Постанова № 72201057, 07.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

07.02.2018 справа №913/814/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (доповідач): судді при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Не з’явився Не з’явився Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від22 листопада 2017р. (повний текст складено та підписано 27.11.2017р.) у справі№ 913/814/17 (суддя Зюбанова Н.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Харків доУправління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області простягнення 111 115 грн. 80 коп. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 98685 грн. 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 10310 грн. 22 коп. та 3% річних у розмірі 2120 грн. 02 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2017р. у справі №913/814/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Харків до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 98685 грн. 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 10310 грн. 22 коп. та 3% річних у розмірі 2120 грн. 02 коп.– задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань щодо своєчасної компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі у встановленому законом порядку.

Управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, який відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що Державним бюджетом України на 2016 рік субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавстом пільг не передбачено. Також, апелянт стверджує, що позивачем, в порушення п. 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, не надано відповідачу, як уповноваженому органу, розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, на паперових носіях.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Представники сторін наданим їм правом не скористались, в судове засідання не з'явились, позивач у відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи, а саме, повідомлено належним чином учасників справи про час та місце судового розгляду, витребувано у останніх необхідні докази та пояснення для правильного вирішення спору.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, визнання явки їх представників у судове засідання необов’язковою та достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників.

Згідно ст. 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи встановлені наступні обставини, що також не оспорюється сторонами:

- надання позивачем протягом січня – грудня 2016 року (включно) послуг зв’язку на пільгових умовах населенню м.Старобільськ та Старобільського району Луганської області, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

- факт понесення позивачем витрат на надання послуг зв’язку означеним категоріям пільговиків;

- статус Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області як головного розпорядника коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг, на якого згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Також судом першої інстанції встановлено, що загальна сума понесених Позивачем витрат за надані послуги становить 98 685,56грн., наявність обов’язку з відшкодування якої заперечується відповідачем. При цьому, на вказану заборгованість позивачем нараховано інфляційних втрат у розмірі 10310 грн. 22 коп. та 3% річних у розмірі 2120 грн. 02 коп., правомірність нарахування яких перебуває у залежності від наявності підстав для стягнення суми основного боргу. Саме це входить до меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами ч. 3 ст. 63 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), п.п. 2, 3, 5, ч. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, а також нормами ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 615, 617 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність його вини, як підстави до звільнення від виконання зобов’язання, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх законних обов’язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

При цьому, на відповідача відповідно до п.п. 2 п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, покладено обов’язок щодо складання актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга". Наразі, відповідні акти звірки за спірний період в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, позивачем в порядку ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України підтверджено належними та допустимими доказами, що розрахунки за формою "2-пільга" в порядку та у спосіб, передбачений Положенням, надавалися щомісячно відповідачу, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються колегією суддів до уваги.

За таких підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки доказів оплати Відповідачем не надано, право Позивача на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на момент його звернення з позовом є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку, а отже і вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 98 685,56грн. є підтвердженими наявними доказами в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних у розмірі 2120,02 грн. за період з 01.04.2016 по 31.05.2017 та інфляційних втрат у розмірі 10310,22грн. за період квітень 2016 року – травень 2017 року, колегія суддів вважає його обґрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 2120,02грн. та втрати від інфляції у розмірі 10310,22грн.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2017 у справі № 913/814/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2017 у справі № 913/814/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2018р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Стойка О.В.

ОСОБА_3