Ухвала суду № 72203388, 12.02.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа №233/6504/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря Клугер Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №233/6504/17 за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» (представник ОСОБА_1С.) на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, боржник – ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

27 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк Фамільний» звернулося до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Лиманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2, в якій просить:

- скасувати постанову державного виконавця Лиманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 від 24 листопада 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачеві;

- зобов’язати державного виконавця Лиманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 відновити провадження, посилаючись на таке:

10 грудня 2015 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист по справі № 233/4668/15 про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Фамільний» заборгованості в розмірі 629,25 грн.

Постановою державного виконавця Лиманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 від 24.11.2017 р. повернуто виконавчий документ стягувачеві в межах виконавчого провадження № 52809283 на тій підставі, що у божника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та оригінал виконавчого листа надійшли на адресу ПАТ «Банк Фамільний» 11.12.2017 р.

Державною виконавчою службою було порушено права стягувача на оскарження дій посадових осіб, оскільки він був повідомлений про вчинені ДВС дії через 17 днів.

З постанови про повернення виконавчого документа не вбачається, що було перевірено майновий стан боржника та виконані всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Також до постанови про повернення виконавчого листа не долучено акт державного виконавця.

Зауважив, що боржник отримує пенсію у ПФУ, але у порушення ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Лиманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 повернув виконавчий документ до Банку.

Також державним виконавцем не здійснювалася перевірка майнового стану боржника з періодичністю у кожні два тижні щодо виявлення рахунків, та кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна відповідно. Державний виконавець не звертався до суду щодо застосування приводу Боржника.

Відсутні будь-які докази звернення державного виконавця з постановою до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Вважає, що постанова винесена без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», заінтересованою особою не подано жодних належних доказів, які б свідчили про вжиття усіх, передбачених Законом, заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на ст.129-1 Конституції України.

Стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк Фамільний» в судове засідання явку представника не забезпечив, надавши суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та з посиланням на підтримання заявлених вимог.

Представник Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові заперечення на скаргу, в яких зауважив на такому:

13.04.2017 р. державним виконавцем, відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про прийняття виконавчого провадження та прийнято до виконання виконавчий лист №233/4668/15-ц від 29.01.2016 р., виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Фамільний» суми сплаченого судового збору у розмірі 629,25 грн.

Згідно з відповіддю Красноармійського об’єднаного Управління пенсійного фонду України виплата пенсії боржнику призупинена з березня 2016 року.

Відповідно до відомостей банків, рахунків, на які можу бути звернуто стягнення, у боржника не виявлено. На все рухоме та нерухоме майно накладено арешт згідно з постановою державного виконавця від 07.09.2016 р.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, встановлено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До даного переліку відноситься місто Макіївка Донецької області.

Відповідно до виконавчого документа, боржник мешкає на тимчасово непідконтрольній Україні території. Тому перевірити майновий стан боржника за місцем мешкання немає можливості.

ОСОБА_4 державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 04.03.2016 р. надано перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв’язку з чим УДППЗ «Укрпошта» припинило діяльність об’єктів поштового зв’язку. До даного переліку відноситься місто Макіївка Донецької області.

Отже, боржник не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, тому довести факт ухилення від сплати заборгованості боржником державний виконавець не має можливості. Звернутися до суду з подання про розшук майна боржника не є можливим.

24.11.2017 р. державним виконавцем відповідно до п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Надано строк для повторного пред’явлення для виконання виконавчого документу до 24.11.2020 р.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином шляхом друкування оголошення на сайті «Судова влада України» (http://ksm.dn.court.gov.ua) на сторінці Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у розділі «Оголошення про виклик до суду».

З’ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Постановою державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 24 листопада 2017 року, повернуто стягувачеві виконавчий лист №233/4668/15-ц, виданий 29.01.2016 р. Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Фамільний» суми сплаченого судового збору в розмірі 629,25 грн. у зв’язку із неможливістю встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника, місце проживання, перебування боржника. Кошти на арештованих розрахункових рахунках та майно, на яке може бути звернуто стягнення, відсутні (а.с.3).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", як зазначено у ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження».

За ч.1 ст.18 цього Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.5 частини першої статті 37 зазначеного Закону (в редакції, чинній на 23.08.2017 р.), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

З зазначеної норми Закону вбачається, що виконавчий документ, за яким мають бути стягнуті грошові кошти та який може бути виконаний без участі боржника, не підлягає поверненню у зв’язку із неможливістю встановити особу боржника, місця проживання, перебування боржника – фізичної особи.

За виконавчим документом № 233/4668/15-ц мали бути стягнуті грошові кошти у розмірі 629,25 грн., а тому такий документ не підлягав поверненню стягувачу з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, оскаржувана постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.37 Закону є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає скаргу в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа такою, що підлягає задоволенню.

Вимога скарги в частині зобов’язання державного виконавця відновити провадження, задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» скасування постанови про повернення виконавчого провадження, є підставою продовження виконавчих дій за виконавчим листом.

Тож скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.448,451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства « Банк Фамільний» ідентифікаційний код 20042839, поштова адреса, 03039, м. Київ, пр. Голосіївський, 26-а, на постанову державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, адреса, м. Лиман, вул. Пушкіна, 12-б, про повернення виконавчого документа, заінтересована особа ОСОБА_3, адреса: м. Макіївка, п. Комсомольський, вул. Таманська, 49-1, задовольнити частково.

Постанову державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 24 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 52809283 про повернення виконавчого документу, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Фамільний», стягувачеві заборгованості в розмірі 629,25 грн. - скасувати.

В задоволенні вимог про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: