності ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» та ТОВ «Агропромислова компанія» між ОСОБА_29 з одного боку та ОСОБА_37 і ОСОБА_39 з іншого боку виник конфлікт, внаслідок чого ОСОБА_29 надав ОСОБА_11 розпорядження організувати вбивство ОСОБА_37 у ресторані «Рибацький Стан», де ОСОБА_37 почував себе у безпеці.

З метою організації вчинення злочину ОСОБА_11 залучив членів банди ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також Осіб №№ 1, 2, 3, які для забезпечення мобільного пересування, а також можливості швидко та непомітно зникнути з місця вчинення злочину, мають використати два автомобілі НОМЕР_1, та «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_8, керувати якими доручив ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Відповідно до розробленого плану по вбивству ОСОБА_42, члени банди вирішили використати в якості знаряддя злочину бити, та зброю (травматичний пістолет «Форт 12Р» калібру 9 мм. серії ВІ № 017417, який на підставі дозволу №1851 від 29.07.2008 належав ОСОБА_30 №1, споряджений набоями з картеччю, та пістолет «Zoraki mod.914S»).

При підготовці до злочину, з метою переховування від працівників міліції після вчинення вбивства, ОСОБА_11 та ОСОБА_30 № 2 орендували житло за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; м. Запоріжжя, вул. Новоросійська, буд. № 11.

Реалізуючи умисел на вбивство, 05.03.2012 приблизно о 15:10 год. ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_30 №№ 1, 2, 3, на двох вищевказаних автомобілях «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_6 та ОСОБА_7, прибули до ресторану «Рибацький стан», що розташований по вулиці Немировича-Данченка, 73, в місті Запоріжжі. Діючи за попередньо узгодженим планом, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не вимикаючи двигунів, залишились в автомобілях, розвернувши їх таким чином, щоб після скоєння злочину члени банди мали можливість швидко поїхати з місця скоєння злочину.

Далі, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_30 № 2, 3, увійшли до зали ресторану із битами. При цьому, діючи відповідно до попередньо узгодженого плану між співучасниками, ОСОБА_30 № 1, при якій був пістолет, залишився біля дверей до зали ресторану, а ОСОБА_9 до зали ресторану не заходив, залишившись в холі притримувати двері. Побачивши в приміщенні ресторану ОСОБА_37, який сидів за одним зі столів, ОСОБА_4, ОСОБА_30 №№ 2, 3, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5 з метою вбивства завдали ОСОБА_37 чисельні удари битами в область голови та тулуба. В цей час, ОСОБА_30 № 1 забігла до зали ресторану та здійснила постріл в ОСОБА_37 з пістолета «Форт 12». Своїми умисними діями ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_30 №№ 1, 2, 3, заподіяли ОСОБА_37 тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього, а саме відкриті перелами склепіння і основи черепу з крововиливами над і під оболонку головного мозку, вогнищами забоїв і розможіння речовини головного мозку, що обумовило розвиток набряку мозку, травму голови з переламами склепіння і основи черепу від ударів у ліву скроневу область, праву скроневу область, праву потиличну область голови, в потиличну область голови по центру, а також вогнепальне вхідне проникаюче сліпе поранення у ніжній третині животу по серединній лінії від лобкового зчленування, та інші чисельні тілесні ушкодження (рани, перелами, садна).

Після цього ОСОБА_4, ОСОБА_30 №№ 1, 2, 3, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місця злочину втекли на вищезазначених автомобілях «Деу Ланос».

Крім того, ОСОБА_11 без передбаченого законом дозволу вчинив зберігання за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_29, бойових припасів, а саме 12 патронів (6 – калібру 7,62х39 мм, 6 – калібру 9х18 мм), які придатні для виконання пострілів, до їх вилучення 10.03.2012 працівниками міліції в ході проведення санкціонованого обшуку.

Також, ОСОБА_11 без передбаченого законом дозволу носив при собі в лівій кишені куртки вогнепальну зброю – пістолет калібру 9х18мм, виготовлений саморобним способом, шляхом заміни стволу у газового пістолета 6П42, серії НОС № 1277, в магазині якого знаходились бойові припаси – 8 патронів до пістолету «Макарова», «Стечкіна», калібру 9х18мм, та в правій нижній кишені куртки – корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового виготовлення із закріпленою в ньому пробкою із зарядом вибухової речовини бризантної дії А-1Х-1 (флегматизований гексоген) вагою 90г та бойовим ударно-дистанційно запалом УДЗ промислового виготовлення, – до їх вилучення працівниками міліції в ході затримання ОСОБА_11 26.03.2013 о 16:45 год. біля будинку № 80 по вулиці Партизанській в м. Василівка Запорізькій області.

В судовому засіданні обвинувачені своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив наступне.

Про існування банди не знав, участь в банді виключає. Показав, що у період 2009–2011 рр. він був знайомий з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, який допоміг йому приблизно восени 2010 р. влаштуватися на роботу на ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» охоронцем, де він пропрацював 2,5 місяці, заробітна плата складала 400 гривень на день. З лютого 2011 р. він вже на м’ясокомбінаті не працював. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 він знав як водіїв. ОСОБА_11 знав, оскільки проживав у сусідньому дворі, однак особистих стосунків не підтримував. ОСОБА_9 знає з дитинства, разом навчались. ОСОБА_8, ОСОБА_10 узнав у СІЗО.

Також показав, що приблизно в лютому–березні 2012 р. вони зустрілись з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, у ТЦ «Амстор», в якого він спитав, де його заробітна плата, та з цього приводу треба поїхати до ОСОБА_37 та спитати, що вони і зробили. Він сів в автомобіль «Деу Ланос» зеленого кольору під керуванням ОСОБА_6, хто ще був в автомобілі, не пам’ятає. Під’їхали до ресторану «Рибацький стан», куди зайшли приблизно 6–7 чоловік, у нього в руці була палка, яку він узяв в машині під сидінням. Як тільки вони увійшли до зали ресторану, де сидів ОСОБА_37 разом з ОСОБА_43, останні першими почали стріляти, а саме ОСОБА_37 в 10 см від ОСОБА_4 прицілився йому в голову, від чого ОСОБА_4 закрився рукою, тому постріл був здійснений в руку, його було поранено, в результаті чого ОСОБА_4 почав бити палкою по різних частинах тіла ОСОБА_37 Вважає, що він не бажав настання смерті ОСОБА_37, метою приїзду обвинувачених була розмова з останнім щодо ліквідації заборгованості по заробітній платі за здійснення охорони ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат». Свою вину в вбивстві ОСОБА_37 не визнає, визнає вину в нанесенні йому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього. Співчуває родині загиблого, бажає відшкодувати моральну шкоду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив таке.

Про існування ніякої банди не знає, сам в банді не перебував. У 1999 р. йому було 13 років. Однак, 13.06.2012 він був затриманий працівниками міліції у себе вдома, не від кого він не переховувався. Щодо проведення обшуку в гаражі його діда показав, що обшук провели 15.06.2012, при цьому на момент проведення обшуку, бірки з написом «опечатано» на воротах були зірвані, тому всі речі, які знайдені в гаражі: гільзи, пістолет, були підкинуті працівниками міліції. Зброї в нього не було, ПГШ було підкинуто. Вину не визнає, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, пояснив суду наступне.

Про існування такої організації, як банда «лисих», йому не відомо. Аудіозаписи телефонних розмов, які отримані в результаті здійснення оперативно-розшукових дій просить визнати недопустимими доказами.

За епізодом вбивства ОСОБА_37 в ресторані «Рибацький стан» зазначив, що саме його ніхто не впізнав, однак він особисто не спростовує того, що при вказаних в обвинувальному акті обставинах та час він знаходився в автомобілі біля приміщення ресторану. Метою приїзду обвинувачених по справі до громадянина ОСОБА_37 була розмова з останнім щодо ліквідації заборгованості по заробітній платі за здійснення охорони ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат», так як працевлаштування здійснював саме ОСОБА_37 Також зазначив, що показами свідків підтверджений факт того, що ОСОБА_43 та ОСОБА_37 першими застосовували зброю, спровокували конфлікт, почали стріляти. Надалі виникла бійка, в результаті якої ОСОБА_37 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті останнього. Вважає, що ані кваліфікація, ані причетність ОСОБА_6 до смерті ОСОБА_37 не доведена, не підтверджена доказами по справі. По епізоду з ОСОБА_36 показав, що в нього (у ОСОБА_6) не було мотиву злочину. Сам потерпілий ОСОБА_36 не зміг впізнати осіб, які здійснили на нього замах, а слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_41 від 21.07.2013 проведений після закінчення досудового розслідування і без доручення суду, тому є недопустимим доказом.

По епізоду вимагання у потерпілого ОСОБА_33 показав, що будь-яких доказів по здійсненню вимагання надано не було. Обвинувачення базується на голослівних твердженнях потерпілого, свідків ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 Крім того, впізнання ОСОБА_6 проводилось з порушенням права на захист без участі його адвоката. Вважає, що його вина в інкримінованих йому злочинах не доведена, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив наступне.

В березні 2012 р. йому зателефонували знайомі хлопці, попросили відвезти їх на зустріч на його автомобілі. Їх було четверо. 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. ОСОБА_7 привіз їх до ресторану «Рибацький стан». Вони вийшли з автомобіля, зайшли у ресторан, ОСОБА_7 залишився в автомобілі. Приблизно через 5 хвилин вони повернулись, когось з них він висадив у ТЦ «Амстор», інших – по вулиці Перемоги та по бульвару Центральному. Безпосередньо 05.03.2012 він знаходився на своєму робочому місці по вулиці Макаренка, 9, ПП «Веломоторс».

Також зазначив, що ОСОБА_11, ОСОБА_10 він знав по спорту, ОСОБА_8 приїжджав на мийку мити автомобіль.

ОСОБА_5, ОСОБА_4 раніше не знав. ОСОБА_29 бачив на святкових заходах, він завжди знаходився біля ОСОБА_37, однак ОСОБА_7 особисто з ними не спілкувався. Участь в подіях, пов’язаних з епізодом потерпілого ОСОБА_36 – виключає. Потерпілого ОСОБА_33 побачив тільки в судовому засіданні. Вину не визнає, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив, що про існування банди не знав, особисто участь в банді не приймав. Вину не визнає, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованих злочинах не визнав, суду пояснив таке.

Про існування будь-якої банди йому не відомо. У 1999 р. йому було 14–15 років. У 2002–2004 рр. він проходив строкову військову службу, з 2005–2011 рр. навчався в університеті, до 2009 р. підробляв на відвалах відбором металу. На період 05.03.2012 він проживав зі своєю цивільною дружиною, з якою 24.03.2012 планували зареєструвати шлюб. Телефонними розмовами, які дослідженні в судовому засіданні, не підтверджено підготування до яких-небудь злочинів взагалі. По епізоду з потерпілим ОСОБА_33, вважає, що останній його не впізнав. По епізоду вбивства ОСОБА_37 у ресторані «Рибацький стан» зазначив, що знаходився в холі ресторану, тримав двері, більш ніяких протиправних дій не вчиняв. Також зазначив, що до нього застосовувались неправомірні заходи досудового слідства, його незаконно тримали в різних СІЗО, де били, знущались, на що він писав скарги, однак ніяких реагувань не було. Вину не визнає, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив, що про функціонування банди не знав, участь в банді не приймав, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_11 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив таке.

Взагалі про існування банди не знав. Сторона обвинувачення інкримінує функціонування банди з 1999-х років, коли хлопці, яких звинувачують в цьому, були на той час неповнолітніми. ОСОБА_11 знав ОСОБА_37 приблизно з 17-ти років, з ним його познайомив батько його дружини. Із ОСОБА_29 його познайомив ОСОБА_37, ОСОБА_39 був другом ОСОБА_29 З вказаними особами він зустрічався на святкових заходах, де також зустрічав ОСОБА_47 Також зазначив, що ОСОБА_48 був його другом, з яким вони з 2003 року допомагали Федерації спорту (по тайському боксу), приймали активну участь в його розвитку. ОСОБА_7 знав по спорту.

5 березня 2012 р. ОСОБА_11 знаходився в офісі магазина «Метро», де був до вечора. Про смерть ОСОБА_37 дізнався із засобів масової інформації, а саме з новин по телевізору. Про те, що він знаходився в розшуку не знав. В березні 2013 р. він перебував у своїх батьків, коли його затримали працівники міліції, дії яких по затриманню вважає незаконними, було порушено його право на захист, при цьому йому підкинули у кишені куртки гранату та пістолет. Вину не визнає, просив його виправдати.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими, встановлені судом обставини підтверджуються такими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За епізодом організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації і на окремих осіб, а також участі у такій банді і у вчинюваних нею нападах вина обвинуваченого ОСОБА_11, а також вина ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в участі в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах підтверджується наступним.

Так, вирішуючи питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються вказані особи, чи містить таке діяння склад кримінального правопорушення, чи винні обвинувачені у його вчиненні, суд керується роз’ясненнями, наданими у пп. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями», за якими бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об'єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

Обов'язковими ознаками організації банди є мета цієї діяльності – вчинення нападів – та озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів).

Так, вироком Запорізького обласного суду від 04.07.1994, зміненим постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996, ОСОБА_29 засуджений за ч. 2 ст. 168, ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна (том № 42 а.с. 34–66), вказаним судовим рішенням встановлено, що злочини ОСОБА_29 вчинив, обіймаючи посаду оперуповноваженого карного розшуку Заводського РОВС м. Запоріжжя.

Судом встановлено, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_29 у невстановлений час залучив свого знайомого ОСОБА_11 з метою створення організованої групи (банди) для вчинення ряду злочинів на території м. Запоріжжя, і відвів ОСОБА_11 роль організаційного характеру, яка полягає в залученні співучасників, об’єднанні їх дій та спрямування їх на вчинення декількох злочинів, координації поведінки цих осіб.

В ході створення та протягом усього часу діяльності банди з липня 2004 р. по 5 березня 2012 р. ОСОБА_29 і ОСОБА_11, у невстановлений час вищезазначеного періоду залучили до її складу невстановлених осіб, а також ОСОБА_30 № 1 на кримінальне прізвисько «Парік», ОСОБА_30 № 2 на кримінальне прізвисько «Чіза», ОСОБА_30 № 3 на кримінальне прізвисько «Виключатєль», ОСОБА_30 № 4 на кримінальне прізвисько «Мотиль», та ОСОБА_4 на кримінальне прізвисько «Руля», ОСОБА_5 на кримінальне прізвисько «Жека», ОСОБА_6, ОСОБА_7 на кримінальне прізвисько «Мальок», ОСОБА_8 на кримінальне прізвисько «Маха», ОСОБА_9 на кримінальне прізвисько «Гарік», ОСОБА_10 на кримінальне прізвисько «Бубон», які брали участь у вчинюваних бандою нападах.

Для забезпечення конспірації та ефективної координації злочинних дій, ОСОБА_29 та ОСОБА_11 розділили склад банди за територіальним принципом на окремі групи – бригади, що складались з осіб, які проживали в певному районі міста Запоріжжя, зокрема, у Заводському та Шевченківському районах міста Запоріжжя. При цьому, керівництво групами здійснювалось визначеними «бригадирами», що виключало спілкування рядових членів різних груп між собою.

З метою забезпечення оперативного виїзду для вчинення запланованих злочинів та уникнення затримання правоохоронцями на місці події, члени банди використовували автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2, «Мерседес Бенц» моделі «108 CDI», д.н. НОМЕР_3, що підтверджується показаннями обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які керували вказаними автомобілями, протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_41 від 21.11.2013 (том № 41 а.с. 131–134), а також з метою переховування після вчинення злочинів, орендували житло за адресами: АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; місто Запоріжжя, вулиця Новоросійська, будинок № 11, – що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, копією договору оренди від 01.03.2012, укладеного між ОСОБА_49 та ОСОБА_30 № 2 (том № 42 а.с. 88–94), договором оренди житлового приміщення від 29.03.2011 (том № 42 а.с. 99).

Для озброєння банди її члени вступали до громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта», що надавало право отримати в ГУМВС України в Запорізькій області дозволи на право зберігання і носіння зброї травматичної дії.

Зазначені обставини підтверджуються заявою потерпілого ОСОБА_32 на ім’я прокурора Запорізької області, прийнятою прокуратурою за № 04/3-88 від 10.01.2007, згідно з якою потерпілий повідомляє інформацію щодо банди «лисих», зокрема, про її керівника ОСОБА_29, в якій також зазначав, що знає про злочини, які вони чинили (том № 32 а.с. 110). Відповідно до його ж заяви від 19.10.2006 на адресу Президента України, ОСОБА_32 повідомляє про те, що він зрозумів, працюючи на відвалах, що він потрапив у злочинне угрупування «банда «лисих», організатором якої був ОСОБА_37, керівником ОСОБА_29, а «бригадиром № 1» був ОСОБА_11 Також у заяві зазначив інших членів банди, їх адреси, автомобілі, а також бачив зброю. Зокрема, вказує, що ОСОБА_11 заставляв його стріляти у свого тренера ОСОБА_53, на що ОСОБА_32 відмовився. Зазначив про вчинення щодо нього ОСОБА_11 у 2004 році нападу з метою його викрадення у центрі міста Запоріжжя (том № 21 а.с. 224–226). У заяві ОСОБА_32 на ім’я начальника УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_54 від 11.10.2012 ОСОБА_32 повідомляв в черговий раз про існування злочинного угрупування «банда «лисих», до складу якої входив саме ОСОБА_55 та ОСОБА_30 №№ 1, 2 (том № 21 а.с. 227).

Відповідно до висновку судової балістичної експертизи № 400/ЗТ від 12.11.2012, куля, вилучена 30.10.2012 в ході виїмки у ОСОБА_32 є часткою боєприпасу – патрону центрального бою калібру 9х18 мм до пістолета конструкції «ПМ», виготовлена заводським способом, пошкодження на бампері, вилученому 31.10.2012 в ході виїмки у ОСОБА_56 могли бути створені кулею, вилученою 30.10.2012 в ході виїмки у ОСОБА_32, або іншим предметом, форма і розмір якого відповідають формі та розміру ушкоджень (том № 21 а.с. 232–233).

Також, у судовому засіданні були допитані потерпілі ОСОБА_35, ОСОБА_33, які постраждали від вчинених бандою нападів.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_33 пояснив, що коли він був присутній на святкових заходах з нагоди святкування Дня міста, Дня району, Дня народження ОСОБА_37 та інших, то він неодноразово бачив на цих заходах ОСОБА_29, який був разом із групою хлопців спортивної статури і серед них бачив чоловіка, якого називали «Русік» і говорили, що він є «правою рукою» ОСОБА_29, як пізніше він дізнався прізвище цього чоловіка ОСОБА_11

Потерпіла ОСОБА_35 суду пояснила, що про банду «лисих» та про ОСОБА_29 знала від свого чоловіка ОСОБА_37, що ОСОБА_29 офіційно був розлучений з дружиною, за місцем реєстрації не проживав, вважав себе місцевим «Аль-Капоне», постійно вживав багато заходів конспірації (змінював телефони та адреси проживання). Для забезпечення безпеки угрупування ОСОБА_29 давав вказівки про здійснення певних дій бригадирам, у тому числі ОСОБА_11, а той в свою чергу нижчестоящим особам. Окрім ОСОБА_11, з яким вона познайомилась одночасно зі знайомством з ОСОБА_29 у 2002 році, керівниками банди були ОСОБА_51 «Петрович», Резніков, «Шило», ймовірно Шилаков, якому відірвало ногу. Резніков передавав кошти з охоронних фірм ОСОБА_29 ОСОБА_29 до спорту не має відношення, його зробили Президентом виключно з підстав фінансування спортсменів. Як особа, ОСОБА_29 був дуже амбітним, який мав бути першим у кримінальному світі. ОСОБА_11 та ОСОБА_29 були у неї вдома, у спеціально відведеному у домоволодінні місці-більярдній.

Суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на недопустимість доказів, що містяться у показаннях потерпілої ОСОБА_35 через порушення права на перехресний допит, т.я. вона відмовилась у судовому засіданні відповідати на запитання сторони захисту з таких підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права на перехресний допит.

Разом із тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпіла має право давати пояснення, показання або відмовитися їх давати.

Тобто, порушення права на перехресний допит не відбулось, оскільки потерпіла має право, а не обов’язок, давати пояснення, показання в силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України. Також, Конституцією України у статті 63 закріплено право особи відмовитися давати пояснення щодо себе і близьких родичів.

Відповідно до наданих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_57, він знає ОСОБА_11 близько 10–11 років, як знайомого ОСОБА_29, який часто приїздив із ним до ресторану «Рибацький стан», директором якого є свідок. Про банду «лисих» йому відомо те, що ОСОБА_29 був її керівником, про що особисто йому розповідав. ОСОБА_29 зазначав, що в нього є «хлопці», яка їх кількість ОСОБА_29 не повідомляв. Як пояснив ОСОБА_57, ОСОБА_11 вважався «правою рукою» ОСОБА_29 та виконував всі його злочинні накази. У ОСОБА_29 був ряд наближених до нього молодих хлопців, які виконували всі його команди та вказівки, і ці команди передавались їм через ОСОБА_11

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 пояснив, що приблизно у 2002 р. на якомусь святковому заході ОСОБА_29 познайомив його з ОСОБА_11, при цьому пояснив, що це його перший заступник, а саме «права рука» та називав його «Русік» або «Лука». Після цього він неодноразово зустрічався із ОСОБА_11 на різних святкових заходах, при цьому ОСОБА_11 завжди був із ОСОБА_29 Як пояснив ОСОБА_39, ОСОБА_29 йому розповідав, що ОСОБА_11 відповідає та керує силовими заходами відносно тих чи інших осіб. І коли він звернувся за рекомендацією ОСОБА_37 до ОСОБА_29 для того, щоб захиститись від рейдерського захвату ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», то ОСОБА_29 сказав, що для охорони комбінату направляє ОСОБА_11 із «бригадою». Сам ОСОБА_11 приїжджав на комбінат два або три рази, при цьому керував діями інших членів своєї «бригади», які охороняли комбінат.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_40, наданими у судовому засіданні, він особисто із ОСОБА_11 не знайомий, але зі слів ОСОБА_29 йому відомо, що його заступником був хлопець на ім'я ОСОБА_11, якого він називав «Русік» або «Лукаш». Про це також йому повідомляв і особисто ОСОБА_37

Свідок ОСОБА_58 у судовому засіданні засвідчив, що вперше про банду «лисих» почув у 2002 чи 2003 році, верхівка якої – колишні правоохоронці, які мають корумповані зв’язки та можуть безкарно вчиняти злочини. При цьому їх діяльність, в першу чергу, була орієнтована на «відвали». В час відбування покарання у Біленківській ВК свідок розмовляв з засудженими, зокрема ОСОБА_40 на прізвисько «Орел», окремі з яких застали час, коли відбував покарання у цій установі ОСОБА_29, який коли звільнився, створив банду найбільш сильну у м. Запоріжжі. Він чув, що у членів банди є вогнепальна зброя, у тому числі офіційно зареєстрована. Банда «лисих» складалась з двох бригад: бригада «Кічкас» та бригада «Шевченківського» району, керівником останньої була особа на прізвисько «Парік». У ОСОБА_4 було прізвисько «Руля», це він знає зі ЗМІ, від ОСОБА_59 та від інших осіб. Із ОСОБА_29 він двічі бачився на рибному господарстві ТОВ «Агропромислова компанія», при цьому на запитання свідка до оточуючих, свідку відповіли, що це – ОСОБА_29, який є керівником банди «лисих». Після свого звільнення з місць позбавлення волі та повернення до м. Запоріжжя, свідок дізнався від ОСОБА_37 та інших осіб, що банда «лисих», яка отримувала дохід здебільшого на «відвалах» (звалище) з приходом до влади президента ОСОБА_60 та до м. Запоріжжя «смотрящего» Анісімова, була позбавлена цього джерела доходів, у зв’язку з чим керівники банди «лисих» розпочали пошук нових джерел доходів. Також свідок пояснив, що він знав про те, що ОСОБА_61 після звільнення з місць позбавлення волі примкнув до банди «лисих», що засуджувалось у кримінальному середовищі, т.я. її очільник – ОСОБА_29, колишній працівник МВС, та її окремі інші керівники також з числа колишніх міліціонерів, а у загально кримінальних колах це засуджується. Про кількісний склад банди «лисих» сказати складно, але приблизно від 40 до 100 осіб. Про керівників банди «лисих» свідок зазначив, що це ОСОБА_29, а рангом нижче ОСОБА_11 та інша особа.

Свідок ОСОБА_62 суду пояснив, що до 2012 р. він керував ГО «Козацька Варта», що здійснювало охорону громадського порядку. В заяві та анкеті, яка подавалась для вступу у ГО, зазначалось про наявність судимостей та інші анкетні дані. Особові справи по членах ГО велись до ліквідації ГО у 2012 р. Посвідчення учасника ГО засвідчувалось Орджонікідзевською РДА. Чи здійснювали чергування, та чи були членами ГО обвинувачені та підозрювані, він не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_44 в судовому засіданні підтвердила факт існування банди «лисих», про напади якої знали всі місцеві жителі Заводського району м. Запоріжжя.

Показання вищезазначених свідків підтверджують структуру банди «лисих», зокрема, те, що керівником банди був ОСОБА_29, обвинувачений ОСОБА_11 – одним з її організаторів, інші обвинувачені – виконавцями.

Крім того, факт озброєності учасників банди підтверджується такими доказами.

Так, ОСОБА_29 без передбаченого законом дозволу при невстановлених обставинах та в невстановлений час придбав вогнепальну зброю пістолет «BRAWNING» cal. 6,35 mm, зав. № 904054, який незаконно носив та зберігав в автомобілі НОМЕР_4, а також оборонну осколкову гранату Ф-1, яку також незаконно зберігав і носив при собі, що підтверджується протоколом обшуку від 16.03.2012 (том № 27 а.с. 136–139), висновком комплексної судово-криміналістичної і судово-молекулярно-генетичної експертизи № 31д/59/87зт від 18.03.2012 (том № 27 а.с. 152–158), висновком судової вибуховотехнічної експертизи № 4/64 від 12.04.2012 (том № 27 а.с. 170–175), висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 80 від 13.04.2012 (том № 27 а.с. 178–180), висновком судової вибуховотехнічної експертизи № 4/50 від 12.04.2012 (том № 27 а.с. 181–184).

Відповідно до протоколу обшуку від 10.03.2012 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_11 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 67/1, на першому поверсі будинку в кімнаті № 1 в шафі праворуч від входу в кімнату виявлено та вилучено фрагмент тканини з боєприпасами в кількості 12 штук: 6 – калібру 5,45 мм, 6 – калібру 9 мм (том № 22 а.с. 39–42). Згідно з висновками комплексної судової молекулярно-генетичної та судово-балістичної експертизи № 54/73-ЗТ від 12.03.2012, 12 патронів, вилучених 10.03.2012 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 67/1 (місце проживання ОСОБА_11В.) є боєприпасами (6 – калібру 7,62х39 мм, 6 – калібру 9х18 мм) та придатні для виконання пострілів (том № 22 а.с. 31–35).

Згідно з протоколом затримання ОСОБА_11 від 26.03.2013 з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії, із дотриманням ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України в присутності понятих було затримано ОСОБА_11 та здійснено його особистий обшук, під час якого було виявлено та вилучено: з правої нижньої кишені куртки металевий предмет круглої форми зеленого кольору з написом «ГН 254 1П-»; предмет виготовлений з металу та пластмаси, ззовні схожий на запал ручної гранати; предмет схожий на пістолет з написом латинськими літерами «Baikal» та номером НОС1277; камуфляжна куртка; магазин до пістолету, споряджений 8-ми патронами калібру 9 мм (том № 21 а.с. 217–223). Як встановлено висновками комплексної судово-хімічної та судової вибухово-технічної експертизи № 20 від 03.04.2013, предмет сферичної форми, вилучений 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11, являється корпусом бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового виготовлення із закріпленою в ньому пробкою гранати промислового виготовлення, який до боєприпасів не відноситься, але містить в собі заряд вибухової речовини бризантної дії А-1Х-1 вагою 90 гр. ОСОБА_63 циліндричної форми, вилучений 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11, являється бойовим ударно-дистанційним запалом УДЗ промислового виготовлення, який відноситься до боєприпасів, для здійснення вибуху не придатний, а наданий на дослідження корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН придатний для здійснення вибуху при наявності засобу ініціювання або при утворенні необхідних умов (том № 22 а.с. 10–24).

За висновками комплексної балістичної експертизи № 85/ЗТ від 04.04.2013, предмет, вилучений 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11 є вогнепальною зброєю – пістолетом калібру 9х18 мм, виготовленим саморобним способом, шляхом заміни ствола у газового пістолета 6П42, придатний для стрільби. 8 патронів, вилучені 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11, є боєприпасами – пістолетними патронами калібру 9х18 мм, до пістолету Макарова, Стечкіна та інш., придатні для проведення пострілів (том № 22 а.с. 51–53).

Крім того, відповідно до запиту ст. слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_64 від 05.11.2012 № 159/202 та відповіді на вказаний запит начальника Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Запорізькій області від 12.11.2012 № 2/2269, а також запитом слідчого СГ ГСУ МВС України ОСОБА_65 № 6/10777 від 13.12.2012 та відповіддю НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області № 18/1-6399 від 26.12.2012, ОСОБА_30 № 1, ОСОБА_30 № 3, обвинуваченому ОСОБА_9 було видано дозволи на право зберігання та носіння спецзасобів «Форт-12Р» (3 одиниці), мисливської гладкоствольної зброї «Сайга-410К», які поставлено на облік БД «Кримінальна зброя» як втрачені (том № 27 а.с. 122–123).

Згідно з довідкою начальника штабу ГФ «Козацька варта» № 059-2 від 26.06.2008 ОСОБА_9 є членом вказаного громадського формування (том № 30 а.с. 255).

Факт розробки ОСОБА_11 планів на вчинення бандою злочинів, координації дій співучасників, підтверджується інформацією, що міститься у протоколах, складених оперативними підрозділами в результаті проведення оперативно-розшукових заходів (зняття інформації з каналів зв’язку) та протоколами огляду цих матеріалів та отриманих відомостей про телефонні з’єднання, згідно з якими ОСОБА_11 активно контролював та координував діяльність банди щодо вирішення питань конспірації, фінансів, озброєння та злочинної діяльності, де чітко проявляється його роль, як одного з керівників банди (том № 43, а.с. 86–135, 137–231).

Так, судом у судовому засіданні були прослухані аудіозаписи телефонних розмов ОСОБА_11, зокрема, за 22.12.2011, в якій ОСОБА_11 дзвонив іншим членам банди, надавав їм вказівки, та наполягав на тому, що йому необхідні результати від злочинної діяльності (мовою оригіналу: «Давайте результаты к вечеру, душите, выламывайте, отламывайте одноруких, одноногих…», «Скоро нас всех посадят…», «ОСОБА_66 займитесь. Если надо будет, смотри подъезжаете, ОСОБА_66 берете…», «…сейчас плотно займемся коллективом. Гном врет, наглым образом, врет и не краснеет, врет и не краснеет. Я с завтрашнего дня займусь этим так, что все прозреют…»). Також, ОСОБА_11 дзвонив ОСОБА_6, і давав йому вказівки, що ОСОБА_6 необхідно зустрітись з особами на прізвиська «Гном» і «Кичман», які віддадуть йому гроші («лаве»), і ці гроші ОСОБА_6 повинен відвести особі на прізвисько «Марго». Крім того, ОСОБА_11 дзвонив особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, та давав вказівку знайти дві адреси для конспірації («ОСОБА_58 давайте братуха два адреса подъищите немедленно, понял, которые можно снять... Это должен быть центр, я хочу, чтоб просто вы занялись этим. Это будут спец. адреса. Не дай Бог их засветят…»). Також, ОСОБА_11 обговорював по телефону, як «…сегодня ушли от слежки, от Ланоса…», «...скорее всего за ними следил «флот, наружка», а у них приказ только наблюдать, а не задерживать…». Так, 24.12.2011 між ОСОБА_11 та особою, матеріали відносно якої виделені в окреме провадження відбулось розмова про те, що «…пацаны подъехали на адрес, берут, все вывозят, и за ними фольц пассат зеленый, и появляется и дэо это. Пацаны валят. … Хорошо, что я забрал то, что самое стремное».

Зміст досліджених судом телефонних розмов ОСОБА_11 посвідчує те, що він як організатор озброєної банди, залучав співучасників і надав їм накази, доручення, висловлював прохання, спрямовував дії виконавців злочинів, визначав місця переховування співучасників після вчинення злочинів, і такі дії охоплюються роллю організатора банди, що відповідає роз’ясненням, наданим у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».

Відповідно до висновків експертиз звуку та аудіозапису № 70/32-367 від 03.05.2013 (том № 42 а.с. 190–196), № 70/32-370 від 22.04.2013 (том № 42 а.с. 197–203), № 70/32-87 від 08.02.2013 (том № 42 а.с. 204–218), № 70/32-366 від 06.06.2013 (том № 42 а.с. 219–235), № 70/32-363 від 20.05.2013 (том № 42 а.с. 236–243), № 70/32-368 від 30.04.2013 (том № 42 а.с. 244–251), № 70/32-364 від 08.05.2013 (том № 42 а.с. 252–260) голоси та мовлення, зафіксовані у фонограмах, отриманих внаслідок проведення оперативно-розшукових заходів (зняття інформації з каналів зв’язку), належать ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_29, ОСОБА_30 4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджує спілкування членів банди між собою, та додатково, з урахуванням змісту розмов, доводить їх участь в діяльності озброєної банди та вчинюваних нею нападах.

Суд вважає необґрунтованим клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказів, що містяться на вищевказаних DVD-R дисках з аудіозаписами телефонних розмов та зафіксовані у протоколах їх огляду, у зв’язку із відсутністю на це дозволу суду, а також у зв’язку із тим, що стороні захисту не були відкриті ухвали Апеляційного суду Запорізької області, якими надано відповідний дозвіл, виходячи з наступного.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 р. (справа № 1?31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно ? розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі – Закон № 2135?XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135?XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

За вимогами частини другої статті 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК України).

Разом із тим, відповідно до листа голови Апеляційного суду Запорізької області від 21.03.2017 № 10-28/5, за результатами розгляду подань Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Запорізькій області відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» були винесені постанови про проведення оперативно-розшукових заходів від 02.06.2011 № 756т, від 10.11.2011 № 1340т, від 04.01.2012 № 5т, від 07.02.2012 № 212т, 213т. Одночасно повідомлено, що вищевказані постанови суду знищені у зв’язку із закінченням строків зберігання, визначених МВС України для таких документів (том № 42 а.с. 182).

Таким чином, докази, що містяться у протоколах огляду DVD-R дисків з аудіозаписами телефонних розмов між співучасниками зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135?XII та КПК України, оскільки Апеляційним судом Запорізької області надавався відповідний дозвіл вищезазначеними постановами. В цей же час, відкриття цих постанов стороні захисту було об’єктивно неможливим через знищення у зв’язку із закінченням строку їх зберігання, а також не передбачалось чинним на час їх ухвалення КПК України, зокрема, ст. 217 КПК України (в редакції 1961 р. з відповідними змінами) врегульовувалось ознайомлення учасників кримінального провадження з матеріалами справи по закінченню досудового розслідування лише за їх клопотанням.

19.02.2013 постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_67 кримінальне провадження № 12012000000000055 від 22.11.2012 в частині підозри ОСОБА_29 за ст. 257; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 12, ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ст. 348; ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 186; ч. 2 ст. 309 КК України закрито на підставі п. 5 ст. 284 КПК України у зв’язку з його смертю, тобто з нереабілітуючої підстави (том № 24 а.с. 206–229). Вказана постанова ніким не оскаржена і є такою, що набрала законної сили. Вказаною постановою встановлено факти участі ОСОБА_29 в створенні організованої групи (банди) з метою нападів на підприємства, установи, організації та окремих осіб, керуванні нею, забезпеченні її фінансування, розробці злочинів планів нападів, наявність зброї.

Поряд із цим, суд присяжних дійшов висновку про недопустимість доказів, що містяться у протоколі пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з яким потерпілий ОСОБА_32 впізнав ОСОБА_4, як свого друга, ОСОБА_29, як організатора банди, ОСОБА_11, який був «правої рукою» ОСОБА_29, ОСОБА_43, як родича дружини ОСОБА_11 (том № 21 а.с. 234–239), оскільки впізнання проведено із порушенням ч. 7 ст. 228 КПК України, якою передбачено надання для впізнання фотознімку однієї особи, яка підлягає впізнанню, а не декількох осіб, разом з фотознімками інших осіб, яких має бути не менше трьох.

Крім того, суд присяжних визнає неналежними докази, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_68, який пояснив суду, що він є рідним братом обвинуваченого ОСОБА_11, якого виховував особисто, батьки працювали. Сам брат був здоровим хлопцем та був спортсменом. На 9 травня ОСОБА_11 ветеранам організовував свята, зробив футбольне поле у с. Богатирьове для молоді. Причетність ОСОБА_11 до організації та діяльності банди «лисих» заперечував.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Показання свідка ОСОБА_68, на переконання суду присяжних, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а характеризують особу ОСОБА_11 та його поведінку із близькими родичами. У частині не причетності ОСОБА_11 до організації та діяльності банди «лисих» показання свідка суперечать фактичним обставинам, встановленим на підставі вищезазначених доказів, досліджених безпосередньо у судовому засіданні.

Судом присяжних визнаються недопустимими докази, що містяться у протоколах явок з повинною обвинувачених ОСОБА_9 від 18.05.2012 та ОСОБА_7 від 20.09.2012 та від 05.10.2012 (том № 42 а.с. 131, 134, 138–139, 143, 145, 148, 151), з таких підстав.

Так, відповідно до протоколу явки з повинною від 18.05.2012 обвинувачений ОСОБА_9 повідомив про те, що він 05.03.2012 знаходився в холі ресторану «Рибацький стан», а у залі ресторану було вчинено напад на ОСОБА_37 іншими обвинуваченими та ОСОБА_30 № 1. За кермом автомобілів, на якому приїхали обвинувачені, були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (том № 42 а.с. 131).

За змістом протоколу явки з повинною обвинуваченого ОСОБА_9 від 18.05.2012, він повідомив про зброю, яку ОСОБА_30 № 1 і ОСОБА_30 № 2 вивозили з гаражу (том № 42 а.с. 134).

У протоколі явки з повинною від 18.05.2012 зазначено, що ОСОБА_9 повідомив про існування банди «лисих», якою керував ОСОБА_29, а її «бригадирами» були ОСОБА_30 № 1, ОСОБА_11, невстановлена особа, та учасниками ОСОБА_30 № 2, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та інші невідомі йому особи. Зазначив, що більшість учасників банди були залучені охоронцями на Мелітопольський м’ясокомбінат, серед керівництва якого виникла конфліктна ситуація, і в подальшому виник конфлікт між ОСОБА_29 та ОСОБА_37 ОСОБА_9 також повідомив, що на початку січня 2012 р. ОСОБА_30 № 1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та хлопець на ім’я ОСОБА_6 на мікроавтобусі вчинили збройний напад на автомобіль ОСОБА_37 по вул. Кремлівській в м. Запоріжжі. Приблизно за місяць до цього, ОСОБА_30 № 1 з невідомими хлопцями заволоділи транспортним засобом «ОСОБА_34 Крузер», що стояв біля ресторану «Рибацький стан». Знов повідомив про обставини вчинення нападу на ОСОБА_37 05.03.2012 (том № 42 а.с. 138–139).

Згідно з протоколом явки з повинною від 05.10.2012 обвинувачений ОСОБА_7 повідомив про те, що 06.01.2012 він побачив на вул. Макаренко, 9, автомобіль «Мерседес Віто», з розбитим боковим вікном з боку водія. Приблизно о 12:00 год. він приїхав до кафе «Едельвейс», де зустрів ОСОБА_11 та спитав про вказаний автомобіль, на що ОСОБА_11 повідомив, що вчора «Парік», ОСОБА_10, «Маха» з хлопцями їздили на вул. Кремлівську, де відбувся конфлікт з людьми ОСОБА_37, та була стрілянина. Люди ОСОБА_37 були на автомобілі «ВАЗ 21099» сірого кольору (том № 42 а.с. 143).

За змістом протоколу явки з повинною обвинуваченого ОСОБА_7 від 05.10.2012, останній зазначав, що 17.12.2011 приблизно о 17:00 год. до нього на СТО по вул. Макаренко, 9, приїхав ОСОБА_11, а через приблизно 30 хвилин під’їхав хлопець на ім’я ОСОБА_7 на прізвисько «Парік», які між собою розмовляли про угнаний джип «ОСОБА_34 Крузер», що належить ОСОБА_37, з розмови ОСОБА_7 почув, що джип угнали та покинули в районі «Чорної гори». Вказує, що угоном керував «Парік», а за кермом був ОСОБА_6 на прізвисько «Кічкас», інших осіб він не знає. Такими діями вони намагалися дати ОСОБА_37 зрозуміти, що йому краще не конфліктувати із ОСОБА_29 з приводу Мелітопольського м’ясокомбінату (том № 42 а.с. 145).

У протоколі явки з повинною обвинуваченого ОСОБА_7 від 20.09.2012 останній зазначив обставини вчинення нападу на ОСОБА_37 05.03.2012 у ресторані «Рибацький стан» та місце їх подальшого переховування (том № 42 а.с. 148).

Згідно з протоколом явки з повинною обвинуваченого ОСОБА_7 від 20.09.2012, ОСОБА_7 повідомив про розмову з ОСОБА_11, який йому вказував про приховування зброї по вул. Макаренко, 9, та в подальшому у гаражах (том № 42 а.с. 151).

Відповідно до п. 8 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Так, відповідно до п. 4 ст. 45 КПК України (1961 р.), в редакції, чинній на час підписання протоколів про явки з повинною, участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов’язкова, якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення волі, – з моменту затримання особи або пред’явлення йому обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Собко проти України», «Боротюк проти України», «Чопенко проти України», «ОСОБА_66 проти України» неодноразово наголошував на порушенні пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв’язку із обмеженням прав заявників на участь захисника при зізнанні у вчиненні злочинів. Також на порушенні права на захист при складанні явки з повинною у відсутність захисника наголошував і Верховний Суд України у своєму правовому висновку, сформульованому в постанові від 09.10.2017 у справі № 5-159кс(15)17.

У даному випадку обвинувачений ОСОБА_61 був затриманий 13.03.2012 за підозрою у вчиненні умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб (за фактом вбивства ОСОБА_37Р.), що підтверджується протоколом затримання від 13.03.2012 (том № 32 а.с. 2–4).

Отже, з моменту затримання обвинуваченому ОСОБА_61 необхідно було забезпечити участь захисника, що передбачає його залучення до кожної процесуальної дії.

Натомість, з протоколів про явку з повинною обвинуваченого ОСОБА_7 випливає, що вони складалися за відсутності захисника, що обумовлює відсутність законних підстав враховувати явки з повинною ОСОБА_7 як доказ вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих ним злочинів.

З аналогічних мотивів суд присяжних не бере до уваги вищенаведені протоколи явки з повинною обвинуваченого ОСОБА_9, в яких він зазначав про відомі йому обставини вчинення злочинів іншими обвинуваченими. З даних протоколів також випливає, що вони складалися у відсутність захисника, в той час як ОСОБА_9 було затримано 19.03.2012 за підозрою у вчиненні умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, докази, що містяться у протоколах явки з повинною, є недопустимими, а тому не можуть покладатися судом присяжних в основу вироку.

Оскільки суд присяжних визнав недопустимими докази, що містяться у протоколах явки з повинною обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, тому показання свідків – оперуповноважених Криворізького слідчого ізолятора ОСОБА_69 та ОСОБА_70, які були допитані судом в режимі відеоконференції, та пояснили про обставини написання у їх присутності зізнань обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_9, – відкидаються судом як неналежні докази.

Разом із тим, суд визнає такими, що не відповідають дійсності, посилання обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на застосування до них фізичного впливу з метою примушування до надання визнавальних показань, написання протоколів про явку з повинною та при інших слідчих діях, в т.ч. в установах попереднього ув’язнення, оскільки вказані обставини перевірялися органами прокуратури і свого підтвердження не знайшли.

Так, постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, прокуратури Запорізької області від 07.05.2012 відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_10 відносно співробітників УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74 за ст.ст. 127, 364, 365 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину (том № 4 а.с. 118–122).

Постановою старшого слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 27.08.2013 кримінальне провадження № 42013080060000033 від 28.05.2013 за заявою ОСОБА_6 щодо незаконних дій працівників УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області та ГУМВС України в Запорізькій області закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України (том № 40 а.с. 117–120).

Постановою старшого слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 27.08.2013 кримінальне провадження № 42013080060000032 від 28.05.2013 за заявою ОСОБА_5 щодо незаконних дій працівників УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області та ГУМВС України в Запорізькій області закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України (том № 40 а.с. 121–127).

Постановою слідчого прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу від 08.10.2013 кримінальне провадження № 42013040230000172 від 12.10.2013 за заявами ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо застосування до них насильства під час тримання у Криворізькому слідчому ізоляторі № 4 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України (том № 40 а.с. 134–137).

Вказані постанови обвинуваченими та їх захисниками не оскаржені і є такими, що набрали законної сили.

Разом із тим, суд визнає недоведеною обставину того, що ОСОБА_11 був колишнім співробітником управління з питань виконання покарань, оскільки жодних доказів цьому не було надано у судовому засіданні з боку сторони обвинувачення. Натомість, ОСОБА_11 цю обставину заперечував, зазначаючи, що він був із ОСОБА_29 знайомий. Ці показання обвинуваченого також підтверджені і показаннями свідків ОСОБА_57, потерпілих ОСОБА_35, ОСОБА_33 та інших, які пояснювали, що знали ОСОБА_11 як знайомого ОСОБА_29, а не як співробітника будь-яких правоохоронних органів.

Участь обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_75, ОСОБА_11 у банді та у вчинюваних бандою нападах, а також участь ОСОБА_11 у вчинюваних бандою нападах як організатора, підтверджується доказами, дослідженими судом у судовому засіданні щодо наступних епізодів злочинної діяльності банди.

Так, за епізодами закінченого замаху на викрадення потерпілого ОСОБА_32, вчиненого організованою групою, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України), та закінченого замаху на вбивство ОСОБА_32 за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України) вина обвинуваченого ОСОБА_11 підтверджується такими доказами.

Так, у письмовій заяві від 19.10.2006 на адресу Президента України, потерпілий ОСОБА_32 повідомив про вчинення щодо нього ОСОБА_11 «бригадиром № 1 «банди лисих» у 2004 році нападу з метою його викрадення у центрі міста Запоріжжя (том № 32 а.с. 125–127).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_32 від 09.11.2006, відібраними оперуповноваженим ОВС УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області, 17.07.2004 біля паспортного відділення Орджонікідзевського РВ на нього здійснив напад ОСОБА_11 з іншою особою, під час якого намагались його викрасти, застосовуючи фізичну силу, та посадити в автомобіль, але ОСОБА_32 вчинив опір та втік (том № 40 а.с. 96–103).

Відповідно до фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 08.05.2013 за участю потерпілого ОСОБА_32, він показав, як у 2004 році біля паспортного столу Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на нього напали ОСОБА_11 та невстановлені особи, які намагались затягнути його в автомобіль, при цьому наносили удари кулаками та ногами в область тулубу й обличчя, а також здійснювали удушливі прийоми. Однак ОСОБА_32 втік через магазин «Україна» (том № 32, а.с. 111–116).

Крім того, згідно із заявою ОСОБА_32 на адресу секретаріату Президента України від 19.10.2006, він, крім розповіді про існування банди «лисих», зазначає про погрози щодо нього про вбивство з боку ОСОБА_11 (том № 21 а.с. 224–226). Також, за його заявою на ім’я начальника УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_54 від 11.10.2012 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_55 та інших членів банди «лисих», він зазначав, що протягом 2003–2006 рр. вказані особи постійно погрожували йому фізичною розправою, здійснювали замах на його вбивство, а також підпалили належний йому автомобіль ВАЗ «Нива» д.н. А НОМЕР_9, який знаходився у дворі будинку № 49 по вулиці 40 років Радянської України (том № 21 а.с. 227).

Згідно з поясненнями ОСОБА_32, відібраними оперуповноваженим в ОВС УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області, він повідомив, що на початку вересня 2006 р. він разом з ОСОБА_76 та ОСОБА_77 під’їхали на автомобілі «ВАЗ» білого кольору до банкомату, розташованому при вході в готель «Україна» на площі Фестивальній в м. Запоріжжі. Він разом з ОСОБА_77 вийшли з автомобіля, та помітили автомобіль «Мерседес» темного кольору, за кермом якого знаходилась ОСОБА_30 № 2, яка, побачивши ОСОБА_32, почала дзвонити комусь по телефону. Після того, як він зняв гроші з банкомату та направився до свого автомобіля, з готелю «Україна» вибіг ОСОБА_11 разом з трьома чоловіками. ОСОБА_11 дістав пістолет і почав стріляти у бік ОСОБА_32, який сів в автомобіль і поїхав (том № 40 а.с. 109–112).

Постановою слідчого від 30.10.2012 ОСОБА_32 визнано потерпілим у кримінальній справі за фактом замаху на його вбивство (том № 32 а.с. 161).

Згідно з витягом з ЄРДР № 12012000000000177 від 30.11.2012 за фактом замаху на вбивство ОСОБА_32 внесені відомості про кримінальне правопорушення (том № 35 а.с. 224).

За даними, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 08.05.2013 за участю потерпілого ОСОБА_32, останній показав, як у 2006 р. приблизно о 01:00 год. вночі він разом з ОСОБА_77 і ОСОБА_78 на автомобілі приїхали до готелю «Україна», де помітили автомобіль «Мерседес», за кермом якого знаходилась ОСОБА_30 № 2. В цей час з готелю вибіг ОСОБА_11, ОСОБА_30 № 1, та невстановлені особи. ОСОБА_11 дістав з одягу пістолет та став цілитися в ОСОБА_32, в зв’язку з чим ОСОБА_32 зі своїми знайомими сіли в автомобіль та почали від’їжджати. В цей час ОСОБА_11 здійснив два постріли з пістолету в бік автомобіля, внаслідок чого одна куля дісталася заднього бамперу. ОСОБА_32 вдалося втекти на автомобілі (том № 32 а.с. 111–116).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_79, який є слідчим в ОВС СВ прокуратури Запорізької області, пояснив, що він доводиться однокласником ОСОБА_32, також він знав ОСОБА_4, який фігурував у справі про замах на вбивство, та ОСОБА_11, з яким познайомився під час розслідування у кримінальних справах, в яких ОСОБА_11 ним опитувався приблизно у 2002–2003 рр. В один з днів вересня 2006 р. його забрав ОСОБА_32 та вони поїхали до кафе «Наутілус», після цього вони поїхали на автомобілі «ВАЗ» моделі «Нива» до банкомату біля готелю «Україна». Вони вийшли вдвох з автомобіля та пішли до банкомату. Майже підійшовши до банкомату, ОСОБА_32 раптово схопив його за руку та сказав, що їм треба терміново уїжджати. Вони повернулись до автомобіля, і ОСОБА_32 сів за кермо, та відвіз свідка додому. В розмовах ОСОБА_32, починаючи з 2006–2007 рр., розповідав, що у нього з ОСОБА_11 є конфлікт та неприязні відносини внаслідок відмови ОСОБА_32 виконати якісь розпорядження ОСОБА_11, за що ОСОБА_32 у подальшому був побитий, так би мовити «покараний». ОСОБА_32 вказував, що він до 2004 р. був у складі банди «лисих», однак внаслідок конфлікту з ОСОБА_11 вийшов з неї. Зі слів ОСОБА_32 ОСОБА_11 також входив до складу банди «лисих», при цьому ОСОБА_11 займав вище ієрархічне становище відносно ОСОБА_32 При цьому ОСОБА_32 в розмовах зазначав, що «лисі» спочатку прокололи йому колеса, а потім облили чимось та спалили його автомобіль. Зі слів ОСОБА_32, останній звертався з якимись заявами до правоохоронних органів з приводу вчинених щодо нього злочинів та конфлікту з ОСОБА_11 Про примушування до написання заяв ОСОБА_32, зокрема працівниками міліції, свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_53 у судовому засіданні пояснив, що був тренером по спорту ОСОБА_32 Про те, що ОСОБА_32 був членом банди «лисих», він дізнався приблизно у 2006 р. від різних спортсменів. Його прізвисько було «Штанга». У 2004 р. біля кафе «Віват» стався конфлікт між членами банди «лисих» та Закаряном. Там був і ОСОБА_32, а згодом приїхав ОСОБА_80. В результаті конфлікту було спричинено тілесні ушкодження Закаряну. ОСОБА_80 також наніс комусь один удар. В ході конфлікту він бачив пістолет, яким йому погрожували зі сторони членів банди. ОСОБА_32 намагався закінчити конфлікт. Пізніше до кафе приїхали ще троє осіб, які шукали членів своєї банди. Також свідок підтвердив, що в 2003 р. у ОСОБА_32 був конфлікт з ОСОБА_11 Присутній при цьому ОСОБА_32 не дав можливості ОСОБА_11 здійснити постріл в свідка з пістолета, відібравши пістолет в нього.

Крім того, факт здійснення пострілу з пістолету, внаслідок якого куля потрапила у бампер автомобіля, яким користувався ОСОБА_32 на час вищезазначених подій, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_56, письмовими та речовими доказами, висновком експертизи.

Так, допитаний судом свідок ОСОБА_56, який є автослюсарем, пояснив, що знає ОСОБА_32, оскільки він звертався до нього через те, що йому на автомобілі «Ніва» порізали ножем 4 колеса. Через тиждень ОСОБА_32 повідомив йому, що автомобіль згорів через підпал. За думкою ОСОБА_56 автомобіль підпалили з двох сторін. Пізніше у 2011 р., в ході ремонту автомобіля у задньому бампері ним було виявлено кулю. ОСОБА_32 повідомив, що знає, хто стріляв. Вказаний бампер та кулю було вилучено працівниками поліції. Вказаний автомобіль ОСОБА_32 продав за довіреністю ОСОБА_56 у 2006 р. До 2011 р. бампер зберігався у закритому складі.

За протоколом виїмки від 30.10.2012 у потерпілого ОСОБА_32 вилучено кулю, яку було виявлено в бампері автомобіля НОМЕР_10 (том № 32 а.с. 132).

Відповідно до протоколу виїмки від 31.10.2012 у свідка ОСОБА_56 вилучено задній бампер від автомобіля НОМЕР_10 (том № 32 а.с.118).

Постановою слідчого від 15.11.2012 вищезазначені куля та бампер визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (том № 32 а.с. 119–120), а також речовий доказ – куля була досліджена в ході судового засідання.

Відповідно до висновку судової балістичної експертизи № 400/ЗТ від 12.11.2012, куля, вилучена 30.10.2012 в ході виїмки у ОСОБА_32 є часткою боєприпасу – патрону центрального бою калібру 9х18 мм до пістолета конструкції «ПМ», виготовлена заводським способом, пошкодження на бампері, вилученого 31.10.2012 в ході виїмки у ОСОБА_56 могли бути створені кулею, вилученою 30.10.2012 в ході виїмки у ОСОБА_32, або іншим предметом, форма і розмір якого відповідають формі та розміру ушкоджень (том № 21 а.с. 232–233).

В цей же час, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_32, допитаний судом в режимі відеоконференції, зазначав, що з ОСОБА_11 у нього нормальні стосунки, вони ніколи не сварилися, він обмовив ОСОБА_11 під тиском правоохоронних органів, а саме працівники міліції його змусили шляхом погроз позбавлення волі дати свідчення проти ОСОБА_11 за фактами замахів на викрадення та вбивство щодо нього. Тому, на даний час не вважає себе потерпілим. Однак, ОСОБА_32 перед судом підтвердив, що дійсно звертався до Президента України в 2004 або 2005 р. з вказаними вище повідомленнями.

На будь-які запитання інших учасників кримінального провадження відповідати відмовився.

Під час наступного судового засідання потерпілий особисто прибув до суду та відмовився відповідати на запитання прокурора. На запитання сторони захисту потерпілий ОСОБА_32 повідомив, що з ОСОБА_29 не знайомий. ОСОБА_11 знає, про конфлікти з ним нічого не пам’ятає. З ОСОБА_77 знайомий, це його кум. Інциденту з ОСОБА_11В за участі ОСОБА_77 не було. Свідчення давав під погрозами працівника міліції Канашка. Зазначив, що про банду «лисих» нічого не знає, з цього приводу не пам’ятає, щоб він звертався до правоохоронців. З приводу застосування до нього заходів безпеки показав, що це навмисно зробили ОСОБА_64, ОСОБА_81 та ОСОБА_71. Свої свідчення раніше у суді він дав під погрозами, і вони є недостовірними та надані під тиском правоохоронців. Відтворення обстановки та обставин події за його участі було здійснено під тиском. Обставини своїх звернень до адміністрації Президента України з приводу діяльності банди «лисих» у 2006–2007 роках він не пам’ятає, як і про написання заяв про застосування заходів безпеки до нього.

Показання потерпілого ОСОБА_32 у судовому засіданні суд присяжних оцінює критично, оскільки вони суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи, що були підтверджені вищезазначеними доказами.

Крім того, згідно з висновком судово-психологічної експертизи № 1085 від 28.01.2013 особливості ОСОБА_32 виявилися в його поведінці в період часу, що відноситься до скоєння відносно нього злочинів у період 2003–2006 роки і під час проведення з ним слідчої дії 30.10.2012 у вигляді усвідомлено вибраної і реалізованої лінії поведінки, що відповідає особистим переконанням і актуальним потребам. У ОСОБА_32 не відстежується схильності до перебільшеного фантазування, сугестивності і схильності впливу з боку оточуючих людей, які могли би вплинути на його комунікативну діяльність в ході проведення з ним допиту 30.10.2012 (том № 32 а.с. 143–150), – що на переконання суду підтверджує, що на стадії досудового розслідування він добровільно зазначав про обставини вчинення щодо нього нападів. Тобто, на час подання заяв про вчинення злочинних замахів у 2003–2006 рр. ОСОБА_32 усвідомлено повідомляв про реальні події того періоду.

Також, згідно з висновком службового розслідування за відомостями, викладеними у заяві ОСОБА_32 від 18.03.2015, затвердженого начальником ГУМВС України в Запорізькій області, відомості, викладені у заяві ОСОБА_32 щодо неправомірних дій з боку окремих працівників УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області під час написання ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11, об’єктивного свого підтвердження не знайшли, у зв’язку із чим службове розслідування припинено (том № 40 а.с. 129–131).

Матеріали кримінального провадження, до того ж, не містять будь-яких відомостей, що ОСОБА_32 звертався до органів прокуратури про вчинення щодо нього тиску з боку працівників органів досудового розслідування.

Також, відповідно до письмової заяви ОСОБА_32 від 01.02.2013 він просив слідчого застосувати до нього заходи безпеки, оскільки побоюється за своє життя через тиск з боку членів «банди лисих» (том № 40 а.с. 44). Постановою слідчого від 01.02.2013 заява ОСОБА_32 була задоволена (том № 40 а.с. 105–106).

Отже, на час написання ОСОБА_32 заяв про вчинення злочинів, а також на час проведення із ним слідчих дій у даному кримінальному провадженні, особи, про яких він зазначав органам слідства, перебували на волі, що обумовлювало обґрунтовані побоювання ним за своє життя та здоров’я саме з боку членів банди, а не з боку правоохоронців.

Тому, надані ОСОБА_32 показання у судовому засіданні є такими, що дійсності не відповідають, а тому не можуть бути покладені в основу вироку.

Однак, суд вважає необґрунтованими посилання прокурора на показання ОСОБА_32, надані ним у судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження іншим складом суду, які зафіксовані на DVD-R диску (том № 46 а.с. 94–95), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України, після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, що і мало місце в даному випадку.

Таким чином, суд присяжних визнає доведеним, що 17.07.2004 біля паспортного відділення Орджонікідзевського РВ, що розташований поблизу кінотеатра ім. Довженка в м. Запоріжжя ОСОБА_11 разом з ОСОБА_30 № 1, та інші невстановлені особи, на ґрунті конфлікту, здійснили напад на ОСОБА_32, під час якого намагались його викрасти, застосовуючи фізичну силу, та посадити в автомобіль, але ОСОБА_32 вчинив опір та втік.

Також суд присяжних вважає доведеним, що на початку вересня 2006 р. приблизно о 23:00 год. поблизу готелю «Україна», розташованого по пр. Леніна (нині Соборний), буд. 162, м. Запоріжжя, ОСОБА_11, ОСОБА_30 №№ 1, 2, та невстановлені особи, здійснили закінчений замах на вбивство ОСОБА_32 групою осіб.

При цьому, суд дійшов висновку, що в даному випадку мав місце саме закінчений замах на вчинення злочину, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

В даному випадку, обвинувачений ОСОБА_11 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення вбивства ОСОБА_32 до кінця, але злочин не було доведено до кінця, оскільки вчинив постріли, але в ОСОБА_32 не влучив.

За епізодом вимагання у ОСОБА_33 майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна організованою групою вина ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 підтверджується наступними доказами, що були досліджені судом присяжних.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_33 пояснив, що ОСОБА_37 був його партнером, він з ним познайомився у 1996 р., коли був у сфері діяльності КП «Запоріжринок». ОСОБА_37 став його партнером, вкладав гроші у розвиток ринку та до теперішнього часу наявні його кіоски на території Заводського ринку. Пізніше він познайомився з ОСОБА_29, який раніше був працівником міліції та перебував у місцях позбавлення волі. Після звільнення останнього з місць позбавлення волі ОСОБА_37 познайомив ОСОБА_29 із ОСОБА_33 в кафе, що належало останньому. Після звільнення ОСОБА_29 надавали фінансову допомогу ОСОБА_33 та ОСОБА_37 Потім йому стало відомо, що ОСОБА_29 купив машину та трикімнатну квартиру, оскільки ОСОБА_29 очолив банду та «промишляв на відвалах». У 2011 р. між ОСОБА_29 та ОСОБА_37 почались конфлікти. У грудні 2011 р. до ОСОБА_33 в кафе «Гурман» приїхало шість чоловік, в тому числі обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_82 і ОСОБА_5, які повідомили, що вони є новою структурою, якій необхідно систематично платити ? частину від доходу кафе. На запитання ОСОБА_33, чи мають вони відношення до ОСОБА_29, вони відповіли: «Так». Після цього вони приїжджали ще декілька разів у кафе «Гурман», у т.ч. один раз разом із ОСОБА_29, вимагали кошти та погрожували насильством над потерпілим та його близькими родичами, пошкодженням та знищенням їхнього майна. Внаслідок таких неправомірних дій, ОСОБА_33 змушений був укласти договір з Державною службою охорони при МВС з метою його охорони. З лютого до березня 2012 р. ОСОБА_33 за порадою ОСОБА_37 змушений був виїхати до Росії, оскільки відчував, що його переслідували люди ОСОБА_29 ОСОБА_46 йому стало відомо про вбивство ОСОБА_37 Після того, коли ОСОБА_33 стало відомо, що ОСОБА_29 заарештували, потерпілий звернувся до органів міліції та повідомив про відомі йому факти вимагання коштів так званою «бандою лисих» від підприємців Запоріжжя. На той час було арештовано 8 осіб, а всього банду складають понад 20 осіб.

Показання потерпілого ОСОБА_33 узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_83, ОСОБА_84 (колишнє прізвище ОСОБА_46), які працювали в кафе «Гурман» на час вчинення злочину, а також показаннями свідків ОСОБА_85, ОСОБА_86, які є працівниками державної служби охорони та здійснювали охорону кафе «Гурман», власником якого є потерпілий, за укладеним із ним договором на охорону.

Так, свідок ОСОБА_83 суду пояснила, що працювала адміністратором до 2012 р. у кафе «Гурман» у приватного підприємця ОСОБА_33 Наприкінці грудня 2011 р. близько 21:00 год. до кафе приїхали два автомобілі «Деу Ланос» світло зеленого кольору, з яких вийшли 6 молодих чоловіків, серед яких були обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, які зайшли до кафе, підійшли до бармена ОСОБА_46 (нині – ОСОБА_84) та почали голосно розпитувати про місцезнаходження ОСОБА_33 Свідок, підійшовши до цих осіб відповіла, що не знає де він. Свідок подзвонила і все розповіла ОСОБА_33 Пізніше, ОСОБА_83 стало відомо про те, що вказані чоловіки, серед яких були вищевказані обвинувачені, приїжджали ще декілька разів до кафе. На початку січня 2012 р. з кафе подзвонили працівники та сказали, що знову приїхали вищевказані особи і що треба терміново приїхати до кафе. Свідок разом із ОСОБА_33 приїхала до кафе, де були обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та інші особи. З розмови цих осіб і ОСОБА_33 свідок чула наступні фрази: «Мы ваша крыша», «Мы от ОСОБА_87», «Будешь нам платить ? от прибыли». ОСОБА_33 відповів, що ніколи не платив та не буде платити нікому. Ще через певний час у 20-х числах січня 2012 р. до кафе «Гурман» приїхали обвинувачені ОСОБА_88, ОСОБА_8, ОСОБА_6, із якими був ОСОБА_29, якого вона знала раніше. ОСОБА_29 запитав, де знаходиться ОСОБА_33, на що вона відповіла, що не знає. Тоді, ОСОБА_29 наказав передати ОСОБА_33, що в разі, якщо він не буде чекати на ОСОБА_29 наступного дня о 10 годині, то всі дуже пошкодують, зокрема, все буде розгромлене. Свідок передала зміст розмови ОСОБА_33, який одразу уклав договір з державною службою охорони, які наступного дня о 9 годині розпочали чергування біля кафе. Цього ж дня, о 10 годині під’їхали два автомобілі «Деу Ланос», але особи, які знаходилися в них, побачивши автомобілі Державної служби охорони, одразу поїхали в іншому напрямку. Також свідку відомо, що з причин побоювання за своє життя ОСОБА_33 тривалий час перебував в Росії.

Свідок ОСОБА_84 (колишнє прізвище ОСОБА_46) пояснила, що з жовтня 2011 р. до квітня 2012 р. працювала у кафе «Гурман» барменом. Приблизно в листопаді 2011 р. та пізніше декілька разів приходили 3–4 чоловіка в кафе в пошуках ОСОБА_33, але останнього на місці не було. Потім їй стало відомо від ОСОБА_33, що чоловіки, які приходили, є членами банди «лисих», які бажали відібрати в нього кафе.

Свідок ОСОБА_85 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці січня 2012 р. він працював в державній службі охорони на посаді молодшого інспектора-кінолога. 26.01.2012 він заступив на службу в денний наряд по охороні об’єктів за договорами та охороні громадського порядку в Заводському районі міста Запоріжжя. О 8:00 год. отримав інструктаж, за яким крім загального договору на КТС (кнопка тривожного сигналу) із потерпілим ОСОБА_33 була укладена додаткова разова угода з охорони кафе «Гурман», за якою свідок з напарником повинні знаходитись поруч з цим кафе на службовому автомобілі та реагувати на факти вимагання. Після отримання інструктажу о 9:00 год. екіпаж з двох чоловіків – він та його напарник в штатному режимі поїхали на спеціальному автомобілі служби охорони, та стали навпроти фасаду кафе «Гурман». Господар кафе ОСОБА_33 підійшов до свідка та сказав, що може під’їхати група людей та вимагати гроші. З 9:00 до 12:00 год. з напарником знаходились в службовому авто та порушень громадського порядку не помічали. Близько 12:00 год. господар кафе підійшов подякував і сказав, що до кафе під’їжджали два автомобілі «Деу Ланос», які повільно проїхали, і не зупинились.

Свідок ОСОБА_86 суду пояснив, що працює в державній службі охорони старшим інспектором. Наприкінці січня 2012 р. заступив на службу в наряд, отримавши інструктаж. Начальником було надано завдання стояти напроти кафе «Гурман», так як з власником кафе була укладена разова угода, через вимагання у нього грошей. З 8:00 до 12:00 год. свідок з напарником знаходились на службовому автомобілі біля кафе «Гурман». О 12:00 год. до них підійшов ОСОБА_33, пояснивши, що особи, які мали би приїхати, вже проїхали повз кафе на автомобілі «Деу Ланос», не зупинившись, і що сьогодні вони більше не приїдуть. На цьому охорону кафе було завершено.

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_33 від 22.08.2012, він просив органи внутрішніх справ притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_29, а також невідомих осіб, які з грудня 2011 р. до 05.03.2012 систематично із застосуванням погроз та знищення кафе «Гурман» вимагали грошові кошти в крупних розмірах за надання послуг по «кришуванню» його підприємницької діяльності (том № 18 а.с. 199).

За документами господарської діяльності ФОП ОСОБА_33 щодо роботи кафе «Гурман», ОСОБА_33 здійснював діяльність у сфері громадського харчування за адресою: м. Запоріжжя, вул. Алмазна, 44 (том № 18 а.с. 201–203).

Згідно з протоколами пред’явлення осіб для впізнання від 31.08.2012, 11.10.2012, 13.11.2012, 09.01.2013 з доданими до них відеозаписами, які було відтворено у судовому засіданні, ОСОБА_33 впізнав ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, як осіб, що приїжджали до нього в кафе «Гурман» з метою вимагання (том № 18 а.с. 169–171, 172–174, том № 27 а.с. 32–34).

Також, свідок ОСОБА_89 при проведенні впізнань осіб за її участю впізнала ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 як осіб, що вимагали гроші у ОСОБА_33 в кафе «Гурман», що підтверджується протоколами пред’явлення осіб для впізнання від 08.10.2012, 11.10.2012, 09.01.2013 з доданими до них DVD-R дисками з відеозаписом слідчої дії, відповідно (том № 18 а.с. 164–166, 175–177, том № 25 а.с. 166–168).

За договором на реагування наряду Орджонікідзевського ВДСО УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області на інформацію про скоєння правопорушень від 26.01.2012 № 03-1341, ФОП ОСОБА_33 його уклав з метою охорони кафе «Гурман» (том № 27 а.с. 55–57, 204–208).

Суд визнає недопустимим наданий стороною обвинувачення доказ, що міститься у протоколі пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 31.05.2013, за яким ОСОБА_83 впізнала ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, як осіб, яких бачила в кафе «Гурман» (том № 27 а.с. 35–40), оскільки впізнання проведено із порушенням ч. 7 ст. 228 КПК України, якою передбачено надання для впізнання фотознімку однієї особи, яка підлягає впізнанню, а не декількох осіб, разом з фотознімками інших осіб, яких має бути не менше трьох.

Також суд відкидає як неналежні докази дані, що містяться у протоколі пред’явлення осіб для впізнання від 16.01.2013, з доданим до нього відеозаписом слідчої дії, за яким ОСОБА_33 впізнав ОСОБА_7, як особу в складі групи осіб, що приїжджали до нього у кафе з метою вимагання, можливо, як водія автомобіля (том № 18 а.с. 161–163), оскільки зазначений доказ виходить за межі обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_7, а також носить характер припущення.

Таким чином, суд присяжних вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 і невстановлені особи, діючи у складі організованої групи, а саме банди, при організації ОСОБА_11, у період з 22.12.2011 до 26.01.2012 неодноразово висловлювали ОСОБА_33 в кафе «Гурман» погрози застосування насильства до нього та членів його родини, а також погрожували знищенням приміщення кафе та майна, вимагаючи щомісячно сплачувати 25% від прибутку кафе.

Поряд із цим, суд визнає недоведеним період вчинення вимагання у ОСОБА_33 після 26.01.2012 і до 05.03.2012, який інкриміновано стороною обвинувачення, оскільки жодних доказів цим обставинам суду не надано. Натомість, вищенаведеними показаннями потерпілого ОСОБА_33, свідків, письмовими доказами (крім заяви ОСОБА_33 про вчинення злочину) підтверджено, що факт вимагання мав місце саме у період часу з 22.12.2011 до 26.01.2012.

За епізодами повторного незаконного заволодіння транспортним засобом, що належить потерпілій ОСОБА_35 вчиненого організованою групою та крадіжки, вчиненою організованою групою у складі ОСОБА_5 осіб №№ 1,2, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, при організації ОСОБА_11, вина обвинувачених підтверджується такими дослідженими судом доказами.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_35, пояснила, що 17.12.2011 близько 14:00 год. їй зателефонував її чоловік ОСОБА_37 та повідомив про викрадення їх автомобіля «ОСОБА_34 Крузер 200», д.н. НОМЕР_5, зі стоянки ресторану «Рибацький стан» по вул. Немировича-Данченка у м. Запоріжжі. А саме пояснив їй, що до автомобіля, в якому знаходився їх водій ОСОБА_59, підійшли п’ятеро чоловіків в капюшонах та виштовхали його з автомобіля, проте він встиг пробити колесо. Потерпіла та її чоловік знали, що до угону автомобіля причетний ОСОБА_29 З цього приводу потерпіла спілкувалась за телефоном з дружиною ОСОБА_29, якій вказала, що у разі не повернення автомобіля впродовж доби, вона про все повідомить в прокуратуру. На це дружина ОСОБА_29 запитала її про місцезнаходження ОСОБА_39, якого на той час шукав ОСОБА_29 з приводу розподілу прибутку очолюваним ОСОБА_39 ТОВ «Агропромислова компанія». Проте, наступного дня автомобіль було повернуто. На прохання ОСОБА_37 вона написала заяву про відсутність претензій до будь-кого. З автомобіля було викрадено подарунки з Дня народження ОСОБА_37, планшет iPad вартістю 8000 грн., чохол на нього вартістю 500 грн., грошові кошти в сумі 39 000 грн., пульт-чіп від автомобіля вартістю 4 000 грн., два пульта від воріт та від гаражу вартістю 1 200 грн., водійське посвідчення, страховий поліс, за відновлення яких вона сплатила 1 000 грн. Також довелось придбати два колеса від автомобіля на суму 24 000 грн. Загальна вартість збитків склала 77 700 грн. Цивільний позов на вказану суму підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_59, водія автомобіля «ОСОБА_34 Крузер 200», д.н. НОМЕР_5, та ОСОБА_57, керівника ресторану «Рибацький стан».

Так, свідок ОСОБА_59 пояснив, що він в середині грудня 2011 р. на автомобілі «ОСОБА_34 Крузер» привіз ОСОБА_37 до ресторану «Рибацькій стан». Він поставив автомобіль на задній двір ресторану. Через деякий час побачив, що у двір зайшло 5 чи 6 хлопців. Він вийшов з автомобілю спитати, що їм потрібно. Хлопці спитали, де ОСОБА_37, а потім відштовхнули його від автомобіля, нанесли декілька ударів в область голови, збили з ніг, сіли в автомобіль. Він з метою запобіганню угону автомобіля, встиг пробити одно колесо. Однак, незважаючи на це, хлопці уїхали.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_57 пояснив, що 17.12.2011 до ресторану «Рибацькій стан» на автомобілі «ОСОБА_34 Крузер» приїхав ОСОБА_37 Автомобіль він залишив на задньому дворі, в автомобілі лишився водій ОСОБА_37 ОСОБА_59. ОСОБА_37 пройшов до нього в кабінет. Приблизно о 15:00 год. до кабінету забіг водій та повідомив, що незнайомі йому особи виштовхнули його з автомобіля та угнали автомобіль. ОСОБА_37 у розмові із ним повідомив, що підозрює в угоні автомобіля людей з угрупування ОСОБА_29

Показання потерпілої та свідків повністю узгоджуються із дослідженим у судовому засіданні протоколом огляду диску з відеозаписом камер спостереження ресторану «Рибацькій стан» від 22.10.2012, з доданими фототаблицями, на якому міститься запис, про те, що 17.12.2011 о 14:29 год. до ресторану зайшли п’ятеро чоловіків, одягнутих у спортивні костюми. О 14:31 год. вказані чоловіки заходять на задній двір ресторану, потім підходять до автомобіля «ОСОБА_34 Крузер», з якого виходить водій. Вони з ним вітаються, а потім починають відштовхувати від автомобіля, при цьому наносячи удари у різні частини тіла. Далі, побитий водій підбігає до автомобіля і наносить удар по задньому лівому колесу продовгуватим предметом. Зазначені п’ятеро осіб сідають у автомобіль та від’їжджають від заднього двору ресторану (том № 20 а.с. 210–232); вказаний диск був оглянутий в судовому засіданні, інформація на ньому відповідає змісту вказаного протоколу (том № 20 а.с.168).

Таким чином, незаконне заволодіння транспортним засобом було вчинене 17.12.2011 саме приблизно о 14:30 год., підтвердженням чого є відомості з камер відеоспостереження ресторану «Рибацький стан», а не о 14:45 год., як зазначено стороною обвинувачення.

Крім того, згідно з протоколом усної заяви до правоохоронних органів від 17.12.2011 ОСОБА_35 повідомила, що 17.12.2011 приблизно о 14:50 год. невстановлені особи заволоділи її автомобілем «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, документами, що підтверджують право власності ОСОБА_35 на вказаний автомобіль (том № 20, а.с. 161, 162–166).

За фактом незаконного заволодіння автомобілем «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належить ОСОБА_35 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, що підтверджується витягом з ЄРДР № 12012000000000217 від 30.11.2012 за ст. 289 КК України (том № 35 а.с. 220).

Згідно з рапортом оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області від 11.02.2013 в ході проведення слідчо-оперативних заходів було встановлено, що ОСОБА_5, та особи № 1, 2, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження в зв’язку з розшуком, та невстановлені члени банди, діючи за попередньо розробленим планом її організатора, незаконно заволоділи автомобілем «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належить ОСОБА_35, а саме відігнали автомобіль на територію гаражного кооперативу «Металург» та таємно викрали з салону портмоне, посвідчення водія на ім’я ОСОБА_37, страховий поліс, доручення на право керування автомобілем на ім’я ОСОБА_59, технічний паспорт на вказаний автомобіль, гроші, «іPad» вартістю 8 000 гривень, чохол до нього вартістю 500 гривень, пакунки подарунків, а всього на суму 52 700 гривень (том № 35 а.с. 230).

На підставі вказаного рапорту були внесені відомості про вчинення злочину до ЄРДР, що підтверджується витягом з ЄРДР № 12013000000000197 від 12.02.2013 за ч. 5 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення майна з автомобіля «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5 (том № 35 а.с. 231).

За змістом протоколу огляду місця події від 17.12.2012 з доданими фототаблицями, слідчим було оглянуто місце події – майданчик, розташований за рестораном «Рибацький стан» по вул. Немировича-Данченка у м. Запоріжжі (том № 20 а.с. 154–160).

Як випливає з протоколу огляду місця події від 18.12.2011 з доданими фототаблицями, було виявлено на території гаражного кооперативу «Металург» по вул. Зразковій у м. Запоріжжі автомобіль «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, а також було оглянуто вказаний автомобіль, в якому було виявлено на задньому сидінні чорну спортивну сумку, взуття, квіти, нижню частину світильника, пляшку з мінеральною водою, одяг, в багажнику – номерні знаки, сумка для інструментів, рушник, аптечку (том № 20 а.с. 207–209). Тобто, майна, про яке зазначала потерпіла ОСОБА_35, що перебувало в салоні автомобіля на час його угону, при огляді знайдено не було.

Та обставина, що незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене саме ОСОБА_5, підтверджується такими доказами, що були досліджені судом присяжних.

За даними, що містяться у протоколі пред’явлення відео для впізнання від 04.01.2013, свідок ОСОБА_90, оглянувши відеозаписи з камер відеоспостереження ресторану «Рибацькій стан» за 17.12.2011 заявив, що чоловік, який зайшов до зали ресторану під № 4 є ОСОБА_5, з яким він працював в ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» з грудня 2010 р. по грудень 2011 р. (том № 22 а.с.129–130).

Згідно з протоколом пред’явлення відеозапису для впізнання від 09.01.2013, ОСОБА_91, оглянувши відеозаписи з камер спостереження ресторану «Рибацькій стан» за 17.12.2011, заявив, що чоловік, який зайшов у зал ресторану під № 4 є ОСОБА_5 (том № 22 а.с. 124).

Відповідно до даних, що містяться у протоколі пред’явлення відеозапису для впізнання від 08.05.2013, ОСОБА_32, оглянувши відеозаписи камер спостереження ресторану «Рибацькій стан» за 17.12.2011, впізнав чоловіка, який зайшов до зали ресторану під № 4, яким є ОСОБА_5 (том № 40 а.с. 212–213).

На підтвердження даних, що містяться у вищезазначених протоколах впізнання, суду надано стороною обвинувачення висновок комплексної фототехнічної та портретної експертизи №14 від 31.01.2013, згідно з яким на відеозаписі камери спостереження ресторану «Рибацькій стан» від 17.12.2011, міг бути зображений обвинувачений ОСОБА_5 (том № 22 а.с. 125–128).

Таким чином, суд присяжних вважає доведеним, що ОСОБА_5, 17.12.2011 приблизно о 14:30 год., знаходячись на задньому дворі ресторану «Рибацький стан», діючи умисно, повторно, оскільки раніше ним було вчинено вимагання (прим. 2 до ст. 289 КК України), у складі організованої групи разом з чотирма невстановленими особами, незаконно заволодів транспортним засобом «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належав потерпілій ОСОБА_35

При цьому, суд присяжних виключає з обвинувачення, що визнається доведеним, кваліфікуючу ознаку «поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого», оскільки в судовому засіданні встановлено, що насильство було застосовано до свідка ОСОБА_59, якого не було визнано потерпілим по даному кримінальному провадженню. Крім того, суду з боку сторони обвинувачення не надано висновку судово-медичної експертизи щодо ступеню тяжкості заподіяних ОСОБА_59 тілесних ушкоджень, та взагалі медичних документів, які б підтверджували факт фізичного насильства щодо нього.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 були кваліфіковані за ч. 5 ст. 186 КК України як повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, що заподіяло значну шкоду, організованою групою.

Між тим, зазначена кваліфікація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів саме відкритого викрадення майна, яке було в автомобілі потерпілої ОСОБА_35 «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5. Таких доказів не було здобуто і в ході судового засідання.

Як зазначено судом вище, на відеозаписах з камер відеоспостереження ресторану «Рибацький стан» зафіксований факт саме незаконного заволодіння транспортним засобом. Щодо факту відкритого викрадення майна з автомобіля відеозаписи даних не містять. Також, свідок ОСОБА_59 зазначав, що 17.12.2011 мав місце угон автомобіля. Проте, після того, як автомобіль було знайдено, то при його огляді було встановлено відсутність тих речей, які знаходилися в ньому на момент угону.

Зазначені обставини посвідчують, що майно було викрадене з автомобіля таємно, а не відкрито. Крім того, як і за епізодом угону, відсутні докази застосування до ОСОБА_59 насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров’я.

Отже, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 має місце реальна сукупність злочинів, оскільки він незаконно заволодів транспортним засобом, доїхав до певного місця, а потім вже викрав з нього речі, що ніким не було помічено.

Таким чином, суд присяжних дійшов висновку, що в діях ОСОБА_5 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а не ч. 5 ст. 186 КК України, в зв’язку з чим суд, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 337 КПК України, вважає за можливе вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 5 ст. 186 КК України на ч. 5 ст. 185 КК України, і це покращить становище обвинуваченого.

Підсумовуючи вищевикладене, суд присяжних вважає доведеним, що ОСОБА_5 17.12.2011 після незаконного заволодіння транспортним засобом, яке мало місце о 14:30 год., знаходячись на території гаражного кооперативу «Металург» по вул. Зразковій у м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, оскільки раніше ним було вчинено вимагання, у складі організованої групи разом з чотирма невстановленими особами, таємно викрав майно, що знаходилось у транспортному засобі «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, що належало потерпілій ОСОБА_35, а саме планшетом iPad вартістю 8 000 грн., чохлом вартістю 500 грн., грошовими коштами в сумі 39 000 грн., пульт-чіпом від автомобіля вартістю 4 000 грн., двома пультами від воріт та від гаражу вартістю 1 200 грн., водійським посвідченням, страховим полісом, подарунками ОСОБА_37 на ОСОБА_72 народження, що матеріальної цінності не представляють.

За епізодом закінченого замаху на вбивство ОСОБА_36 вина ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 підтверджується такими доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_36 пояснив, що він з 2010 року працює водієм ТОВ «Агропромислова компанія». 05.01.2012 він забрав керівника служби безпеки вказаної компанії ОСОБА_92 з дому та вони поїхали до офісу на вул. Грязнова в м. Запоріжжі, де вони знаходилися до 16:30–17:00 год., після чого він відвіз ОСОБА_92 на автомобілі «ВАЗ 21099» до ресторану. Свідок залишився чекати на ОСОБА_92 в автомобілі. Через деякий час, приблизно о 19:00–20:00 год. ОСОБА_92 вийшов з невідомим чоловіком на ім’я ОСОБА_7, якого сказав йому відвезти додому на вул. Кремлівську в м. Запоріжжі. Під час поїздки за ними їхав автомобіль типу «бус», а саме автомобіль «Мерседес Віто» синього кольору, доволі агресивно. Він вирішив перевірити, чи переслідує цей автомобіль їх. Через деякий час він втратив його з поля зору. Після того, як він висадив ОСОБА_7 біля його під’їзду, потерпілий поїхав, але через декілька сотень метрів він побачив, як автомобіль «Мерседес Віто» їде йому назустріч, та притиснув його до бордюру. З вказаного автомобіля вибіг чоловік, який почав стріляти в нього з пістолету. Потерпілий ввімкнув на автомобілі задній хід, водночас, з автомобіля «Мерседес Віто» вибігли ще 4–5 осіб, які також почали стріляти з пістолетів. Він їхав заднім ходом, та біля магазину «Бомбей» він уперся в дерево, внаслідок чого пошкодив авто. В цей момент чоловіки бігли за ним та стріляли. Після цього розвернувся, включив першу передачу та поїхав. Коли він приїхав додому, то намагався зв’язатись з ОСОБА_92, той не брав слухавку. Лише вранці він додзвонився ОСОБА_92, який сказав йому взяти іншу машину та звернутись до міліції, після чого потерпілий звернувся до УБОЗ ГУМВС в Запорізькій області. Описати нападників він не зміг, оскільки було темно, бачив їх силуети. Пов’язує напад із конфліктом з ОСОБА_29

Суд присяжних приймає показання потерпілого як джерело доказів, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_93 пояснила, що приблизно п'ять років тому вона працювала у приватному підприємстві «Хижняк» в магазині «Бомбей». Разом з нею працювала ОСОБА_94 Приблизно о 20:00 год. вона почула приблизно 5 звуків, схожих на постріли, на вулицю вона не виходила. Дівчата, які дивилися у вікно, сказали їй, що невідомі обстріляли машину. Наступного дня до магазину заходили покупці, які також розповідали про обстріли. В магазині на той період часу були камери спостереження, які знаходились із зовнішньої сторони, але запис свідок не дивилась.

Свідок ОСОБА_94 у судовому засіданні дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_93, та доповнила, що вона, почувши звуки пострілів, вийшла з магазину та побачила, як роз’їжджаються автомобілі. Один автомобіль був мікроавтобусом, а інший – вітчизняного виробництва.

Відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_36 від 06.01.2012 він просив органи внутрішніх справ притягнути до відповідальності невідомих осіб, які 05.01.2012 в районі магазину «Бомбей» в період часу з 20:00 до 20:30 переслідували його на автомобілі «Мерседес» темного кольору та здійснили постріли з вогнепальної зброї по автомобілю НОМЕР_11, в якому він рухався (том № 22 а.с. 54).

Відомості про дане кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР, що підтверджується витягом з ЄРДР № 12012000000000169 від 30.11.2012 (том № 35 а.с. 222).

Постановою слідчого від 26.01.2012 ОСОБА_36 визнано потерпілим у кримінальному провадженні (том № 22 а.с. 123).

Автомобіль «ВАЗ 21099», д.н. НОМЕР_12, належить на праві власності ПрАТ «Агропромислова компанія» на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 15.06.2009 (том № 34 а.с. 84–100).

Допитаний судом свідок ОСОБА_92 підтвердив показання потерпілого та зазначив, що до 05.01.2012 він пересувався кілька разів на автомобілі «ВАЗ 21099». Заміну автомобіля ОСОБА_36 здійснив за його дорученням. Напередодні ввечері ОСОБА_36 привіз свідка до ресторану, де свідок зустрів одного з охоронців підприємства, та доручив ОСОБА_36 відвезти його додому на вул. Кремлівську в м. Запоріжжі. ОСОБА_36 повідомив вранці, що напередодні увечері в нього стріляли невідомі, а саме біля магазину «Бомбей» його притиснули іншим автомобілем та почали стріляти по ньому невідомі особи в кількості 5–6 чоловіків. Після огляду автомобіля він зрозумів, що під час обстрілу використовувалась вогнепальна зброя.

Допитаний судом свідок ОСОБА_95 пояснив, що він працював разом з ОСОБА_36 05.01.2012 приблизно о 20:00 год. ОСОБА_36 на автомобілі марки «ВАЗ 21099» підвіз його до вул. Кремлівської в м. Запоріжжі. ОСОБА_95 зайшов до будинку, а ОСОБА_36 поїхав. Наступного дня на роботі йому повідомили, що вчора по ОСОБА_36 стріляли невідомі.

Також, допитана судом потерпіла ОСОБА_35 зазначила, що у січні 2012 р. її чоловік ОСОБА_37 повідомив їй про розстріл автомобіля «ВАЗ 21099», яким користується ОСОБА_39, але на той час в автомобілі був його працівник-водій ОСОБА_92 (ОСОБА_36). Внаслідок подій ніхто не загинув, хоча все авто було простріляне.

Допитані судом свідки ОСОБА_66, який працював водієм ОСОБА_39, та свідок ОСОБА_96, який обіймав керівні посади на ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» підтвердили факт озброєного нападу на водія ТОВ «Агропромислова компанія» ОСОБА_36 При цьому, свідок ОСОБА_66 після нападу бачив автомобіль «ВАЗ 21099» особисто, на автомобілі були сліди пробиття вікон та кузову від куль.

Відповідно до даних, що містяться у протоколі вилучення відеозапису від 25.01.2012 з камери зовнішнього спостереження магазина «Бомбей», розташованого по вул. Кремлівська, 69-В в м. Запоріжжя, та протоколі огляду вказаного відеозапису від 19.10.2012 з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом камери зовнішнього спостереження магазину, випливає, що у період часу з 20:34:00 до 20:35:43 в полі зору камери зафіксовано рух автомобіля «ВАЗ 21099», який переслідується автомобілем «Мерседес Віто» (том № 19 а.с. 7–11, том № 22 а.с. 95–104).

Суд вважає необґрунтованими посилання прокурора у судових дебатах на те, що вищезазначеним відеозаписом з камери зовнішнього спостереження магазина «Бомбей» міститься інформація про осіб, які вчинили напад на ОСОБА_36, а також, що один з нападників, після нападу на ОСОБА_36 повернувся до місця скоєння злочину та підібрав одну гільзу, оскільки оглядом в судовому засіданні відеозапису встановлено, що його якість не дозволяє ідентифікувати певних осіб, а також предмет, який був підібраний чоловіком. Натомість, на відеозаписі чітко зафіксовано саме рух автомобілів.

Відповідно до протоколу огляду ділянки місцевості від 07.01.2012, розташованої по вул. Грязнова, 53 в м. Запоріжжі, де знаходився автомобіль «ВАЗ-21099», сірого кольору, д.н. НОМЕР_12, встановлено, що розбито скло задньої двері автомобіля з боку водія, на задній фарі з лівої сторони відсутнє скло, на передньому крилі автомобіля з боку водія пошкодження круглої форми, на двері водія в верхній частині в куті пошкодження в вигляді наскрізного отвору круглої форми, на задній двері з боку водія в районі дверної ручки пошкодження овальної форми, на даху автомобіля зверху задньої двері з боку водія пошкодження овальної форми, у правій частині дзеркала заднього виду пошкодження у вигляді отвору, на лобовому склі пошкодження (том № 22 а.с. 60–65).

Згідно з протоколом огляду місця події від 07.01.2012, а саме ділянки місцевості проїжджої частини на куті будинку № 65-а по вул. Кремлівська в м. Запоріжжі, в ході огляду було вилучено: фрагмент скла фари, 4 гільзи, які постановою слідчого від 19.10.2012 визнані речовими доказами, та були оглянуті у судовому засіданні (том № 22 а.с. 55–59 «а», 66).

За висновками судово-балістичної експертизи від 08.02.2012 № 44/ЗТ, на чотирьох стріляних гільзах, вилучених 07.01.2012 в ході ОМП біля будинку № 65 по вул. Кремлівській в м. Запоріжжі, є сліди від частин зброї, які придатні для її ідентифікації; чотири вказані гільзи є частинами переспоряджених (досипка пороху і спорядження кулею: еластичною або твердою) холостих патронів калібру 9 мм РА; вказані чотири гільзи відстріляні із одного екземпляру зброї – переробленого стартового пістолету моделі: «ZORAKI mod.914» або «BLOW M.06» під травматичний патрон калібру 9мм РА шляхом видалення стволової заглушки (том № 22 а.с. 67–69).

Відповідно до протоколу обшуку від 14.11.2013 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінансова, 33, за місцем проживання ОСОБА_41, згідно з яким було виявлено та вилучено тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль «Мерседес Бенц» модель «108 CDI» д.н. НОМЕР_3, генеральна довіреність від імені ОСОБА_97 на право розпорядження вказаним автомобілем, та її копія (том № 36 а.с. 187–195).

За протоколом тимчасового доступу до речей від 29.11.2013 слідчий провів тимчасовий доступ до автомобіля НОМЕР_13, який було вилучено разом з ключом з брелком від сигналізації «Шеріф» та свідоцтвом про реєстрацію т.з. (том № 36 а.с. 214–217).

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 22.01.2014 з доданою фототаблицею, в присутності ОСОБА_41 було оглянуто автомобіль НОМЕР_14, який під час огляду пояснив, що він керував цим автомобілем 05.01.2012 у вечірній час в районі вул. Кремлівська в місті Запоріжжі, та його знайомими на цьому автомобілі було вчинено збройний напад на автомобіль «ВАЗ 21099», зокрема, вони здійснили кілька пострілів з невстановленої зброї, що спричинило пошкодження переднього лівого бокового скла, двері та кузова автомобіля «Мерседес», в подальшому ці пошкодження ОСОБА_41 відремонтував (том № 36 а.с. 196–209); постановою слідчого від 05.12.2013 вказаний автомобіль визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (том № 36 а.с. 211–212).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 21.11.2013 проведено відтворення обставин подій від 05.01.2012 за участю свідка ОСОБА_41, його представника адвоката ОСОБА_98 За змістом протоколу ОСОБА_41 показав, як у вказаний день ОСОБА_7 звернувся до нього під приводом перевести телевізор із використанням його автомобіля «Мерседес Віто», на що свідок погодився. Після цього він на вказаному автомобілі, в якому знаходились обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_30 № 1, та невідомий хлопець, поїхав в район вулиці Кремлівської. ОСОБА_7 під час руху автомобіля різко повернув кермо праворуч, в результаті чого змінив рух та направив мікроавтобус назустріч автомобілю «ВАЗ 21099», перегородивши таким чином йому подальший рух та змусив зупинитися. ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_30 № 1 та невідомий хлопець вибігли з автомобіля «Мерседес Віто» та почали стріляти з пістолетів у бік автомобіля «ВАЗ 21099». Далі автомобіль «ВАЗ 21099» почав рух заднім в провулок праворуч, де зупинився. ОСОБА_7 знов різко повернув кермо автомобіля «Мерседес» праворуч. Тоді, хтось з автомобіля «ВАЗ 21099» з заднього вікна здійснив декілька пострілів у їх бік. Після чого автомобіль «ВАЗ 21099» повернув праворуч, об’їхав їх автомобіль та, набираючи швидкість, поїхав в бік вулиці Кремлівській. Свідок після цього відвіз осіб, що були в його автомобілі, до автозаправки по вул. Рекордній (том № 41 а.с. 131–134).

Вказана слідча дія була проведена до звернення прокурора до суду з клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення відносно ОСОБА_7 в одному провадженні з первісним обвинуваченням, що відповідає вимогам ст. 339 КПК України (том № 40 а.с. 227–229).

Суд не бере до уваги посилання сторони захисту на недопустимість доказів, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 21.11.2013 за участі свідка ОСОБА_41, з підстав не допиту свідка в ході судового засідання і не роз’яснення свідкові прав відмовитися від дачі показань та не відповідати на запитання, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах КПК України.

Зокрема, відповідно до чч. 1, 3, 6 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, слідчий, прокурор, має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, і обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті може бути залучений свідок. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор, складають протокол згідно з вимогами цього кодексу. Крім того, в протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Зазначеною статтею, а також вимогами ст. 104 КПК України не передбачено обов’язку слідчого зазначати у протоколі про роз’яснення прав свідку при проведенні слідчого експерименту.

Суд не приймає до уваги зауваження сторони захисту на тому, що DVD-R диск з відеозаписом зазначеної слідчої дії не відтворився у судовому засіданні, оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 240 КПК України під час проведення слідчого експерименту можуть проводиться фотографування, звуко- чи відеозапис, які додаються до протоколу. Тобто, здійснення відеозапису при проведенні слідчого експерименту не є обов’язковим, і його відсутність не спростовує зміст самого протоколу.

Іншим доводам сторони захисту з приводу недопустимості вказаного доказу надано оцінку судом присяжних в ухвалі від 11.01.2017 за наслідками розгляду клопотання адвоката ОСОБА_26 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 (том № 36 а.с. 229б–229в).

Також суд визнає недопустимими дані, що містяться у протоколі обшуку від 15.06.2012 в гаражному приміщенні №10, розташованому в ГК «Металург» за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 1Г, яке знаходилось в користуванні обвинуваченого ОСОБА_5, за яким в ході обшуку, серед іншого, був вилучений предмет, схожий на гільзу (том № 22 а.с. 80–81), а також висновок судово-балістичної експертизи від 20.07.2012 № 264/ЗТ в частині висновку про те, що «2 гільзи, вилучені 07.01.2012 в ході огляду місця події за фактом хуліганських дій відносно ОСОБА_36, біля будинку №65-а по вул. Кремлівська в м. Запоріжжя та представлені на експертизу, і одна гільза вилучена 15.06.2012 під час обшуку в гаражному приміщенні №10, розташованому в ГК «Металург» за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 1 Г, що належить ОСОБА_5 та представлена на експертизу відстріляні із одного екземпляру зброї, а саме пістолета «ZORAKI mod.914», «ZORAKI mod.914S» та ін. з аналогічним розташуванням слідоутворюючих частин … » (том № 22 а.с. 70–72), з таких підстав.

Докази, здобуті при обшуку гаражу, отримані до набрання чинності КПК України 20.11.2012, а тому в даному випадку до спірних відносин має бути застосований КПК України в попередній редакції.

Зокрема, згідно з вимогами ст.ст. 177, 180, 181 КПК України (в редакції 1961 р. з відповідними змінами) обшук житла чи іншого володіння особи, за виключенням невідкладних випадків, проводиться лише за мотивованою постановою судді. Обшук, крім невідкладних випадків, повинен проводитися у денний час. Обшук проводиться у присутності двох понятих та особи, яка займає приміщення.

При цьому, вимогами статті 85 КПК України (в редакції 1961 р. з відповідними змінами) встановлювався обов’язок вести протокол про кожну слідчу дію.

Статтею 65 КПК України (в редакції 1961 р. з відповідними змінами) передбачалось, що доказами по кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган дізнання, слідчий та суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, і інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За вимогами статті 67 цього ж Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Так, стороною обвинувачення надано суду постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2012, якою надано дозвіл на проведення обшуку в гаражному приміщенні № 10, розташованому у ГК «Металург» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 1-Г (том № 22 а.с. 79).

Проте, відповідно до протоколу обшуку від 14.06.2012, слідчий на підставі постанови від 13.06.2012 в період з 00:25 год. за участю понятих ОСОБА_99, ОСОБА_100, в присутності обвинуваченого ОСОБА_5 встановив з його слів, що у приміщенні гаражу відсутнє світло. В зв’язку з темною порою доби і відсутністю в гаражі освітлення слідча дія обшук була призупинена, гараж опечатано (том № 22 а.с. 80), – що законом не передбачено.

Наступного дня 15.06.2012 в період з 16:49 до 18:25 год. слідчим в присутності інших понятих ОСОБА_101 та ОСОБА_102, було проведено обшук у вищезазначеному гаражі, під час якого і була вилучена вищезазначена гільза (том № 22 а.с. 81). При цьому, слідчий у протоколі обшуку від 15.06.2012 посилався на постанову судді від 13.06.2012, яку він фактично вже виконав 14.06.2012 при проведенні обшуку. Отже, слідчим було складено два окремих протоколи обшуку гаражу, у різні дні та в присутності різних понятих, однак із посиланням на одну й ту саму постанову суду від 13.06.2012, яка надавала дозвіл на проведення лише одного обшуку цього гаражу.

Також, чинним КПК України в ч. 1 ст. 235 передбачено, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні стверджував про ряд порушень, допущених працівниками міліції при проведенні обшуку гаражу, зокрема, те, що в його присутності працівники міліції увійшли до гаражу вночі, але у зв’язку із відсутністю світла, вони зачинили двері та опечатали бирками. Наступного дня коли його доставили до цього ж гаражу для участі у даній слідчій дії, то він помітив, що двері у гараж відчинені, а бирки – зняті. Отже, всі бойові припаси, що були знайдені в гаражі, вважає підкинутими.

Зазначені пояснення обвинуваченого узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_101, який, будучі допитаним судом в режимі відеоконференції пояснив, що був залучений понятим при обшуку гаражу обвинуваченого ОСОБА_5 влітку 2012 р. На той час він був під впливом наркотичних засобів біля «Чорної гори», де розташовано гаражний кооператив, разом с ОСОБА_103, якому зателефонували співробітники міліції та запросили підійти до цього гаражного кооперативу. Прибувши туди, вони побачили напіввідчинені двері гаражу. Трохи пізніше привезли ОСОБА_5, який акцентував увагу на тому, що були напіввідчинені двері, на яких не було бирок. Оскільки свідок був під наркотичним впливом, йому хотілось скоріше піти з місця проведення обшуку, і тому він підписував всі документи, які йому давали, не читаючи, що там взагалі написано. Доповнив, що при обшуку гаражу був відсутній захисник. Вони з іншим понятим до гаражу не заходили, і що в ньому вилучали не бачили.

Суд не бере до уваги посилання прокурора на протокол допиту свідка ОСОБА_101 на стадії досудового розслідування, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Допит свідка ОСОБА_102 судом присяжних визнано неможливим згідно з п. 1 ч. 3 ст. 97 КПК України у зв’язку із його смертю, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, виданим 06.01.2015 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 222 (том № 28 а.с. 192).

Отже, суд присяжних визнає, що отримані внаслідок проведення обшуку від 15.06.2012 у гаражі ОСОБА_5 докази, зокрема, гільза, є недопустимими, оскільки отримані без попереднього дозволу суду та із порушенням вимог КПК України. Тому, вказані докази суд не покладає в основу вироку.

Оскільки суд визнав недопустимими докази, отримані під час обшуку гаражу від 15.06.2012, то це обумовлює й недопустимість доказів, що містяться в висновку судово-балістичної експертизи від 20.07.2012 № 264/ЗТ про те, що «2 гільзи, вилучені 07.01.2012 в ході огляду місця події за фактом хуліганських дій відносно ОСОБА_36, біля будинку №65-а по вул. Кремлівська в м. Запоріжжі та представлені на експертизу, і одна гільза вилучена 15.06.2012 під час обшуку в гаражному приміщенні № 10, розташованому в ГК «Металург» за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 1 Г, що належить ОСОБА_5 та представлена на експертизу відстріляні із одного екземпляру зброї, а саме пістолета «ZORAKI mod.914», «ZORAKI mod.914S» та ін. з аналогічним розташуванням слідоутворюючих частин … ».

Таким чином, суд вважає доведеним, що 05.01.2012 приблизно о 20:30 год. ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_104 та ОСОБА_30 № 1, при організації ОСОБА_11, на мікроавтобусі «Мерседес Бенц» моделі «108 CDI», д.н. НОМЕР_15, під керуванням свідка ОСОБА_41, який не був обізнаний про їх злочинні наміри, знаходячись в районі будинку № 65а по вул. Кремлівській у м. Запоріжжі, вчинили закінчений замах на вбивство ОСОБА_36, який керував автомобілем НОМЕР_7, за попередньою змовою групою осіб, оскільки вони виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, т.я. здійснили постріли, але в потерпілого не влучили.

За епізодом умисного вбивства ОСОБА_37 вина обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підтверджена такими доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_35, дружина загиблого ОСОБА_37, пояснила, що у 2011 р. між ОСОБА_37 та ОСОБА_29 виник конфлікт на підставі особистих неприязних відносин та фінансової складової, зокрема, з приводу того, що ОСОБА_39, який є родичем родини ОСОБА_37 та ОСОБА_35, не виділяє коштів на фінансування ОСОБА_29 та його угрупування. У грудні 2011 р. ОСОБА_29 та ОСОБА_11 не прийшли до ОСОБА_37 на ОСОБА_99 народження, і у цей день ОСОБА_37 повідомив їй, що його можуть вбити. ОСОБА_37 склав заповіт, розповів ОСОБА_39 про свої статки та боржників, щоб він міг забезпечити його родину на випадок смерті. Декілька разів потерпіла бачила переслідування їх автомобіля на автомобілях «Деу Ланос», які використовували люди угрупування ОСОБА_29 Також було угнано її автомобіль, яким користувався чоловік, та викрадено з нього речі. Їй було відомо, що ОСОБА_37 подзвонив ОСОБА_29 з пропозицією зустрітися, на яку ОСОБА_37 відмовився, на що ОСОБА_29 відкрито висказав погрози життю ОСОБА_37 Після викрадення автомобіля та цієї розмови ОСОБА_37 виїхав з міста. Після повернення до міста приблизно через 2 місяці потерпіла просила ОСОБА_37 не з’являтись у місцях, де його можуть шукати, оскільки їх попередив ОСОБА_57 про розмову із ОСОБА_29, який сказав, щоб ОСОБА_57 не ображався, якщо він щось зробить з ОСОБА_37 в його ресторані. 05.03.2012 їй подзвонив ОСОБА_57 та повідомив, що в ОСОБА_37 стріляли, і він лежить в ресторані в калюжі крові. Вона просила викликати швидку медичну допомогу. Коли вона приїхала до ресторану, то ОСОБА_37 вже заносили до карети швидкої допомоги, лікарі повідомили їй, що на ОСОБА_37 немає цілого місця, і навряд вони йому допоможуть. Наступного дня ОСОБА_37 помер в лікарні.

Показаннями свідків ОСОБА_40, ОСОБА_39, ОСОБА_90, ОСОБА_66, ОСОБА_105, ОСОБА_96, ОСОБА_106 та ОСОБА_80 підтверджено наявність конфлікту між ОСОБА_37, ОСОБА_39 з одного боку та ОСОБА_29 з іншого боку з приводу частки в ТОВ «Агропромислова компанія», частка якої належала ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат», одним з акціонерів якого був ОСОБА_38, та, відповідно, з приводу розподілу прибутку цих підприємств.

Так, свідок ОСОБА_40, який працював разом із ОСОБА_39 як консультант у сфері права та безпеки підприємств, підтвердив, що йому відомо про конфліктну ситуацію, що виникла між ОСОБА_37 та ОСОБА_29 через ОСОБА_39, а саме з приводу намірів ОСОБА_29 відібрати частку підприємства ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат». Члени угрупування ОСОБА_29 були оформлені охоронцями на вказане підприємство, а деякі знаходилися на підприємстві без оформлення. Цих людей брав на роботу ОСОБА_90 Коли ОСОБА_39 не було у місті, ОСОБА_29 та його люди утримували водія ОСОБА_39 ОСОБА_66 Після цих подій було викрадено автомобіль дружини ОСОБА_37, а пізніше – вбито ОСОБА_37 Вважає, що вказані дії були вчинені ОСОБА_29 та його угрупуванням з метою залякування та тиску на ОСОБА_39

Свідок ОСОБА_39, який є головою Наглядової ради акціонерного товариства «Мелітопольський м’ясокомбінат» з 2003 року, а також учасником ТОВ «Агропромислова компанія», також підтвердив наявність конфлікту між ним, ОСОБА_37 та ОСОБА_29 з приводу акцій ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат». Зазначив, що дійсно він запросив людей ОСОБА_29 з метою охорони підприємства, але ОСОБА_29 вирішив заволодіти частиною акцій підприємства, що належала ОСОБА_38

Свідок ОСОБА_96 пояснив, що обіймав керівні посади в ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат». Приблизно у 2010 р. на підприємстві виник внутрішній конфлікт з одним з акціонерів, а саме ОСОБА_38, якому належало близько 20% акцій. Восени 2010 р. у розпорядженні акціонерів підприємства та керівників з’явилась довіреність, видана ОСОБА_38 на ім’я ОСОБА_29 Водночас, з’явилась інформація, що ОСОБА_29 бажає зібрати всіх основних акціонерів та визначитись, як саме він буде отримувати частку ОСОБА_38 В цей же час, у зв’язку із відмовою від зустрічі з ОСОБА_29, з його боку розпочались погрози, зокрема, свідок чув від ОСОБА_105, що на вимогу ОСОБА_29 треба обов’язково терміново збиратись акціонерам та все вирішувати, або у всіх будуть «проблеми». На підприємствах почали відбуватись різні неприємності, зокрема, був обстріляний автомобіль підприємства «ВАЗ 21099», але зі слів ОСОБА_39 водій цього автомобіля не зазнав тілесних ушкоджень. Всім акціонерам та окремим їх близьким родичам надходили дзвінки та смс-повідомлення впродовж 4–5 місяців з невідомих номерів з погрозами. На той час у багатьох акціонерів була організована державна охорона їх та їх близьких. ОСОБА_39 йому розповідав про безпосередні погрози на його адресу від ОСОБА_29 Враховуючи те, що у 2010 р. мали місце рейдерські захоплення підприємств, було вирішено посилити охорону підприємств, зокрема були прийняті на роботу особи спортивної статури, які пов’язані із ОСОБА_29 У зв’язку із зміною поведінки цих охоронців було прийнято рішення про розірвання з ними правовідносин, зокрема з охоронними фірмами ТОВ «Альянс 2002» та ТОВ «Альянс 2003», на які придбавались автомобілі «Деу Ланос» зеленого кольору.

Свідок ОСОБА_90, начальник відділу безпеки ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», пояснив суду, що знає серед обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_4, яких бачив у вказаному підприємстві. У 2010 р. мали місце рейдерські захоплення підприємств. З метою їх запобігання, восени 2010 р. за ініціативою свідка ОСОБА_39 прийнято рішення про посилення охорони. З цією метою свідку подзвонила особа на ім’я ОСОБА_90, який має приїхати з 4–5 особами, яких необхідно зарахувати до штату, серед яких були ОСОБА_5, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком. Потім ОСОБА_4 з особистих причин перестав працювати. Йому на заміну приїхав інший хлопець. У січні 2011 р. було влаштовано охоронцями біля 10 осіб. У грудні 2011 р. всім було запропоновано звільнитись, що і було зроблено. Проте, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, який був старшим над цими охоронцями, та був підпорядкований ОСОБА_11, висловлював невдоволення звільненням, зазначивши, що всі хлопці залишаться і комбінат буде належати їм.

Свідок ОСОБА_66, який працював водієм ОСОБА_39, повідомив суду про те, що у грудні 2011 р. ОСОБА_39 шукала особа, яка приїздила на автомобілі «Деу Ланос» зеленого кольору та мала якесь відношення до охорони ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат». Свідку було запропоновано поїхати з цією особою до будівлі по вулиці Макаренко, і він поїхав. В будівлі, яка схожа на СТО, по вул. Макаренка ще двоє чоловіків наполегливо його питали про місцезнаходження ОСОБА_39, але свідок нічого про це не знав. Крім того, у січні 2012 р. свідок, чекаючи ОСОБА_39 біля ресторану «Запорізька Січ», побачив, як до ресторану під’їхав автомобіль «Деу Ланос» на великій швидкості, який раптово також швидко поїхав. Через 5 хвилин свідкові подзвонив ОСОБА_29, зазначивши, що не може додзвонитися ОСОБА_39 та ОСОБА_37, попросив передати, що він зараз під’їде. Свідок розповів це ОСОБА_37, який також знаходився у ресторані. Через 15–20 хвилин ОСОБА_37 та ОСОБА_39 вийшли з ресторану та свідок відвіз ОСОБА_39 Як, куди і коли поїхав ОСОБА_37 йому не відомо. В цей же час свідок бачив біля ресторану автомобілі «ВАЗ 21099» та «ОСОБА_34 Крузер» ОСОБА_37 біля ресторану, ОСОБА_39 свідок возив на «ОСОБА_38 А8» чорного кольору. Про обстріл автомобіля «ВАЗ 21099» він дізнався зі слів працівників офісу, і через деякий час він побачив автомобіль особисто, на ньому були сліди пробиття вікон та кузову від куль. Про конфлікт ОСОБА_29 та ОСОБА_39 свідку відомо з часу забезпечення ОСОБА_39 охороною у грудні 2011 р.

Свідок ОСОБА_105, який є заступником голови правління ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», пояснив, що починаючи з 2011 р. на підприємстві було найнято охорону для керівників підприємства. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 супроводжував його на автомобілі «Опель», з початку весни до кінця 2011 р., між ними були нормальні відносини. Пізніше, наприкінці 2011 р. внаслідок конфлікту ОСОБА_39 та ОСОБА_29 цієї охорони не стало. На підприємстві всім було відомо, що охоронні товариства представляє ОСОБА_29 В якості охорони додатково було найнято не менше 10 осіб від ОСОБА_29, які жили на території товариства і харчувались. Також свідок зазначив, що 04.07.2015 вночі хтось здійснив постріл в його вхідні двері, внаслідок чого осипалося скло, і була знайдена куля. Свідок подзвонив 102, і пізніше він отримав смс-повідомлення наступного змісту «Ігореша, как дела? Готовь 50 кусков зелени. Будешь петлять отправим к ОСОБА_107».

Свідок ОСОБА_80 показав, що був знайомий з ОСОБА_37 Приблизно у 2008 р. ОСОБА_37 звернувся до нього з проханням допомогти оформити документи на заняття перевозками на таксі. В той час ОСОБА_108 співпрацював зі своїм компаньйоном ОСОБА_29, однак за останнього виконував всі обов’язки ОСОБА_109, який повністю займався транспортом, технічним обслуговуванням. У 2011 р. він дізнався, що між ОСОБА_37 та ОСОБА_29 виник конфлікт, який саме він не знає.

Свідок ОСОБА_106, тренер збірної України з греко-римської боротьби, суду пояснив, що ОСОБА_29 надавав фінансову допомогу спортсменам, у зв’язку з чим його призначено Президентом Федерації. ОСОБА_39 як власник ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» також допомагав спортсменам. Через певний час ОСОБА_29 повідомив, що ОСОБА_37 і ОСОБА_39 відмовились платити спортсменам заробітну плату. Потім свідок дізнався про конфлікт ОСОБА_37 і ОСОБА_29 В цьому ж конфлікті приймав участь і ОСОБА_39

Зазначені показання свідків узгоджуються із письмовими доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження. Зокрема, відповідно до протоколу установчих зборів ТОВ «Агропромислова компанія» від 19.02.2002 № 1 було вирішено утворити вказане товариство і сформувати його статутний фонд, визначивши розміри часток засновників таким чином: ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» 70,7%, ТОВ «Український інвестиційний альянс» – 9,9%, ТОВ «Торговий дім «Вакула» 9,9 %, ТОВ «Екомед» 9,5%. Відповідно до Статуту ТОВ «Агропромислова компанія» його учасниками є ОСОБА_110, ОСОБА_96, ОСОБА_38, ОСОБА_111, ОСОБА_105, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_39, ОСОБА_115 (том № 27 а.с. 60–76).

За довіреністю від 14.12.2011, виданою від імені ОСОБА_38 ОСОБА_29, ОСОБА_38 уповноважив ОСОБА_29 представляти його інтереси як учасника та акціонера будь-яких господарських товариств, засновником або акціонером яких він є, у т.ч. ТОВ «Агропромислова компанія», з усіх питань, що стосуються його прав та обов’язків як учасника (акціонера) товариства, у т.ч. на загальних зборах, на яких вирішувати питання щодо діяльності товариства з наданням права голосування, підписання установчих документів, змін та доповнень до них, а також протоколів загальних зборів, представляти його інтереси в судах та інших органах влади. Термін дії довіреності встановлено на шість місяців без права передоручення (том № 27 а.с. 127).

Крім того, судом досліджувалися документи господарської діяльності ТОВ «Агропромислова компанія», зокрема, акти виконаних робіт до договорів з ПП «Альянс-2002», ПП «Альянс-2003» на виконання робіт з охорони об’єктів товариства та платіжні доручення про оплату цих робіт, а також матеріали реєстраційних справ ПП «Альянс-2002», ПП «Альянс-2003», що підтверджує залучення вказаних підприємств, які були пов’язані із угрупуванням ОСОБА_29, до охорони ТОВ «Агропромислова компанія», у т.ч. і ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» (том № 24 а.с. 1–134, 135–210, 210–242, том № 25 а.с. 1–48).

Згідно з Наказом № 1-к від 03.01.2011 ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» обвинувачений ОСОБА_5 дійсно був працевлаштований на ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» інспектором (том № 39 а.с. 212).

Листом від 14.03.2012 № 64-к ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» повідомлено ОСОБА_5 про необхідність з’явлення для отримання трудової книжки (том № 39 а.с. 213).

Відповідно до протоколу обшуку від 13.06.2012 та огляду вилучених під час обшуку речей, за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7, було виявлено та вилучено лист про виклик ОСОБА_5 до ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» для отримання трудової книжки, копію наказу про звільнення ОСОБА_5 (том № 22 а.с. 133–148).

За змістом протоколу огляду транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, слідчим було виявлено та вилучено шляховий лист службового легкового автомобіля № 086245 на період з 10.08.2011 по 10.09.2011, виданий ОСОБА_116 від ПП «Альянс-2002» на виконання завдання «АПК», що доводить зв'язок ОСОБА_116 з вказаним підприємством (том № 27 а.с. 41–49).

Листом ТОВ «Агропромислова компанія» від 13.12.2011 № 485 директора ПП «Альянс-2002» було повідомлено про припинення дії договору № 1/06 від 01.06.2010 з причин відсутності необхідності в наданні послуг з охорони об’єктів компанії (том № 27 а.с. 94).

Листом ТОВ «Агропромислова компанія» від 14.12.2011 № 499/1 директора ПП «Альянс-2003» було повідомлено про припинення дії договору № 1/06 від 01.06.2010 з причин відсутності необхідності в наданні послуг з охорони об’єктів компанії (том № 27 а.с. 95).

З 07.12.2011 ТОВ «Агропромислова компанія» уклало договір на забезпечення особистої безпеки фізичних осіб із УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області, а саме на охорону ОСОБА_39 (том № 22 а.с. 85–93).

Таким чином, суд доходить висновку, що мотивами вбивства ОСОБА_37 було вирішення у такий спосіб конфлікту, що виник між одним із засновників ТОВ «Агропромислова компанія» та акціонером ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» ОСОБА_39, який перебував із ОСОБА_37 у тісних стосунках, та на якого ОСОБА_37 мав вплив, і ОСОБА_29, який, будучі керівником банди «лисих», мав намір підвищити свій кримінальний авторитет і заволодіти часткою акцій ТОВ «Агропромислова компанія» та, відповідно, ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат», з метою забезпечення фінансування банди, що посвідчує наявність саме корисливого мотиву для вбивства ОСОБА_37

При цьому, суд не бере до уваги посилання обвинувачених на те, що до ресторану «Рибацький стан» вони приїхали саме з метою з’ясування питання погашення заборгованості по заробітній платі, оскільки ОСОБА_37 не був директором ані ТОВ «Агропромислова компанія», ані ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат», і на нього не було покладено обов’язку розрахунку зі звільненими працівниками. Крім того, не всі з обвинувачених були офіційно працевлаштовані на вказаних підприємствах, а тому їх посилання на те, що їм не була виплачена заробітна плата за роботу на цих підприємствах, викликає у суду обґрунтовані сумніви. Слід зазначити, що в судовому засіданні з показань вищенаведених свідків було встановлено те, що учасники банди дійсно залучалися ОСОБА_39 для охорони ПАТ «Мелітопольській м’ясокомбінат» від рейдерських захоплень, за що ОСОБА_29 отримував певні грошові кошти, але зазначена обставина не посвідчує те, що саме ОСОБА_37 був відповідальним за виплату таких коштів саме обвинуваченим, які прибули до ресторану «Рибацький стан» з даного приводу. Тому, вказані показання обвинувачених суд оцінює критично та розцінює як спосіб захисту.

Показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_57 (директор ресторану), ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, які станом на 05.03.2012 працювали в ресторані «Рибацький стан» і у цей день були присутні в ньому, підтверджується факт вчинення обвинуваченими нападу на ОСОБА_37Р під час його перебування у ресторані 05.03.2012 приблизно о 15:00 год.

Так, свідок ОСОБА_57 суду пояснив, що він є керівником ресторану «Рибацький стан». Із ОСОБА_37 був знайомий багато років, перебував із ним в дружніх стосунках. Із ОСОБА_29 був знайомий близько 10 років, з яким зустрічались на днях народженнях. Про конфлікт між ОСОБА_37, ОСОБА_29 та ОСОБА_39 йому відомо зі слів ОСОБА_37, а саме те, що ОСОБА_29 приїздив до ОСОБА_39 та вимагав все більше коштів за охорону комбінату. У подальшому ОСОБА_39 відмовився від послуг ОСОБА_29 з охорони. Конфлікт між ОСОБА_37 і ОСОБА_29 частково був пов'язаний з ОСОБА_39 За 4 дні до події в ресторані за участі ОСОБА_37, до свідка приїздив ОСОБА_29, який під час розмови спитав, що свідок буде робити, якщо буде напад на ОСОБА_37, свідок відповів, що буде захищати його. ОСОБА_29 на це відповів, що має бути навпаки. 05.03.2012 свідок знаходився у ресторані «Рибацький стан». ОСОБА_37 заїхав до нього, вони були в кабінеті свідка певний час, граючи в нарди. Потім до ОСОБА_37 хтось приїхав і він вийшов до зали, свідок залишився у кабінеті. Через деякий час він почув крики офіціантки про постріли. Вийшовши до зали, він побачив ОСОБА_37 на підлозі. Продивившись відеозапис з камер спостереження він побачив, що 7-8 осіб, з бітами та палицями, зайшли до ресторану, пройшли до зали, де був ОСОБА_37, після чого розпочалось побиття ОСОБА_37 та постріли. У подальшому комп’ютер з відеозаписами вилучено працівниками міліції.

ОСОБА_117 суду пояснила, що ОСОБА_37 на прізвисько «Коля Ребенок» кожного дня був у ресторані «Рибацький стан», свій автомобіль він залишав на задньому дворі ресторану. Також свідок неодноразово бачила ОСОБА_29 разом із ОСОБА_37 у ресторані. 05.03.2012 вона прийшла на роботу до ресторану «Рибацький стан». Близько обіду приїхав молодий чоловік, який залишився у ресторані чекати на ОСОБА_125, замовив кофе. ОСОБА_37 підійшов до зали пізніше. Перебуваючи біля свого робочого місця, з якого видно вхід до ресторану, свідок побачила велику групу людей-чоловіків віком до 30 років, які швидкою ходою йшли до ресторану. Одягнені були в спортивний одяг та шапки. Свідок вийшла до холу ресторану. Зайшовши до приміщення холу ресторану, частина з чоловіків пішла повз свідка через службовий вхід до службових приміщень, що було заборонено. Потім один з них сказав: «Він у залі». В цей час вся група розвернулась та пішла до зали ресторану, де в той час перебував ОСОБА_37, окрім ОСОБА_9, який почав тримати двері. При цьому, ОСОБА_9 не давав змоги пройти свідку до зали ресторану. На її усну вимогу пропустити її, ОСОБА_9 спочатку відповів відмовою, а потім на другу вимогу відмовив у грубій формі. Потім свідок почула 2 постріли та биття посуду в залі ресторану, у зв’язку з чим вона пішла на другий поверх. В цей час в ресторані були офіціантка ОСОБА_29 (вагітна на той час) та бармен ОСОБА_29, а також за першим столом двоє клієнтів. У одного з чоловіків, який заходив останнім з групи чоловіків, свідок бачила залізну палицю в руках за спиною. Коли все заспокоїлось, вона подзвонила бармену, який сказав, що нікого немає вже. Вона спустились до зали ресторану та побачила ОСОБА_37 на підлозі, повар робила йому реанімаційні заходи.

Свідок ОСОБА_118 пояснила, що працює в ресторані «Рибацький стан» поваром. У березні 2012 р. вона перебувала на роботі. Близько 14 години побачила двох чоловіків, які пробігли повз кухні та заглянули до кабінету директора ОСОБА_57, при цьому один з них сказав: «Его здесь нет». Потім хлопці вибігали ймовірно до зали ресторану, і через кілька хвилин вона почула 3 хлопки та шум падаючих меблів в залі ресторану. Коли вона одразу подивилась до зали, то побачила безлад, та ОСОБА_37, який лежав на підлозі в калюжі крові, його обличчя було синього кольору. Також, виходячи з кухні, вона побачила групу осіб, які вибігали з ресторану, близько 8 осіб, одягнені у спортивний одяг та шапки, натягнуті до очей, у окремих з них в руках були дерев’яні біти світлого кольору, вказані особи бігли разом до двох автомобілів, які стояли на дорозі. Як тільки особи сіли до автомобілів, вони одразу від’їхали. В цей же час чоловік, який був разом з ОСОБА_37, повернувся, підібрав телефон і вийшов з зали. Вона перша підбігла до ОСОБА_37, біля нього зброї не було, вона бачила лише телефон, прямокутний магазин до пістолету та відстріляну гільзу. Коли стягували з ОСОБА_37 сорочку, будь-якого спорядження для утримання зброї вона не бачила. До приїзду швидкої медичної допомоги ОСОБА_37 був без свідомості.

Свідок ОСОБА_119 суду пояснила, що працювала прибиральницею в ресторані «Рибацький стан». 05.03.2012 вона знаходилась в підвальному приміщенні, де розташовано гардероб. В залі, що знаходиться над гардеробом, почула гучний гуркіт та дуже обурилась, оскільки щойно там прибрала. Вона вирішила підвестися вгору подивитись, що трапилося. З гардеробу до залу підійматися два прольоти. На сходах побачила блідого бухгалтера під прикриттям двох незнайомих чоловіків. Чоловіки наказали сидіти в підвальному приміщенні і нікуди не ходити, тому що нагорі стріляють. Один з чоловіків попросив валер’янки для бухгалтера, бо їй стало зле. Свідок дала бухгалтеру п’ять таблеток валер’янки, і вони всі разом сиділи та чекали. Пострілів в підвальному приміщенні свідок не чула, тільки гуркіт та звук посуду, що б’ється. Потім всі вийшли, і директор наказав викликати швидку. Наказали до залу не заходити та надати першу допомогу, хто потребує. На підлозі вона бачила чоловіка, який потребував медичної допомоги, поряд з ним лежав перегорнутий великий стіл. Поряд, та в руках потерпілого ніяких інших предметів та зброї не було. Як сказали офіціантки, потерпілий хотів закритись перегорнутим столом від куль. Зайшла до залу в той же день після 24:00 прибирати безлад в ресторані, після того як поліція провела слідчий експеримент. Прибираючи, вона побачила дуже велику калюжу крові в залі та зрозуміла, що поранення було дуже тяжким.

Свідок ОСОБА_120 пояснив, що 05.03.2012 знаходився на своєму робочому місці за барною стійкою в ресторані «Рибацький стан». Близько 15 години прийшли 3–5 чоловіків, ймовірніше за все у когось з них в руках був прут чи біта, повз входу за барну стійку та пройшли по коридору, який веде до кухні та кабінетів. До початку активних дій за участі ОСОБА_37, свідок почув, що хтось з цих людей крикнув: «ОСОБА_120 в зале!». В цей час в залі ресторану за столиком сидів ОСОБА_37 обличчям до входу за столом з молодим чоловіком. В залі були працівники закладу. Група людей підійшла до столика, за яким сидів ОСОБА_37 та обступила його, і через доволі короткий проміжок часу почув постріл, у зв’язку з чим він присів під стійку та направився до кабінету ОСОБА_57 Після побиття в залі на підлозі свідок бачив неподалік від тіла ОСОБА_37 біти чи палку, будь-якої зброї не було.

Свідок ОСОБА_121 суду пояснила, що працювала посудомийкою у ресторані «Рибацький стан». ОСОБА_37 на прізвисько «Коля Ребенок» доволі часто бував у ресторані, зустрічався з кимось, він був другом ОСОБА_57 Точної дати та часу дня свідок не пам’ятає, коли знаходилась на своєму робочому місті, раптово почула спочатку 1 хлопок, а потім ще 2 хлопки. Для з’ясування, що сталося, вона вийшла з кухні до зали ресторану, де побачила ОСОБА_125, який лежав на підлозі на спині, в руках у нього нічого не було, голова була в крові та він хрипів і був без свідомості. Ближче до вікна на підлозі лежала дерев’яна бита світлого кольору. Під час надання поваром допомоги зайшов чоловік, який підняв з підлоги телефон і вийшов. Водій та охоронець ОСОБА_125 зайшли згодом до зали.

Свідок ОСОБА_122 показала, що 05.03.2012 вона перебувала на роботі в ресторані «Рибацький стан». У певний час свідок почула 2 однакові звуки, схожі на постріли, в цей момент до неї забігла офіціантка ОСОБА_57 (вагітна на той час), яка була в істериці та кричала: «ОСОБА_126!». Свідок закрила двері до себе, щоб не отримати ушкодження. Через певний час вона вийшла та побачила ОСОБА_37, який лежав на підлозі. Зі слів інших працівників закладу, зокрема офіціантки на ім’я ОСОБА_121, свідок дізналася, що до зали забігли 8 осіб з битами та побили ОСОБА_37 До залу перша вийшла ОСОБА_118 – повар, а потім посудомийка. До зали свідок взагалі не виходила, спостерігала за всім, що відбувалось після побиття з певної відстані.

Свідок ОСОБА_127 пояснила, що 05.03.2012 вона працювала офіціантом у ресторані «Рибацький стан». В обідній час з 13 до 14 години зайшов в ресторан чоловік з металевою арматурою в руці, у зв’язку з чим в неї сталась істерика і вона одразу побігла до кабінету директора повз кухні. В цей час в залі знаходився ОСОБА_37, який сидів за 5 чи 6 столом з чоловіком, віком до 30 років. В залі знаходився бармен ОСОБА_127. Оскільки їй здалось, що чоловік із залізною палицею йшов саме до неї, вона, перебуваючи на той час у стані вагітності, дуже злякалась і більше нічого не бачила як і то, чи заходили інші особи до ресторану. Після того як родичі забрали її додому, в новинах вона дізналась, що вбито ОСОБА_37

Допитана як свідок ОСОБА_124 зазначила, що 05.03.2012 вона працювала головним бухгалтером в ресторані «Рибацький стан». Директором є ОСОБА_128 ОСОБА_37 був його другом та кумом. В цей день до ресторану прийшов Батько ОСОБА_129, і свідок з ним спілкувалась. В цей час дуже швидко зайшла чи забігла група молодих людей, близько 5–6 осіб, одягнуті в шапки та капюшони, частина з них зайшла в службове приміщення, а частина залишилась в холі ресторану. Свідок почула, що ці особи вигукнули: «Він тут!», і побігли до зали ресторану, а один з цих осіб залишився тримати двері. Вибігаючи з залу, свідок чула шум, биття посуди та падіння меблів. Жодних розмов ні з ким ці особи не вели, все відбулось дуже швидко.

Крім того, 05.03.2012 у ресторані «Рибацький стан» були присутні ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, які стали очевидцями подій у ресторані під час нападу на ОСОБА_37

Так, допитана судом свідок ОСОБА_130 показала, що 05.03.2012 близько 15:00 год. вона разом із подругою ОСОБА_132 прийшли до ресторану «Рибацький стан» з метою працевлаштування. Коли вони підходили до ресторану, до нього перед ними зайшла компанія молодих людей кількістю близько 8 осіб, які ймовірніше за все приїхали туди на автомобілях темного кольору. Ці особи були молодими, до 30 років, одягнені в спортивний одяг темних кольорів та шапки. Підіймаючись на другий поверх вона майже одразу почула біля 5 пострілів, голосні крики та биття посуду на першому поверсі. На перший поверх вона не спускалась, і вивів їх з ресторану працівник цього закладу.

Свідок ОСОБА_132 суду пояснила, що вона 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. була у ресторані «Рибацький стан». Бачила як 6–7 чоловіків зайшли до ресторану. Вона разом з ОСОБА_130 піднялись на другий поверх та подій у залі не бачили. Вона почула 2–3 постріли, крики та бій посуду, що доносилися із зали. ОСОБА_132 ресторану при цьому вона бачила 2 автомобілі, від яких вказані особи заходили до ресторану. Чи був хтось за кермом вона не бачила. Під час цих подій, хтось з працівників ресторану вивів їх через чорний вихід.

Свідок ОСОБА_131 (Батько ОСОБА_129), який є священнослужителем, пояснив суду, що після 15:00 год. 05.03.2012, проїжджаючи повз ресторану «Рибацький стан», він вирішив заїхати туди. В залі ресторану він побачив ОСОБА_37, який сидів за 5 чи 6 столом з якимось чоловіком, ОСОБА_37 сидів обличчям до входу, при цьому будь-якої зброї у нього він не бачив. В залі ресторану були інші відвідувачі. В залі ресторану він привітався з ОСОБА_37 та запропонував приїхати до нього в храм на Великдень. Коли свідок виходив з ресторану, то зустрів групу людей віком до 30 років, худорлявої статури, в кількості від 5 до 10 осіб, які швидким шагом заходили до ресторану. Свідок пройшов до свого автомобіля, сів у нього та розмовляв по телефону 5-10 хвилин. В цей же час він побачив, що ця група людей вже покидала заклад, однак вже бігом, а не швидким шагом, при цьому в одного з цих осіб в руках була палка. Він подумав, що це якісь спортсмени. Ця група осіб дуже швидко сіла в два автомобілі темного кольору, які було припарковано на Набережній магістралі, та які поїхали звідси доволі швидко.

Крім того, показаннями свідків ОСОБА_133 та ОСОБА_58, які були водіями ОСОБА_37, керували автомобілем дружини ОСОБА_37 «ОСОБА_34 Крузер», та знаходилися в автомобілі на вулиці 05.03.2012, підтверджується як факт наявності конфлікту між ОСОБА_37 та ОСОБА_29, з приводу чого ОСОБА_37 побоювався за себе та близьких, а також факт вчинення нападу на ОСОБА_37 саме 05.03.2012.

Так, свідок ОСОБА_133 зазначив, що він упродовж 3–4 років на прохання ОСОБА_37 перевозив його на автомобілі «Лексус», а потім на автомобілі «ОСОБА_34 Крузер». В той час свідок був офіційно працевлаштований на ТОВ «Агропромислова компанія», графік роботи у нього був вільний. 05.03.2012 він разом із ОСОБА_37 їздили у побутових справах по місту. Зустрілись біля магазину разом із ОСОБА_58, та усі разом поїхали до ресторану «Рибацький стан». Під’їхавши до центрального входу ОСОБА_37 вийшов з авто та пішов у ресторан, а свідок поїхав залишити транспортний засіб на задньому дворі закладу. В автомобілі залишився ОСОБА_58, а свідок пішов у ресторан пообідати. Потім свідок повернувся до автомобіля, а ОСОБА_58 пішов обідати у ресторан. Після повернення ОСОБА_58 вони вдвох сиділи в автомобілі. Через певний час з ресторану почали вибігати працівники, від яких, зокрема ОСОБА_57, вони дізнались що в ОСОБА_37 стріляли та побили. Він забіг у ресторан, де побачив на підлозі ОСОБА_37, який лежав на спині, та у якого голова була в крові, можливо гематоми на обличчі, светр порваний, та рядом з ним калюжа крові. Будь-якої зброї чи будь-чого іншого предмета, схожого на зброю, рядом з ОСОБА_37 не було. Столи в ресторані були перевернуті, посуд побитий. Після цього приїхала міліція та він проїхав у райвідділ для надання пояснень. Про конфлікт між ОСОБА_29 та ОСОБА_37 йому стало відомо напередодні викрадення автомобіля «ОСОБА_34 Крузер» у грудні 2011 р. Вказану інформацію він почув від ОСОБА_37 або з його телефонних розмов в автомобілі. У зв’язку із конфліктом з ОСОБА_29, ОСОБА_37 вжив додаткових заходів безпеки, а саме почав за кілька місяців до смерті користуватися послугами охоронця ОСОБА_58 У ОСОБА_37 було прізвисько «Коля Ребенок», чи був він кримінальним авторитетом свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_58, який є чемпіоном України по кікбоксінгу, працює експедитором в ТОВ «Агропромислова компанія» під керівництвом ОСОБА_39 05.03.2012 свідок вранці разом з ОСОБА_133 приїхали до ОСОБА_37, сіли до автомобіля «ОСОБА_34 Крузер», в який також сів ОСОБА_37, і вони поїхали у побутових справах. Потім поїхали до ресторану «Рибацький стан». Приїхавши до ресторану, вони заїхали на задній двір, і ОСОБА_37 пішов до ресторану. Через деякий час (3–4 години) вибіг власник ресторану та сказав їм, що в ОСОБА_37 стріляли. Він з ОСОБА_133 забіг до банкетної зали, де знаходились працівники закладу. ОСОБА_37 лежав на спині у калюжі крові, при цьому у нього були значні ушкодження потиличної частини голови. В залі був побитий посуд, за кілька метрів від тіла лежала дерев’яна біта, вони почали надавати невідкладну допомогу, після чого він проїхав до райвідділу. У свідка та ОСОБА_37 ніколи не було зброї. Зі слів ОСОБА_57 (власника ресторану) до залу забігли «лисі» в кількості близько 10 осіб які побили ОСОБА_37 та стріляли в нього. Також свідок зазначив, що він з обвинувачених знає ОСОБА_61 на прізвисько «Сміт», і з ініціативи ОСОБА_61 у грудні 2011 р. між ними відбулася зустріч приблизно через тиждень після викрадення автомобіля «ОСОБА_34 Крузер». На зустрічі ОСОБА_61 сказав, що у ОСОБА_37 великі неприємності, і що викрадення авто – це лише початок, і ОСОБА_37 буде дуже погано. При цьому запропонував свідку залишити ОСОБА_37, оскільки можуть постраждати усі, хто з ним рядом. Про вказану зустріч свідок розповідав ОСОБА_37 Пізніше ОСОБА_37 запропонував свідку їздити на автомобілі разом із ОСОБА_134, оскільки після викрадення автомобіля переймався за долю водія та збереження автомобіля. Особисто ОСОБА_37 нікого не боявся, коли він кудись виїжджав з міста він просив свідка постійно знаходитись в його домі, оскільки переймався за долю родини та їх безпеку. Додатково вживались заходи до розвідки місцевості на предмет засідки. Так, взимку 2012 р. свідок особисто бачив 4 автомобіля «Деу Ланос» («Сенс»), які чергували та слідкували за рухом ОСОБА_37 Під час руху на автомобілі по м. Запоріжжю свідок неодноразово бачив, коли кілька автомобілів «Деу Ланос» стояли в одному місці, і особи, які в них пересувались, спілкувались між собою. Зі слів ОСОБА_37 вказані автомобілі використовувались саме членами банди «лисих», у яких є зброя. Під час руху в автомобілі він чув телефонні розмови ОСОБА_37, які містили погрози в бік останнього.

Показання всіх вищезазначених свідків щодо часу, місця, способу та наслідків вчиненого нападу на ОСОБА_37 узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, відповідно до рапорту чергового Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 05.03.2012, до вказаного відділу міліції надійшло повідомлення від оператора «103» про те, що в ресторані «Рибацький стан» особі заподіяно вогнепальне поранення (том № 25 а.с. 66).

За змістом рапорту чергового Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 05.03.2012, до вказаного відділу міліції надійшло повідомлення від оператора «102» про те, що до 5-ї Міської лікарні доставлено ОСОБА_37 з вогнепальним пораненням, забоєм м’яких тканин голови, мозковою комою, ЗЧМТ, внутрішньочерепною гематомою, а також повідомлено обставини заподіяння тілесних ушкоджень – о 15:00 год. в ресторані «Рибацький стан» стріляли невідомі (том № 25 а.с. 67).

06.03.2012 до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області надійшло повідомлення з 5-ї міської лікарні про те, що ОСОБА_37 помер 06.03.2012 у лікарні, про що слідчим було складено рапорт (том № 25 а.с. 68).

Згідно з витягом з ЄРДР № 12012000000000066 від 30.11.2012, до ЄРДР були внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом вчинення 05.03.2012 умисного вбивства ОСОБА_37 в ресторані «Рибацький стан» (том № 35 а.с. 223).

За змістом протоколу відтворення обстановки і обставин події від 05.04.2012 з доданою фототаблицею за участю свідка ОСОБА_117, яка працює офіціантом в ресторані «Рибацький стан», яка показала, як 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. десять незнайомих їй хлопців зайшли в ресторан, при цьому один з них залишився біля дверей в банкетній залі, які притримував ногою і нікого не пускав, а інші зайшли до банкетної зали, з якого через декілька секунд доносилися звуки, схожі на постріли, биття посуду та меблів (том № 18 а.с. 218–227).

Згідно з протоколом відтворення обстановки та обставин події від 05.04.2012 за участю свідка ОСОБА_120 з доданою фототаблицею, останній показав, як в його присутності 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. 3–4 хлопців через двері службового входу пройшли у бік кабінету директора, після чого в одного з хлопців він побачив в руці предмет у вигляді металевого стержня, який той дістав з-під одежі. Потім показав, як біля 4 осіб зайшли до зали, при цьому свідок вказав, що почув шум біля столу, за яким сидів ОСОБА_37 разом з невідомим йому чоловіком. Один з хлопців, що стояв ближче до виходу, в руці тримав пістолет, який той направив у бік ОСОБА_37 Потім почув звук пострілу, у зв’язку із чим присів за барну стойку. Після цього свідок зазначив, що почув ще 1 або 2 постріли. Він вибіг до коридору, де зустрів керівника ресторану, повідомивши, що у залі стрілянина. Повернувшись до зали разом з директором він побачив, що стіл перегорнуто, навколо столу битий посуд та стільці, та поряд лежить ОСОБА_37, біля батареї дві дубинки. Приблизно в 2х метрах від виходу лежала гільза (том № 20 а.с. 169–178).

Відповідно до протоколу огляду ресторану «Рибацький стан» від 05.03.2012 з доданими фото-таблицею та DVD-диском, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 73, в ході якого у одній з кімнат вилучено системний блок із записами з камер відео-спостереження, встановлених в даному ресторані, а також одяг ОСОБА_37, магазин з маркуванням «MEC-GAR» споряджений 8-ма патронами, дерев’яні дубинки (бити), шапку, гільзу та інші речі та предмети (том № 20 а.с. 239–258, том № 21 а.с. 2–17).

За змістом протоколу огляду від 05.03.2012, слідчим було оглянуто системний блок комп’ютера, на якому містилися відеозаписи з камер відеоспостереження ресторану «Рибацький стан», які були збережені на DVD-R диск, який разом з системним блоком комп’ютера було вилучено (том № 20 а.с. 197).

Відповідно до протоколу огляду від 25.05.2012, слідчим було оглянуто системний блок, вилучений в ході огляду місця події зі службового кабінету ресторану «Рибацький стан», на жорсткий диск якого здійснювався запис з камер відеоспостереження в приміщеннях і прилежній території ресторану (том № 21 а.с. 210).

В судовому засіданні було відтворено DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження ресторану «Рибацький стан» за 05.03.2012. Зі змісту відеозапису судом присяжних встановлено, що о 15:00 год. на камеру відеоспостереження, якою фіксувалась ділянка місцевості перед рестораном «Рибацький стан», було записано, як до ресторану з боку Прибережної магістралі під’їхало 2 автомобілі, з яких вийшло 8 чоловіків, які попрямували до входу до ресторану. Через 1 хвилину 30 секунд група цих чоловіків вибігає з ресторану, сідає в автомобілі, автомобілі від’їжджають. На камеру, яка фіксувала приміщення ресторану у бік центрального входу, записано, як до приміщення ресторану увійшло 8 чоловіків, троє з яких направилися у бік зали ресторану, а п’ятеро – до службового входу, і через декілька секунд 7 чоловіків разом попрямували до зали, один з них залишився притримувати двері. На камери, які фіксують приміщення зали ресторану, записано, як до столику, за яким сидять двоє чоловіків, швидко підійшли 6 чоловіків, при цьому, у двох з них в руках чітко видно предмети, схожі на бити. Ці чоловіки стали навколо одного з чоловіків, що сиділи за столом, та наносили йому удари. Другий чоловік підвівся і витягнув руку вперед. Потім до зали забіг ще один чоловік, який став ближче до центру зали, та тримав попереду предмет, схожий на пістолет. Другий чоловік, що сидів за столом, присідає. Після цього всі 7 осіб вибігають з зали. При цьому, в одного з осіб, що вибігають з зали, чітко видно в руках предмет, схожий на биту (том № 20 а.с. 203).

Зазначені обставини доводяться також і фототаблицями до протоколу огляду відеозапису, вилученого з камер зовнішнього відеоспостереження ресторану «Рибацький стан» від 05.03.2012, з доданими довідками слідчого, в яких слідчий зазначив прізвища осіб, які вчиняли вищезазначені дії, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та особи №№ 1, 2, 3 (том № 25 а.с. 101–147).

Згідно з протоколом огляду вказаного диску від 14.03.2012, проведеного за участю свідка ОСОБА_43, свідок впізнав на відеозаписі себе, та повідомив, що це він сидів за столом разом з ОСОБА_37 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. та прокоментував відеозаписи, зазначивши, що йому під час вказаних подій було заподіяно кульове поранення (том № 20 а.с. 200–202).

За змістом протоколу відтворення обстановки та обставин події від 14.03.2012 за участю свідка ОСОБА_43 з доданим DVD-R диском, свідок ОСОБА_43 показав, як в його присутності 05.03.2012 приблизно о 15:10 год. 5–6 чоловіків зайшли до залу ресторану «Рибацький стан», та побили ОСОБА_37, з яким свідок сидів за столом. Крім того, свідок також почув 4 постріли. Свідку було також завдано кульове поранення. Події тривали біля 60 секунд. Після цього нападники покинули приміщення, а він піднявся, підійшов до ОСОБА_37, який лежав на полу та почув хрипи, побачив біля нього кров (том № 21 а.с. 47–53).

Постановою слідчого від 26.07.2012 матеріали за фактом спричинення ОСОБА_43 вогнепального поранення виділені в окреме кримінальне провадження (том № 42 а.с. 104–105).

Той факт, що напад на ОСОБА_37 було вчинено саме 8-ма особами, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_75, ОСОБА_8, Особами №№ 1, 2, 3, за участю ОСОБА_9, який під час нападу тримав двері в ресторані, а також за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які перебували за кермом автомобілів «Деу Ланос», та привезли інших обвинувачених до місця вчинення злочину, підтверджується такими доказами:

- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 10.03.2012, за якими свідок ОСОБА_135 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_4 на прізвисько «Руля», ОСОБА_9 на прізвисько «Гарік», та Особами №№ 2, 3 які разом з іншими особами 05.03.2012 о 15:00 год. вчинили напад у ресторані «Рибацький стан» на двох незнайомих свідку осіб, що сиділи за столиком у залі (том № 42 а.с. 81–83, 84–87);

- протоколом огляду від 10.03.2012 за участю свідка ОСОБА_136, за яким свідок оглянув відеозапис подій, що мали місце 05.03.2012 приблизно о 15:00 год., з камер відео-спостереження, встановлених в ресторані «Рибацький стан», за яким свідок повідомив, що першим в даний ресторан входить ОСОБА_30 № 2, вслід за ним ОСОБА_30 № 1, а решту чоловіків він не впізнає. До холу ресторану заходять ОСОБА_30 №№ 1, 2, далі ОСОБА_7 на прізвисько «Маха» (ОСОБА_8І.), та ОСОБА_30 № 3, п’ятого чоловіка не впізнає, наступними йдуть ОСОБА_75 на прізвисько «Бубон» (ОСОБА_10Ю.), та ОСОБА_4 на прізвисько «Руля» (ОСОБА_4С.), а останнього, на голову якого одягнуто шапку, свідок не впізнав (том № 19 а.с. 4–6);

- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 10.03.2012, за якими свідок ОСОБА_136 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав Осіб №№ 1, 2, 3, а також ОСОБА_4, ОСОБА_9 як осіб, що 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. зайшли до ресторану «Рибацький стан» та вчинили напад на двох осіб, що знаходилися в залі ресторану (том № 18 а.с. 231–234, 243–246, 247–249);

- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 11.03.2012, 05.07.2012, 11.10.2012, за якими підозрюваний ОСОБА_6 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, Осіб №№ 1, 2, 3, які 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. прибули до ресторану «Рибацький стан» та вчинили напад на ОСОБА_37 (том № 18 а.с. 100–103, 104–107, 108–110, 111–113, 114–117, 118–121, 122–125; том № 19 а.с. 219–221);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 11.03.2012 з доданим DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії, за участю підозрюваного ОСОБА_6, згідно з яким останній, серед іншого, показав, як 05.03.2012 приблизно о 13:30 год. на автомобілі «Деу Ланос» в кузові зеленого кольору, разом з ОСОБА_8 на прізвисько «Маха», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10 на прізвисько «Бубон» поїхали від супермаркету «Амстор» на вул. Перемоги до ресторану «Рибацький стан» по вул. Прибережна магістраль. Він перебував за кермом автомобіля. ОСОБА_132 центрального входу він зупинив автомобіль, і хлопці вийшли з нього, та пішли до ресторану. При цьому, в руках у хлопців були дерев’яні палки. Приблизно через хвилину вони повернулись, сіли в автомобіль та поїхали (том № 18 а.с. 45–54);

- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 14.03.2012, згідно з якими підозрюваний ОСОБА_7 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_9, особу на ім’я ОСОБА_114, особу на прізвисько «Парік», та ще одну ОСОБА_30 № 3, які прибули на керованому ним автомобілі до ресторану «Рибацький стан» 05.03.2012, а також впізнав ОСОБА_8, ОСОБА_4, які знаходилися в іншому автомобілі «Деу Ланос» з особами, що також приїхали до ресторану «Рибацький стан» та вчинили напад на ОСОБА_37, а також впізнав ОСОБА_6, якого бачив в квартирі по вул. Гагаріна та будинку по вул. Новороссійська в м. Запоріжжі (том № 18 а.с. 137–140, 141–144, 145–148; том № 19 а.с. 183–186, 187–190, 191–194, 196–199);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.03.2012 з доданим DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії, за участю підозрюваного ОСОБА_7, який показав як він 05.03.2012, перебуваючи за кермом автомобіля «Деу Ланос» зеленого кольору, д.н. НОМЕР_16, приїхав разом з раніше знайомими йому особами на прізвиська «Парік», «Виключатєль», «Гарік» та хлопцем на ім’я ОСОБА_114 до ресторану «Рибацький стан». Вказані хлопці вийшли з автомобіля та пішли до ресторану, він у цей час чекав в автомобілі. Приблизно через 5 хвилин він побачив у дзеркало заднього виду, як хлопці швидко виходять з ресторану, та після цього сіли до його автомобіля, повідомивши, що треба швидко їхати звідси, і у ресторані почали стріляти. Після цього він з хлопцями поїхав (том № 18 а.с. 126–136);

- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 20.03.2012, згідно з якими підозрюваний ОСОБА_9 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_4, ОСОБА_10 на прізвисько «Бубон», Осіб №№ 1, 2, 3, які 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. заходили до банкетної зали ресторану «Рибацький стан», після чого він почув звуки пострілів, крики (том № 18 а.с. 178–180, 181–183, 184–186, 187–189, 190–192, 193–195);

- протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 13.06.2012, згідно з яким обвинувачений ОСОБА_9 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_5, як особу на ім’я ОСОБА_5, який 05.03.2012 приблизно о 15:00 разом із Особами №№ 1, 2, 3, а також ОСОБА_8, ОСОБА_10 вчинили напад на ОСОБА_37 в залі ресторану «Рибацький стан», по вул. Немировича-Данченка, 73, в м. Запоріжжі (том № 18 а.с. 149–151);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20.03.2012 з доданим DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії, за участю підозрюваного ОСОБА_9, який показав як він 05.03.2012, прибув на автомобілі «Деу Ланос» разом з раніше знайомими йому 3 Особами №№ 1, 2, 3, та хлопцем на прізвисько «Мальок» за кермом, до ресторану «Рибацький стан». Також до ресторану прибув ще один автомобіль «Деу Ланос» з іншими хлопцями. Він та вказані хлопці, крім «Малька», вийшли з автомобіля та пішли до ресторану, він у цей час залишився в холі стояти біля двері та чекав доки інші вийдуть з зали. Через певний час він почув постріли, звуки битого посуду, крики. Потім його знайомі вийшли із зали, та він пішов разом з ними до автомобілів. Після цього він з хлопцями поїхав (том № 20 а.с. 1–11);

- протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 06.07.2012, за яким ОСОБА_10 впізнав серед зображених на наданих фотографіях осіб ОСОБА_5, який разом із ним та іншими обвинуваченими прибув до ресторану «Рибацький стан» 05.03.2012 (том № 25 а.с. 155–156).

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20.03.2012 та протоколом додаткового відтворення обстановки та обставин події від 09.10.2012 з доданими DVD-R дисками з відеозаписом слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_9, відповідно до яких ОСОБА_9 показав, як 05.03.2012 приблизно о 15:00 год. він разом з ОСОБА_7 на прізвисько «Мальок», який керував автомобілем, а також трьома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, прибули на автомобілі «Деу Ланос» до ресторану «Рибацький стан». Після чого він з іншими хлопцями, крім ОСОБА_7, зайшли до ресторану, де він залишився в холі, де перебував біля дверей у банкетну залу, і бачив інших осіб, які зайшли в зал, трохи пізніше почув постріли, звуки битого посуду, крики. Потім всі хлопці вийшли із зали та попрямували до автомобіля «Деу Ланос», на якому поїхали з місця події (том № 26 а.с. 1–11; том № 18 а.с. 152–157);

-протоколом пред’явлення особи для впізнання від 30.03.2012, за змістом якого свідок ОСОБА_117 впізнала ОСОБА_9, що знаходився в холі ресторану «Рибацький стан» 05.03.2012 та тримав двері до банкетної зали (том № 18 а.с. 228–230);

-висновком експерта портретної експертизи № 20 від 31.01.2013, згідно з яким на відеозаписі камери відеоспостереження системи відеоспостереження ресторану «Рибацький стан» в період часу з 14:47 год. до 15:17 год. 05.03.2012 міг бути зображений ОСОБА_8 (том № 25 а.с. 71–74).

Причетність ОСОБА_11 до вчинення нападу на ОСОБА_37 як саме організатора злочину підтверджується такими доказами.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_11 04.03.2012 починаючи з 00:14:07 впродовж дня до 22:33:11 сім разів дзвонив ОСОБА_137, три рази дзвонив ОСОБА_10, три рази дзвонив ОСОБА_30 №1, один раз дзвонив ОСОБА_30 № 2.

05.03.2012 починаючи з 00:39:31 ОСОБА_11 продовжує спілкуватись з цими особами, а саме – дзвонив ОСОБА_137 десять разів, ОСОБА_30 №№ 1, 2 – дзвонив відповідно 12 та 6 разів. Крім того, дзвонив обвинуваченому ОСОБА_116 3 рази.

Цього ж дня ОСОБА_11 спілкувався з обвинуваченим ОСОБА_8 о 13:54:39, 13:57:21, 14:34:48, 14:34:48, із ОСОБА_30 № 1 о 13:59:34, 14:08:30, 14:13:05, 14:21:01, з ОСОБА_30 № 2 о 14:53:59, 14:57:42.

Таким чином, ОСОБА_11 дзвонив особам №№ 1, 2, 3 безпосередньо перед нападом на ОСОБА_37, який відбувся цього дня о 15:00 год., тобто в той час, коли обвинувачені разом з трьома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, на двох автомобілях «Деу Ланос» їхали до ресторану «Рибацький стан».

Далі, 05.03.2012 після вбивства ОСОБА_37, ОСОБА_11 дзвонив одному з членів банди, а саме ОСОБА_30 № 2 – о 15:03:06, 15:03:24, 15:26:57, 15:27:14.

Зазначені обставини доводяться відомостями із зазначенням вхідних та вихідних дзвінків за абонентськими номерами 067-612-75-73, 096-825-63-49, що знаходилися у користуванні ОСОБА_11, наданими на виконання постанови голови Апеляційного суду Запорізької області від 14.05.2012, копія якої наявна в матеріалах справи (том № 39 а.с. 61–102), та за абонентським номером 067-198-53-37, що знаходився у користуванні особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, наданими на виконання постанови голови Апеляційного суду Запорізької області від 14.05.2012 (том № 37 а.с. 40–67).

Крім того, 05.03.2012 вказана особа спілкувалася з іншими обвинуваченими – учасниками нападу на ОСОБА_37, які також спілкувалися між собою, що підтверджується відомостями із зазначенням вхідних та вихідних дзвінків за абонентськими номерами 066-113-23-69, 098-395-36-13, 098-618-78-71, що знаходилися у користуванні ОСОБА_5, 097-254-90-79, що знаходився у користуванні ОСОБА_9, 098-037-99-93, що знаходився у користуванні ОСОБА_10, 096-843-12-17, що знаходився у користуванні особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 096-526-38-64, що знаходився у користуванні іншої особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 096-807-70-08, що знаходився у користуванні ОСОБА_7, 096-524-13-57, що знаходився у користуванні ОСОБА_6, 096-197-96-37, що знаходився у користуванні ОСОБА_4, наданими на виконання постанов голови Апеляційного суду Запорізької області від 14.05.2012, 26.06.2012 та заступника голови Апеляційного суду Запорізької області від 26.06.2012, 30.07.2012, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів кримінального провадження (том № 38 а.с. 62–142, 187–237, 238–250; том № 39 а.с. 1–15, 16–60, 120–144, 145–183; том № 40 а.с. 1–15, 16–83).

Також, при проведенні слідчої дії – впізнання за фотознімками, ОСОБА_7 серед наданих йому фотографій впізнав ОСОБА_11 як особу, яка йому телефонувала 05.03.2012 та вказала, куди треба прибути з метою переховування, що підтверджується протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 14.03.2012 (том № 19 а.с. 200–203).

Таким чином, ОСОБА_11 координував та здійснював контроль за діями інших учасників нападу на ОСОБА_37

Той факт, що після вчинення 05.03.2012 нападу на ОСОБА_37 обвинувачені переховувалися від правоохоронних органів, у судовому засіданні було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, а також письмовими і речовими доказами.

Так, свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні зазначала, що 01.03.2012 вона здала квартиру за адресою: м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_8, ОСОБА_30 № 2, який повідомив, що буде проживати один. 10.03.2017 свідку зателефонували з міліції та запропонували прийти з ключами до квартири. Коли відкрили квартиру, там були жінка та її донька, які повідомили, що їх в квартиру 3 чи 5 березня 2012 року пустив їх знайомий. Після цього провели обшук. Під час спілкування жінка повідомила, що у зв’язку із вбивством особи про яку повідомляли ЗМІ, арештовано її чоловіка.

Відповідно до копії договору оренди від 01.03.2012, укладеного між ОСОБА_49 та ОСОБА_30 № 2, предметом оренди була квартира АДРЕСА_9. При цьому, матеріали кримінального провадження також містять копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_50 та свідоцтва про сплату єдиного податку на ім’я останньої, з якого випливає, що ФОП ОСОБА_50М, надає послуги зі здавання в оренду житла (том № 42 а.с. 88–94).

Свідок ОСОБА_138 суду пояснила, що 05.03.2012 близько 17 години їй зателефонував чоловік на ім’я ОСОБА_139 з правоохоронних органів, який попросив заселити на дві доби своїх співробітників за адресою: АДРЕСА_10. У зв’язку зі станом здоров’я вона попросила свою знайому ОСОБА_46 заселити цих осіб. Прийшли два чоловіки, один міцної статури, інший худорлявий та високий. Тетяна, яка заселяла цих осіб, на їх прохання про найм додаткового житла, дала їм ключі від квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11. Вказані особи на вимогу ОСОБА_46 відмовились надати чи пред’явити свої документи. ОСОБА_30 розрахувались за дві доби одразу. Ключі від однієї квартири віддали одразу, від іншої пообіцяли пізніше, однак так і не віддали. Вона намагалась зв’язатись з цими особами, та повернути ключі від іншої квартири, але на дзвінки вже ніхто не відповідав.

Згідно з протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 05.07.2013, підозрюваний ОСОБА_7 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_5, якого бачив в квартирі по вул. Гагаріна в м. Запоріжжі разом з іншими хлопцями, де вони знаходилися після вищевказаних подій (том № 19 а.с. 217–218).

Відповідно до протоколу пред’явлення особи для впізнання поза візуального спостереження від 14.06.2012, свідок ОСОБА_137 серед пред’явлених йому чоловіків впізнав ОСОБА_5 як чоловіка на ім’я ОСОБА_5, який 05.03.2012 після вбивства ОСОБА_37 разом з ОСОБА_8, ОСОБА_10 переховувався на квартирі по вул. Гагаріна в м. Запоріжжі (том № 27 а.с. 19–22).

За змістом протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання від 10.03.2012, свідок ОСОБА_140 впізнала особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, як чоловіка, що 05.03.2012 брав в неї ключі від квартири АДРЕСА_12, яку зняв у ОСОБА_50 (том № 42 а.с. 95–98).

Свідок ОСОБА_51 суду пояснив, що приблизно 11–12 березня 2012 р. йому надійшов дзвінок з невідомого номера. Невідомий чоловік представився ОСОБА_9, внуком баби ОСОБА_122, та попросив зустрітися. Свідок зустрівся з ОСОБА_9, який стояв на зупинці. Вони побалакали, потім пішли пили чай та їли. Потім ОСОБА_9 поскаржився, що йому ніде жити в Мелітополі, свідок відповів, що має зйомне студентське житло, яке він винаймав разом з іншими студентами за адресою: місто Мелітополь, вулиця Аурицького, в приватному будинку, і запропонував пожити у нього кілька днів. ОСОБА_9 пожив у свідка 2 дні і попросив його допомогти винайняти житло. Свідок двічі допомагав ОСОБА_9 зняти житло. При цьому, ОСОБА_9 попросив надати свідка свій паспорт та документи, тому що при собі не було. Приблизно 16, 17 чи 18 березня 2012 р. свідок поїхав на роботу, після чого він займався своїми справами, і потім знову заїхав до ОСОБА_9 на квартиру подивитись футбол. ОСОБА_132 18:00 год. пролунав дзвінок в двері, приїхала міліція. Свідок нічого не розумів, що відбувається. ОСОБА_9 подзвонив комусь з телефона свідка і сказав, що їх арештували в м. Мелітополі.

Свідок ОСОБА_52 суду пояснив, що він знає ОСОБА_61 як товариша. В 2012 році за місцем його мешкання, а саме в будинку № 11 по вул. Новороссійська в м. Запоріжжі затримали 4-ох чоловіків. Їх імена він не знає, при цьому було вилучено зброю.

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 29.03.2011, ОСОБА_52 взяв в оренду у ОСОБА_141 будинок № 11 по вул. Новороссійська в м. Запоріжжі (том № 42 а.с. 99).

Згідно з протоколом огляду місця події від 10.03.2012 з доданою фототаблицею та DVD-R диском відеозапису слідчої дії (том № 19 а.с. 12–39), було проведено огляд за місцем мешкання свідка ОСОБА_52, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новоросійська, буд. 11, під час якого було виявлено та вилучено предмет, схожий на револьвер, биту, спортивні сумки, в одній з яких знаходився предмет, схожий на пістолет, паспорт на ім’я ОСОБА_136 та інші речі та предмети.

Вилучені речі та предмети були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні за постановами слідчого від 25.05.2012, 25.09.2012 (том № 22 а.с. 149–154).

Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 192 від 20.09.2012, генетичні ознаки клітин з ядрами на недопалках сигарет «Bond» та «Marlboro», що були вилучені під час огляду будинку № 11 по вул. Новороссійська в м. Запоріжжі співпадають з генетичними ознаками ОСОБА_7, ОСОБА_142, ОСОБА_6, ОСОБА_143 (том № 22 а.с. 155–160).

Посилання сторони захисту на недопустимість доказів, отриманих в ході огляду місця події від 10.03.2012 суд присяжних вважає необґрунтованими, оскільки огляд був проведений відповідно до вимог статті 190 КПК України (1961 р.) в редакції, чинній на час проведення огляду. Зазначеними положеннями КПК України передбачалося, що у невідкладних випадках, пов’язаних, зокрема, з переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, огляд житла міг проводитися без постанови судді. Щодо зауваження захисників на тому, що свідок ОСОБА_52, який надавав дозвіл на огляд будинку, був неповнолітнім, суд зазначає, що статтею 190 КПК України (1961 р.) не встановлювався вік особи, з якого вона має право надавати згоду на проведення огляду.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинувачених саме на вбивство ОСОБА_37, суд враховує роз’яснення, надані у п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Так, за протоколом огляду трупу від 06.03.2012 з доданою фототаблицею, слідчий за участю судово-медичного експерта оглянув труп ОСОБА_37 та виявив чисельні тілесні ушкодження, а також з черевної порожнини був вилучений фрагмент, схожий на деформовану безоболонкову свинцеву кулю калібром 5,6 мм масою 1,007 г (том № 18 а.с. 212–217).

Згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи № 991 від 05.04.2012, смерть ОСОБА_37 настала від відкритих переламів склепіння і основи черепу з крововиливами над і під оболонки головного мозку, вогнищами забоїв і розможіння речовини головного мозку, що обумовило розвиток набряку мозку. Травма голови з переламами склепіння і основи черепу виникла невдовзі до надходження в стаціонар від не менше 4-х ударних травматичних дій тупого предмета циліндричної форми, з довжиною слідоутворюючої частини не менш 35 мм, діючої під кутом у ліву скроневу область, праву скроневу область, праву потиличну область голови, в потиличну область голови по центру, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя і перебуває у прямому причинному зв’язку зі смертю. Поранення у ніжній третині животу по серединній лінії в 7 см від лобкового зчленування є вогнепальним вхідним проникаючим сліпим пораненням, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, яке у причинному зв’язку зі смертю не перебуває. Також експертизою трупу ОСОБА_37 виявлені чисельні інші тілесні ушкодження (рани, перелами, садна), що кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (том № 19 а.с. 229–238).

За лікарським свідоцтвом про смерть № 891 від 07.03.2012, ОСОБА_37 помер 06.03.2012 у стаціонарі Міської лікарні № 5, його смерть настала внаслідок нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження, до смерті призвів відкритий перелам склепіння черепу (том № 18 а.с. 211).

Згідно з висновком експерта № 29-д/51/80-зт від 22.03.2012 комплексної судово-криміналістичної і судової молекулярно-генетичної експертизи, дві дерев’яні бити, вилучені 05.03.2012 в ході огляду місця події приміщення ресторану «Рибацький стан», не є холодною зброєю, представляють собою вироби господарсько-побутового призначення (спортивний інвентар – бита) (том № 21 а.с. 18–20).

Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи № 321 від 31.08.2012 рана на кожному клаптику з потиличної області трупу ОСОБА_37 була спричинена тупим, циліндричної форми предметом, що діяв під кутом. Довжина слідоутворюючої частини травмуючого предмета складала не менше 35 мм. Вказане пошкодження могло виникнути від дії тіла будь-якої з наданих на експертизу бит. Рана на шкіряних клаптиках з передньої черевної стінки від трупа потерпілого є вхідною кульовою. Краї рани імпрегновані сполуками свинця (том № 20 а.с. 234–236).

Крім того, відповідно до висновку судової балістичної експертизи № 83/ЗТ від 15.03.2012, предмет, вилучений 06.03.2012 при огляді трупу ОСОБА_37, можливо є картеччю діаметром від 5,5 мм до 6,5 мм (том № 20 а.с. 237–238).

Зазначені обставини, на переконання суду присяжних, свідчать про те, що обвинуваченими заздалегідь були підшукані та пристосовані предмети – бити, якими було здійснено побиття ОСОБА_37, та від ударів якими настала його смерть, а також зброю, з якої було відстріляна картеч, яка була виявлена в черевній порожнині ОСОБА_37, що і було констатовано експертами.

На користь висновку про спрямованість умислу обвинувачених саме на вбивство ОСОБА_37 свідчить і та обставина, що при огляді трупу ОСОБА_37, а також при проведенні судово-медичної експертизи було встановлено наявність у ОСОБА_37 вогнепального поранення, яке експертом кваліфіковано як тяжке тілесне ушкодження.

Суд не бере до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що він вдарив ОСОБА_37 у зв’язку із тим, що останній стріляв в нього, що, на думку обвинуваченого, посвідчує відсутність безпосередньо в нього умислу на вбивство, з таких підстав.

Дійсно, за змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 01.04.2013 з доданим DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_4, в ході проведення якого ОСОБА_4 в ресторані «Рибацький стан», що розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Немировича-Данченка, 73, показав, як 05.03.2012 приблизно в 15:00 год. він разом із групою осіб із його знайомих прибули до вказаного ресторану, через центральний вхід зайшли до холу ресторану, потім через двері, розташовані праворуч, зайшли до зали ресторану, де побачили за четвертим столом від входу ОСОБА_37 та хлопця на ім'я ОСОБА_43. Коли вони увійшли до залу ресторану та направились до стола, де сидів ОСОБА_37 з ОСОБА_43, тоді ОСОБА_43 встав, дістав пістолет та почав уходити до дальніх столів, спрямувавши пістолет у їх бік, а сам він дістав дубинку та зупинився. При цьому, ОСОБА_37 дістав револьвер, а він підійшов до нього та вдарив ОСОБА_37 два чи три рази по руці, намагаючись вибити револьвер, але ОСОБА_37 пістолет не вронив та спрямував його в упор в обличчя ОСОБА_4, на що останній закрився рукою, і постріл прийшовся йому в руку. Після чого ОСОБА_4 відчув біль в руці та відійшов назад. Після цього він побачив, що ОСОБА_37 стоїть на колінах та тримається за стілець, в цей час ОСОБА_4 підійшов та кілька разів вдарив ОСОБА_37 в область шиї та пліч битою. Потім хтось сказав: «Уходимо!» (том № 18 а.с. 28–32).

Як випливає зі змісту протоколу проведення додаткового слідчого експерименту від 03.04.2013 з доданим DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_4, ОСОБА_4 показав, як саме він наносив удари ОСОБА_37 у ресторані «Рибацький стан» 05.03.2012. Зокрема, ОСОБА_4 зазначав, що після того як ОСОБА_37 дістав з кишені куртки пістолет, він наніс йому кілька ударів битою по руці, а після того, як ОСОБА_37 здійснив постріл та попав йому в руку, ОСОБА_4 відволікся на 2–3 секунди, після чого побачив, що ОСОБА_37 стоїть на колінах, спираючись на стілець, після чого ОСОБА_4 наніс йому 3–4 удари битою в область лопаток, шиї, плеча (том № 18 а.с. 33–39).

Згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи № 779 від 16.05.2013 рана в області правого передпліччя, слідом заживлення якої є виявлений на момент освідування 12.04.2013 рубець у ОСОБА_4, кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Це ушкодження з’явилось від дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею і не виключено, що таким предметом був снаряд вогнепальної зброї. Давність виникнення тілесного ушкодження не суперечить терміну, вказаному ОСОБА_4 (05.03.2012) (том № 21 а.с. 123–124).

Відповідно до протоколу обшуку від 25.03.2013 за адресою: АР Крим, м. Судак, с. Міждуріччя, вул. Рязанська, 20, було вилучено спортивну куртку синього кольору із капюшоном фірми «Nike», що належить ОСОБА_4 (том № 34 а.с. 194–201).

Також, ухвалою слідчого судді від 11.04.2013 слідчому було надано тимчасовий доступ до спортивної куртки блакитного кольору фірми «Рuma», спортивної куртки чорного кольору фірми «Nike» та іншого одягу ОСОБА_4, який ОСОБА_4 добровільно видав (том № 34 а.с. 202–206, том № 22 а.с. 161–163). Вказані предмети одягу були визнані речовими доказами за постановою слідчого від 27.06.2013 (том № 34 а.с. 205).

Згідно з висновком експерта № 141/зт від 10.06.2013 судово-криміналістичної експертизи, пошкодження на куртках, вилучених 12.04.2013 у ОСОБА_4, могли бути утворені при пострілі з вогнепальної зброї, або зброї з аналогічним принципом виштовхування снаряду з каналу її ствола, снарядом діаметром 10мм, на представлених спортивних куртках є сліди від одного влучення від пострілу, присутність компонента вибухової речовини метальної дії – бездимного (нітроцеллюлозного) пороху, а саме – дифеніламіну свідчить про те, що на спортивній куртці синього кольору є сліди ближнього пострілу; слідів близького пострілу на спортивній куртці чорного кольору не виявлено (том № 22 а.с. 167–168).

Однак, згідно з результатами експертизи одягу, в який 05.03.2012 був одягнутий ОСОБА_37 та кінцівок нігтів його правої руки, викладених у висновку експерта волокон і волокнистих матеріалів № 65 від 26.03.2012, на наданих на дослідження предметах одягу і взуття ОСОБА_37, а також зрізах вільних кінцівок нігтьових пластин з правої кісті руки ОСОБА_37 частин і компонентів пороху і інших продуктів пострілу не виявлено (том № 25 а.с. 75–80).

Також, відповідно до висновку експерта судово-хімічної експертизи № 73 від 27.04.2012 на змивах з рук ОСОБА_37, на наданих предметах одягу продуктів пострілу не знайдено (том № 25 а.с. 81–83).

Крім того, як зазначено судом вище, свідки ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_131, ОСОБА_133 та інші не бачили 05.03.2012 зброї у ОСОБА_37 та біля нього після того, як обвинувачені покинули приміщення ресторану після вчинення злочину.

Крім того, як зазначалось судом вище, при проведенні огляду місця події були виявлені дві гільзи. Згідно з висновком експертів комплексної судово-криміналістичної і судової молекулярно-генетичної експертизи № 30-д/78-зт/53 від 02.04.2012, на гільзах, вилучених в ході огляду місця події в приміщенні ресторану «Рибацький стан», маються сліди від частин зброї, з яких вони були відстріляні, а саме гільза (відмічена № 18) – могла бути відстріляна з пістолету «Форт-12Р», «Форт-12РМ», «Форт-17Р» або інших з аналогічним розташуванням слідоутворюючих частин, гільза (відмічена № 2) – могла бути відстріляна з пістолета «Zoraki mod.914», «Zoraki mod.914S» або інших з аналогічним розташуванням слідоутворюючих частин (том № 21 а.с. 144–149).

Відповідно до висновку експерта судової балістичної експертизи № 441/ЗТ від 28.12.2012, дві гільзи, вилучені за фактом незаконних дій відносно ОСОБА_36 і одна з гільз, вилучених в ході огляду місця події 05.03.2012 з полу банкетної зали ресторану «Рибацький стан» стріляні з одного екземпляру зброї, могли бути стріляні з пістолету «Zoraki mod.914», «Zoraki mod.914S» або інших з аналогічним розташуванням слідоутворюючих частин (том № 21 а.с. 167–171).

При цьому, згідно з висновком експерта судово-хімічної експертизи № 64 від 06.03.2012 чисельні одиничні частки сіро-чорного кольору, що були вилучені в ресторані «Рибацький стан», загальною масою 0,062г є двохосновним нітроцеллюлозним (бездимним) порохом (том № 21 а.с. 180–182).

Зазначені обставини свідчать про те, що під час подій 05.03.2012 були здійснені постріли, при чому з двох різних пістолетів, що не виключає можливість поранення ОСОБА_4 внаслідок цих пострілів.

Як зазначено в акті амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 278 від 29.04.2013, згідно з висновками якої ОСОБА_4 в досліджуємій ситуації 05.03.2012 приблизно о 15:10 год. міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ознак розладу психіки не мав, в стані фізіологічного афекту не знаходився (том № 34 а.с. 241–251).

Зазначені висновки експертизи доводять те, що ОСОБА_4 повністю усвідомлював характер своїх дій, їх наслідки та міг керувати ними, що виключає вчинення ним ударів ОСОБА_37 внаслідок афекту.

Інші надані стороною обвинувачення докази, а саме висновок експерта № 793 від 30.07.2012 (том № 21 а.с. 25–26), висновок експерта № 738 від 08.08.2012 (том № 21 а.с. 89–92), висновок експерта № 52 від 10.03.2012 (том № 21 а.с. 108–112), висновок експерта № 349 від 13.04.2012 (том № 21 а.с. 198–200), висновок експерта № 40-КТ від 25.04.2012 (том № 20 а.с. 196–199), висновок експерта № 207 від 29.01.2013 (том № 25 а.с. 94–96), висновок експерта № 81Д/276-ЗТ від 25.07.2012 (том № 25 а.с. 97–100), протокол огляду автомобіля «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, від 05.03.2012 з доданим DVD-R диском з відеофіксацією слідчої дії (том № 26 а.с. 13–22), протокол огляду від 03.11.2012 шапки чорного кольору, вилученої в ході огляду автомобіля (том № 40 а.с. 177), відібрані від ОСОБА_6 зразки почерку та підпису (том № 26 а.с. 154–172), протокол пред’явлення відео для впізнання від 04.01.2013 за участю свідка ОСОБА_90 (том № 42 а.с. 129–130), протокол обшуку від 16.03.2012 автомобіля НОМЕР_1 (том № 25 а.с. 151–154) суд визнає неналежними, оскільки вони не містять доказів обставин, що підлягають дослідженню та доказуванню у даному кримінальному провадженні.

Протоколи пред’явлення фотознімків для впізнання від 10.03.2012, за якими свідок ОСОБА_135 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав ОСОБА_30 № 1, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_29, і нікого не впізнав (том № 27 а.с. 1–18) суд також не бере до уваги, оскільки у протоколах відсутня інформація, за яких саме обставин, пов’язаних із даним кримінальним провадженням, свідок ОСОБА_135 бачив цих осіб, і у яких подіях ці особи брали участь.

З цих самих підстав суд не бере до уваги протоколи пред’явлення фотознімків для впізнання від 04.04.2012, за якими свідок ОСОБА_144 серед пред’явлених йому для впізнання фотокарток чоловіків впізнав Осіб №№ 1, 2, 3, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (том № 40 а.с. 139–144).

Протоколи пред’явлення фотознімків для впізнання від 04.01.2013, за якими свідок ОСОБА_90 впізнав ОСОБА_5, ОСОБА_145, хлопця на ім’я ОСОБА_4, та від 24.01.2013, за яким свідок ОСОБА_57 впізнав ОСОБА_29, хлопців ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_121 (том № 42 а.с. 106–109), а також протокол пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 09.01.2013 за участю обвинуваченого ОСОБА_6, за яким він впізнав інших обвинувачених, що брали участь у вчиненні нападу (том № 27 а.с. 23–28), суд визнає такими, що містять недопустимі докази, оскільки впізнання проведено із порушенням ч. 7 ст. 228 КПК України, якою передбачено надання для впізнання фотознімку однієї особи, яка підлягає впізнанню, а не декількох осіб, разом з фотознімками інших осіб, яких має бути не менше трьох.

Також суд не бере до уваги протокол пред’явлення фотознімків для впізнання від 15.05.2012, за яким свідок ОСОБА_142 впізнав ОСОБА_29 як мешканця району «Кічкасс» (том № 42 а.с. 101–103), оскільки протокол не містить інформації про обставини даного кримінального провадження.

Суд вважає необґрунтованим посилання прокурора на висновок судової балістичної експертизи № 60-д/149/238-ЗТ від 04.07.2012 (том № 25 а.с. 85–91), згідно з яким одна з гільз вилучених в ході огляду залу ресторану «Рибацький стан», а також одна гільза вилучена в ході обшуку гаражного приміщення за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 1-г, що належить ОСОБА_146, стріляні з одного екземпляру зброї – пістолета «Zoraki», оскільки у висновку експертизи зазначені дані відсутні, а міститься висновок про придатність гільзи для ідентифікації зброї, з якої вона була відстріляна. Крім того, судом були визнані недопустимими докази, що вилучалися в ході обшуку в гаражі ОСОБА_146

Судом відкидаються як неналежні показання свідка ОСОБА_147, яка пояснила, що обвинувачених та потерпілих вона не знає, раніше працювала з 2002 року до кінця 2011 року бухгалтером на ТОВ «Альянс 2002» (керівник Резніков) та ТОВ «Альянс 2003» (керівник ОСОБА_148) і здійснювала бухгалтерське супроводження, та ОСОБА_148, який пояснив про обставини зустрічі із ОСОБА_29, під час якої він шукав особу на посаду директора ТОВ «Альянс 2002», на якому був сам працевлаштований, оскільки жодної доказової інформації у даному кримінальному провадженні їх показання не містять.

Крім того, суд не покладає в основу вироку показання свідка ОСОБА_149, який є двоюрідним братом дружини ОСОБА_29, оскільки свідок пояснював про обставини щодо роботи ОСОБА_29, його приїзду до м. Мелітополь, що не є обставинами, які підлягають доказуванню за даним епізодом злочину.

Суд також не бере до уваги посилання сторони обвинувачення на протокол допиту свідка ОСОБА_137, оскільки це суперечить вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України.

Крім того, суд з цих же підстав не бере до уваги посилання прокурора на протоколи допиту свідка ОСОБА_136 від 10.03.2012, та додаткового допиту від 10.03.2012 та від 15.05.2012 (том № 46 а.с. 71–88). Допит даного свідка визнано судом присяжних неможливим у зв’язку з його смертю 20.05.2012, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 97 КПК України, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області від 24.05.2012, актовий запис № 2994 (том № 46 а.с. 62).

Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на недопустимість доказів, зібраних за участю свідків ОСОБА_137, ОСОБА_136, ОСОБА_43 з підстав не допиту цих свідків у судовому засіданні, оскільки ці посилання не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 87–89 КПК України, що встановлюють критерії, за яких докази можуть визнаватися недопустимими.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вчинили за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство ОСОБА_37 з корисливих мотивів, при цьому ОСОБА_11 виступив як організатор вказаного злочину.

За епізодами незаконного придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вина обвинуваченого ОСОБА_11 доводиться такими доказами.

Відповідно до протоколу обшуку від 10.03.2012 за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 67/1, на першому поверсі будинку в кімнаті № 1 в шафі праворуч від входу в кімнату виявлено та вилучено фрагмент тканини з патронами в кількості 12 штук: 6 – калібру 5,45 мм, 6 – калібру 9 мм (том № 22 а.с. 39–42).

За висновками комплексної судової молекулярно-генетичної та судово-балістичної експертизи № 54/73-ЗТ від 12.03.2012, 12 патронів, вилучених 10.03.2012 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 67/1 (місце проживання ОСОБА_11В.) є боєприпасами (6 – калібру 7,62х39 мм, 6 – калібру 9х18 мм) та придатні для виконання пострілів (том № 22 а.с. 31-35).

Згідно з протоколом огляду від 25.05.2012, слідчий оглянув пакет, в якому згідно з висновками експертизи № 54/73-ЗТ від 12.03.2012 знаходиться фрагмент тканини сірого кольору, три гільзи и три патрони калібру 9х18 мм і три гільзи і три патрона калібру 7,62х39 мм (том № 22 а.с. 38).

Таким чином, враховуючи, що вищезазначені бойові припаси були знайдені за місцем проживання ОСОБА_11, і передбаченого законом дозволу на їх зберігання останній не мав, тому суд присяжних доходить висновку, що ОСОБА_11 вчинив зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При цьому, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку «придбання» бойових припасів, оскільки стороною обвинувачення ані в ході досудового розслідування, ані в ході судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження факту придбання ОСОБА_11 вказаних бойових припасів, та не встановлено обставин, за яких вони могли бути придбані.

Крім того, згідно з протоколом затримання ОСОБА_11 від 26.03.2013 з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом слідчої дії, із дотриманням ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України в присутності понятих було затримано ОСОБА_11 та здійснено його особистий обшук, під час якого було виявлено та вилучено: з правої нижньої кишені куртки металевий предмет круглої форми зеленого кольору з написом «ГН 254 1П-»; предмет, виготовлений з металу та пластмаси, ззовні схожий на запал ручної гранати; предмет схожий на пістолет з написом латинськими літерами «Baikal» та номером НОС1277; камуфляжна куртка; магазин до пістолету, споряджений 8-ми патронами калібру 9 мм (том № 21 а.с. 217–223). Як встановлено висновками комплексної судово-хімічної та судової вибухово-технічної експертиз № 20 від 03.04.2013, предмет сферичної форми, вилучений 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11, являється корпусом бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового виготовлення із закріпленою в ньому пробкою гранати промислового виготовлення, який до боєприпасів не відноситься, але містить в собі заряд вибухової речовини бризантної дії А-1Х-1 вагою 90 гр. ОСОБА_63 циліндричної форми, вилучений 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11, являється бойовим ударно-дистанційним запалом УДЗ промислового виготовлення, який відноситься до боєприпасів, для здійснення вибуху не придатний, а наданий на дослідження корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН придатний для здійснення вибуху при наявності засобу ініціювання або при утворенні необхідних умов (том № 22 а.с. 10–24).

За висновками комплексної балістичної експертизи № 85/ЗТ від 04.04.2013, предмет, вилучений 26.03.2013 в ході затримання ОСОБА_11 є вогнепальною зброєю – пістолетом калібру 9х18 мм, виготовленим саморобним способом, шляхом заміни ствола у газового пістолета 6П42, придатний для стрільби. 8 патронів, вилучені 26.03.2013 року в ході затримання ОСОБА_11, є боєприпасами – пістолетними патронами калібру 9х18 мм, до пістолету Макарова, Стечкіна та інш., придатні для проведення пострілів (том № 22 а.с. 51–53).

За висновками комплексної судово-хімічної експертизи № 147 від 26.06.2013, на куртці, яка була вилучена у ОСОБА_11 наявні окремі невпорядковано розташовані сліди металізації залізом, цинком та алюмінієм (том № 22 а.с. 45–53).

Відповідно до висновків комплексної молекулярно-генетичної експертизи № 71 від 01.04.2013, на предметі, схожому на пістолет та предметах, схожих на магазин до пістолету з 8 патронами (вилученими 26.03.2013 року в ході затримання ОСОБА_11В.) встановлена наявність клітин з ядрами. Генетичні ознаки вказаних клітин співпадають із зразком букального епітелію ОСОБА_11 (том № 22 а.с. 25–29).

Крім того, висновками комплексної судово-хімічної експертизи № 147 від 26.06.2013 підтверджено, що на куртці, яка була вилучена у ОСОБА_11 наявні окремі невпорядковано розташовані сліди металізації залізом, цинком та алюмінієм (том № 22 а.с. 45–50).

Зазначені висновки експертиз № 147 від 26.06.2013 та № 71 від 01.04.2013 спростовують пояснення ОСОБА_11 про те, що йому підкинули пістолет працівники поліції при затриманні.

Разом із цим, суд вважає непереконливими доводи сторони захисту про недопустимість доказів, одержаних в ході затримання ОСОБА_11, через не забезпечення участі захисника, оскільки ч. 4 ст. 208 КПК України передбачено обов’язок уповноваженої службової особи, що здійснила затримання особи негайно роз’яснити право затриманому мати захисника, що і було зроблено у даному випадку.

Крім того, згідно з показаннями в суді свідка ОСОБА_150, в 2013 році до нього звернулись працівники поліції із проханням прийняти участь у слідчій дії (при затриманні ОСОБА_11В.) в якості понятого, на що він погодився. В ході обшуку ОСОБА_11 з карману куртки було вилучено пістолет з патронами, з іншого карману було вилучено предмет схожий на гранату. Також з карману було вилучено частину гранати (запальник). Після цього склали протокол затримання. ОСОБА_11 в ході обшуку зауважень та доповнень не надавав.

Як пояснив у судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_81, ст. слідчий ГУНП в Запорізькій області, коли йому повідомили про затримання ОСОБА_11, він прибув у м. Василівку, у денний час доби, точного часу не пам’ятає. Коли прибув до м. Василівки, то виявив, що ОСОБА_11 перебуває на дорозі між будинками в приватному секторі. Номерів будинків не пам'ятає, і цю інформацію можна побачити в протоколі. Крім того, велась відеозйомка, на якій все відображено. Затримували ОСОБА_11 оперативні співробітники, кількість не пам'ятає і не знає, але більше одного. Про затримання йому повідомив старший слідчої групи ОСОБА_151 Коли проводився огляд ОСОБА_11 були присутні поняті, експерт. Підставою для затримання була ухвала суду, з якою він приїхав, в тому числі дані документи направлялися до оперативного підрозділу, коли ОСОБА_11 був оголошений в розшук. Дані документи були у нього і у оперативного підрозділу. За погодженням з керівництвом він приїхав оформляти затримання ОСОБА_11 протоколом, хоча це могли зробити і оперативні співробітники. Безпосередньо він складав протокол затримання і він визначав учасників даної слідчої дії. Безпосередньо огляд ОСОБА_11 проводив він і експерт. Всі права підозрюваному було роз'яснено. Родичам було повідомлено про його затримання. Видимих слідів пошкоджень у ОСОБА_11 не було. На ньому були наручники. Розбіжність за номерами будинків в рапорті оперативних співробітників і протоколі затримання пояснює різницею в парній і непарній нумерації. При ньому ОСОБА_11 ніякого опору не чинив. Надавав він раніше опір чи ні, йому невідомо. ОСОБА_11 був одягнутий в шапку, куртку і штани по сезону. Заборонені предмети вилучили з куртки ОСОБА_11 Вилучену у ОСОБА_11 гранату упакували в ящик, щоб вона не вибухнула. Чому запал знаходився окремо від гранати йому не відомо.

Відсутність порушень законних прав та інтересів ОСОБА_11 під час його затримання доводиться й змістом відеозапису слідчої дії, яка міститься на DVD-R диску, що є додатком до вищезазначеного протоколу затримання, та яка була досліджена в ході судового засідання. На даному відеозаписі не зафіксовано будь-яких порушень порядку затримання, огляду та вилучення у ОСОБА_11 зброї та бойових припасів.

Таким чином, ОСОБА_11 своїми умисними діями вчинив носіння вогнепальної зброї – пістолету калібру 9х18мм, виготовленого саморобним способом, шляхом заміни стволу у газового пістолета 6П42, серії НОС № 1277, в магазині якого знаходились бойові припаси – 8 патронів до пістолету «Макарова», «Стечкіна», калібру 9х18мм, та корпусу бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового виготовлення із закріпленою в ньому пробкою із зарядом вибухової речовини бризантної дії А-1Х-1 (флегматизований гексоген) вагою 90г та бойовий ударно-дистанційно запал УДЗ промислового виготовлення, – без передбаченого законом дозволу.

Разом із тим, суд присяжних, враховуючи роз’яснення, надані у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», вважає за необхідне виключити з обвинувачення кваліфікуючи ознаки «придбання та зберігання» вогнепальної зброї та бойових припасів, оскільки стороною обвинувачення в ході досудового розслідування та в ході судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження факту придбання та зберігання ОСОБА_11 вказаних вогнепальної зброї – пістолету, та бойових припасів – патронів та заряду і запалу гранати, а також не встановлено обставин, за яких вони могли бути придбані та зберігались.

Підсумовуючи викладене, суд присяжних дійшов висновку про вчинення ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України як зберігання бойових припасів та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. При цьому, суд присяжних вважає необґрунтованою кваліфікацію дій ОСОБА_11 стороною обвинувачення в обвинувальному акті за ч. 1 ст. 263 КК України окремо за кожним із вищевказаних епізодів, оскільки всі умисні дії ОСОБА_11 охоплюються диспозицією одного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд присяжних вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваному нею нападі;

за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів та вчинене за попередньою змовою групою осіб (за епізодом від 05.03.2012).

Суд присяжних також вважає доведеною у вчиненні злочинів вину ОСОБА_5 та кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

за ч. 4 ст. 189 КК України як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, вчинене організованою групою;

за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, організованою групою;

за ч. 5 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, організованою групою;

за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів та вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, суд присяжних вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

за ч. 4 ст. 189 КК України як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, вчинене організованою групою;

за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_6 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі (за епізодом від 05.01.2012);

за пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (за епізодом від 05.03.2012).

Суд присяжних також вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_7 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі (за епізодом від 05.01.2012);

за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб (за епізодом від 05.03.2012).

Крім того, суд присяжних вважає доведеною вину у вчиненні злочинів обвинуваченого ОСОБА_8 та кваліфікує його дії наступним чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

за ч. 4 ст. 189 КК України як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, вчинене організованою групою;

за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб (за епізодом від 05.03.2012).

Суд присяжних також вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинах та кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

за ч. 4 ст. 189 КК України як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, вчинене організованою групою;

за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також, суд присяжних вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_10 у інкримінованих йому злочинів та кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_10 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі (за епізодом від 05.01.2012);

за пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (за епізодом від 05.03.2012).

Крім того, суд присяжних вважає доведеною у вчиненні злочинів вину ОСОБА_11 та, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 30 КК України, кваліфікує його дії таким чином:

за ст. 257 КК України як організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації, окремих осіб, а також участь в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України як закінчений замах на незаконне викрадення людини, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, вчинене організованою групою, тобто ОСОБА_11 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі;

за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_11 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі (за епізодом від вересня 2006 р.);

за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України як організація, тобто керування підготовкою та вчиненням вимагання, тобто вимогою передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, вчинене організованою групою;

за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України як організація, тобто керування підготовкою та вчиненням незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого організованою групою, повторно;

за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України як організація, тобто керування підготовкою та вчиненням таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого організованою групою, повторно;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як організація, тобто керування підготовкою та вчиненням закінченого замаху на вбивство, тобто умисного заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а саме вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі (за епізодом від 05.01.2012);

за ч. 3 ст. 27, пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як організація, тобто керування підготовкою та вчиненням вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів та вчинене за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство;

за ч. 1 ст. 263 КК України як зберігання бойових припасів та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Разом із тим, органом досудового розслідування ОСОБА_11 також обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п.п. 8, 12, 13 ч. 2 ст.115 КК України, а саме в тому, що утворивши озброєну організовану групу (банду), діючи як організатор злочину, керуючи його підготовкою та вчиненням, будучі особою, яка раніше вчинила умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб, діючи з метою вбивства особи у зв’язку з виконанням нею службового обов’язку, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що 07.06.2007 приблизно о 02:00 год. начальник цеху воєнізованої охорони ВАТ «Запорізький феросплавний завод» ОСОБА_152, який є службовою особою, під час виконання своїх службових обов’язків, на ділянці переробки шлаку затримав ОСОБА_153 і ОСОБА_154, які були найняті членами банди та здійснювали незаконну розробку шлакових відвалів за допомогою екскаватора, та автомобіля «КРАЗ», який також було затримано та передано під охорону. Оскільки затримання автомобілів для вивозу металу позбавляло банду одного з джерел фінансування, ОСОБА_29 та ОСОБА_11 з метою запобігти у подальшому затриманню транспорту з металом та залякати охоронців ВАТ «Запорізький феросплавний завод» вирішили вчинити вбивство ОСОБА_152, який, не зважаючи на неодноразові погрози членів банди його вбити, відмовився виконувати їх вимоги щодо повернення затриманої техніки. З цією метою ОСОБА_29 та ОСОБА_11 надали розпорядження ОСОБА_30 № 4 і невстановленим особам з членів банди вчинити вбивство ОСОБА_152 Відповідно до розробленого ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_30 № 4 та невстановленими співучасниками плану вбивства, було вирішено вистежити ОСОБА_152 та вбити із застосуванням зброї.

З метою реалізації злочинного плану, 08.06.2007 приблизно об 11:15 год. невстановлені члени банди на автомобілі НОМЕР_17, під керуванням ОСОБА_30 № 4 на перехресті вулиць Північне шосе та Діагональна у м. Запоріжжі вистежили ОСОБА_152, який керував автомобілем «Опель Омега», д.н. НОМЕР_18, і, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, примусили його зупинитися та вийти з автомобіля. Після цього, з метою вбивства, ОСОБА_30 № 4 наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_152, а невстановлений член банди здійснив в останнього чотири постріли, внаслідок яких потерпілий впав. У подальшому, ОСОБА_30 № 4 та інший невстановлений член банди, почали завдавати ОСОБА_152 удари руками і ногами в голову та грудну клітину, однак ОСОБА_152, рятуючи своє життя, зумів підвестись та почав тікати. У зв’язку з цим, з метою доведення злочинного умислу на позбавлення життя ОСОБА_152 до кінця, невстановлений член банди здійснив у нього ще чотири постріли, внаслідок яких ОСОБА_152 знову впав. ОСОБА_30 № 4 та невстановлені члени банди вважаючи, що вони вбили ОСОБА_152, щоб не бути затриманими працівниками, негайно покинули місце вчинення злочину на автомобілі «БМВ 525». У результаті нападу ОСОБА_152 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які не є небезпечними для життя, але потягли за собою тривалий розлад здоров’я більше ніж на 21 день.

Згідно зі ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частини другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках – на потерпілого.

Проте, стороною обвинувачення не було надано суду достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину.

В судовому засіданні судом були допитані свідки сторони обвинувачення ОСОБА_155, яка була очевидцем події злочину, а також свідки ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_154, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, досліджені письмові докази.

Так, свідок ОСОБА_155 в судовому засіданні пояснила, що вона раніше працювала на Запорізькому заводі феросплавів, а саме на переїзді на Північному шосе з 1996 р. черговим стрілочного посту (переїзду) в невеликій споруді (сторожці), що знаходиться на зупинці на перетині Північного шосе та вулиці Діагональна (дорожнє кільце). На зміні у червні 2007 р. близько обіду, точну дату не пам’ятає, свідок, знаходившись в сторожці, почула три постріли. Потім ще почула постріли, виглянула у вікно і побачила, що на відстані близько 70–80 метрів стоять дві машини темно синього та чорного кольору, одна за одною, і поряд чоловіки, одягнуті в одежу темного кольору. Потім почула знову постріли, побачила двох чоловіків біля автомобіля та чоловіка, який кульгав, він знаходився близько 1,5 – 2 метри від автомобіля. Але ні в потерпілого, ні в нападника в руках ніяких предметів або зброї вона не бачила. Два чоловіки після перестрілки сіли в автомобіль темно синього кольору на передні сидіння та поїхали в напрямку «Чорної Гори» та району «Павлокічкас». Бачила, як потерпілий піднявся, підійшов до автомобіля, що залишився, взяв мобільний телефон і зателефонував. Після цього дуже швидко приїхав автомобіль сірого кольору – таксі. Постраждалий сів в машину і поїхав в напрямку «Чорної Гори». Приблизно через півгодини приїхали машини, працівники заводу. Свідок пішла до чоловіків поцікавитись. Спитала що трапилось, їй відповіли, що стріляли в охоронця, який працював на феросплавному заводі. Його прізвища не пам’ятає. Чоловіки почали шукати та рахувати гільзи, їх було сім–вісім штук. Їх знайшли біля автомобіля, що залишився з правого боку біля бордюру.

Разом із тим, на стадії досудового розслідування не було проведено жодного впізнання осіб за фотознімками за участю свідка ОСОБА_155, з огляду на що її показання приймаються судом як доказ події злочину, а не доказ вини ОСОБА_11 у вчиненні даного злочину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_159 пояснив, що у 2001–2003 рр., точно не пам’ятає, він працював в охороні Запорізького феросплавного заводу начальником варти на шлакових відвалах. Його керівниками були ОСОБА_157 та ОСОБА_152 Свідок зазначив, що йому було відомо про напад на ОСОБА_152, який пов’язував із тим, що на територію заводу був незаконно завезений кимось екскаватор. ОСОБА_152 як начальник охорони цей екскаватор затримав, але потім його незаконно вивезли не на зміні свідка. Коли він прийшов на свою зміну начальник варти попередньої зміни ОСОБА_156 сказав, що в ОСОБА_152 стріляли на шлакових відвалах.

Крім того, допитаний судом свідок ОСОБА_156 пояснив, що знає потерпілого ОСОБА_152, який був керівником охорони Запорізького феросплавного заводу. Свідок на той час був керівником сектору на цьому заводі від ТОВ «Безпека, Охорона і Гарантія». Приблизно у квітні 2007 р. він заступив на зміну, під час здійснення розводу, де був присутній ОСОБА_157 та ОСОБА_152, було повідомлено, що останній затримав вантажівку та екскаватор, тому свідкові було доручено забезпечити охорону техніки, що свідок і зробив, поставивши охоронця. У вантажівці свідок бачив мішки з металом, їх кількість йому не відома. Через певний час свідку подзвонив ОСОБА_157 та повідомив, що приїдуть водії на трактор та вантажівку і треба їх випустити через пожежні ворота без перевірки того, що знаходиться в кузові, що і було зроблено. Водіїв привезли на автомобілі іноземного виробництва темного кольору. ОСОБА_152, приїхавши пізніше на роботу, звернувся до свідка та почав сперечатись із ним щодо підстав випуску затриманої техніки, на що свідок запропонував вирішувати питання з ОСОБА_157 як із безпосереднім керівником свідка. ОСОБА_152 подзвонив ОСОБА_157 та сперечався із ним. Через певний час він дізнався, що в ОСОБА_152 стріляли ймовірно «лисі». Від когось з охоронців свідку потім стало відомо, що вантажівка належить «лисим», які здійснювали нелегальний видобуток металів та їх сплавів на відвалах, про що знали працівники заводу.

Разом із тим, показання свідка ОСОБА_156 не в повній мірі узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_157, який в судовому засіданні пояснив, що працював начальником відділу охорони Запорізького феросплавного заводу у 2006–2007 рр. З приводу отримання його заступником ОСОБА_152 тілесних ушкоджень він дізнався через кілька днів не від нього. Про обставини затримання ОСОБА_152 транспортних засобів на території шлакових відвалів свідок пояснив, що територія цих відвалів не огороджена, і безпосередньо про затримання транспорту ОСОБА_152 доповідав йому за телефоном. На цій території затримання нелегальних «копачів» сплавів металів (феромарганець, феросиліцій, які пролежали у землі десятки років) здійснювалось майже щоденно. До території відвалів ЗФЗ примикали території відвалів інших товариств. Заїхати на територію можливо було не лише через центральний контрольно-пропускний пункт, що і здійснювалось нелегальними «копачами». ОСОБА_152 на той час користувався автомобілем «Опель».

Отже, в судовому засіданні свідок ОСОБА_157 не підтвердив показання свідка ОСОБА_156 в частині надання ОСОБА_156 наказу про необхідність випустити екскаватор та вантажний автомобіль з території заводу. Крім того, показання свідка ОСОБА_156 про те, що ця техніка належала банді «лисих», яка займалась нелегальним видобутком металів та їх сплавів на відвалах, об’єктивно жодними доказами не підтверджена. Пояснення свідка ОСОБА_156 про причетність до нападу на ОСОБА_152 банди «лисих» носять характер припущень, а тому не можуть бути покладені в основу вироку.

Натомість, свідок ОСОБА_154 у судовому засіданні пояснив, що з 2004 р. по 2007 р. він працював на транспортному засобі КрАЗ, який належить ОСОБА_158 Через оголошення в ЗМІ свідок здійснював доставку піску та шлаку на замовлення. На Запорізькому феросплавному заводі у 2007 р. свідок здійснював загрузку КрАЗу шлаком без дозвільних документів на проїзд на завод, і у цей день КрАЗ було затримано. Затримання автомобіля здійснював керівник охорони, який повідомив, що транспорт арештовано. Під час затримання вантажівка була порожня, ключі не вилучались, вантажівка була поставлена на території прохідної заводу. Проте, чітко подій не пам’ятає, т.я. минуло багато часу.

Свідок ОСОБА_158 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_154 він знайомий, останній працював на його автомобілі КрАЗ та здійснював доставку будівельних матеріалів на його прохання, чи використовував він десь в інших місцях цей автомобіль йому не відомо.

Проаналізувавши показання свідків ОСОБА_159, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_154 та ОСОБА_158, суд присяжних дійшов висновку, що вони не стосувалися події злочину. Сторона обвинувачення посилалася на ці показання як на підставу підтвердження мотиву вбивства ОСОБА_152 з боку банди «лисих», а також того, що напад був пов'язаний із виконанням ОСОБА_152 своїх службових обов’язків, оскільки останній затримав техніку, яка незаконно знаходилася на території заводу, чим позбавив можливості здійснювати нелегальний видобуток металу.

Разом із тим, судом не можуть бути прийняті вказані доводи сторони обвинувачення, оскільки відсутнє підтвердження, що затримана ОСОБА_152 техніка використовувалася саме бандою «лисих» і саме з метою незаконного видобутку металу на заводі, на якому до посадових обов’язків ОСОБА_152 входило затримання такої техніки. Крім того, як пояснив свідки ОСОБА_154 та ОСОБА_156 затримання техніки було тимчасовим, і техніка все ж таки була повернута.

Крім того, суд присяжних на підставі вимог ч. 4 ст. 97 КПК України не може обґрунтовувати свої висновки показаннями свідка ОСОБА_160, який, будучі допитаним у судовому засіданні пояснив, що приблизно у 2006 чи 2007 роках він працював слідчим у слідчому відділі Запорізького міського управління внутрішніх справ і у нього в провадженні перебувала кримінальна справа за фактом збройного конфлікту між потерпілим ОСОБА_152 та невстановленими особами, внаслідок якого потерпілому було завдано тілесні ушкодження. На той час не було встановлено осіб, причетних до скоєння відповідного злочину. Під час проведення допиту ОСОБА_152, останній показав, що попередньо затримав за місцем своєї роботи транспортні засоби, і щодо нього розпочалось застосування погроз у телефонному режимі.

На скільки пам’ятає, ОСОБА_152 показав, що нападники були на автомобілі «БМВ» і їх було не менше двох, вони стріляли у потерпілого та били його. ОСОБА_30 № 4 був водієм автомобіля, він його допитував у якості свідка. ОСОБА_30 № 4 у своїх поясненнях не спростовувала факту конфлікту, проте вказувала що конфлікт виник нібито між пасажирами його автомобіля та ОСОБА_152, анкетних даних пасажирів не повідомляла. Очевидцем конфлікту була жінка, яка чула постріли. Під час розслідування справи свідок призначив судово-медичну експертизу, огляд проводили працівники райвідділу міліції, можливо призначалась судово-імунологічна експертиза. ОСОБА_152 звернувся з заявою в той самий день конфлікту. Зброю знайдено не було.

Таким чином, оскільки показання свідка ОСОБА_160 містять посилання на показання ОСОБА_30 № 4 та потерпілого ОСОБА_152, які були надані свідкові як слідчому, тому суд, виходячи з приписів ч. 4 ст. 95 КПК України, не вправі посилатися на ці показання у вироку та обґрунтовувати ними свої висновки.

Отже, показання свідка ОСОБА_160 суд присяжних відкидає як недопустимі.

Слід також звернути увагу і на ту обставину, що ОСОБА_30 № 4 був допитаний слідчим як свідок у кримінальному провадженні. В цей же час, обвинувачення ОСОБА_11 за даним епізодом злочину ґрунтується на тому, що між ОСОБА_30 № 4 та ОСОБА_11 існувала попередня змова, і злочин було вчинено групою осіб. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимим є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_30 № 4 у даному кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного і був оголошений в розшук, внаслідок чого матеріали стосовно нього були виділені в окреме провадження, про що, зокрема, вказувалось в обвинувальному акті.

Крім того, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні даного злочину прокурором надані суду присяжних такі письмові джерела доказів:

- заява ОСОБА_152, відповідно до якої він просив органи внутрішніх справ вжити заходів до невідомих осіб, які 08.06.2007 приблизно об 11:00 год. на Північному кільці в Заводському районі спричинили йому тілесні ушкодження (том № 32 а.с. 93);

- лист заступника голови правління ВАТ «Запорізький завод феросплавів» ОСОБА_161 на адресу начальника ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_162І від 11.06.2007, за яким повідомляє, що 06.06.2007 на території шлакових відвалів начальником цеха ОСОБА_152 була виявлена та затримана техніка (екскаватор, автомобіль КРАЗ без документів), що незаконно знаходилась на території та проводила роботи по переплануванню ґрунту та вилучення корисних матеріалів металургійного виробництва. 08.06.2007 приблизно о 10:35 год. на перехресті вулиць Діагональної та Північного шосе в районі Північної прохідної на ОСОБА_152 невідомими особами було вчинено напад, внаслідок якого ОСОБА_152 отримав вогнепальні поранення (том № 32 а.с. 32);

- протокол огляду місця події від 08.06.2007 – ділянки місцевості в районі зупинки «Північне шосе», а саме 30 метрів у бік Запорізького феросплавного заводу, в ході якого були вилучені 8 гільз калібру 9 мм (том № 28 а.с. 184);

- висновок судової балістичної експертизи № 436 від 03.08.2008, згідно з якою гільзи у кількості вісім штук, вилучені 08.06.2007 на перехресті вулиць Північне шосе та Діагональна в м. Запоріжжі, вистріляні з одного екземпляра зброї – травматичного пістолета «Форт 17Р», або «Форт 12Р» калібру 9мм (том № 28 а.с.165–167);

- протокол огляду місця події від 08.06.2007 – автомобіля «Опель Омега», д.н. НОМЕР_18 сіро-зеленого кольору, в ході якого було вилучено три сліди пальців рук, одяг зі слідами речовини бурого кольору (том № 28 а.с. 175–182);

- висновок судової дактилоскопічної експертизи № 305 від 24.07.2007, згідно з якою три сліди пальців рук, вилучені при огляді автомобіля «Опель Омега», д.н. НОМЕР_18, придатні до ідентифікації особи (том № 28 а.с. 170–171);

- протокол огляду від 14.06.2007 – автомобіля НОМЕР_19, за участю ОСОБА_30 № 4, в ході якого був вилучений задній килим зі слідами речовини бурого кольору (том № 28 а.с. 183);

- копію довіреності, згідно з якою ОСОБА_30 № 4 керував автомобілем НОМЕР_19;

- висновком судової медичної експертизи № 3162/Д від 28.12.2007р., згідно з якою ОСОБА_152 заподіяні ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я більше 21-го дня, які утворилися від дії тупих предметів, та по давності виникнення не суперечать строку, зазначеному в обставинах справи (том № 28 а.с. 157–159);

- довідку бесіди від 08.06.2007, згідно з якою оперуповноважений Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_163 провів бесіду з лікарем 5-ї Міської лікарні ОСОБА_164, який підтвердив, що 08.06.2007 до відділення лікарні поступив хворий ОСОБА_152 та йому була надана медична допомога, проведено хірургічну обробку ран, без вилучення предметів, схожих на шурупи у кількості 3х штук з тіла хворого (том № 46 а.с. 57);

- довідку бесіди від 08.06.2007, згідно з якою оперуповноважений Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_163 провів бесіду із ОСОБА_152, який повідомив йому про його побиття та здійснення пострілів невідомими 08.06.2007 приблизно о 10:45 год. (том № 46 а.с. 58);

- письмові пояснення ОСОБА_152 без дати, надані начальнику Заводського ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, в яких останній повідомив про обставини вчинення злочину (том № 46 а.с. 60–61).

Дослідивши надані докази у їх сукупності та взаємозв’язку, суд присяжних визнає недопустимими довідки бесід із лікарем ОСОБА_164 та потерпілим ОСОБА_152, а також письмові пояснення ОСОБА_152, з тих підстав, що суд, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Натомість, потерпілий ОСОБА_152 у судове засідання не з’являвся, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутність, в якій зазначив, що не має претензій до обвинувачених (том № 45 а.с. 192–193), – чим висловив своє небажання брати участь в судовому засіданні та надавати суду показання, які могли мати певне доказове значення у даному кримінальному провадженні. Суд, з урахуванням думки учасників процесу, провів розгляд справи у відсутність потерпілого ОСОБА_152

Аналізуючи надані суду письмові докази у їх сукупності із врахуванням вищезазначених показань свідків, суд присяжних дійшов висновку, що вказані докази жодним чином не доводять причетність ОСОБА_11 до вчинення закінченого замаху на вбивство ОСОБА_152

Так, органом досудового розслідування не було проведено жодного впізнання осіб за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_152, який міг би впізнати осіб, що здійснили на нього напад. Крім того, органом досудового розслідування не було встановлено цих осіб, крім ОСОБА_30 № 4, проте, який був допитаний як свідок, а не підозрюваний, у даному кримінальному провадженні.

Також, стороною обвинувачення не надано суду присяжних доказів існування попередньої змови між ОСОБА_11 як організатором злочину із його виконавцями, і стороною обвинувачення не доведено обставин, за яких була вчинена така змова, не встановлено обставин узгодження злочинного плану між співучасниками та розподілу ролей, і, насамкінець, не доведено наявності умислу в ОСОБА_11 на вчинення саме вбивства ОСОБА_152 Натомість, суду були надані постанова про порушення кримінальної справи від 09.06.2007, за якою слідчим було порушено кримінальну справу за фактом вчинення хуліганських дій у відношенні ОСОБА_152 за ч. 4 ст. 296 КК України (том № 28 а.с. 185) та витяг з ЄРДР № 12012000000000171 від 30.11.2012 за ч. 4 ст. 296 КК України за фактом вчинення 08.06.2007 приблизно об 11:30 год. ОСОБА_152 вогнепальних поранень невстановленими особами з хуліганських мотивів (том № 35 а.с. 226).

Згідно з положеннями статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

За приписами ч.ч. 2, 4 статті 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 (із змінами), всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, аналізуючи зібрані в кримінальному провадженню докази і даючи їм оцінку, суд присяжних не вбачає в діях ОСОБА_11 складу злочину за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п.п. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом організації, а саме керування підготовкою та вчиненням, закінченого замаху на вбивство ОСОБА_152 у зв’язку із виконанням ОСОБА_152 службового обов’язку, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, у зв’язку із чим за даним епізодом ОСОБА_11 належить виправдати за недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_11 (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Крім того, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування також обвинувачувалися у скоєнні закінченого замаху на вбивство ОСОБА_36 за ч. 2 ст. 15, пп. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зокрема, в обвинувальному акті органом досудового розслідування зазначалось, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були залучені ОСОБА_29 для вчинення вбивства ОСОБА_36 – водія начальника служби безпеки ОСОБА_40 05.01.2012 приблизно о 20:30 год. ОСОБА_8, ОСОБА_5 та інші обвинувачені, і невстановлені члени банди, з метою вбивства ОСОБА_36, з відома та згоди ОСОБА_11 на невстановленому мікроавтобусі «Мерседес Віто» вистежили ОСОБА_36, який керував автомобілем НОМЕР_20, та в районі б. № 65А по вул. Кремлівській в м. Запоріжжі, перегородивши йому дорогу примусили зупинитися. Після цього, ОСОБА_5 діючи спільно з іншими членами банди, з метою вбивства з пістолету марки «Zoraki mod.914» або «BLOW.06» здійснив 5 пострілів в ОСОБА_36, який знаходився за кермом автомобіля, однак останній зміг ухилитися від пострілів та на автомобілі почав тікати. В цей же час, ОСОБА_8 та інші, бажаючи довести злочинний намір до кінця, намагалися зупинити ОСОБА_36 та вбити, однак, це їм не вдалось, оскільки останній на автомобілі втік з місця нападу.

При цьому, обвинувачення ОСОБА_8 за даним епізодом ґрунтувалося лише на протоколі явки з повинною від 05.10.2012 ОСОБА_7, та протоколі явки з повинною ОСОБА_9 від 18.05.2012, які зазначали про участь останнього у вказаних вище подіях (том № 42 а.с. 138–139, 143).

Разом із тим, дані, що містяться у вказаних протоколах явок з повинною, як зазначено вище, суд присяжних визнав недопустимим доказом через їх складення за відсутності захисника, участь якого у даному кримінальному провадженні була обов’язковою з моменту затримання обвинувачених.

Крім того, вина ОСОБА_5 за даним епізодом ґрунтувалася також на даних, зазначених у протоколі обшуку його гаражу від 15.06.2012, які судом визнано недопустимими доказами через порушення вимог КПК України під час його проведення та відсутності дозволу суду.

Інших доказів участі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину стороною обвинувачення не здобуто і суду не надано. Жоден допитаний судом свідок не вказував на ОСОБА_8 та ОСОБА_5 як на осіб, що брали участь у вчиненні злочину. Не вказував на них і сам потерпілий ОСОБА_36

Зокрема, заявлені стороною обвинувачення для допиту за даним епізодом свідки ОСОБА_40, ОСОБА_66, ОСОБА_95, ОСОБА_93, ОСОБА_165, ОСОБА_148, ОСОБА_96, ОСОБА_105, ОСОБА_106 не були очевидцями події замаху та не вказували на ОСОБА_5 та ОСОБА_8 як осіб, що його вчинили.

Свідки ОСОБА_166 та ОСОБА_48 в судове засідання не з’являлись, будучі повідомленими належним чином. Неодноразово судом постановлялись ухвали про примусовий привід вказаних свідків, які не були виконані органами поліції, про що в матеріалах провадження наявні відповідні рапорти та пояснення сусідів, батьків, про неможливість з різних причин їх доставки до суду (том № 17 а.с. 233, том № 20 а.с. 99, 110, 113), у зв’язку із чим судом присяжних, з урахуванням думки учасників процесу, постановлено ухвалу про зміну обсягу дослідження доказів в частині допиту цих свідків.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази і даючи їм оцінку, суд присяжних не вбачає в діях ОСОБА_5 складу злочину за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом закінченого замаху на вбивство ОСОБА_36 за попередньою змовою групою осіб, у зв’язку із чим за даним епізодом його слід виправдати за недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Також, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженню докази і даючи їм оцінку, суд присяжних не вбачає в діях ОСОБА_8 складу злочину за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом закінченого замаху на вбивство ОСОБА_36 за попередньою змовою групою осіб, у зв’язку із чим за даною статтею його слід виправдати за недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Оскільки обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 підлягають виправданню за вказаним епізодом, тому підлягає виключенню зі складу обвинувачення щодо них за епізодом злочину від 05.03.2012 посилання на п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, яке міститься в обвинувальному акті.

Крім того, ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 при невстановлених обставинах придбав газовий пістолет «ПГШ-790» калібру 9 мм РА виробництва СП «Шмайсер», у який самовільно вніс конструкційні зміни, внаслідок яких пістолет набув ознак вогнепальної зброї, яку він зберігав у приміщенні гаражу № 10 гаражного кооперативу «Металург», розташованого по вул. Зразковій, 1 Г, у м. Запоріжжя, без передбаченого законом дозволу. Вказана вогнепальна зброя, 14.06.2012 була виявлена та вилучена працівниками міліції. Відповідно до висновку комплексної судово-криміналістичної експертизи від 04.07.2012 № 60д/149/388зт вилучений пістолет є нестандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю окремого спорядження: до патронника розміщується холостий патрон калібру 9мм, картеч досилається шомполом з боку дульної частини (ймовірно використання дороблених холостих патронів калібру 9 мм саморобним способом), придатним для здійснення пострілів. Отже, дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування були кваліфіковані як незаконне виготовлення, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

На підтвердження факту незаконного зберігання ОСОБА_5 вогнепальної зброї прокурором у судовому засіданні були надані такі докази:

- протокол обшуку від 15.06.2012 в гаражному приміщенні №10, розташованому в ГК «Металург» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 1Г, яке знаходилось в користуванні ОСОБА_5, в ході обшуку якого був вилучений предмет, схожий на гільзу, предмет схожий на пістолет з маркуванням ПГШ-790 калібру 9 мм, в магазині споряджено три предмета схожих на патрони (том № 22 а.с. 80);

- довідку ОГК «Металург», згідно з якою ОСОБА_167, який є дідусем ОСОБА_5, що не заперечувалось у судовому засіданні, є членом ОГК «Металург», має гараж № 10 в блоці 4-Б;

- висновок комплексної судової-криміналістичної та судової молекулярно-генетичної експертизи від 04.07.2012 № 60-д/149/238-ЗТ, згідно з яким предмет, вилучений в ході обшуку, є газовим пістолетом ПГШ-790 калібру 9 мм, що призначений для стрільби газовими патронами калібру 9 мм, а також може здійснювати постріли патронами несмертельної дії, придатний для здійснення пострілів, вогнепальною зброєю не є. На рукоятці вказаного пістолету виявлені генетичні ознаки зразків букальних клітин ОСОБА_168 Гільза відстріляна не з вищевказаного пістолета. Гільза не є боєприпасом. Три патрони є боєприпасами калібру 6,5 мм, самостійного спорядження з використанням холостого патрону калібру 9 мм. Встановити придатність для стрільби наданих патронів не є можливим, оскільки відсутня зброя, для стрільби з якої були виготовлені ці боєприпаси (том № 25 а.с. 85–91).

При цьому, суд вважає помилковим (із опискою) посилання в обвинувальному акті на висновок експертизи № 60д/149/388зт від 04.07.2012, оскільки судом присяжних під час дослідження висновку встановлено, що його дійсним номером є 60-д/149/238-ЗТ.

Разом із тим, як зазначалося судом вище, речі та предмети, що отримані внаслідок обшуку гаражу ОСОБА_5 15.06.2012, що був зафіксований протоколом обшуку від 15.06.2012, – є недопустимими доказами, оскільки обшук проведено із порушенням вимог КПК України.

Недопустимість вказаних доказів обумовлює й необґрунтованість посилання на висновок експертизи, за яким надано оцінку цим доказам.

Крім того, у висновку експертизи від 04.07.2012 № 60-д/149/238-ЗТ зазначалося, що газовий пістолет ПГШ-790 калібру 9 мм не є вогнепальною зброєю. Проте, в обвинувальному акті посилання на його переробку ґрунтується на дослідницькій частині висновку експерта, який містив в цій частині припущення. Безпосередньо у висновках експертизи з приводу переробки нічого не зазначалося.

Також, судом вище зазначалося про безпідставність посилань прокурора на протокол допиту свідка ОСОБА_102, який помер, а також на неможливість врахування при ухваленні вироку показань, наданих на досудовому слідстві свідком ОСОБА_101 (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Оскільки суд визнав недопустимими докази, отримані під час обшуку гаражу від 15.06.2012, то це обумовлює й недопустимість доказів, що містяться в висновку судово-балістичної експертизи від 20.07.2012 № 264/ЗТ про те, що «2 гільзи, вилучені 07.01.2012 в ході огляду місця події за фактом хуліганських дій відносно ОСОБА_36, біля будинку №65-а по вул. Кремлівська в м. Запоріжжя та представлені на експертизу, і одна гільза вилучена 15.06.2012 під час обшуку в гаражному приміщенні №10, розташованому в ГК «Металург» за адресою: м. Запоріжжя вул. Зразкова, 1 Г, що належить ОСОБА_5 та представлена на експертизу відстріляні із одного екземпляру зброї, а саме пістолета «ZORAKI mod.914», «ZORAKI mod.914S» та ін. з аналогічним розташуванням слідоутворюючих частин … ».

Інших доказів на підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину, зокрема, виготовлення та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, стороною обвинувачення не надано. Слід також зауважити, що сам по собі факт знаходження гільзи у гаражі, що знаходився в користуванні ОСОБА_5, не доводить факт знаходження ОСОБА_5 на місці вчинення злочину та його участь у ньому.

Тому, ОСОБА_5 підлягає виправданню за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме за вчинення виготовлення, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, у зв’язку з недоведеністю, що вчинене кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Визначаючи обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує наступне.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше судимий, однак, покарання відбув повністю, задовільно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується задовільно, за станом здоров’я страждає на хронічне захворювання, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_4 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, але перебував на профілактичному обліку у лікаря-нарколога з 13.04.1999 по 03.01.2001.

Згідно з висновками акту первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 278 від 29.04.2013, ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 34 а.с. 241–251).

Оскільки всі злочини ОСОБА_4 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_4 у їх вчиненні, а саме у всіх злочинах він виступав як виконавець. При цьому, судом встановлено, що він брав активну участь у вбивстві ОСОБА_37, наносячи йому удари битою.

Судом враховується, що злочином (вбивством) було завдано моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована. Проте, ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що має намір її відшкодувати.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності, на думку суду, дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всіма злочинами, із застосуванням конфіскації всього майна, що йому належить на праві власності, за злочини, передбачені ст. 257, пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив два злочини, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, доходить висновку, що покарання ОСОБА_4 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим в межах санкції пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яка передбачає більш суворе покарання за злочини з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_4 25.03.2013 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з 25.03.2013.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21.06.2017) до строку відбуття покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 25.03.2013 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18.05.2017 – 21.06.2017) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 по 15.02.2018 – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується задовільно, за станом здоров’я скарг не має, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_5 не одружений, на утриманні має малолітню дитину, проте, в свідоцтві про народження дитини він батьком не значиться, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, однак, перебував на профілактичному обліку в лікаря-нарколога з листопада 2008 р. по листопад 2009 р.

Згідно з висновками первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 878 від 03.12.2012, ОСОБА_5 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 29 а.с. 200–206).

Оскільки всі злочини ОСОБА_5 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_5 у їх вчиненні, а саме у всіх злочинах він виступав як виконавець.

Судом враховується, що злочинами (незаконним заволодінням транспортним засобом, таємним викраденням майна з автомобіля та вбивством) було завдано матеріальної та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована. Потерпілий ОСОБА_33 цивільний позов не заявляв.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всіма злочинами, із застосуванням конфіскації всього майна, що належить йому на праві власності, за вчинення злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185, пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_5 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, доходить висновку, що покарання ОСОБА_5 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим в межах санкції пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яка передбачає більш суворе покарання за злочини з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_5 14.06.2012 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з 14.06.2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) до строку відбуття покарання ОСОБА_5 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 14.06.2012 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18 травня 2017 р. – 21 червня 2017 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 р. по 15 лютого 2018 р. – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується задовільно, за станом здоров’я скарг не має, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_6 не одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_8, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з висновками первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 22 від 14.01.2013, ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 35 а.с. 64–67).

Оскільки всі злочини ОСОБА_6 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_6 у їх вчиненні, а саме він виступав як виконавець.

При цьому, суд враховує ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах на вбивство ОСОБА_36П.), не був доведений до кінця, а саме ОСОБА_6 та інші співучасники вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки постріли зі зброї не влучили у потерпілого.

Також судом враховуються положення ч. 3 ст. 68 КК України.

Судом враховується, що замахом на вчинення злочину не було завдано шкоди потерпілому ОСОБА_36 (цивільний позов не заявляв), оскільки злочин є незакінченим. Проте, було завдано шкоди ПрАТ «Агропромислова компанія» внаслідок пошкодження автомобіля пострілами в ході нападу на ОСОБА_36, яка не відшкодована. Крім того, закінченим злочином (вбивством ОСОБА_37Р.) було завдано моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована. Потерпілий ОСОБА_33 цивільний позов не заявляв.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всіма злочинами, та із застосуванням конфіскації майна за злочини, передбачені ст. 257, ч. 4 ст. 189, пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_6 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, доходить висновку, що покарання ОСОБА_6 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим в межах санкції пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, яка передбачає більш суворе покарання за злочини з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_6 10.03.2012 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_6 необхідно рахувати з 10.03.2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) до строку відбуття покарання ОСОБА_6 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 10.03.2012 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18 травня 2017 р. – 21 червня 2017 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 р. по 15 лютого 2018 р. – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше судимий, був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково, але злочини вчинив після закінчення строку умовно-достроково звільнення, задовільно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується негативно, за станом здоров’я скарг не має, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_7 не одружений (шлюб розірваний), на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з висновками первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 906 від 12.12.2012, ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 32 а.с. 248–252).

Оскільки всі злочини ОСОБА_7 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_7 у їх вчиненні, а саме він виступав як виконавець.

При цьому, суд враховує ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах вбивство ОСОБА_36П.), не був доведений до кінця, а саме ОСОБА_7 та інші співучасники не вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки постріли зі зброї не влучили у потерпілого.

Також судом враховуються положення ч. 3 ст. 68 КК України.

Судом враховується, що замахом на вчинення злочину не було завдано шкоди потерпілому ОСОБА_36 (цивільний позов не заявляв), оскільки злочин є незакінченим. Проте, було завдано шкоди ПрАТ «Агропромислова компанія» внаслідок пошкодження автомобіля пострілами в ході нападу на ОСОБА_36, яка не відшкодована. Крім того, закінченим злочином (вбивством ОСОБА_37Р.) було завдано моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_7 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всі злочини, із застосуванням конфіскації всього майна, що є власністю обвинуваченого, за ст. 257, пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_7 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного, зокрема, і наявність попередньої судимості, та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, доходить висновку, що покарання ОСОБА_7 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання покарань.

Оскільки ОСОБА_7 13.03.2012 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_7 необхідно рахувати з 13.03.2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) до строку відбуття покарання ОСОБА_7 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 13.03.2012 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18 травня 2017 р. – 21 червня 2017 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 р. по 15 лютого 2018 р. – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Питання про запобіжний захід відносно ОСОБА_7 суд присяжних вирішує з урахуванням фактично відбутого ним строку покарання під час перебування в місцях попереднього ув’язнення.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується задовільно, за станом здоров’я страждає на хронічне захворювання, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_8 одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_17, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з висновками акту первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 16 від 09.01.2013, ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 33 а.с. 107–112).

Оскільки всі злочини ОСОБА_8 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_8 у їх вчиненні, а саме у всіх злочинах він виступав як виконавець.

Судом враховується, що злочином (вбивством) було завдано моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована. Потерпілий ОСОБА_33 цивільний позов не заявляв.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_8 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всіма злочинами, із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, що є його власністю, яке передбачене як обов’язкове санкцією ст. 257, ч. 4 ст. 189, пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. При цьому, підстав для застосування ст. 69 КК України у вигляді не застосування такого додаткового покарання судом не встановлено.

З огляду на те, що ОСОБА_8 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, доходить висновку, що покарання ОСОБА_8 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим в межах санкції пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яка передбачає більш суворе покарання за злочини з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_8 13.03.2012 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_8 необхідно рахувати з 13.03.2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) до строку відбуття покарання ОСОБА_8 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 13.03.2012 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18 травня 2017 р. – 21 червня 2017 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 р. по 15 лютого 2018 р. – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_9 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується задовільно, за станом здоров’я страждає на хронічне захворювання, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_9 не одружений, на утриманні має малолітню дитину, однак у свідоцтві про народження дитини батьком не вказаний, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з висновками акту первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 793 від 22.10.2012, ОСОБА_9 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 31 а.с. 51–55).

Оскільки всі злочини ОСОБА_9 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_9 у їх вчиненні, а саме у всіх злочинах він виступав як виконавець.

Судом враховується, що злочином (вбивством) було завдано моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована. Потерпілий ОСОБА_33 цивільний позов не заявляв.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_9, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_9 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всіма злочинами, із застосуванням конфіскації всього майна, що є його власністю, за вчинення злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 189, пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_9 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного, та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, його поведінку після вчинення злочинів, доходить висновку, що покарання ОСОБА_9 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання покарань.

Оскільки ОСОБА_9 19.03.2012 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_9 необхідно рахувати з 19.03.2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) до строку відбуття покарання ОСОБА_9 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 19.03.2012 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18 травня 2017 р. – 21 червня 2017 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 р. по 15 лютого 2018 р. – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Питання про запобіжний захід відносно ОСОБА_9 суд присяжних вирішує з урахуванням фактично відбутого ним строку покарання під час перебування в місцях попереднього ув’язнення.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за станом здоров’я скарг не має, не працевлаштований. За сімейним станом ОСОБА_10 одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з висновками первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 909 від 17.12.2012, ОСОБА_10 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 30 а.с. 246–251).

Оскільки всі злочини ОСОБА_10 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_10 у їх вчиненні, а саме він виступав як виконавець.

При цьому, суд враховує ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах на вбивство ОСОБА_36П.), не був доведений до кінця, а саме ОСОБА_10 та інші співучасники вчинили всі дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки постріли зі зброї не влучили у потерпілого.

Також судом враховуються положення ч. 3 ст. 68 КК України.

Судом враховується, що замахом на вчинення злочину не було завдано шкоди потерпілому ОСОБА_36 (цивільний позов не заявляв), оскільки злочин є незакінченим. Проте, було завдано шкоди ПрАТ «Агропромислова компанія» внаслідок пошкодження автомобіля пострілами в ході нападу на ОСОБА_36, яка не відшкодована. Крім того, закінченим злочином (вбивством ОСОБА_37Р.) було завдано моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_10, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_10, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_10 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за всіма злочинами, із застосуванням конфіскації всього майна, що є його власністю, за вчинення злочинів, передбачених ст. 257, пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_10 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, поведінку після вчинення злочинів, доходить висновку, що покарання ОСОБА_10 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим в межах санкції пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, яка передбачає більш суворе покарання за злочини з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_10 13.03.2012 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_10 необхідно рахувати з 13.03.2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) з урахуванням ч. 1 ст. 5 КК України до строку відбуття покарання ОСОБА_10 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 13.03.2012 по 08.12.2015 включно (до дати його звільнення з-під варти ухвалою суду від 08.12.2015) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю слід залишити до набрання вироком законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_11 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, конкретні обставини по справі, особу обвинуваченого, який своєї вини у скоєних злочинах не визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за місцем попереднього ув’язнення характеризується задовільно, хворіє та потребує оперативного лікування, до затримання не був офіційно працевлаштованим. За сімейним станом ОСОБА_11 одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з висновками первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 260 від 22.04.2013, ОСОБА_11 хронічним психічним захворюванням не страждав та не страждає. В період скоєння інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого захворювання психічної діяльності не відчував, він міг усвідомлювати та контролювати свої дії. Примусових заходів медичного характеру не потребує (том № 28 а.с. 61–71).

Оскільки всі злочини ОСОБА_11 вчинив у співучасті з іншими обвинуваченими, особами, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження у зв’язку із розшуком, та невстановленими особами, суд також в порядку ч. 4 ст. 68 КК України враховує характер та ступінь участі ОСОБА_11 у їх вчиненні, а саме за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України та ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (замахи на викрадення та вбивство ОСОБА_32М.), ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_11 виступав як виконавець, а за іншими епізодами злочинної діяльності – як їх організатор.

При цьому, суд враховує ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України (закінчений замах на викрадення ОСОБА_32М.), не був доведений до кінця, а саме ОСОБА_11 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину для кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, т.я. потерпілий вчинив фізичний опір та втік з місця події.

Також судом враховується ступінь здійснення злочинних намірів та причини, внаслідок яких злочини, передбачені ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах на вбивство ОСОБА_32М.) та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, пп. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах на вбивство ОСОБА_36П.) не було доведено до кінця, а саме ОСОБА_11 та інші співучасники вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки постріли зі зброї не влучили у потерпілих.

Також судом враховуються положення ч. 3 ст. 68 КК України, згідно з якою за вчинення замаху за злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.

Судом враховується, що замахами на вчинення злочинів не було завдано шкоди потерпілим ОСОБА_32 (не підтримав в суді цивільний позов) та ОСОБА_36 (цивільний позов не заявляв), оскільки злочини є незакінченими. Проте, було завдано шкоди ПрАТ «Агропромислова компанія» внаслідок пошкодження автомобіля пострілами в ході нападу на ОСОБА_36, яка не відшкодована. Крім того, закінченими злочинами (незаконним заволодінням транспортним засобом, таємним викраденням майна з автомобіля та вбивством) було завдано матеріальної та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_35, яка не відшкодована. Потерпілий ОСОБА_33 цивільний позов не заявляв.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_11, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_11, є тяжкі наслідки, завдані злочинами.

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення ОСОБА_11 не можливе без ізоляції його від суспільства, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за кожним злочином, та із застосуванням конфіскації всього майна, що належить обвинуваченому ОСОБА_11 за вчинення злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_11 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягався раніше до кримінальної відповідальності, суд, враховуючи крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, форму вини, мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідків, вид сукупності, доходить висновку, що покарання ОСОБА_11 має бути призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим, та визначити остаточне покарання в межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України (ч. 2 ст. 63 КК України).

Оскільки ОСОБА_11 26.03.2013 було затримано та в подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання ОСОБА_11 необхідно рахувати з 26.03.2013.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, чинній до 21 червня 2017 р.) до строку відбуття покарання ОСОБА_11 слід зарахувати строк попереднього ув’язнення з 26.03.2013 по 20.06.2017 включно (до дати набрання чинності Законом України № 2046-VII від 18 травня 2017 р. – 21 червня 2017 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 р. по 15 лютого 2018 р. – відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_35 до ОСОБА_11 та ОСОБА_5 про стягнення 77 700 гривень матеріальної шкоди, спричиненої викраденням майна 17.12.2011 із автомобіля «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, та його незаконним заволодінням, потерпілої ОСОБА_35 до ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_11 про стягнення 500 000 гривень моральної шкоди, спричиненої 05.03.2012 вбивством її чоловіка ОСОБА_37 (том № 34 а.с. 78–81), суд присяжних на підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки потерпіла та її представник в судовому засіданні їх підтримали та довели перед судом їх обґрунтованість. Крім того, розмір шкоди підтверджений наведеними вище доказами за епізодами незаконного заволодіння транспортним засобом, таємного викрадення з нього майна та вбивства її чоловіка ОСОБА_108 Натомість обвинувачені та їх захисники, з урахуванням принципу змагальності, обґрунтованих та переконливих заперечень з приводу її вимог не надали.

Також, суд вважає обґрунтованим цивільний позов приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення 12 751,20 копійок матеріальної шкоди, спричиненої 05.01.2012 внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_21, при вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_169, оскільки його розмір та підстави підтверджуються наданими цивільним позивачем договором купівлі-продажу автомобіля № 114112-L00239 від 15.06.2009, специфікацією до договору, довідкою-рахунком, актами приймання-передачі транспортного засобу, технічним паспортом та рахунком № 40 від 13.02.2012 на оплату ремонту автомобіля на суму 12 751,20 грн. (том № 34 а.с. 82–100).

Представник ПрАТ «Агропромислова компанія» в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив позов задовольнити (том № 4 а.с. 100).

Проте, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, їх захисники, з урахуванням засад змагальності, не надали суду переконливих заперечень та доказів на спростування цивільного позову ПрАТ «Агропромислова компанія».

Отже, позов ПрАТ «Агропромислова компанія» на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_32 про стягнення шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 12 270 грн. (том № 34 а.с. 108), суд присяжних залишає без розгляду у зв’язку із тим, що ОСОБА_32 у судовому засіданні вказаний позов не підтримав, що розцінене судом присяжних як відкликання позову.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а про судові витрати – відповідно до ст. 124 КПК України (з урахуванням наданих доказів про понесені державою судові витрати на залучення експертів).

Керуючись ст.ст. 368, 369–371, 373–376 КПК України, суд присяжних

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покараня більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 25 березня 2013 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 25 березня 2013 р. до 20 червня 2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 289; ч. 5 ст. 185; п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 189 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 289 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 5 ст. 185 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 14 червня 2012 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 14 червня 2012 р. до 20 червня 2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати за недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати за недоведеністю, що вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 (п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 4 ст. 189 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

- за пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 10 березня 2012 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 10 березня 2012 р. до 20 червня 2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

- за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 13 березня 2012 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 13 березня 2012 р. до 20 червня 2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

У зв’язку з повним відбуттям призначеного судом покарання запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_15, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 4 ст. 189 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з 13 березня 2012 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 13 березня 2012 р. до 20 червня 2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати за недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_20, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 189; пп. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 4 ст. 189 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 1 (один) місяць 25 (двадцять п’ять) днів з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з 19 березня 2012 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 19 березня 2012 р. до 20 червня 2017 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

У зв’язку з повним відбуттям призначеного судом покарання запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_23, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

- за пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 1 (один) місяць з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 1 (один) місяць з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 13 березня 2012 р. до 8 грудня 2015 р. включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_13, із застосуванням електронного засобу контролю.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_26, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, пп. 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити таке покарання:

- за ст. 257 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість) місяців;

- за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, пп. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

- ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п’ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 1 ст. 263 КК України – у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п’ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_11 рахувати з 26 березня 2013 р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення у період часу перебування під вартою з моменту затримання 26 березня 2013 року до 20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 р. до 15 лютого 2018 р. – із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_11 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, пп. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати за недоведеністю, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Цивільний позов ОСОБА_35 до ОСОБА_5, ОСОБА_11 про стягнення 77 700 гривень матеріальної шкоди, спричиненої викраденням майна 17.12.2011 із автомобіля «ОСОБА_34 Крузер», д.н. НОМЕР_5, та його незаконним заволодінням, – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_35 матеріальну шкоду в сумі 77 700 (сімдесят сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_35 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення 500 000 гривень моральної шкоди, спричиненої 05.03.2012 вбивством її чоловіка ОСОБА_37, – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_35 моральну шкоду у сумі 500 000 (п’ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Цивільний позов приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення 12 751,20 грн. матеріальної шкоди, спричиненої 05.01.2012 внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_21, при вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_169, – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» матеріальну шкоду в сумі 12 751 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_32 про стягнення шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 12 270 грн., залишити без розгляду.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь державного бюджету судові витрати на залучення експертів при проведенні таких експертиз: імунологічної експертизи № 738 від 09.08.2012 у розмірі 1 199,03 гривень, імунологічної експертизи № 349 від 13.04.2012 у розмірі 899,06 гривень, молекулярно-генетичної експертизи № 54 від 10.03.2012 у розмірі 2 122,56 гривень, молекулярно-генетичної експертизи №50 від 10.03.2012 у розмірі 2 122,56 гривень, комплексної судово-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи №29-д/51/80-зт від 22.03.2012 в розмірах 1 353,60 гривень, 352,80 гривень, 352,80 гривень відповідно, комплексної судово-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи № 29-д/51/80-зт від 22.03.2012 у розмірах 1 353,60 гривень, 352,8 гривень, 352,8 гривень відповідно, судово-хімічної експертизи № 64 від 06.03.2012 у розмірі 441,36 гривень, комплексної судово-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи №30-д/78-зт/53 від 02.04.2012 у розмірах 705,60 гривень, 2 122,56 гривень, 352,8 гривень відповідно, молекулярно-генетичної експертизи № 32 від 30.01.2013 у розмірі 2 358,40 гривень, комп’ютерно-технічної експертизи №40-КТ від 25.04.2012 у розмірі 588,48 гривень, судово-психологічної експертизи №1092 від 29.01.2013 у розмірі 3 390,20 гривень, судової вибуховотехнічної експертизи № 4/64 від 12.04.2012 у розмірі 588,48 гривень, судової вибуховотехнічної експертизи № 4/50 від 12.04.2012 у розмірі 470,40 гривень, додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи № 80 від 13.04.2012 у розмірі 1 415,04 гривень, судової балістичної експертизи № 141/зт від 10.06.2013 у розмірі 586,8 гривень, судової балістичної експертизи № 85/ЗТ від 01.04.2013 у розмірі 586,8 гривень, а всього стягнути – 24 068 (двадцять чотири тисячі шістдесят вісім) гривень 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь державного бюджету судові витрати на залучення експертів при проведенні комплексної судової хімічної експертизи та судової вибухово-технічної експертизи № 20 від 03.04.2013 у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) гривні 16 копійок.

Речові докази:

-вилучені у приміщенні Міської клінічної лікарні № 5 речі ОСОБА_37: брюки чорного кольору, ремінь зі шкіри чорного кольору, чоловічі туфлі (пара), труси, шкарпетки чорні (пара), передані для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 21 а.с. 46–47), – повернути потерпілій ОСОБА_35 за належністю;

-вилучені у приміщенні ресторану «Рибацький стан»: куртка, кофта, дерев’яні біти-2 шт., шапка, запахові сліди у 3 скляних банках, змив крові, зразки крові ОСОБА_37, зразки крові ОСОБА_43, передані для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 21 а.с. 46–47), – знищити;

-вилучені при огляді місця події ресторану «Рибацький стан»: гільзи – 2 шт., частки пороху, передані на зберігання до НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (том № 21 а.с. 52, 252), – знищити;

-вилучені при огляді місця події ресторану «Рибацький стан» 11 фрагментів слідів взуття, передані на зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 21 а.с. 52), – знищити,

-вилучений при огляді службового приміщення ресторану «Рибацький стан» системний блок, переданий на відповідальне зберігання директору ресторану «Рибацький стан» ОСОБА_57 (том № 20 а.с. 198, 199), – повернути директору ресторану «Рибацький стан» ОСОБА_57;

-носій інформації (DVD-R диск), з відеозаписами з камер відеоспостереження ресторану «Рибацький стан» за 05.03.2012, долучений до матеріалів кримінального провадження, – зберігати в матеріалах кримінального провадження (том № 20 а.с. 203);

-вилучений в приміщенні ЗОБ СМЕ з брюшної порожнини ОСОБА_37 металевий предмет сірого кольору, переданий для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 18 а.с. 209–210), – знищити;

-вилучені під час особистого огляду ОСОБА_29 в м. Ялта АР Крим 11.04.2012 металеві осколки від знищеної гранати, передані для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 42 а.с. 72), – знищити;

-вилучений під час обшуку автомобіля MERSEDES – BENZ S-500 д.н. АР 0120АР пістолет BROWNING Model de Pocheкал.5,35 мм. зав. № 904054 виробництва Бельгії та три патрона калібру 6,35 мм, передані для зберігання до дозвільної системи Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, вилучені під час обшуку автомобіля MERSEDES – BENZ S-500 д.н. АР 0120АР три гільзи та три пулі, передані для зберігання до ГНДЕКЦ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 27 а.с. 147–149), – знищити;

-автомобіль MERSEDES – BENZ S-500 д.н. НОМЕР_22, переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_170, – залишити ОСОБА_170 за належністю;

-вилучену під час огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя вул. Новоросійська, буд. № 11, дерев'яну біту, передану для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 150, 151), – знищити;

-вилучені під час огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя вул. Новоросійська, буд. № 11: 7 недопалків, 3 з яких з надписом «Marlboro», а 4 – з надписом «Bond», передані для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 152–153, 154), – знищити;

-зразки букального епітелію ОСОБА_29, долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 27 а.с. 229–230);

-гільзу, вилучену в ході обшуку приміщення №10, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Образцова, буд. № 1-г, передану до пулегільзотеки ГНДЕКЦ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 75, 76), – знищити;

-пістолет «ПГШ 790» та чотири патрони, вилучені в ході обшуку приміщення №10, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Образцова, буд. № 1-г, передані для зберігання до дозвільної системи Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 73–74), – знищити;

-лист ПАО «Мелітопольський м'ясокомбінат» до ОСОБА_5, копія наказу ПАО «Мелітопольський М'ясокомбінат» №11-к від 12.01.2012, долучений до матеріалів кримінального провадження (том № 22 а.с. 115–116, 117), – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-дерев’яну палицю з металевим стрижнем, обмотану ізоляційною стрічкою, передану для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 21 а.с. 251–252), – знищити;

-автомобіль марки «Деу» моделі «Ланос» зеленого кольору, ЗАЗ ТF69YO, реєстраційний номер НОМЕР_23, переданий на відповідальне збереження ПрАТ «Агропромислова компанія» (том № 23 а.с. 230–231, 236), – залишити за належністю ПрАТ «Агропромислова компанія»;

-три свідоцтва про реєстрацію технологічного транспорту ТС «Дробильно-сортувальний навантажувач» ДСН 2004 р.в., на ім’я ОСОБА_171, долучених до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 42 а.с. 67–71);

-подорожній лист службового автомобіля № 086245 на автомобіль НОМЕР_24 на ім'я ОСОБА_7, долучений до матеріалів кримінального провадження, – зберігати в матеріалах кримінального провадження (том № 27 а.с. 47–49);

-55 бланків подорожніх листів службового автомобіля з відбитком печатки ПП «Альянс-2002», переданих для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 23 а.с. 222–223), – знищити;

-автомобіль марки «Деу» моделі «Ланос» зеленого кольору, ЗАЗ ТF69YO, реєстраційний номер НОМЕР_16, переданий на відповідальне збереження ПрАТ «Агропромислова компанія», – залишити за належністю ПрАТ «Агропромислова компанія» (том № 27 а.с. 50–53);

-особову справу інспектора Бондаренка Є.М., долучену до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 23 а.с. 220–221),

-реєстраційну справу ТОВ «Альянс 2002», долучену до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 23 а.с. 87–114),

-контрольно-наглядову справу ОСОБА_172, щодо видачі дозволу на зброю «Форт 12Р», долучену до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 30 а.с. 258–259);

-копії протоколу Установчих зборів та Статуту ТОВ «Запорізька Січ», долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-копії первинних фінансово-господарських документів ТОВ «Запорізька Січ», долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-копії протоколу Установчих зборів та Статуту ТОВ «Агропромислова компанія», долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-копії договорів охоронних послуг ТОВ «Агропромислова компанія», долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-первинні фінансово-господарські документи ТОВ «Мелітопольський м’ясокомбінат», долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-Договори охоронних послуг ТОВ «Мелітопольський м’ясокомбінат», долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-довіреність № 1907, виписка про реєстрацію довіреностей №20747518, копія паспорта на ім'я ОСОБА_38, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_38, долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том 27 арк. справи 132);

-диски з аудіозаписами телефонних розмов: диск № 2959 (том № 44 а.с. 99), диск № 2960 (том № 43 а.с. 136), диск № 2961 (том № 43 а.с. 232), долучені до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 43 а.с. 85);

-диск з маркуванням «Samsung pleomax DVD-R 8X», з відеозаписами з камер спостереження встановлених в ресторані «Рибацький стан» по вул. Н.-Данченка, 73 в м. Запоріжжя від 17.12.2011, де зафіксовано подію злочину, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом автомобілем «ОСОБА_173 Крузер» д.н. НОМЕР_5, долучений до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 20 а.с. 167, 168);

-задній бампер від автомобіля ВАЗ-2121 д.н А3396ЯТ, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_56, залишити за належністю ОСОБА_56 (том № 32 а.с. 119–120);

-куля, передана на зберігання та для перевірки до центральної кулегільзотеки до ГНДЕКЦ МВС України, – знищити;

-диск «DVD-R» з записами з камер відеоспостереження магазину «Бомбей» від 05.01.2012, де зафіксовано подію злочину, а саме замах на вбивство ОСОБА_36, долучений до матеріалів кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження (том № 25 а.с. 148, том № 19 а.с. 4);

-4 гільзи, вилучені під час ОМП біля буд. № 65-а по вул. Кремлівська в м. Запоріжжя (замах на вбивство ОСОБА_36П.), передані на зберігання до НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 66), – знищити;

-футболка чорного кольору з плямами речовини бурого кольору, джинси синього кольору з плямами речовини бурого кольору, килимок з плямами речовини бурого кольору, передані на зберігання до камери речових доказів ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, два марлевих тампони з речовиною червоно-бурого кольору, долучені до справи (том № 28 а.с. 160), – залишити на зберіганні у камері речових доказів та в матеріалах кримінального провадження відповідно;

-8 гільз, вилучених під час огляду місця події за фактом замаху на вбивство ОСОБА_152, переданих на зберігання до НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (том № 28 а.с. 162), – залишити на зберіганні у вказаній установі;

-вилучені в ході огляду затриманого ОСОБА_11: корпус бойової наступальної гранати РГН (після балістичної експертизи повернуто уламки), бойовий ударно-дистанційний запал УДЗ (після балістичної експертизи повернуто фрагмент корпусу запалу УДЗ), передані для зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, пістолет калібру 9х18 мм. зав. № НОС1277 та 8 патронів калібру 9х18 мм. (три патрони використано при проведенні балістичної експертизи), передані для зберігання до дозвільної системи Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 1–2, 3), – знищити;

-боєприпаси у кількості 6 шт. калібру 5,45 мм. (три боєприпаси використано при проведенні балістичної експертизи, повернуто три гільзи), 6 шт. калібру 9 мм. (три боєприпаси використано при проведенні балістичної експертизи, повернуто три гільзи), вилучені в ході обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 67/1, передані для зберігання до дозвільної системи Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (том № 22 а.с. 36, 37), – знищити;

-шкіряну куртку чорного кольору, вилучену в ході тимчасового доступу до речей ОСОБА_11, передану на відповідальне зберігання ОСОБА_174, - залишити за належністю;

-спортивну куртку блакитного кольору фірми «Puma», спортивну куртку чорного кольору фірми «Nike», в’язану шапку чорного кольору фірми «Adidas» та кросівки на шнурках чорного кольору фірми «Adidas», вилучені в ході тимчасового доступу до речей ОСОБА_4, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 (том № 34 а.с. 205–206), – залишити ОСОБА_4 за належністю;

-вилучений 14.11.2013 в ході проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінансова, буд. 33 автомобіль марки «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_3, в кузові синього кольору, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_30 (том № 36 а.с. 211–212, 213) – залишити ОСОБА_41 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, у той самий строк з моменту вручення їм копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Головуючий суддя І.П. Соболєва

Суддя А.В.Шалагінова

ОСОБА_175 ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3