Ухвала суду № 72203094, 15.02.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 236/3775/17

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

приміщення суду за адресою: 85113, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 157

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О. В. , за участі секретаря Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на постанову державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду зі скаргою, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» (далі – ПАТ «ВіЕйБі Банк») просить:

- визнати дії державного виконавця Лиманського міського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ЄДРВП № 52466262 – неправомірними;

-скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.08.2017 року ЄДРВП № 52466262;

-відновити виконавче провадження ЄДРВП № 52466262 з примусового виконання виконавчого листа № 233/5268/16-ц, виданого 16.02.2016 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області у справі за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 152 907,69 грн. (стосовно боржниці ОСОБА_3Л.).

В обґрунтовування скарги заявник посилається на те, що Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 16.02.2016 року видано виконавчий лист по справі № 233/5268/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 152907,69 грн.

Постановою державного виконавця Лиманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 від 23.08.2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно та кошти, на яке може бути звернено стягнення.

Вважає дану постанову державного виконавця протиправною, оскільки в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не вжито всіх виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, зокрема, державним виконавцем не вирішувалось питання про привід боржника, про звернення до суду із поданням про примусове проникнення до житла, про звернення до суду із поданням про розшук боржника та про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Представник заявника, державний виконавець Лиманського міського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2, боржник ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с.59, 28, 58 відповідно) у судове засідання не з’явились, їх неявка у відповідності до ч.2 ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2016 року державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Донецькій області відкрито виконавче провадження №52466262 з примусового виконання виконавчого листа № 233/5268/15-ц від 16 лютого 2016 року, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 152907, 69 грн. (а.с.54).

Постановою державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 52466262 у зв’язку із тим, що боржник не працює, пенсію не отримує, майно та кошти, на які може бути звернуто стягнення відсутні. Відповідно до виконавчого документа, місце проживання боржника знаходиться на непідконтрольній українській владі території, фактичне місцезнаходження боржника невідомо, на підставі п.5 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 233/5268/15-ц від 16 лютого 2016 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 152907,69 грн. повернуто стягувачу, із встановленням строку повторного пред’явлення – до 23 серпня 2020 року (а.с.36-37).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, щ рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", як зазначено у ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

У ч. 1 ст. 18 цього Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 5 частини першої статті 37 зазначеного Закону (в редакції чинній на 23.08.2017 року), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

З зазначеної норми Закону вбачається, що виконавчий документ, за яким мають бути стягнуті грошові кошти та який може бути виконаний без участі боржника, поверненню у зв’язку із неможливістю встановити особу боржника, місця проживання, перебування боржника – фізичної особи поверненню не підлягає.

За виконавчим документом № 233/5268/15-ц мали бути стягнуті грошові кошти у розмірі 152907,69 грн. (а.с.8), а тому такий документ не підлягав поверненню стягувачу з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.37 Закону є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Тим більше, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається наявність у боржника ОСОБА_3 нерухомого майна (а.с.51). Проте, будь-яких відомості щодо здійснення державним виконавцем заходів по зверненню стягнення на таке майно боржника виконавче провадження не містить.

За таких обставин, суд вважає скаргу в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні скарги в частині визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними з таких підстав.

Згідно із діючим законодавством неправомірними вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції відповідних органів.

Відповідно до ч.4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Постанова про повернення виконавчого документа складена державним виконавцем, який діяв як посадова особа на підставі відповідних приписів Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

Вимога скарги в частині відновлення виконавчого провадження також задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» скасування постанови про повернення виконавчого провадження, є підставою для продовження виконавчих дій за виконавчим листом.

Тож, скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 448,451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» ідентифікаційний код 19017842, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27г, на постанову державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, адреса, м. Лиман, вул. Пушкіна, 12-б, про повернення виконавчого документа, заінтересована особа ОСОБА_3, адреса: м. Макіївка, м-н Центральний, 5-157, задовольнити частково.

Постанову державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 23 серпня 2017 року у виконавчому провадженні № 52466262 про повернення виконавчого документу, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованості за кредитним договором у розмірі 152907,69 грн., стягувачеві - скасувати.

В задоволенні вимог скарги в частині визнання дій неправомірними, відновлення виконавчого провадження - відмовити.

Повний текст ухвали складено 15 лютого 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.В.Каліуш