Постанова № 72201309, 08.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа № 914/4156/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

за участю секретаря судового засідання: Андреюк Х.В.

за участю представників сторін від:

позивача: Чорнобай С.С. - за довіреністю №2302-вих 389 від 18.01.2018 р.

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мачеуса Василя Васильовича м. Львів б/н від 04.09.2017 р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 29.08.2017р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р.

у справі №914/4156/15

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

до відповідача фізичної особи-підприємця Мачеуса Василя Васильовича м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: Львівської міської ради м. Львів

про стягнення заборгованості із сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р. у справі №914/4156/15 задоволено позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, яким стягнуто з фізичної особи-підприємця Мачеуса Василя Васильовича на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 259015,13 грн. заборгованості по орендній платі та 6321, 23грн. судового збору; розірвано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5972-8 від 31.01.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської та ФОП Мачеусом Василем Васильовичем; зобов'язано фізичну особу-підприємця Мачеуса Василя Васильовича повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 162,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 15. Рішення набрало законної сили.

ФОП Мачеусом В.В. подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р. у справі № 914/4156/15 в якій просить скасувати вищезазначене рішення суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.08.2017 р. заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р. - без змін.

Ухвала суду мотивована тим, що обставини, на які посилається в заяві Фізична особа-підприємець Мачеус В.В. не можуть вважатися новивиявленими, оскільки могли бути відомі заявнику, оскільки доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є відкритим, що підтверджується долученою до заяви довідкою, сформованою відповідно до заяви Мачеуса Василя Васильовича.

Крім того, ухвала суду обґрунтована тим, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформована 27.06.2017 р. приватним нотаріусом Пилипенко Л.І. Львівського міського нотаріального округу Львівської області, про те, що право власності на об'єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 162,9 кв. м за адресою м.Львів, вул. Лесі Українки,15 було зареєстроване за Львівською міською радою 29.04.2015 р., на яку посилається заявник, як на нововиявлену обставину, не є належним і допустимим доказом існування нововиявлених обставин та їх істотність для розгляду справи.

ФОП Мачеусом В.В. подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким скасувати рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки здійснено розгляд без участі представника заявника. Крім цього, скаржник зазначає, що йому стало відомо, що право власності на об'єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 162,9 кв. м за адресою м.Львів, вул.Лесі Українки,15 було зареєстроване за Львівською міською радою 29.04.2015р., в той час, як попередній договір оренди №Г-1273 укладено 04.08.1998 р., так і договір оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 р. укладені до реєстрації права комунальної власності на спірні приміщення. Заявник стверджує, що ця обставина існувала на час прийняття рішення, але йому про це не було і не могло бути відомо, а стало відомо 27.06.2017 р. після одержання відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник також стверджує, що посилання суду на те, що орендар протягом тривалого часу - з 2008 року орендував нежитлові приміщення на вул. Л.Українки, 15 у м. Львові, ще не означає правомірність нарахування орендної плати.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач знав про те, що об'єкт оренди як окремий об'єкт цивільних прав був зареєстрований 29.04.2015 р. ще 22.04.2016 р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна по вул.. Л.Українки,15, сформованої 22.04.2016 р. Окрім того, позивач зазначає, що заявник не правильно розуміє процесуальну категорію «нововиявлені обставини», оскільки їх ознакою є необізнаність з ними сторони на момент розгляду справи, а не на момент вчинення правочину.

В судове засідання апелянт не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він є інвалідом 2 групи, а представник - Брильова Л.О. не може прибути у судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Як вбачається з клопотання заявника, останній вказує на неможливість прибути в судове засідання його представника - Брильової Л.О., однак, причини неможливості прибути в судове засідання не зазначає. Враховуючи те, що ухвалою суду від 31.01.2018 р., якою призначено розгляд справи, явку сторін визнано на власний розсуд, причин неявки представника не зазначено у клопотанні, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у його задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у рішенні суду та відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін ухвали господарського суду Львівської області, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 31.01.2008 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП Мачеусом Василем Васильовичем укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5972-8, згідно з п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 162,9 кв. м., а саме: приміщення підвалу, загальною площею 4,6 кв.м., приміщення першого поверху 158,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 15. Цільове призначення об'єкта оренди визначене в ч.2 даного договору, а саме: об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для виставки образотворчої продукції, виробленої в Україні (111,9 кв.м.), як торгівельний об'єкт з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (17,9 кв.м.), під буфет, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (33,1 кв. м.).

Умовами п.3.3 вказаного договору не передбачалось оформлення акту приймання-передачі об'єкта, оскільки вказані приміщення вже перебували у фактичному користуванні відповідача на підставі попереднього Договору оренди.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р. у справі № 914/1780/13 за позовом позивача до відповідача про зобов'язання звільнити та повернути приміщення встановлено, що договір оренди продовжено на той самий термін і на тих самих умовах. Тобто, договір оренди № Г-5972-8 станом на момент прийняття рішення судом був чинним.

Враховуючи те, що станом на 30.09.2015 р. заборгованість по орендній платі відповідача перед позивачем становила 259015,13 грн., позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди.

Як стверджує заявник, на час укладення попереднього договору та договору оренди № Г-5972-8 від 31.01.2008 р.об'єкт оренди не був зареєстрований Львівською міською радою, а відтак позивач не мав права передавати зазначені вище приміщення в оренду. На думку заявника, в Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської відсутні підстави для стягнення з відповідача боргу з орендної плати за весь строк фактичного користування об'єктом оренди та повернення об'єкта оренди шляхом виселення з приміщень.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до статті 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що обставини, на які посилається в заяві ФОП Мачеус В.В. не можуть вважатися новивиявленими, оскільки могли бути відомі заявнику і на момент розгляду справи та прийняття рішення, оскільки доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є відкритим, що підтверджується долученою до заяви довідкою, сформованою відповідно до заяви Мачеуса В.В.

Крім того, необхідно зазначити, що матеріалами справи встановлено, що про зазначену обставину заявнику було відомо ще 22.04.2016 р., що підтверджується інформаційною довідкою №57954460, яку сформовано 22.04.2016 р. (Т.2 а.с.234)

Суд апеляційної інстанції також враховує, що з 2008 року ФОП Мачеус В.В. орендував зазначені вище приміщення та не заперечував факт оренди зазначених приміщень та факт укладення договору оренди, вказаний договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Таким чином, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформована 27.06.2017 р. приватним нотаріусом Пилипенко Л.І. Львівського міського нотаріального округу Львівської області згідно якої, право власності на об'єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 162,9 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки,15 було зареєстроване за Львівською міською радою 29.04.2015 р., на яку посилається заявник, не може вважатися нововиявленою обставиною в розумінні ст. 320 ГПК України.

Щодо покликань апелянта про порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим).

Як підтверджується матеріалами справи, ФОП Мачеус В.В. був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується повідомленням № 79049 05948310 про вручення поштової кореспонденції 09.08.2017 р. (Т.1 а.с.230).

При цьому, необхідно зазначити, що заявником було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника на відпочинку.

Враховуючи те, що вказана причина відкладення справи не є поважною, місцевим господарським судом зазначено про відсутність клопотання про продовження строків розгляду заяви ФОП Мачеуса В.В., а відповідно обмеженість строками розгляду відповідної заяви, апеляційний господарський суд вважає відсутні порушення процесуального права, а відповідно такі покликання апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорювана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (заявником).

Керуючись ст. ст. 282-284, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 29.08.2017 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017р. у справі № 914/4156/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Мачеуса В.В., м.Львів без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.02.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Н.М. Кравчук

О.Л. Мирутенко