Рішення № 72200643, 07.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р.Справа № 922/4346/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм", код ЄДРПОУ 37443639, адреса: м. Львів, вул. Шевченко, 313, оф. 509 до Приватна фірма "Альфа-Україна Лізинг", код ЄДРПОУ 31939825, адреса юридична : 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9, адреса поштова: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 7 про стягнення заборгованості в сумі 76 265, 57 грн.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_2 за довіреністю від 23.10.2017

відповідача – не з’явився

фіксація судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R 922/4346/17

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" (відповідач) 62 998,88 грн. в якому просить суд:

Стягнути з ПФ “Альфа-Україна Лізинг” (Код ЄДРПОУ 31939825) на користь ТОВ “Тетафарм” (Код ЄДРПОУ 37443639) суму заборгованості у розмірі - 76 265 (сімдесят шість тисяч двісті шістдесят п’ять) гривень 57 коп., яка складається з :

- заборгованість за Договором поставки № 106-Хв/14 від 01 листопада 2014 року у сумі 62 998 (шістдесят дві тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім гривень) 88 коп.

- Пеня - 8 689 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 34 коп.

- Інфляційні - 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривні 07 коп.

- 3% річних - 1 022 (одна тисяча двадцять дві) гривні 28 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з ПФ “Альфа-Україна Лізинг” на його користь судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн. та витрати на оплату послуг з надання правової допомоги за Договором про надання правових послуг № 23/10/17-09 у сумі - 9 449,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2017, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 26.12.2017 було відкрито провадження по справі №922/4346/17 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18 січня 2018 року.

03 січня 2018 року позивачем було надано до суду обґрунтування витрат на оплату послуг з надання правової допомоги за Договором про надання правових послуг № 23/10/17-09 з доказами здійснених оплат та документи для долучення до матеріалів справи.

15 січня 2018 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, у зв'язку з неможливістю явки його представника.

В судовому засіданні, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу, було оголошено перерву до 07.02.2018.

25.01.2018 позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву.

Також, 30.01.2018 позивачем надано до суду довідку банку з інформацією про надходження на рахунок позивача коштів від відповідача за період з 01.11.2014 по 18.01.2018.

В судовому засіданні 07.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.02.2018 свого представника не направив, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача суд відмовив в його задоволенні, оскільки останнім не надано суду доказі обґрунтування свого клопотання, доказів того, що його представник не може з'явитися в судове засідання, та доказів того, чому спір не може бути розглянутий судом по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Тетафарм” (надалі - Позивач, Постачальник) та ПФ “Альфа-Україна Лізинг” (надалі - Відповідач, Покупець) 01 листопада 2014 року був укладений Договір поставки № 106-Хв/14 (надалі - Договір).

Згідно пункту п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем періодично, протягом 28 (двадцяти восьми) банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по Договору. При цьому пункт 5.2 Договору встановлює що оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у Договорі або шляхом внесення грошових коштів у касу Постачальника.

Згідно п. 9.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року. При цьому, п. 9.2 передбачено, що Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії пролонгацї не обмежений.

Даний Договір поставки № 106-Хв/14 укладений 01 листопада 2014 року та діяв до 01 листопада 2015 року, але після спливу строку його дії від Сторін не надходили повідомлення з приводу розірвання Договору, тому слід вважати що Договір був автоматично пролонгований та продовжує діяти й по цей час.

Як вказує позивач, що ним на виконання умов Договору поставки № 106-Хв/14, було здійснено Відповідачу поставку товару, відповідно до Видаткових накладних, перелік яких зазначено в Акті звірки взаєморозрахунків між ТОВ “Тетафарм” та ПФ “Альфа-Україна Лізинг” (а.с. 30-35), складеним Позивачем, та згідно яких було поставлено Позивачем товару на загальну суму - 558 687, 21 грн., а Відповідачем сплачено лише 495 688, 33 грн.

Оскільки, як вказує Позивач, та що вбачається з матеріалів справи, Відповідач сплачував за товар періодично (не систематично) без прив’язки до Видаткових накладних, що перераховані у Акті звірки взаєморозрахунків між сторонами (період - 01.11.2014 по 10.10.2017 рр.), позивач й звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по накладним, за якими не було оплачено вартість отриманого товару, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з наданих суду доказів, та що не було спростовано відповідачем, з 30.05.2017 р. була здійснена остання поставка товару за Договором, а тому дата 31.05.2017 вважається відправною, так як до цього розрахунки між сторонами відбувалися не в повному обсязі, а частково, то сума за неоплаченими Видатковими накладними сумується наростаючим підсумком за даними з неоплачених Видаткових накладних, що на момент подачі цієї позовної заяви, становить загальну суму основного боргу ПФ “Альфа-Україна Лізинг” перед ТОВ “Тетафарм” - 62 998, 88 грн.

Позивачем на поштову та юридичну адреси Відповідача були направлені претензії (вих. № 210 від 09.11.2017, направлені 14.11.2017) про сплату заборгованості, які були залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу -одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено, видаткові накладні надані позивачем в підтвердження факту постачання товару відповідачу містять у собі посилання на договір № 106-Хв/14 від 01.11.2014, печатки Відповідача про отримання товару.

Відповідачем вказані обставини належним чином не спростовані.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Стосовно ж заперечень Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що Відповідач у Відзиві на позовну заяву виклавши свою позицію не заперечує та не спростовує факту отримання товару згідно видаткових накладних за Договором поставки № 106-Хв/14 від 01 листопада 2014 року, тому доводи Відповідача не можуть прийматися до уваги судом.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки № 106-Хв/14 від 01 листопада 2014 року укладеного між ТОВ “Тетафарм” та ПФ “Альфа-Україна Лізинг”, асортимент та кількість товару, що поставляється, Сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

Крім того, поставка товару підтверджується наявними в справі матеріалами, надані Позивачем накладні містять печатки Відповідача про отримання товару та містять посилання на спірний Договір, біль шого, товар був частково сплачений Відповідачем, п. 10.6 на який вказує Відповідач, передбачено лише можливість використовувати факсимільний підпис директора Відповідача, а не його обов'язковість, що також підтверджує викладену у позовній заяві позицію Позивача.

Позивачем надано суду довідки банку з інформацією про надходження грошових коштів від Відповідача на рахунки Позивача за вироби медичного призначення. Оскільки Відповідачем не зазначається про наявність між сторонами будь-яких інших договірних відносин та представник Позивача, в свою чергу, підтверджує відсутність інших відносин з Відповідачем, суд дійшов висновку, що зазначені проплати здійснювались Відповідачем саме за товар отриманий за спірним договором.

Також, суд зазначає, що позовна заява може бути подана відповідно до ч. З ст. 56 Господарського процесуального кодексу через представника Позивача, представником Позивача у суді може бути адвокат (ч. 1 ст.58 Господарського процесуального кодексу). 23.10.2017 р. між ТОВ “Тетафарм” та Адвокатським об’єднанням “Шевердін і партнери” було укладено Договір про надання правових послуг № 23/10/17-09 та були надані підтвердження витрат за вищевказаним Договором. Адвокатом ОСОБА_2 для участі у справі було виписано ордер та надавалася копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а тому посилання Відповідачем на підписання позовної заяви неправомочною особою є безпідставним.

Викладені обставини Відповідачем у Відзиві на позовну заяву Позивача, що мали місце від 27 червня 2017 року та посилання на них, як на підставу що позбавляє ПФ “Альфа-Україна Лізинг” можливості перевірити сальдо взаєморозрахунків з ТОВ “Тетафарм” є неправомірними та не підтвердженими належним чином, та не є тією обставиною, що звільняє Відповідача від виконання його зобов'язань за договором, оскільки, видаткові накладні є документами первинного бухгалтерського обліку та їх порядок реєстрації встановлених п.п. 8.3-8.5 даного Договору. “Компьютерний вірус Petya.A” розповсюдження якого відбувалося через систему “M.E.Doc” не є перешкодою для встановлення факту відображення у податковій звітності ПФ “Альфа-Україна Лізинг” у разі витребування доказів та підтвердження фактів даних господарських операцій у органів ДФС України.

Враховуючи викладене суд не приймає заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, враховуючи, що факт постачання Позивачем Відповідачу товару підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем у відповідності до вимог ГПК України, докази оплати отриманого товару матеріали справи не містять, - позов про стягнення 62 998, 88 грн. основної заборгованості за договором поставки від 01.11.2014 № 106-Хв/14 підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані 3% річних в сумі 1 022,28 грн., інфляційні в сумі 3 565,07 грн. та пеня в сумі 8 689,34 грн.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

Пунктом 6.1 Договору поставки № 106-Хв/14 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. Тому, за ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до пункту 6.2 Договору у разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи Позивача або підтверджували сплату вартості отриманого товару у строк, встановлений Договором.

Судом встановлено, що Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а тому позивачем правомірно здійснені ці нарахування.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних та пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, 23 жовтня 2017 року між ТОВ «Тетафарм» та Адвокатським об’єднанням “Шевердін і партнери» укладено договір № 23/10/17-09 про надання правової допомоги (надалі - Договір). Згідно Додаткової угоди № 1 до даного Договору (надалі - Додаткова угода) ТОВ «Тетафарм» зобов’язане сплатити адвокатському об’єднанню «Шевердін і партнери» гонорар у розмірі 9 449 грн. (дев’ять тисяч чотириста сорок чотири гривні). Оплата згідно Додаткової угоди здійснюється частинами. Перша частина - 3 212, 66 грн. - протягом двох днів з моменту укладення Договору. Друга частина - 3 212, 66 грн. - протягом п’яти днів після подання позову до Господарського суду Харківської області та третя частина - 3 023, 68 грн. - протягом п’яти днів з моменту повного виконання рішення суду.

ТОВ «Тетафарм» оплачено першу та другу частину оплат. Згідно рахунку - фактури, виставленого АО «Шевердін і партнери» від 08.11.2017 року № 08/11/17-09 , підстава платежу - Договір про надання правової допомоги № 23/10/17-09 від 23.10.2017 року.

Як вбачається з пояснень Позивача, при здійсненні оплати вищезазначеного рахунку-фактури ТзОВ «Тетафарм» було допущено синтаксичну помилку, а саме зазначено невірний номер договору. Так, у платіжному дорученні № 671 від 10 листопада 2017 року зазначено номер договору - 23/10/17-03 від 23.10.17 р., а необхідно було зазначити договір № 23/10/2017-09.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3922 від 18.05.2011 на ім'я ОСОБА_2 та ордер на надання правової допомоги серії ХВ № 269000007 від 18.01.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» у господарському суді Харківської області області адвокатом ОСОБА_2 АО «Шевердін і партнери».

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правничої допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату та який брав участь у судових засіданнях по даній справі, зважаючи на відсутність обгрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми “Альфа-Україна Лізинг” (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 8-10, код ЄДРПОУ 31939825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетафарм” (79069, м. Львів, вул.. Шевченко, 313, оф. 509, код ЄДРПОУ 37443639) суму заборгованості за Договором поставки № 106-Хв/14 від 01 листопада 2014 року у сумі 62 998 (шістдесят дві тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім) гривень 88 коп., пеню в розмірі - 8 689 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 34 коп., інфляційні в розмірі 3 565 (три тисячі п’ятсот шістдесят п’ять) гривень 07 коп. та 3% річних в розмірі 1 022 (одна тисяча двадцять дві) гривні 28 коп.

Стягнути з Приватної фірми “Альфа-Україна Лізинг” (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 8-10, код ЄДРПОУ 31939825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетафарм” (79069, м. Львів, вул.. Шевченко, 313, оф. 509, код ЄДРПОУ 37443639) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень, 00 коп. та витрати на оплату послуг з надання правової допомоги в розмірі 9 449 (дев’ять тисяч чотириста сорок дев’ять) гривень, 00 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_1