Рішення № 72200601, 15.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018Справа № 910/23604/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд»

до Фізичної особи-підприємця Банацької Марії Іллівни

про стягнення 3623,18 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Банацької Марії Іллівни про стягнення 3623,18 грн. заборгованості за Договором №1-ГВ від 26.05.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч умов укладеного між сторонами договору, відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі сплати орендної плати внаслідок чого за ним утворилася заборгованість по орендній платі за грудень 2015 року в розмірі 2736,75 грн.

Крім того, на вказану заборгованість, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем орендної плати, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 162,41 грн. та інфляційні втрати в сумі 724,02 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.01.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 02.02.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.01.2018.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.01.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103044635228 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст.285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Судом встановлено, що 26.05.2014 між Фізичною особою-підприємцем Банацькою Марією Іллівною (орендар) та Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» (орендодавець) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1-ГВ, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Арсенальна площа, б/н 1 для розміщення громадської вбиральні (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 202,7 кв. м згідно з викопіюванням поверхового плану, що складає невід'ємну частину договору.

Згідно з п.3.1 Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва затвердженої рішенням Київради №34/6250 від 22.09.2014, та на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ 1413,33 грн.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

За умовами п.3.6 Договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 26.05.2014 по 25.05.2016.

Факт передачі об'єкта оренди за договором підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі нерухомого орендованого майна від 26.05.2014, підписаним повноважними представниками обох сторін та скріпленим відповідними печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору оренди, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди від 29.12.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не сплачено орендну плату за грудень 2015 року, зокрема вказане підтверджується наявними у справі копією виписки по рахунку позивача за період користування відповідачем об'єктом оренди та довідкою банку про надходження грошових коштів від відповідача з 26.05.2014 по 29.12.2015. Наразі матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренд в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором орендних платежів.

Відтак заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 2736,75 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 724,02 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2016 по 30.11.2017 та 162,41 грн. трьох відсотків річних за період з 30.12.2015 по 21.12.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за відповідні періоди, судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного розрахунку невірно визначено періоди нарахування, зокрема при розрахунку інфляційних втрат першим днем прострочення визначено 01.01.2016 та при розрахунку трьох відсотків річних першим днем прострочення вказано 30.12.2015. В той же час, пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця, відтак першим днем прострочення сплати орендної плати за грудень 2015 слід вважати 21.01.2016.

Таким чином здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат за період з 21.01.2016 по 30.11.2017 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 693,15 грн.

Крім того, здійснивши власний перерахунок трьох відсотків річних за період з 21.01.2016 по 21.12.2017 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 157,68 грн. трьох відсотків річних, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Банацької Марії Іллівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 7; ідентифікаційний код 37292855) 2736 (двi тисячi сімсот тридцять шість) грн. 75 коп. заборгованості, 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 157 (сто сімнадцять) грн. 68 коп. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 28 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 15.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко