Постанова № 72202144, 14.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/307/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач :Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуСправа № 146/93/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання: Сніжко О.А.,

за участю сторін: представника відповідача ТОВ «Торговий дім «Фінпром» - Радіщева В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №146/93/17 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром», відділу Держгеокадастру у Томашпільському районі Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року, яка постановлена суддею Пилипчуком О.В. в приміщенні Томашпільського районного суду Вінницької області о 13 год. 00 хв., -

в с т а н о в и в:

В січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ТОВ «Торговий дім «Фінпром», відділу Держгеокадастру у Томашпільському районі Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 двічі в судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності суду не надали.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції 2004 року), суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року, зазначену цивільну справу призначено до судового розгляду на 31 жовтня 2017 року на 10.40 год. (а.с.127), з викликом сторін.

Судова повістка, про розгляд справи 31 жовтня 2017 року, була направлена позивачу ОСОБА_3, за його адресою: АДРЕСА_1, однак повернута до суду з відміткою за відмовою адресата від одержання (а.с.138-139).

Зокрема, судова повістка, про розгляд справи 31 жовтня 2017 року, була направлена представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4, за його адресою: АДРЕСА_2, однак повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.132-133).

У судове засідання 31 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не з?явились (а.с.134). Розгляд справи відкладено на 27 листопада 2017 року на 13.00 год.

Також, як вбачається з матеріалів справи, судова повістка, про розгляд справи 27 листопада 2017 року, була направлена позивачу ОСОБА_3, за його адресою: АДРЕСА_1, однак повернута до суду з відміткою за письмовою заявою відправника, одержувача відмовився (а.с.140-141).

Судова повістка, про розгляд справи 27 листопада 2017 року, була направлена представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4, за його адресою: АДРЕСА_2, однак повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.142-143).

В матеріалах справи міститься клопотання представника ТОВ «Торговий дім «Фінпром» - Радіщева В.О., в якому він просив залишити позовну заяву без розгляду в зв?язку з повторною неявкою позивача та його представника (а.с.144), що і було зроблено судом першої інстанції.

Згідно ст. 74 ЦПК України (в редакції 2004 року), судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до ч.8 ст. 76 ЦПК України (в редакції 2004 року), у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Аналогічна норма передбачена ч. 9 ст.130 ЦПК України, яка діє на час розгляду справи апеляційним судом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та спростовані матеріалами справи, оскільки позивач ОСОБА_3 двічі відмовився від отримання судової повістки про виклик до суду, а тому вважається таким, що повідомлений належним чином, а його представник ОСОБА_4 не з'являвся до поштового відділення для отримання конверта з судовою повісткою, тому суд першої інстанції вірно залишив позовну заяву без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України (в редакції 2004 року), аналогічна норма п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, яка діє на теперішній час.

При цьому, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача або його представника про розгляд справи за їх відсутності чи відкладення розгляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання позивача, якому було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу у поданому до суду позову, що в свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті виниклого спору.

Крім того, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.257, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2018 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Медяний В.М.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.