Рішення № 72207535, 08.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5439/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюка Є.Д.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду адміністративну справу за позовом депутата Львівської міської ради ОСОБА_5 до Львівської міської ради, за участю третьої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування пункту ухвали –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просить скасувати пункт 1 Ухвали Львівської міської ради № 2284 від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 липня 2017 року Львівською міською радою було прийнято Ухвалу № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки». Пунктом 1 вказаної ухвали було затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом викупу. Позивач стверджує, що під час прийняття вказаної ухвали було допущено ряд порушень законодавства, яке регулює порядок приватизації майна шляхом викупу, зокрема перелік об’єктів приватизації сформований та винесений на розгляд ради депутатами, натомість мав бути сформований органом приватизації, договори оренди були укладені після набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна», а відтак в орендарів не було права на викуп. Окрім того, зазначає, що проект рішення був оприлюднений лише за 6 днів до дати розгляду. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зазначила, що оскаржувана ухвала винесена відповідно до чинного законодавства, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні щодо вирішення позовних вимог поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20 липня 2017 року Львівською міською радою було прийнято Ухвалу № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки». Пунктом 1 вказаної ухвали було затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом викупу. Внесено зміни у додаток 1 до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 "Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки", доповнено пунктами 3.15, 3.16. 3.17 у такій редакції:

3.15. Орендарі (суборендарі) приміщень комунальної власності мають право до 31.12.2017 у встановленому порядку звернутись до Львівської міської ради із заявою про приватизацію об'єкта комунальної власності м. Львова способом викупу.

3.16. Орендар (суборендар) приміщень комунальної власності має переважне право на викуп орендованого майна у разі, якщо він орендує (суборендує) приміщення, в яких за згодою орендодавця він здійснив поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, за рахунок власних коштів вартістю не менше 25 відсотків від ринкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

3.17. Якщо у термін до 31.12.2017 р. потенційний покупець не подав заяву на приватизацію об'єкта комунальної власності м. Львова способом, викупу, то подальша приватизація такого майна можлива лише способом продажу на аукціоні.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1, 4 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року N 93-IV визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду може звернутися особа, яка вважає що її права, свободи або законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень, або суб'єкт владних повноважень на виконання наданих йому повноважень. У судовому засіданні не доведено позивачем, які саме права та законні інтереси громадян, інтереси територіальної громади, виборців його виборчого округу порушення, у зв’язку з прийняттям оскаржуваної ухвали.

Поряд з тим, відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради не уповноважений звертатися в інтересах громади до судових органів.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України у зв’язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», ст.ст. 2, 5, 6, 77, 139, 205, 229, 241-246, 255, 295 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

в задоволені позову депутата Львівської міської ради ОСОБА_5 до Львівської міської ради, за участю третьої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування пункту ухвали – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лялюк Є.Д.