Рішення № 72204598, 09.02.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6718/17

2/303/266/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2018 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого судді Довжанин В.М.

секретар Фозекош І.І.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

24.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позовні вимоги мотивував тим, що 08 червня 2013 року зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_3, від даного шлюбу народилася дитина — ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22.11.2016 року вказаний шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_6 стала проживати разом із відповідачкою, в свою чергу сторони дійшли згоди про можливість участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою: згідно спільної домовленості донька ОСОБА_6 проводила час з ОСОБА_1 три-чотири рази на тиждень, крім того позивач влаштував її навчання у Центрі розвитку дитини «Азбука».

В подальшому відповідач ОСОБА_3 почала без пояснень безпідставно відмовляти батькові дитини у побаченнях із донькою, що також мало наслідком пропуск останньою занять у центрі «Азбука».

Вважає, що поведінка матері дитини ОСОБА_3 порушує принцип рівності прав батьків щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, позасудові спроби врегулювати питання щодо його участі у спілкуванні з донькою не принесли бажаного результату, батько дитини звернувся з позовом до суду, в ході розгляду справи збільшив позовні вимоги, та просив визначити йому наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

- побачення кожний понеділок та середу з 17 по 19 годину для відвідування донькою Центру розвитку дитини «Азбука»;

- особисті побачення кожну першу та третю суботу, кожну другу та четверту неділю місяця з 09 години по 21 годину за місцем проживання позивача ОСОБА_1 без участі матері і її рідних;

- спільний відпочинок з донькою ОСОБА_6 упродовж чотирьох тижнів кожного кварталу;

- побачення та спілкування позивача з донькою щорічно 02 та 25 жовтня, а також 04 травня – відповідно дні народження позивача та його батьків;

- спільне святкування з донькою ОСОБА_7 року, Різдва та Пасхи рік через рік;

- необмежене спілкування з донькою за допомогою телефонного, поштового, електронного та інших видів зв’язку.

При цьому у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення батька з донькою, або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком; в день побачення батька з донькою він має право забирати дитину з дому/садка особисто; у разі, коли побачення з дитиною триватиме цілий день, батько має право забирати доньку ввечері напередодні такого дня та повернути дитину наступного дня після побачення, щоб дитина могла ночувати за місцем проживання батька.

Також, 19.12.2017 року відповідач ОСОБА_3 через представника звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Зустрічні позовні вимоги мотивувала тим, що перебувала з позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так як сімейне життя не склалося, заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, при цьому названим судовим рішенням місце проживання дитини ОСОБА_6 визначено не було. Тим не менше після розірвання шлюбу дитина постійно проживала з матір’ю та її батьками за адресою м.Мукачево, вул.Великогірна, 16 та перебувала на її утриманні. Відповідач за зустрічним позовом ухилявся від виконання батьківських обов’язків, у зв’язку з чим мати дитини ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки, який судом було задоволено.

Вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення його способу у спілкуванні з дитиною, то на даний час виникає необхідність у визначенні місця проживання дитини з матір’ю. Також вказує на те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не має належних умов для проживання разом з донькою, так як проживає в однокімнатній квартирі, яку винаймає, разом з іншою жінкою та її дитиною, і проживання їх спільної дитини з ОСОБА_1 негативно вплине на розвиток дитини.

Таким чином просила визначити місце проживання доньки – ОСОБА_6, 13 грудня 2014 року, залишивши її на утриманні та вихованні матері ОСОБА_3, за адресою вул.Великогірна, 16 у м.Мукачево Закарпатської області.

На зустрічний позов позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 через представника подано відзив, де вважає зустрічний позов необґрунтованим та безпідставним у зв’язку з відсутністю предмету спору, так як за усною домовленістю між батьками малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір’ю ОСОБА_3 за адресою м.Мукачево, вул.Великогірна, 16. Крім того вказує, що батько дитини ОСОБА_1 справно добровільно щомісячно сплачує аліменти шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок, а також звернув увагу на відсутність належних повноважень у представника, який підписав зустрічний позов.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 05 січня 2018 року первісний та зустрічні позови об’єднані в одне провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 08 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася дитина — ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 листопада 2016 року шлюб між сторонами розірвано, а рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2017 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 від заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 грудня 2016 року. При цьому питання місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 не вирішувалося (а.с.25, 26).

Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_6, рідною сестрою та батьками зареєстровані та проживають у приватному будинку за адресою м.Мукачево, вул.Великогірна, 16 Закарпатської області, що належить батькам відповідачки (а.с.100,101), а позивач ОСОБА_1 орендує однокімнатну квартиру за адресою м.Мукачево, вул.Лермонтова, 35 «в» кв.99 Закарпатської області, де проживає разом з цивільною дружиною та її донькою (а.с.99,110). І позивач ОСОБА_1, і відповідач ОСОБА_3 отримують доходи та беруть участь у утриманні своєї доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.48-87,106,107,108-109).

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дитини суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень принципу 6, 7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання; ця відповідальність покладена перш за все на батьків.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського Суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішення від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків).

Відповідно до п.1 ст.9 Конвенції про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, згідно ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до ч.3 ст.157 СК України забороняє тому із батьків, з ким проживає дитина, перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Чинним законодавством України встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Так, згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради №97/01-36 від 07.02.2018 року визнано доцільним встановити батькові дитини ОСОБА_1 наступний порядок його побачень з донькою, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2: щосереди з 17 до 20 години; першої та третьої суботи місяця з 15 до 20 години; другої та четвертої неділі місяця з 12 до 19 години; щорічно 4 травня, 2 та 25 жовтня у дні народження батька дитини та його батьків; необмежене спілкування батька та дитини з використанням поштового та телефонного зв’язку та Інтернет.

Як випливає з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, при визначенні способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванню з нею, а так само про доцільність визначення місця проживання дитини з матір’ю ОСОБА_3, враховано вік дитини, стан її здоров’я, а саме знаходження на обліку педіатра, дерматолога та алерголога та пов’язаної з цим потребі у догляду матері (а.с.94), зайнятість, а саме відвідування Мукачівського дошкільного навчального закладу №23, занять у психолого-педагогічному центрі «Сім’я» та Центру розвитку дитини «Азбука» (а.с.7,95-97,98), ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків та прихильність дитини до кожного з них, а також взято до уваги висновок психолога, згідно якого для дитини такого віку нічний сон без людини, з якою вона зазвичай засинає та в місці, що не є звичним для засинання є стресом, у зв’язку з чим не варто залишати дитину для нічного сну за місцем проживання батька, де ще проживають і інші особи, які не є рідними або близькими дитині (а.с.91).

Суд вважає, що запропонований органом опіки та піклування спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає інтересам дитини, натомість суд не вважає доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини, запропонований позивачем за первісним позовом в заяві про збільшення позовних вимог спосіб спілкування з дитиною та її виховання, оскільки він значно впливатиме на сталий спосіб життя дитини та охоронювані законом інтереси відповідачки. Визначення способу участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із донькою, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим суд бере до уваги дані у судовому засіданні пояснення представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради ОСОБА_5 про те, що при підготовці та складанні висновку не досліджувалося та не вирішувалося питання спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_6 у святкові дні, а саме ОСОБА_7 рік, Різдво та Пасху, і вважає за необхідне усунути дану прогалину та встановити такий порядок їх спілкування у святкові дні: святкування ОСОБА_7 та Великодня з 12 до 19 години у парні роки, та Різдва Христова з 12 до 19 години у непарні роки. Також у названому висновку не зазначено час спілкування батька з дитиною щорічно 4 травня, 2 та 25 жовтня у дні народження батька дитини та його батьків, а тому суд вважає за необхідне зазначити його за аналогією з вихідними та святковими днями, який запропоновано органом опіки та піклування.

При цьому суд не бере до уваги висловлені відповідачем ОСОБА_3 у зустрічному позові твердження про те, що позивач ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов’язків, так як такі нічим не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

Розглядаючи зустрічну позовну вимогу ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступного висновку.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради №97/01-36 від 07.02.2018 року, яким надано рекомендації щодо участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею, також визнано доцільним ОСОБА_6, 13.12ю2014 року народження, залишити на вихованні матері ОСОБА_3 та визначити місце проживання дитини за місцем її фактичної реєстрації у будинку №16 по вул.Великогірна в м.Мукачево Закарпатської області (а.с.89-90).

Частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Судом встановлено та знайдено підставність задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, оскільки нею доведено, а відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не заперечується, що дитину доцільно залишити на вихованні та проживанні разом з матір’ю, що забезпечить її фізичний, духовний і моральний розвиток, а також забезпечення необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

При цьому суд не бере до уваги висловлені у судових дебатах твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про необґрунтованість та упередженість висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради №97/01-36 від 07.02.2018 року, так як такі нічим не підтвердженні та спростовуються матеріалами справи. Крім того, суд констатує, що всі учасники справи були обізнані та мали змогу приймати активну участь у вирішенні питань, які досліджувалися органом опіки та піклування при підготовці висновку, надавати свої пропозиції та робити зауваження.

Також суд не бере до уваги твердження у відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 про відсутність повноважень у представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на підписання зустрічного позову, поданого до суду 19.12.2017 року, а саме відсутність ордеру чи довіреності, як це визначено ч.4 ст.62 ЦПК України (у редакції від 15.12.2017 року), так як названий представник вступив у справу 05.12.2017 року, подавши клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. При цьому у підтвердження повноважень ним було надано копії договору про надання правової допомоги та представництво відповідача ОСОБА_3 від 04 грудня 2017 року, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що у редакції чинного на той час цивільно-процесуального кодексу України надавало йому всі повноваження представника (а.с.16,17-18,19).

Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір слід віднести на рахунок сторін.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 157, 159, 160, 161 СК України, суд, -

Р І Ш И В:

Первісний позов задоволити частково, зустрічний позов задоволити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою м.Мукачево, вул.Великогірна, 16 Закарпатської області.

Визначити для ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5«в» кв.99 наступний спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши наступний порядок особистих побачень, в тому числі за місцем проживання ОСОБА_1, без участі матері та її рідних:

- щосереди з 17 до 20 години;

- першої та третьої суботи місяця з 15 до 20 години;

- другої та четвертої неділі місяця з 12 до 19 години;

- щорічно 4 травня, 2 та 25 жовтня у дні народження батька дитини та його батьків з 12 до 19 години;

- святкування ОСОБА_7 та Великодня з 12 до 19 години у парні роки, та Різдва Христова з 12 до 19 години у непарні роки;

- необмежене спілкування батька та дитини з використанням поштового, телефонного зв’язку, а також за допомогою мережі «Інтернет».

При цьому врахувати, що якщо дні побачень ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, припадають на дні народження матері дитини ОСОБА_3 чи її батьків, термін побачень переноситься на наступний день.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок сторін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2018 року.

Головуючий В.М. Довжанин