Рішення № 72206656, 07.02.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1361/17

Провадження № 2-а/288/9/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді – Зайченко Є. О.,

секретаря судового засідання – Мітніцької О.В.,

за участю Позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління державної фіскальної служби України у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов’язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління державної фіскальної служби України у Житомирській області (далі – Відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі – Відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов’язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги і відшкодування моральної шкоди в якому вказує, що він з 01 жовтня 1976 року по 20 квітня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ Управління внутрішніх справ Житомирського облвиконкому та податкові міліції Державної податкової адміністрації України у Житомирській області.

Перед звільненням, на підставі розпорядження відділу по роботі з особовим складом Управління податкової міліції Позивачу було проведено медичне обстеження та 17 лютого 1999 року військово - лікарською комісією УМВС Житомирської області. На підставі обстеження та встановленого діагнозу комісією зроблено висновок що зазначене захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Після звільнення з податкової міліції Позивач неодноразово проходив лікування в різних медичних закладах.

09 листопада 2015 року, медико - соціальною експертною комісією Позивачу була встановлена безстрокова друга група інвалідності в зв’язку з захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ, про що на підставі акту огляду МСЕК № 1069/1 від 09.11.2015 року, видана Довідка серії ЖИА № 004793 від 09.11.2015 року про втрату професійної працездатності - шістдесят відсотків.

24 листопада 2015 року Позивач звернувся до Відповідача 1 з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу, надавши при цьому необхідний пакет документів.

Позивач звертався до Відповідача 1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, надавши при цьому необхідний пакет документів та 14 листопада 2017 року отримав відповідь про повернення матеріалів та його було повідомлено, що на даний час виплата одноразової грошової допомоги працівникам (пенсіонерам) податкової міліції у разі встановлення інвалідності після втрати чинності Законом України " Про міліцію" проводиться лише на виконання судових рішень.

Позивач зазначає, що подальші відповіді на його звернення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, яким врегульовується питання виплати одноразової грошової допомоги та свідчать про протиправну бездіяльність ДФС України та не можуть розцінюватись як рішення ДФС України про результати розгляду його звернення, а отже належним чином не розглянуті, при їх розгляді допущені протиправні дії, які призвели до порушення його прав.

Також в поданому до суду позові ОСОБА_1 посилається на те, що своїми протиправними діями та безвідповідальністю посадові особи Відповідача 2, належним чином не розглянувши його заяву про виплату одноразової грошової допомоги та не здійснивши її виплату спричинили йому моральну шкоду, яка полягає в принижені його честі та гідності, оскільки він маючи законне право на отримання одноразової грошової допомоги, механізм виплати якої в достаній мірі законодавчо врегульовано та на сьогодні підтверджено судовими інстанціями, та проведеними виплатами його колегам, йому її не виплатили та по надуманим мотивам відмовляють у виплаті. Не отримавши кошти з моменту виникнення права на їх отримання, Позивач тим самим був позбавлений реальної можливості вчасно пройти належне медичне обстеження та лікування, в наслідок чого тривалий час змушений терпіти фізичну біль, страждання, які в свою чергу його морально пригнічують та ставлять на межу за якою закінчується життя, негативно впливають на членів його сім"ї та оточуючих, підривають віру в державність та існування в суспільстві елементарних справедливих людських відносин якостей та цінностей, а також продовжують її завдавати ігноруючи всі існуючі законні підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги, та елементарні людські якості, достовірно знаючи про його діагноз (два інфаркти) - кошти не виплатили, та не залишили і не залишають йому шансів на життя.

На підставі вищенаведеного Позивач просить, визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, щодо відмови у призначені йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності із 09 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов’язаного з проходженням служби в органах податкової міліції, зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 та виплатити йому призначену грошову допомогу через Державну фіскальну службу України у Житомирській області, відшкодувати моральну шкоду в сумі 500 000 гривень та виплатити її за рахунок ДФС України, зобов'язати ДФС України надати звіт про виконання постанови суду протягом тридцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник Відповідачів в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, в поданому до суду запереченні на позовну заяву від 08 грудня 2017 року вказав, що після втрати чинності Закону України «Про міліцію», законодавчо не передбачено поширення приписів Закону України «Про Національну поліцію» на працівників податкової міліції, а тому Позивач помилково вважає, що Постанова КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850 поширюється на працівників податкової міліції, крім того Позивачем не надано доказів, що підтверджують завдання йому моральної шкоди, на підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити. /а.с.40-42, 48-50/

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за вислугою років та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів податкової міліції, наведені обставини підтверджуються пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року, посвідченням № 000272, виданим Державною фіскальною службою України 14 березня 2016 року. /а.с.9/

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЖИА № 004793 від 09 листопада 2015 року, на підставі акта № 1069/1 огляду МСЕК встановлено що, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 – 60 %, у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ від 17 лютого 1999 року. /а.с.10/

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 207000 від 09 листопада 2015 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 06 листопада 2011 року, захворювання, так, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, протипоказана праця з психоемоційною напругою. /а.с.11/

Як вбачається з Свідоцтва про хворобу № 34/23 від 17 лютого 1999 року, ВРОС УПМ Житомирської області здійснила медичний огляд ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, майора податкової поліції Бердичівського МВПМ, старшого оперуповноваженого, перебуваючого на службі з 1976 року по час видачі свідоцтва, діагноз і постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузія, каліцтва): ішемічна хвороба серця, атиповий больовий синдром, атеросклероз аорти, коронарних артерій, симптоматична гіпертензія ПК першого ступеня. Хронічний гастрит без порушення функції печінки. Хронічний холецистит, легкий перебіг. Остеохондроз поперекового відділу хребта з вторинним попереково - крижовим корінцевим, нейродистрофічним, м’язово - тонічним синдромами. Сечосольовий діатез. Захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. /а.с.12/

Згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_1, направлення в Житомирський обласний медичний консультативно – діагностичний центр від 16 жовтня 2015 року, Висновку КЛКК від 25 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Попільнянської ЦРЛ з 29 липня 2015 року по 14 серпня 2015 року та проходив обстеження з приводу захворювання. /а.с.13-15/

Відповідно до заяви (рапорта) від 24 листопада 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ ДФС у Житомирській області з заявою в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності, пов’язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ. /а.с.16/

Згідно повідомлень Головного управління ДФС у Житомирській області державної фіскальної служби України № 765/14/06-30-04-16 від 30 листопада 2015 року та № 833/14/06-30-04 від 23 грудня 2015 року, розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та вказано, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» у зв’язку з чим, матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності Державною фіскальною службою України повернуті на адресу ГУ ДФС у Житомирській області. Розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення змін до нормативно – правових актів. Враховуючи вищевикладене, матеріали повернуто та рекомендовано повторно звернутися після внесення змін до чинного законодавства. /а.с.17, 18/

Відповідно до заяви (рапорта) від 27 січня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ ДФС у Житомирській області з заявою в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності, пов’язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ. /а.с.20, 21/

Згідно повідомлення Головного управління ДФС у Житомирській області державної фіскальної служби України № 83/14/06-30-04 від 15 лютого 2016 року, розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та вказано, що листом від 23 грудня 2015 року його було повідомлено, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» у зв’язку з чим, матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності Державною фіскальною службою України повернуті на адресу ГУ ДФС у Житомирській області. Розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення змін до статті 356 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, матеріали повернуто та рекомендовано повторно звернутися після внесення змін до чинного законодавства. /а.с.22/

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 20 липня 2017 року, направленої на адресу начальника ГУ ДФС у Житомирській області, він повторно звернувся з проханням про виплату одноразової грошової допомоги, вказав, що попередні його заяви було проігноровано при наявності законних підстав. /а.с.23/

Згідно повідомлення головного управління ДФС у Житомирській області № 1288/14/06-30-04/27 від 04 серпня 2017 року, ОСОБА_1 повідомлено, що його заява щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності ГУ ДФС у Житомирській області розглянута повторно, матеріали направлено на адресу Державної фіскальної служби України для вирішення питання щодо можливості проведення виплати. /а.с.26/

Як вбачається з листа Державної фіскальної служби України № 2505/8 від 06 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 було повернуто матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності - на доопрацювання, оскільки висновки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги необхідно підготувати відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням 60 відсотків втрати працездатності за вирахуванням раніше виплаченого страхового відшкодування, вказано, що на сьогодні виплата одноразової грошової допомоги працівникам (пенсіонерам) податкової міліції у разі встановлення інвалідності після втрати чинності Законом України «Про міліцію», проводиться лише на виконання судових рішень, розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативно – правового акту. /а.с.27-29/

Відповідно до звернення, направленого 26 жовтня 2017 року на адресу першого віце – прем’єр – міністра України Міністерства розвитку і торгівлі України ОСОБА_2, ОСОБА_1 просив вирішити його питання щодо отримання одноразової грошової допомоги. /а.с.30-31/

Згідно повідомлення Державної фіскальної служби України № 15010/Р/99-99-04-04-02-14 від 14 листопада 2017 року, звернення ОСОБА_1 від 26 жовтня 2017 року, щодо виплати одноразової грошової допомоги, яке надійшло з Кабінету Міністрів України розглянуто Державною фіскальною службою України вказано, що статтею 356 Податкового кодексу України передбачалося, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей, на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07 листопада 2015 року. ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, після втрати чинності Законом України «Про міліцію». Працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ, на даний час проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано. /а.с.32-34/

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Спірні правовідносини врегульовані Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України, Законом України «Про міліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі – Закон № № 580-VІІІ), визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Статтею 23 Закону України «Про міліцію» (у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13 лютого 2015 року № 208-VІІІ, який набрав чинності 12 березня 2015 року) (далі – Закон № 208-VІІІ) було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Розрахунок та виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції здійснюється згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 07 травня 2007 року № 707. Розрахунок та виплата одноразової грошової допомоги працівникам міліції здійснюється згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок №850) яким визначено, що особи, які до набрання чинності Законом № 208-VІІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі – Порядок № 707).

Закон № 208-VІІІ набрав чинності - 12 березня 2015 року та втратив чинність – 07 листопада 2015 року на підставі Закону № 580-VІІІ. Разом з тим, пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто у порядку визначеному Законом № 208-VІІІ.

Пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України встановлено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідач 2, як на підставу для повернення матеріалів, направлених Позивачем для вирішення питання, щодо призначення йому одноразової грошової допомоги посилався на те, що на момент встановлення Позивачу інвалідності, втратив чинність Закону України «Про міліцію».

Аналіз вищенаведених норм вказує на безпідставність посилання Відповідача 2 на вказану обставину, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей гарантовано державою. Таким чином, на них поширюється гарантії соціального і правового захисту, встановлені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» .

З матеріалів справи вбачається, що Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію».

Позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області із заявою та додатками до неї, у свою чергу матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги було направлено до Державної фіскальної служби України та в подальшому їх повернуто Позивачу без розгляду, без прийняття рішення за результатами розгляду заяви.

Вищевикладені обставини вказують на те, що дії Відповідачів щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги Позивачу з тих підстав, що на момент встановлення йому інвалідності втратив чинність Закон України «Про міліцію», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними.

Таким чином, належить зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги Позивачу з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому слід зазначити, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року та постанові Верховного суду України від 28 липня 2015 року по справі №К/800/34016/14, відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, з огляду на те, що Відповідачі наділені дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачі взагалі не розглядали матеріали про призначення одноразової грошової допомоги Позивачу, тоді як уповноважений орган мав прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених законодавством, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги Позивачу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 та прийняти відповідне рішення з врахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідачі суду обставин, які вказують на правомірність їх дій не довели.

Щодо заявленої Позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 (п’ятсот тисяч) гривень та виплати за рахунок Відповідача 2, з тих підстав, що своїми протиправними діями та безвідповідальністю посадові особи Відповідача 2, належним чином не розглянувши його заяву про виплату одноразової грошової допомоги та не здійснивши її виплату спричинили йому моральну шкоду, яка полягає в принижені його честі та гідності, оскільки він маючи законне право на отримання одноразової грошової допомоги, не отримав її та був позбавлений реальної можливості вчасно пройти належне медичне обстеження та лікування, в наслідок чого тривалий час змушений терпіти фізичну біль, страждання, які в свою чергу його морально пригнічують та ставлять на межу за якою закінчується життя, негативно впливають на членів його сім"ї та оточуючих, підривають віру в державність та існування в суспільстві елементарних справедливих людських відносин якостей та цінностей та не залишили і не залишають йому шансів на життя, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У судовому засіданні Позивач не довів, якими саме діями Відповідачів, крім порушених вимог «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, йому спричинена моральна шкода; на підставі чого Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 500000.00 гривень; не вказав, чим підтверджений факт спричинення моральної шкоди йому Відповідачами.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім того, обов’язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв’язку між такими діями та завданою шкодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000.00 гривень, задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність спричинення йому моральної шкоди, так як, Позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню та суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, заявлені позовні вимоги, системний аналіз положень чинного законодавства України та докази зібрані у справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, в частині визнання дій Державної фіскальної служби України щодо відмови у призначені Позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності із 09 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов’язаного з проходженням служби в органах податкової міліції протиправними та зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми встановлено, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за доцільне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач 2 ухилятиметься від виконання рішення суду.

У відповідності до статті 139 КАС України, стягнути з Відповідачів судовий збір в розмірі 1280.00 гривень за рахунок їх бюджетних асигнувань в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ; «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850; статтею 356 Податкового кодексу України; статтями 2, 5, 7, 9, 77, 90, 139, 229, 241-255, 295, 382

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління державної фіскальної служби України у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов’язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги і відшкодування моральної шкоди – задоволити частково.

Визнати дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності із 09 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов’язаного з проходженням служби в органах податкової міліції - протиправними.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути та прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з головного управління державної фіскальної служби України у Житомирській області судовий збір в розмірі 640 гривень за рахунок його бюджетних асигнувань в дохід держави.

Стягнути з Державної фіскальної служби України судовий збір в розмірі 640 гривень за рахунок його бюджетних асигнувань в дохід держави.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Житомирського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_3