Рішення № 72202391, 12.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15869/17

Провадження № 2/161/586/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.

при секретарі Заболотько Д.М.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

13 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – позивач, ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 29 738, 65 грн. за кредитним договором №б/н від 31 липня 2013 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31 липня 2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 13 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором. Станом на 04.07.2017 року заборгованість за кредитним договором становить – 29 738, 65 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 12 013, 71 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 15 732, 62 грн., заборгованість за пенею та комісією – 100, 00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1 392, 32 грн. – штраф (процентна складова).

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 29738, 65 грн. за кредитним договором №б/н від 31 липня 2013 року. та понесені судові витрати по справі.

Представники ПАТ КБ "Приватбанк" в судових засіданнях позов підтримали повністю та просить його задовольнити.

Відповідач в судових засіданнях позов визнала частково, заперечила проти стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, оскільки вона здійснювала погашення кредиту.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31 липня 2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 13 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6-31).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Станом на 04.07.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 29 738, 65 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 12 013, 71 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 15 732, 62 грн., заборгованість за пенею та комісією – 100, 00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1 392, 32 грн. – штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с. 4-5).

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_3 істотно порушила умови кредитного договору, ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв’язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, пені та процентів за користування кредитними коштами є правомірними і їх слід задовольнити в цій частині.

Однак, суд не може погодитися з одночасним застосуванням позивачем цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та штрафу, з наступних підстав.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання.

Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення відповідачем виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за порушення умов договору.

Беручи до уваги зазначене, позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме, стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 липня 2013 року у загальному розмірі 29 638, 65 грн. з яких: заборгованість за кредитом – 12 013, 71 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 15 732, 62 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1 392, 32 грн. – штраф (процентна складова).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Згідно ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково в сумі 29 638, 65 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – 29 638 (двадцять дев’ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 65 коп. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі, а саме 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок судового збору.

В задоволенні позову в частині заборгованості за пенею та комісією на суму 100, 00 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.02.2018 року

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.