Постанова № 72201056, 12.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 року Справа № 904/8390/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Подобєд І.М., Кузнецової І.Л.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1784 від 26.10.2017, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14/1299 від 12.12.2017, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 у справі №904/8390/17

(суддя Назаренко Н.Г., повне рішення складено 30.11.2017)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця",

м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-

збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в сумі 4588,80 грн

ВСТАНОВИВ

У вересні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами – 3676,08 грн та збору за зберігання вантажу – 912,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані затримкою вагонів на шляху прямування через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини Відповідача та нормами ст. ст. 46, 119 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами - 3676,08 грн, збір за зберігання вантажу - 912,72 грн, витрати по сплаті судового збору - 1600,00 грн.

Рішення суду мотивоване правомірністю позовних вимог та недоведеністю Відповідачем відсутності своєї вини у затримці вагонів.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- суд не зазначив, з яких підстав відхилив клопотання та докази Відповідача;

- судом не врахована відсутність вини Відповідача, оскільки саме не забирання навантажених вагонів залізницею унеможливило прийняття Відповідачем спірних порожніх вагонів;

- суд не врахував, що до часу здавання навантажених вагонів, що слідує із Журналу руху поїздів і локомотивів, вони фактично знаходилися на коліях Відповідача, тому колії станції були вільні;

- навантажені вагони простоюють з причин несвоєчасного їх забирання залізницею, тому наявна саме вина залізниці в неможливості доставити спірні вагони;

- фактично вагони були затримані більший проміжок часу, ніж за спірними наказами та Позивач не довів причини такої затримки;

- не підтверджені повноваження осіб, що підписали накази про затримку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнєцової І.Л., Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 у справі №904/8390/17. Сторонам наданий строк для подачі документів відповідно до ст. ст. 38, 169, 170, 263 Господарського процесуального кодексу України (Позивачу – до 10.01.2018, Відповідачу – до 19.01.2018).

04.01.2018 від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про залучення доказів його відправки скаржнику.

Будь-яких заяв про відводи колегії суддів відповідно до ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та інших заяв, в тому числі про роз’яснення прав та обов’язків сторін, до суду не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 судове засідання з викликом сторін у справі призначено на 12.02.2018.

У судовому засіданні 12.02.2018 представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що вагони були затримані на підходах до станції призначення з вини Відповідача через несвоєчасне їх забирання останнім на станції призначення. Плата за користування вагонами нарахована за загальний час, який включає час затримки вагонів з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому його розпорядженні. Відповідачем не надано суду доказів відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами. Підстави для звільнення Відповідача від нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу відсутні, матеріали справи містять документальне підтвердження вини Відповідача в затримці вагонів на підході до станції призначення на весь час дії наказів №№ 552, 582. Вважає, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів нараховані правомірно, пам’ятки про забирання вагонів ф.ГУ-45 підписані представниками Відповідача без заперечень. Книга відправлень вантажу з ПАТ «Інгулецький ГЗК» ведеться одноособово, тому не може бути належним доказом по справі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 02.06.2014 між Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (надалі – Позивач, залізниця) та Публічним акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (надалі - власник колії, Відповідач) укладено договір №ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч про експлуатацію залізничної під’їзної колії Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станції Інгулець ДП “Придніпровська залізниця”, за умовами якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій Інгулець ДП “Придніпровська залізниця”: стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №2. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під’їзної колії є знаки "Межа під’їзної колії", які встановлено на продовженні колії №3 біля вхідного сигналу “Н-І”, на продовжені колії №2 біля вхідного сигналу “Н-ІІ”.

Відповідно до п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під’їзній колії.

Здавання вагонів для під’їзної колії здійснюється: порожні під навантаженням концентрату залізорудного – через інтервал часу 1,5 години; інші – за повідомленням, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ “ІнГЗК” не пізніше, ніж за 2 години до пред’явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у “Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження” форми ГУ-2. (п.5. договору).

Вагони для під’їзної колії Власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюється передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні; подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п.6. договору).

Пунктом 7 договору встановлено, що всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон.

Відповідно до п. 8 договору про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" повідомляє по телефону прийомоздавальника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Згідно п. 10 договору час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

У п.14 договору сторони погодили, що власник колії сплачує залізниці: за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги (Тарифного керівництва №1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами; збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ Залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Пунктом 19 вказаного договору передбачено, що останній укладається терміном на п’ять років і діє з моменту його підписання сторонами.

15.12.2015 між сторонами укладена Додаткова угода №3 до договору, якою у зв’язку з проведенням реєстрації ПАТ “Укрзалізниця”, яке згідно з Законом України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, назву договору викладено в новій редакції: “Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станції Інгулець філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниці” (а.с.31).

У березні 2017 року за залізничними накладними №№ 42198317, 42197095, 42197103, 42197111, 42198317, 42197129, 42197137, 42197145, 42197152, 42197160, 42197178, 42197061, 42191197 Позивачем були прийняті порожні власні вагони для перевезення на адресу Відповідача. Станція призначення – Інгулець Придніпровської залізниці.

За наказом №552 від 10.03.2017 о 10:00 год на станції Мусіївка Придніпровської залізниці ці порожні вагони (голова – 53251369, хвіст – 62915707 у кількості 56 вагонів, що перевозилися у поїзді №2110, індекс поїзда 4005-27-4677 з вантажем на своїх осях) були затримані через неможливість приймання їх станцією призначення Інгулець Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу Відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №28 (а.с. 44).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Мусіївка Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №25 від 10.03.2017 (а.с. 42).

Повідомлення про затримку вагонів отримане Відповідачем 10.03.2017 о 10:30 год. (а.с.43).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №25 від 10.03.2017 затримані вагони, що прибули 09.03.2017 о 04.55 год поїздом №2110, відправлені 16.03.2017 о 09:40 год поїздом №2110 (а.с.42).

За наказом №582 від 13.03.2017 о 09:29 год на станції Мусіївка Придніпровської залізниці ці порожні вагони (голова – 53251369, хвіст – 62915707, у кількості 56 вагонів, що перевозилися у поїзді №2110, індекс поїзда 4005-27-4677 з вантажем на своїх осях) були затримані через неможливість приймання їх станцією призначення Інгулець Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу Відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №29 від 13.03.2017 (а.с. 48).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Мусіївка Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №26 від 13.03.2017 (а.с. 46).

Повідомлення про затримку вагонів отримане Відповідачем 13.03.2017 о 09:55 год (а.с.45).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №26 від 13.03.2017 затримані вагони, що прибули 09.03.2017 о 04:55 год поїздом №2110, відправлені 16.03.2017 о 09:40 год поїздом №2110 (а.с. 46).

На станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23, якими підтверджено затримку вагонів на станції призначення в очікування подачі під вантажні операції з вини ПАТ “Інгулецький ГЗК” по причині скупчення вагонів на станції за загальний період з 09:15 год 10.03.2017 по 13.10 год 14.03.2017 (а.с.50-56). Акти підписані Відповідачем із запереченнями щодо невідповідності кількості поставлених п/в плану, простою вагонів у зв’язку із неприйняттям їх залізницею.

Згідно з абзацом першим статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вище вказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника.

Відповідні записи-повідомлення відображені у Книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Інгулець Придніпровської залізниці (а.с. 57-62).

За час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами у сумі 3676,08 грн та збір за зберігання вантажу у сумі 912,72 грн за відомостями ф. ГУ-46 №№ 17039168, 17039170, 17039171, 17039172, 18039174, 18039175, 22039186 (а.с.32-39) та накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 №21039004 (а.с.40), які працівниками Відповідача було підписано із зауваженнями, зазначено, що на момент отримання повідомлення на станції Інгулець були вільні колії та вагони під опрацюванням.

Причиною виникнення спору є несплата Відповідачем заявленої до стягнення плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 з подальшими змінами, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно зі статтею 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458), встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затримані на підходах до станції призначення.

Згідно з пунктами 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Порядок нарахування плати за зберігання вантажу залізницею визначено з урахуванням Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила зберігання).

Так, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

- при затримці - з моменту її затримки (п. 8 Правил зберігання).

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у п. 2.1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 (далі - Збірник тарифів).

Після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн за одну тону вантажу.

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 26.01.2015 року №13 “Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів “Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ним послуги”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №106/26551, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах II і III Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 2,002.

За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажо-одержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Матеріалами справи підтверджується, що станцією затримки Мусіївка та станцією призначення Інгулець Придніпровської залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки Мусіївка Придніпровської залізниці відповідно до наказів №552 від 10.03.2017 та №582 від 13.03.2017 розрахована відповідно до Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356) плата за користування спірними вагонами у загальній сумі 3676,08 грн та збір за зберігання вантажу – 912,72 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо–збагачувальний комбінат", у зв’язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Акти загальної форми на віднесення відповідальності вантажовласника охоплюють період дії наказів №№ 552, 582 та підписані Відповідачем із застереженнями про простій вагонів з вини залізниці у зв’язку з їх неприйняттям, забезпеченням подачі вагонів у більшому обсязі, ніж визначено планом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Приписами п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 №507, передбачено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції). Крім того, відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т. ч. поїздів відповідача, його контрагентів.

Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію, що вбачається зі складених на станції призначення Інгулець актів загальної форми ф. ГУ-23, підписаних сторонами.

Між тим, навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні.

Окрім того, в підпункті 4.1. пункту 4 Правил обслуговування під’їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096, визначений порядок подачі та забирання вагонів, а саме: подача та забирання вагонів на під’їзні колії виконується за повідомленням або через установлені інтервали часу.

Таким чином, у разі передачі вагонів по інтервалам залізниці згідно ст.42 Статуту залізниць України, залізниця повідомляє одержувача про прибуття вагонів тільки по прибуттю, тобто згідно п.5. договору вантажоодержувач через 1,5 години повинен забрати на свою під’їзну колію вантаж “Порожні власні вагони”, які прибули на його адресу.

Згідно з п. 6 договору залізниця своїм локомотивом подає вагони на одну з передавальних колій станції Інгулець, узгоджені диспетчером цеху УЗТ комбінату по прямому телефонному зв'язку, для проведення приймально-здавальних операцій. Передавальні колії станції - є межею між коліями залізниці і власника під'їзної колії ПАТ “Інгулецький ГЗК”. подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії, вагони та час їх передачі залізницею самостійно не визначаються.

Отже, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження вживання Відповідачем передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, вбачається вина останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під’їзних колій.

У своїх запереченнях до актів ф. ГУ-23 Відповідач вказує на простій вагонів на станції призначення з вини залізниці через не прийом вагонів, про необхідність забирання яких залізницю було повідомлено.

Як вбачається з матеріалів справи, дана інформація Відповідачем документально не підтверджена, а з пам’яток про забирання вагонів (а.с. 139-149), що підписані обома сторонами, вбачається, що пред’явлені до перевезення Відповідачем вагони на станцію Берегова та Ужгород залізниця забрала до початку складання актів загальної форми ф. ГУ-23 №№ 615, 631, 635, 636, 637, 638.

Викладеним спростовується твердження Відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під’їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Відповідачем не спростовано доводів Позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Отже, вимоги Позивача про стягнення плати за користування вагонами у сумі 3676,08 грн та збору за зберігання вантажу – 912,72 грн є правомірними та вірно задоволені судом першої інстанції.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування доказів від 20.11.2017, яке судом не розглянуто. З тексту зазначеного клопотання Відповідач вважав за необхідне для з’ясування обставин справи (підтвердження фактичного часу здавання Відповідачем вагонів на станцію Інгулець) витребувати у Позивача журнали диспетчерських розпоряджень, руху поїздів, поїзних телефонограм, графіку виконаного руху по ст. Інгулець.

З огляду на те, що факт зайнятості колій вагонами Відповідача був встановлений судом із наявних у справі доказів, він додаткового доведення не потребує, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову; оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 у справі №904/8390/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"– без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покласти на апелянта.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з підстав, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 15.02.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова