Рішення № 72200351, 07.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2018Справа № 910/22560/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури 20-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДОМІНАНТА" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 23, офіс 1114)

про стягнення 119 290,45 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мелетян Р.М. - за довіреністю від 03.01.2018 року;

від відповідача: Галицький М.І. - за довіреністю №25/17-12 від 25.12.2017 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДОМІНАНТА" про стягнення 119 290,45 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов Договору про закупівлю робіт № 1608000452 від 19.08.2016 року (далі по тексту - Договір) не виконав будівельно-монтажні роботи за етапом 3, передбаченого календарним планом згідно з додатком №3 до Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано неустойку за прострочення виконання зобов'язання.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 66 772,64 грн. - пені, 52 517,81 грн. - 7% штрафу, 1 789,36 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22560/17 та призначено її розгляд справи на 07.02.2018.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

19.01.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 року постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи зі стадії відкриття провадження у справі.

05.02.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заву про зменшення розміру позовних вимог , згідно якої просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 46 515,77 грн. - пені, 52 517,81 грн. - 7% штрафу. Вказану заяву судом прийнято, а тому справа розглядається в частині стягнення з відповідача 46 515,77 грн. (пені) та 52 517,81 грн. (7% штрафу).

В судовому засіданні 07.02.2018 року представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі по тексту - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДОМІНАНТА" (далі по тексту - відповідач, підрядник) укладено Договір про закупівлю робіт №1608000452 (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) Підрядник: зобов'язується виконати роботи з Ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ «Харківтранегаз» (Встановлення газового обладнання) - Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС 2 м. Дніпродзержинськ (далі Роботи), а Замовник - прийняти і оплатити такі Роботи.

Зміст і строки виконання Робіт визначається календарним планом (Додаток №3) що є невід'ємною частиною договору (п. 1.3. Договору).

Строк виконання робіт з дати укладання договору - до 31.12.2017 року (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.5.7. Договору роботи повинні виконуватися відповідно до узгодженого Підрядником і Замовником календарного плану (Додаток 3).

Додатком №3 (Календарний план) до Договору передбачено виконання чотирьох етапів робіт:

1) Розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (кінцевий строк виконання етапу - грудень 2016 року);

2) Постачання газовимірювального та технологічного обладнання та матеріалів (кінцевий строк виконання етапу - квітень 2017 року);

3) Будівельно-монтажні роботи (кінцевий строк виконання етапу - серпень 2017 року);

4) Пусконалагоджувальні роботи (кінцевий строк виконання етапу - жовтень 2017 року).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання Робіт або виконання Робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором, відмову від виконання Робіт в обсягах та за ціною, що вкачані в даному Договорі. Підрядник виплачує Замовникові неню у розмірі 0,1 відсотка вартості Робіт, яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє Підрядника від виконання зобов'язань в натурі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо виконання етапу №3 робіт «Будівельно-монтажні роботи» (кінцевий строк виконання етапу - серпень 2017 року), в обумовлений договором термін, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції, а саме: 46 515,77 грн. - пені, 52 517,81 грн. - 7% штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладені договорів підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Однак, 29.12.2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1608000452 від 19 серпня 2016 року, за умовами якої пункт 5.1. Договору та Додаток №3 до Договору викладено в новій редакції.

Відповідно до п.5.1. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 29.12.2017 року) строк виконання робіт з дати укладання договору - до 31.12.2018 року.

Додатком №3 «Календарний план» до Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 29.12.2017 року) передбачено виконання чотирьох етапів робіт:

1) Розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (кінцевий строк виконання етапу - грудень 2016 року);

2) Постачання газовимірювального та технологічного обладнання та матеріалів (кінцевий строк виконання етапу - квітень 2017 року);

3) Будівельно-монтажні роботи (кінцевий строк виконання етапу - червень 2018 року);

4) Пусконалагоджувальні роботи (кінцевий строк виконання етапу - липень 2018 року).

Таким чином, відповідачем не порушено погоджений календарний план в частині виконання робіт по етапу №3, згідно додаткової угоди №2 до Договору, а тому позивач неправомірно застосовує положення пункту 7.2. Договору, та як момент виконання зобов'язання по етапу робіт №3 ще не настав.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 13.02.2018 року.