Рішення № 72205865, 07.02.2018, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2631/17

Номер провадження №2/318/160/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Група громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Кам’янсько-Дніпровського РВ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи втратившою право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду Донецької області з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить квартира № 11 в житловому будинку № 8 по пров. Молдавському в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, де вона зареєструвала свою онуку ОСОБА_2 Приблизно півтора року відповідачка з нею не проживає, виїхала зі своїм чоловіком на інше місце проживання. На даний час вона з нею не спілкується, намагається оформити субсидію, але зробити цього не може через прописку онуки, яка фактично не проживає. Просила визнати відповідачку втратившою право на користування житловим приміщенням з 01 травня 2016 р., зобов’язати третю особу зняти відповідачку з реєстрації в даній квартирі.

Ухвалою суду від 24.11.2017 р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

29.11.2017 р. до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачка просила суд визнати відповідачку втратившою право на користування житловим приміщенням з 01 травня 2016 р.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідачка до суду не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та в належній формі через оголошення в газеті «Запорізька правда» від 16.11.2017 р. № 20, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, від нього не надійшло повідомлення про розгляд справи у його відсутність, заперечень на позов не подано, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 19.12.2007 р. видано свідоцтво про право власності на житло – квартиру № 11 в житловому будинку № 8 по пров. Молдавському в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області (а.с. 5).

19.01.2008 р. ОП ЗМБТІ вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується копією ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17424662 (а.с. 5 зв.).

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов’язки, а й орієнтовно вказує на його зобов’язання.

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов’язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпоряджатися розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Як вбачається з копії довідки виконавчого комітету Іванівської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області № 1168 від 06.11.2017 р. ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Відповідно до пункту № 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"- наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст.ст. 391, 396 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов’язані із позбавленням права володіння. Позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім»ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення ( пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права та обов’язки.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачка є онукою позивачки, з 01.05.2016 р. не проживає в житловому приміщенні, а саме в квартирі № 11 в житловому будинку № 8 по пров. Молдавському в с. Іванівка, добровільно не знялася з реєстрації, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України). Отже у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши водночас одну із таких вимог:

1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;

2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;

3) про визнання особи безвісно відсутньою;

4) про оголошення фізичної особи померлою.

Закон № 1382-1У є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, повязані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

При поданні позову позивачкою був сплачений судовий збір, тому з відповідачки згідно ст. 141 ЦПК України належить стягнути на користь позивачки суму судового збору, що складає 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 133, 141, 229, 235, 259, 264-265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії СВ № 582858 від 17.07.2002 р., зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), третя особа без самостійних вимог: Група громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Кам’янсько-Дніпровського РВ УМВС України в Запорізькій області (вул. 9 Травня, 2 м. Кам’янка-Дніпровська, Запорізька область) про визнання особи втратившою право на користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 11 в житловому будинку № 8 по пров. Молдавському в с. Іванівка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістьсот сорок) грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області до апеляційного суду Запорізької області у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя: ОСОБА_3