Постанова № 72201248, 14.02.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3294/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від ТДВ «РГМ» – не з’явився,

від прокуратури – не з’явився,

від Одеської міської ради – ОСОБА_1 (за довіреністю),

від ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради – ОСОБА_3 (за довіреністю),

від ТОВ «Естейт-Транзит» - не з’явився,

від ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «РГМ»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2018 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по виконанню наказу суду від 13.05.2016

у справі № 916/3294/14

за позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «РГМ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Естейт-Транзит»

про стягнення збитків у розмірі 6 762 613,35 грн.

за участю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

Судовою колегією роз'яснено представникам, які прибули у судове засідання, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило. Розгляд справи проводиться за допомогою звукозаписувальної техніки.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «РГМ» (далі –ТДВ «РГМ») подало до господарського суду Одеської області скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ДВС) з виконання наказу, в якій просило визнати протиправними дії ДВС в частині накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно без визначення його вартості та обсягу; скасувати постанови головного державного виконавця ДВС від 01.08.2016, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника і від 30.06.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (враховуючи заяви про доповнення та уточнення до скарги).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2017 дії ДВС в частині накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно ТДВ «РГМ», визнано протиправними, скасовано постанови ДВС від 01.08.2016 та від 30.06.2016.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.02.2017 скасовано, скаргу ТДВ «РГМ» ДВС задоволено, визнано протиправними дії ДВС в частині накладення арешту на всі грошові кошти та все нерухоме майно ТДВ «РГМ» шляхом винесення оскаржених постанов, скасовано постанови ДВС від 30.06.2016 і від 01.08.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та ухвалу господарського суду Одеської області від 24.02.2017 скасовано, матеріали скарги направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2018 (суддя Степанова Л.В.) у задоволенні скарги ТДВ «РГМ» за вх. № 2-4346/16 від 19.08.2016 - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що в діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТДВ «РГМ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу за вх. № 2-4346/16 від 19.08.2016 - в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання скаржника на той факт, що арешт накладений на поточний рахунок у ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» був неправомірним, оскільки банківська установа має право відмовити в накладені арешту на рахунок якщо він має спеціальний режим розрахунку та стягнення коштів з цього рахунку, а державний виконавець не має змоги пересвідчитись про спеціальний режим рахунку при накладенні арешту. Також, заявник вважає, що господарський суд не прийняв до уваги положення п. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої арешт накладається на кошти у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі, тобто судом не прийнято до уваги законодавчо передбачений принцип співрозмірності арешту та суми стягнення.

13.02.2018 до суду апеляційної інстанції від ТДВ «РГМ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що їх представник ОСОБА_5 позбавлений права представляти інтереси підприємства в силу передбачених Конституцією України положень. Однак, ОСОБА_5 склав кваліфікаційний іспит та отримав відповідне свідоцтво №113-19/17 від 17.06.2017. Для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 проходив стажування. Захист стажування призначений на 21.02.2018.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про відкладення, адже останній є юридичною особою, а відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Також, суд враховує, що позивач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника.

Представники прокуратури, ТОВ «Естейт-Транзит», ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області в судове засідання 14.02.2018 не з’явились, хоча повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини та скорочений строк перегляду судових ухвал місцевого суду в апеляційному порядку, прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю вищевказаних представників сторін.

Крім цього, судова колегія зазначає, що ухвалою суду від 31.01.2018 про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.

В судовому засіданні 14.02.2018 представником Одеської міської ради було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що останній не отримав копію апеляційної скарги, проте судова колегія відмовила у задоволенні даного клопотання, оскільки до апеляційної скарги додані докази (фіскальний чек та опис вкладення цінного листа від 24.01.2018) направлення на адресу Одеської міської ради апеляційної скарги.

Представники Одеської міської ради та ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради в судовому засіданні 14.02.2018 надали пояснення, в яких просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Одеської міської ради та ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в серпні 2014 року заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом про стягнення з ТДВ «РГМ», як правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Одеський міськмолзавод №1» 6 782 613,35 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді міста, використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 20.09.2011 по 01.04.2014.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2016 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано; стягнуто з відповідача на користь позивача 6 762 613,35 грн. збитків; розподілено судові витрати. Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 залишено без змін.

13.05.2016 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 Господарський суд Одеської області видав відповідні накази.

На виконання вказаного вище наказу постановою державного виконавця ДВС від 10.06.2016 ВП № 51381898 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2016 № 916/3294/14 про стягнення з ТДВ «РГМ» на користь Одеської міської ради 6 762 613,35 грн., якою надано боржнику 7-денний термін для виконання рішення (копія постанови отримана ТОВ «РГМ» 24.06.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи).

В процесі проведення виявлення майна державний виконавець отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо ТДВ «РГМ» №61340937 від 14.06.2016, із якої встановлено наявність у боржника нерухомого майна – нежитлових будівель та споруд загальною площею 19 634,9 кв. у м. Одесі, пр-т М. Жукова, 4, із розміром частки 777/1000.

15.06.2016 державний виконавець виніс постанову про стягнення з ТДВ «РГМ» виконавчого збору у розмірі 676 261,34 грн., оскільки боржник у встановлений строк рішення суду самостійно не виконав.

Постановою державного виконавця від 30.06.2016 по ВП № 51381898 по примусовому виконанню наказу суду від 13.05.2016 № 916/3294/14 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТДВ «РГМ», адреса: пр. М. Жукова, 4, у м. Одесі, у межах суми звернення стягнення 6 762 613,35 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТДВ «РГМ» лише в межах суми боргу (супровідний лист до цієї постанови на адресу боржника датовано 30.06.2016).

08.09.2016 у присутності заступника директора ТДВ «РГМ» державний виконавець склав акт опису й арешту майна, згідно з яким описано склади №№ 1, 2 по пр-ту М. Жукова, 4, у м. Одесі; в акті зазначено, що майно потребує оцінки експертом – спеціалістом.

Постановою ДВС від 16.09.2016 для оцінки складів №№ 1, 2 призначено суб’єкта оціночної діяльності - ТОВ «Росла»; ТОВ «Росла» оцінило склад № 1 у 3 012 373,00 грн., та склад № 2 у 4 534 967,00 грн., про що в матеріалах справи наявний відповідний звіт від 30.09.2016.

13.07.2016 державний виконавець отримав відповідь ДПС України про наявність у боржника рахунків у Южне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», Казначействі України (ел.адм. подат.), АБ «Південний», ПАТ «КБ «Інвестбанк».

Згідно з постановами державного виконавця від 21.07.2016 та від 02.12.2016 витрати відділу склали 200,00 грн.

Постановою державного виконавця Долинського М.М. ДВС від 01.08.2016 року ВП №51381898 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках №26044060098458, №60282228292001, № 26007465462002, №26008465462001 в ЮЖНЕ ГРУ ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 328704 та інших розрахункових рахунках, №26006010002385 в АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209 та інших розрахункових рахунках, № 2600238302980 в ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК», МФО 328210 та інших розрахункових рахунках та належать боржнику у межах суми 7 438 974,69 грн.

Листом від 05.09.2016 державний виконавець направив на адресу ТДВ «РГМ» постанову від 05.09.2016 про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках у ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» у межах суми 7 438 974,69 грн.

Постановою державного виконавця від 10.11.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Постановою від 29.11.2016 державний виконавець наклав арешт на кошти на іншому рахунку боржника у ПАТ КБ «Приватбанк».

За розпорядженнями виконавця № 51381898/В-10/407 від 29.08.2016, № 51381898/В-10/407 від 02.09.2016, № 51381898/В-10/407 від 02.09.2016, № 51381898/В-10/407 від 31.10.2016, від 05.12.2016, 29.12.2016 стягнуті з боржника кошти в сумі 62 681,67 грн. спрямовані на погашення присудженої Одеській міській раді заборгованості та погашення сум виконавчого збору.

Листом від 11.08.2016 АБ «Південний» повідомив про прийняття постанови про арешт коштів до виконання, але вказав на недостатність коштів на арештованому рахунку для погашення заборгованості. Крім того, згідно з листами АБ «Південний» від 11.11.2016 та від 25.01.2017 на рахунках боржника обліковуються 14 971,03 грн. та 155,00 грн.

ПАТ КБ «Приватбанк» у листі від 12.08.2016 вказав про накладення арешту на кошти в сумі 7 438 974,69 грн., а також повідомив, що кошти обліковані на одному із рахунків, де обліковуються страхові кошти, на які не може бути звернуто стягнення, окрім цільового у відповідності до закону.

Згідно з листом ПАТ «КБ «Приватбанк» від 11.08.2016 постанова про арешт прийнята до виконання, однак залишок коштів на рахунку складає 57,22 грн.

У листі від 11.11.2016 ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» повідомив про наявність на рахунках ТДВ «РГМ» коштів у сумі 34 360,90 грн. та у сумі 1 640,72 грн.

Відповідно до листів Філії Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» від 14.11.2016 та від 12.12.2016 у банку відкриті рахунки боржника, на яких залишок коштів складає 2 586,14 грн. та 8 107,35 грн.; також листом № 1 від 31.01.2017 ТВБВ № 10015/0590 банківська установа повідомила, що 01.11.2016 боржник відкрив рахунок для перерахування податків та зборів і виплату заробітної плати співробітникам підприємства ТДВ «РГМ».

Постановами від 08.08.2016 державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області наклав арешт на виявлені у боржника транспортні засоби у кількості 6 одиниць 1991-1999 років випуску, марки ГАЗ 33021 та оголосив їх у розшук.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець підчас здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, та направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (ч.2 п.3 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.ч. 1,2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; при цьому за частиною п'ятою цієї статті у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу приписів статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, щодо неправомірності та неспіврозмірності накладання арешту на всі кошти боржника, оскільки відповідно до постанови про арешт коштів від 01.08.2016 арешт було накладено на кошти боржника в межах суми заборгованості, а саме 7 438 974,69 грн. При накладені арешту державний виконавець не має змоги пересвідчитись про спеціальний режим рахунку, але банківська установа має право відмовити в накладені арешту на рахунок якщо він має спеціальний режим розрахунку та стягнення коштів з цього рахунку про що і було повідомлено державного виконавця ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК». Крім цього, постановою державного виконавця від 30.06.2016 було накладено арешт на майно боржника також в межах суми звернення стягнення, а саме 6 762 613,35 грн. та заборонено здійснювати відчуження майна. Згідно акту опису та арешту майна боржника від 08.09.2016 державним виконавцем здійснено опис та арешт майна, визначеного боржником, а саме описано склад №2 під літерою «Г» площею 330,40кв.м. та склад №1 під літерою «Й» площею 497,4кв.м.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях державного виконавця порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 01.08.2016 та постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, скаржником не було надано належних доказів незаконності дій державного виконавця з накладання арешту на кошти боржника та на його майно, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись cm.cm. 255, 269, 271, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

ОСОБА_7