Постанова № 72201342, 13.02.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Справа № 902/904/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.10.17р. у справі №902/904/17 (суддя Нешик О.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (м. Київ)

до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (м.Вінниця)

про стягнення 67256,04 грн. основного боргу, 02,46 грн. 0,01% річних та 2368,60 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог) 67256,04 грн. основного боргу, 02,46 грн. 0,01% річних та 2368,60 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.10.17р. у справі №902/904/17 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що суд першої інстанції порушив право сторін на укладення мирової угоди, що передбачене ст. ст. 22, 78 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р.). Також скаржник звертає увагу суду на те, що позивач не надав відповідачу копію заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру інфляційних втрат, чим порушив вимоги ст. ст. 54, 57 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №36911/17 від 26.12.2017р. ), в якому позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2017р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 16.01.2018р. об 11:00 год.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії ОСОБА_1 судове засідання 16.01.2018р. об 11:00 год. у справі не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.01.2018р. №01-03/85, відповідно до п. 17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді у справі ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2018р. визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2018р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду, справу призначено до розгляду на 13.02.2018р. об 11:00 год.

Представники сторін в судове засідання 13.02.2018р. не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 15.12.2017 року вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 16.03.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (продавець) та комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції №98/33 (т. 1, а.с.15-18).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується за заявою (в усній або письмовій формі) покупця поставити покупцеві наступний товар згідно коду СPVДК 021:2015:30190000-7 - офісне устаткування та приладдя різне (канцтовари), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Товар/продукція поставляються по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами вказані в рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. Номенклатура, асортимент та кількість товару/продукції (вказаний в додатку №1 до договору), що поставляються за даним договором зазначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах виконаних робіт, що видані на підставі даного договору. Додаток №1 до договору (специфікація) (т. 1, а.с.19-23), яка є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.2.-1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору розрахунок здійснюється з відтермінуванням платежу до 30 банківських днів.

Згідно п. 2.8. договору підтвердженням про одержання товару покупцем є підписана видаткова накладна обома сторонами договору та товарно-транспортна накладна, оформлені належним чином.

Ціна "продукції" встановлюється в національній валюті України. У ціну продукції входять всі види витрат, що пов'язані із закупівлею, витратами транспортування, страхування, сплату мита, податків та інших зборів (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору загальна вартість договору складається з сум усіх поставок згідно накладних та дорівнює 136776, 24 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач поставив, а відповідачу отримав без зауважень та застережень товар на загальну суму 134804,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №В-00200 від 24.04.2017р. та №В-00326 від 22.06.2017р. (а.с.24-26, а.с.34); рахунками-фактурами №В-00220 від 19.04.2017р., №В-00326 від 22.06.2017р. (а.с.27-29, а.с.35) та товарно-транспортними накладними №В-00200 від 24.04.2017р., №В-00326 від 22.06.2017р. (т. 1, а.с.36-37).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 67548,90 грн., що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків сторін (відповідачем не підписаний) (т. 1, а.с.39) та банківських виписок наявних в матеріалах справи.

31.07.2017р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1-31072017 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 97435,64 грн. (т. 1. а.с.40).

14.08.2017р. відповідач надіслав на адресу позивача лист-прохання №3482106 про відстрочку оплати боргу, згідно договору купівлі-продажу продукції №98/33 від 16.03.2014р. до 15.11.2017р. з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства (т. 1, а.с.41-42).

Позивач, з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог) 67256,04 грн. основного боргу, 02,46 грн. 0,01% річних та 2368,60 грн. інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу від 16.03.2017р. №98/33 та специфікації до договору, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 134804,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в загальному розмірі 67548,90 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Отже, враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати повної вартості отриманого товару, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 67256,04 грн. основного боргу підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 02,46 грн. - 0,01% річних та 2368,60 грн. - інфляційних втрат, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, п. 4.2. договору купівлі-продажу передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 0,01% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку, позивач нараховує 02,28 грн. - 0,01% річних за період з 09.06.2017р. по 20.09.2017р. згідно видаткової накладної №В-00200 від 24.04.2017р. та 0,18 грн. - 0,01% річних за період з 05.08.2017р. по 26.10.2017р. згідно видаткової накладної №В-00326 від 22.06.2017р., а також 2220,17 грн. - інфляційних втрат за період з 09.06.2017р. по 20.09.2017р. згідно видаткової накладної №В-00200 від 24.04.2017 та 148,43 грн. - інфляційних втрат за період з 05.08.2017р. по 26.10.2017р. згідно видаткової накладної №В-00326 від 22.06.2017р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач при розрахунку 0,01% річних за період з 09.06.2017р. по 20.09.2017р. згідно видаткової накладної №В-00200 від 24.04.2017р. допустив описку та вказав період по 20.09.2017р. Разом з тим, суд встановив, що вірною є дата нарахування по 26.10.2017р., що підтверджується кількістю днів прострочення (140), яка наведена позивачем в розрахунку згідно даної накладної та сумою, яка нарахована.

Таким чином, перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми 0,01 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є стягнення з відповідача 02,46 грн. - 0,01% річних та 2368,60 грн. - інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено право сторін на укладення мирової угоди, що передбачено ст. 78 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р.), оскільки, як вказав позивач у відзиві на апеляційну скаргу, він би не надав своєї згоди на укладення з відповідачем мирової угоди.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника про недотримання порядку повідомлення його із заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу копії даної заяви. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що дана заява була подана позивачем до суду першої інстанції до початку розгляду справи по суті у судовому засідання 31.10.2017р., в якому був присутній представник відповідача, який не заперечив проти прийняття судом зазначеної заяви до розгляду (протокол судового засідання від 31.10.2017р.).

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявність заборгованості перед позивачем у 67256,04 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.10.17 р. у справі № 902/904/17 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 15.02.2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.