Постанова № 72201223, 07.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 914/1742/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзивбуд” б/н б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2017, суддя – Крупник Р.В., м.Львів, повний текст рішення – 16.11.2017

за позовом Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзивбуд”, м. Дрогобич Львівської області

про зобов’язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків у розмірі 244 719,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дрогобицька міська рада звернулась до господарського суду Львівської області з даним позовом посилаючись на те, що після закінчення трьохрічного строку дії договорів оренди землі від 05.10.2006, згідно яких відповідачу надано в користування земельні ділянки: площею 0,0886 га та 0,5733 га на вул. Павлика, 64 в м. Дрогобичі, останній не звертався до міської ради з заявою про продовження їх строку, як це вимагають положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а земельні ділянки не повернув. У зв’язку з наведеним, позивач вважає, що відповідач в період з 01.08.2014 по 31.07.2017 використовував земельні ділянки без укладення договорів, внаслідок чого завдав збитків на загальну суму 244 719,29 грн. у вигляді недотриманої орендної плати, які просить стягнути на свою користь та зобов’язати відповідача укласти договори оренди землі. Нормативною підставою позову зазначає ст.ст. 16, 22, 316, 317 ЦК України, ст. 93, ч. 1 ст. 124, ст. 152 ЗК України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 13, 23 Закону України «Про оцінку земель».

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2017 частково задоволено позов Дрогобицької міської ради та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Ексклюзивбуд» на користь Дрогобицької міської ради 244 705,29 грн. збитків та 2 247,18 грн. судового збору. Нормативно-правовими підставами задоволення позову суд зазначив ст.ст.116, 120, 122-124, 152, 156, 157 ЗК України, 22, 1166 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції в цій частині мотивоване тим, що внаслідок припинення дії договорів оренди земельних ділянок від 05.10.2006 у зв’язку з їх закінченням, відповідач спірних земельних ділянок позивачу не повернув та з 09.10.2009 продовжував їх використовувати без правовстановлюючих документів, у зв’язку з чим в період з 01.08.2014 по 31.07.2017 завдав позивачеві шкоди в розмірі 244 719,29 грн., розрахунок якої проведено виходячи зі мінімального доходу, який позивач міг би реально отримати у разі укладення договору оренди на підставі підпункту «б» пункту 2.3. Положення про оренду земельних ділянок в м. Дрогобичі та порядок встановлення розмірів орендної плати на користування земельними ділянками, яке затверджене рішенням Дрогобицької міської ради №703 від 27.07.2012, яким регламентовано, що для земель комерційного призначення річна орендна плата встановлюється в розмірі 3% від нормативної грошової оціни земельної ділянки.

Також, рішенням суду першої інстанції відмовлено в решті позовних вимог у частині стягнення 14,00 грн. збитків, оскільки з довідки Дрогобицької об’єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №3502/13-09-07-00-20 від 09.10.2017 за спірний період відповідачем було сплачено 14,00 грн. податку за землю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задоволити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що всупереч п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постанови Кабінету Міністрів України за №284 від 19.04.1993, в підтвердження позовних вимог позивачем не надано розпорядження виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про затвердження акту комісії з визначення розміру збитків заподіяних Дрогобицькій міській раді, як власнику земельних ділянок. У зв’язку з цим позивачем не дотримано встановленого законом порядку визначення розміру збитків, який підлягає застосуванню, а судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 224 ГК України, ст. 157 ЗК України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993.

Відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати та заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Позивачем не доведено, що Дрогобицька міська рада могла та повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, які позбавили можливість органу місцевого самоврядування отримати прибуток.

Розрахунок заподіяних збитків здійснено з урахуванням загальної площі земельних ділянок, а не фактичної площі, що зайняті під будівлями й використовувались відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що оскільки земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, то відповідачем використовуються площі сформованих земельних ділянок.

В судове засідання 07.02.2018 представники сторін з’явились.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку залишення апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради без змін, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 без задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 05.10.2006 між Дрогобицькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Торгово-промислової компанії «Екслюзивбуд» (Орендар) укладено договір оренди землі (далі – договір-1), який зареєстровано у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.10.2006.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 та 5.2 договору-1 в оренду передана земельна ділянка загальною площею 886 кв. м. у тому числі: забудовані землі – 519 кв. м., проїзди та двори – 282 кв. м., інші – 85 кв. м. На земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомого майна – нежитлове приміщення, яке належить відповідачу на праві приватної власності, а також інші об’єкти інфраструктури – по території земельної ділянки проходять інженерні мережі. Земельна ділянка передавалася в оренду для обслуговування столярного цеху та складу. Цільове призначення земельної ділянки – землі промисловості та комерційного використання.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі об’єкта оренди від 09.10.2006 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 886 кв. м., яка розташована в м. Дрогобичі по вул. Павлика, 64 за договором оренди землі від 05.10.2006.

Крім цього, 05.10.2006 між Дрогобицькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Торгово-промислової компанії «Екслюзивбуд» (Орендар) укладено договір оренди землі (далі – договір-2), який зареєстровано у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.10.2006.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 та 5.2 договору-2 в оренду передана земельна ділянка загальною площею 5733 кв. м. у тому числі: забудовані землі – 1910 кв. м., проїзди та двори – 2815 кв. м., інші – 1008 кв. м. На земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомого майна – нежитлове приміщення, яке належить орендарю на праві приватної власності, а також інші об’єкти інфраструктури – по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих та складських приміщень. Цільове призначення земельної ділянки – землі промисловості та комерційного використання.

Як вбачається з матеріалі справи, за актом приймання-передачі об’єкта оренди від 09.10.2006 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 5733 кв. м., яка розташована в м. Дрогобичі по вул. Павлика, 64, за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначених договорів, такі укладено строком на 3 роки.

Сторонами не заперечується, а судами не встановлено, що вчинялися дії у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на пролонгацію договорів оренди землі. Судами встановлено, що дія договорів оренди землі закінчилась 09.10.2009, а відповідачем не подано доказів повернення земельних ділянок за вищезазначеними договорами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що після закінчення строку дії договорів оренди землі, вказані договори припинили свою дію, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що їх було продовжено на той самий період і на тих самих умовах.

Відтак, враховуючи викладене, правильним є висновок про те, що починаючи з 09.10.2009 відповідач користується земельними ділянками площею 886 кв.м. та 5733 кв.м. у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64 без правовстановлюючих на це документів. Факт користування відповідачем цими ділянками у вказаних розмірах не заперечується останнім та підтверджується встановленими обставинами по справі, зокрема, відсутністю актів повернення цих ділянок позивачу (орендодавцю). Окрім того з інформації наданої Дрогобицьким ОДПІ (а.с.52) на запит позивача, вбачається, що відповідачем здійснювалась плата за спірні земельні ділянки: за 2006 рік – 3720 грн.; за 2007 рік – 25 626 грн.; за 2008 рік – 27 961 грн.; за 2009 рік – 31 696 грн.; за 2010 рік – 36 267 грн.; за 2011 рік – 25 408 грн.; за 2012 рік – 9447 грн.; за 2013 рік – 4 100 грн.; за 2014 рік – 14 грн.; за 2015 рік – 0 грн.; за 2016 рік – 20 000 грн.; за 2017 рік – 0 грн.

Також, судами встановлено, що спірні земельні ділянки бралися в оренду для обслуговування столярного цеху та складу. З долученої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103159837 від 09.11.2017 вбачається, що відповідач і надалі являється власником вказаного нерухомого майна у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64, що підтверджує факт зайняття спірної земельної ділянки.

Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено, що використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів є підставою для стягнення з нього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю).

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 ЗК України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п. 3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 зазначеного Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України та Порядком.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

При цьому, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Предметом позову у даній справі Дрогобицька міська рада визначила збитки у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без законних підстав.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постановах від 28.01.2015 року у справі № 5023/399/12 (5023/9057/11), від 28.01.2015 року у справі №3-210гс14, від 01.07.2015 по справі №916/3311/14, від 18.05.2016 у справі №922/51/15, від 18.05.2016 у справі №922/228/15.

Суд першої інстанції правильно врахував, що використання спірних земельних ділянок без оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на землю протягом розумних строків, необхідних для цього, свідчить про протиправність поведінки відповідача.

З урахуванням вищенаведеного вбачається, що відповідач не довів, що шкода сталася не з його вини, звідси не спростував повного складу цивільного правопорушення, а відтак вимоги позивача про стягнення розміру заподіяних збитків (шкоди) обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3. Положення «Про оренду земельних ділянок в м. Дрогобичі та порядок встановлення розмірів орендної плати за користування земельними ділянками» (а.с.17-21), для земель комерційного призначення річна орендна плата встановлюється в розмірі 3% від нормативної грошової оціни земельної ділянки.

Отже, локальним актом визначено дохід, у вигляді 3% від нормативної грошової оціни земельної ділянки, який позивач міг би реально отримати у разі укладення договору оренди.

Нормативна грошова оцінка, визначена відділом Держгеокадастру у м. Дрогобич Львівської області (а.с.22), розмір якої складає: для земельної ділянки на вул. М. Павлика, 64, площею 0,0886 га – 504 119,89 грн. у 2014 році, 629 645,74 грн. у 2015 році, 902 282,34 грн. у 2016 році, 956 419,28 грн. у 2017 році; для земельної ділянки на вул. М. Павлика, 64, площею 0,5733 га – 1 283 907,50 грн. у 2014 році, 1 603 600,47 грн. у 2015 році, 2 297 959,471 грн. у 2016 році, 2 435 837,04 грн. у 2017 році.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що річна сума орендної плати для спірних земельних ділянок не може бути меншою 3% від нормативної грошової оціни земельної ділянки, що становить:для земельної ділянки на вул. М. Павлика, 64, площею 0,0886 га – 15 123,59 грн. у 2014 році, 18 889,37 грн. у 2015 році, 27 068,47 грн. у 2016 році, 28 692,57 грн. у 2017 році; для земельної ділянки на вул. М. Павлика, 64, площею 0,5733 га – 38 517,22 грн. у 2014 році, 48 108,01 грн. у 2015 році, 68 938,78 грн. у 2016 році, 73 075,11 грн. у 2017 році.

Для розрахунку суми упущеної позивач узяв річний розмір орендної плати, та з періоду протягом якого не здійснювались проплати, вирахував суму, яку б міг реально одержати за звичайних обставин, коли договір оренди був би укладений.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цьому випадку мало місце користування спірною земельною ділянкою позивача без правовстановлюючих документів, внаслідок чого позивачу було заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода) у розмірі 244 719,29 грн., який доведений останнім у визначеному законом порядку.

З вищенаведених підстав спростовуються доводи апелянта про ненадання позивачем розпорядження виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про затвердження акту комісії з визначення розміру збитків заподіяних Дрогобицькій міській раді та неврахування місцевим господарським судом правової позиції Верховного Суду України в постанові від 14.06.2017 у справі №3-463гс17 згідно якої на позивача не покладено обов’язку підтверджувати свої вимоги про стягнення упущеної вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993.

Отже, вище встановлені обставини свідчать про наявність всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема шкоди (244 719,29 грн.), протиправної поведінки відповідача (користування земельними ділянками без укладення договорів оренди), причинного зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача (використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів перешкоджало отримувати позивачем орендну плату) та його вини (відсутність обставин, що виключають вину відповідача) у заподіянні шкоди.

Судами встановлено, що спірним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, а тому відповідачем використовуються площі сформованих земельних ділянок. З цих підстав безпідставними є доводи апелянта про те, що розрахунок заподіяних збитків, здійснено з урахуванням загальної площі земельних ділянок, а не фактичної площі, що зайняті під будівлями й використовувались відповідачем.

Водночас, враховуючи, що на спірних земельних ділянках, які сформовані та яким присвоєні кадастрові номера наявні об’єкти нерухомості, яка належить відповідачу, безпідставними доводи апелянта про невжиття позивачем заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати та заходів, спрямованих на уникнення збитків, оскільки в такому разі порушувалася б цілісність вказаних земельних ділянок.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в решті позовних вимог у частині стягнення 14,00 грн. збитків, оскільки з довідки Дрогобицької об’єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №3502/13-09-07-00-20 від 09.10.2017 за спірний період відповідачем було сплачено 14,00 грн. податку за землю.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 244 705,29 грн., та відмови в позові в розмірі 14 грн. у зв’язку зі здійсненням часткової оплати.

У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволенню, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору за розгляд поданої ним апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2017 у справі №914/1742/17– залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзивбуд”– залишити без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзивбуд” на користь Державного бюджету України 5 058,99 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 14.02.2018.