Рішення № 72200593, 15.02.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 Справа № 917/1925/17

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., при секретарі судового засідання Мацюк О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новік 2011"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

про стягнення 10035,15 грн.

представники від учасників справи - не з’явилися

встановив:

Відділ освіти Полтавської районної державної адміністрації звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новік 2011" з позовом про стягнення 10035,15 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вказані збитки виникли внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором підряду № 480 від 02.12.2016р., що було встановлено Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області в акті № 03-21/10 від 10.03.2017р., складеному за результатом планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2016р.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа подала суду письмові пояснення (вхід. № 584 від 18.01.2018р.), в яких повідомила, що у ході ревізії було проведено дослідження питання щодо правильності визначення підрядником прибутку, адміністративних витрат та загальновиробничих витрат у відповідності до вимог ДТСУ Б Д.1.1-1:2013; було виявлено невірне застосування відсотку відрахувань ЄСВ 38,52 %; включення до акту суми ЄСВ, який фактично не сплачувався; при визначенні вартості виконаних робіт відповідачем невірно застосовані ресурсні елементи кошторисних норм (далі - РЕКН); до актів включено матеріали (фітинги), використання яких не передбачено РЕКН; в ході ревізії було зроблено перерахунок вартості виконаних робіт та встановлено завищення цієї вартості на суму 10035,15 грн.; акти виконаних робіт були підписані підрядником та замовником та скріплені печатками, відповідальною особою за вказані порушення є директор підрядника – ТОВ "Новік 2011" (а.с.56).

Третя особа подала суду клопотання (вхід. № 1615 від 14.02.2018р.) про розгляд справи без участі її представника. Це клопотання задоволено судом.

За ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.11.2017р. порушено провадження у справі № 917/1925/17 та призначено справу до розгляду на 07.12.2017р.

В судовому засіданні 07.12.2017р. суд розпочав розгляд справи по суті (а.с.46, 47-48).

За ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. розгляд справи призначено на 18.01.2018р. (а.с.47-48).

Розгляд справи призначеної на 18.01.2018р. не відбувся в зв’язку з перебуванням судді на лікарняному.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладене, а також з урахування критерії в визначених ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд за ухвалою від 23.01.2018р. призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження по суті (а.с.74).

Ухвали суду від 07.12.2017р., від 23.01.2018р. надіслані відповідачу на адресу: вул. Сонячна, буд. 4, с. Гожули, Полтавський район, Полтавська область, 38713, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання. (50-53, 82-85).

За даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Новік 2011" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.41). На дату цього судового засідання ці дані не змінилися. На цю адресу судом надсилалися ухвали по цій справі.

Отже, відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України.

Про час та місце розгляду справи позивач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 08.12.2017р., від 24.01.2018р. про вручення судової ухвали (а.с.49,76).

За ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що учасників справи було належно повідомлено про судове засідання, явка представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалася; представники учасників справи в судове засідання не викликалися; неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Під час розгляду справи судом досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

02.12.2016 року між Відділом освіти Полтавської районної державної адміністрації (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новік 2011" (відповідачем) було укладено договір підряду №480(далі - Договір № 480; а.с.10-11), за умовами якого:

- позивач (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) зобов'язується виконати ремонтні роботи з поточного ремонту системи опалення Супрунівського НВК в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області відповідно до приблизного кошторису та договірної ціни, а позивач (замовник) – оплатити виконану роботу (п.1.1, п. 3.1 Договору);

- загальна вартість робіт становить 28868,00 грн. (п.3.3 Договору);

- передача робіт виконавцем та прийняття їх замовником оформлюється актом виконаних робіт (п. 7.1 Договору).

Сторони підписали договірну ціну робіт на будівництво - поточний ремонт системи опалення Супрунівського НВК в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області на загальну суму 28868,00 грн. (а.с.13).

У зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва сторони узгодили загальну вартість робіт в сумі 28868,00 грн. (а.с.14).

Сторони підписали довідку від 09.12.2016р. про вартість виконаних відповідачем будівельних робіт та витрати, в якій підтвердили вартість робіт на загальну суму 28868,00 грн. (а.с.18).

В акті № 1 від 09.12.2016р. приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на суму 28868,00 грн., сторони підтвердили, що позмвач прийнав виконані роботи, а відповідач виконав ремонтні роботи з поточного ремонту системи опалення Супрунівського НВК в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області на загальну суму 28868,00 грн. (а.с. 19-20).

Даний акт підписаний сторонами без заперечень, виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без зауважень.

Позивач за виконані роботи розрахувався повністю - в сумі 28868,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1906 від 12.12.2016р. на суму 28868,00 (а.с.21).

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області проводилася ревізія фінансово-господарської діяльності відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації.

За результатом планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2016р., Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області складено акт № 03-21/10 від 10.03.2017р., в якому зокрема, зазначено, що в акті форми № КБ-2в № 1 за грудень 2016 року на суму 28868 грн. невірно застосовано відсоток відрахувань ЄСВ 38,52 %; включено до акту суми ЄСВ, який фактично відповідачем не сплачувався; при визначенні вартості виконаних робіт відповідачем невірно застосовані ресурсні елементи кошторисних норм (далі - РЕКН); до актів включено матеріали (фітинги), використання яких не передбачено РЕКН; в ході ревізії було зроблено перерахунок вартості виконаних робіт та встановлено завищення цієї вартості на суму 10035,15грн. (а.с.22-28).

29 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-14/356 відшкодування збитків на суму 10035,15 грн. (а.с.30).

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Посилаючись на те, що актом перевірки було встановлено проведення зайвих виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 10035,15 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання договору підряду № 480.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання і завданими збитками та їх розмір.

У відповідності до ст. 13 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт причинення збитків, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий зв’язок між ними та наявність вини.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір підряду № 480 від 02 грудня 2016 року. Відповідно до умов останнього позивач доручив, а відповідач повинен забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання поточного ремонту системи опалення Супрунівського НВК в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області відповідно до приблизного кошторису та договірної ціни, а позивач (замовник) – оплатити виконану роботу; загальна вартість робіт становить 28868,00 грн.

На виконання умов договору, замовник прийняв від підрядника виконані роботи на суму 28868,00 грн., які оплатив в повному обсязі.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В даному випадку роботи були прийняті позивачем без зауважень та оплачені в повному обсязі.

За ч. 2 ст. 845 ЦК України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

За ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивач при прийнятті робіт не заявив підрядникові (відповідачу) про наявність відступів від умов договору, отже за положеннями ч.1 ст. 853 ЦК України на даний час позивач втратив право посилатися на ці відступи.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за невідповідність даних відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Вартість спірних робіт була погоджена позивачем при укладанні договору, при підписанні договірної ціни робіт на будівництво, а також у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, в яких сторони узгодили загальну вартість робіт в сумі 28868,00 грн. (а.с.14).

При підписанні кошторису позивач повинен був перевірити його правильність та відповідність всім державним нормам. При незгоді з вказаною у кошторисі вартістю позивач мав право звернутися до відповідача з пропозицією про внесення змін до нього.

Також, при підписанні акту прийняття виконаних робіт позивач мав право та можливість перевірити правильність внесених до цього акту даних та негайно заявити про недоліки відповідачу. Проте позивач цього не зробив, акт прийняття робіт підписав без зауважень.

Тому посилання позивача на те, що вказані збитки були спричинені йому внаслідок неправомірних дій відповідача та за наявності вини відповідача, є безпідставним, оскільки сам позивач погоджував склад та вартість спірних робіт, а також не заявляв відповідачу про відступи від умов договору при прийнятті вказаних робіт.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що відповідач спричинив збитки позивачу внаслідок невиконання чи неналежного виконання договірних зобов’язань, оскільки доказів порушення відповідачем умов договору позивач суду не надав, і у позові таких обставин не наводить.

За умовами договору 480 від 02.12.2016р. сторонами було узгоджено загальну вартість робіт на суму 28868,00 грн. (а.с. 10-11).

В акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. (форма КБ-2в) сторони підтвердили виконання позивачем ремонтних робіт на загальну суму 28868,00 грн. (а.с.19).

Отже, вартість виконаних робіт не перевищує вартості робіт, вказаної в договорі.

Тобто, сторони в договорі обумовили ціну роботи в загальній сумі 28868,00 грн., сторони підписали акти виконаних робіт, в яких підтвердили виконання відповідачем робіт на суму 28868,00 грн., позивач на підставі ч. 1 ст. 854 ЦК України сплатив підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи в розмірі 28868,00 грн.

Послання позивача на те, що ним понесено збитків на суму 10035,15 грн., належними доказами не підтверджено.

Позивачем не враховано, що за ч. 2 ст. 845 ЦК України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Доказів погіршення якості роботи позивачем суду не надано і на такі обставини позивач у позові не посилається.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань, доказується кредитором.

Позивачем на підтвердження збитків наданий лише акт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 10.03.2017 р. № 03-21/10.

Також, у позові позивач в якості підстав для задоволення позовних вимог посилається на акт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 10.03.2017 р. № 03-21/10.

Здійснення Держаудитслужбою державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, врегульовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також положенням «Про Державну аудиторську службу в Україні».

До повноважень Державної аудиторської служби України віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

При цьому позивач не надав обґрунтувань та підстав стягнення завданих збитків, не надав документів та інших доказів якими підтверджується їх розмір, не зазначає які саме зобов’язання не виконані відповідачем.

Частиною 1 ст. 858 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Позивач не посилається на наявність у роботі, яка була виконана відповідачем та прийнята замовником недоліків, які роблять її непридатною для використання.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище претензій сторони одна до одної згідно з підписаними актами виконаних робіт не мають.

В даному випадку, акт перевірки (ревізії) - це документ про результати проведеної перевірки (ревізії), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

Тож суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач повинен сплатити спірні кошти, на підставі акту ревізії №03-21/10 від 10.03.2017р.

Вказаний акт сам по собі не є підставою для автоматичного стягнення спірних коштів у процесі розгляду господарського спору без встановлення наявності підстав для такого стягнення.

Як свідчать надані позивачем докази, висновки акту ґрунтуються на дослідженні документів, будівельно-технічне дослідження об’єкта будівництва щодо обсягу фактично виконаних робіт не приводилося.

Верховний Суд України в постанові від 22.01.2013 р. № 3-69гс13 зазначив, що виявлені ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.04.2014р. у справі № 21-40а14, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача. Оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Згідно ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб, які підписували відповідні кошториси та акти, у встановленому чинним законодавством порядку.

Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме відсутні докази невиконання чи неналежного виконання відповідачем взятого на себе за договором зобов’язання, не надано доказів протиправної поведінки боржника; не доведено безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; а також вини безпосереднього боржника у понесенні позивачем вказаних збитків.

Посилання на акт ревізії від 10.03.2017 р. № 03-21/10 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Як вбачається з укладеного сторонами договору підряду, виконання відповідачем умов договору підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт, які були підписані позивачем без зауважень.

За наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з необґрунтованістю.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 15 лютого 2018р.

Суддя Т. М. Безрук