Рішення № 72200178, 09.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2018Справа № 910/23727/17

За позовом акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ"

до відповідача: Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" в особі філії "Житомирський ВЕТВЗ" Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"

2. Товарної біржі "Київський кліринговий дім"

про визнання права власності на майно (грошові кошти) та витребування його із чужого незаконного володіння, -

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Гнідіна М.Ю.

Представники:

від позивача: Мисевра Т.А. - за дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Похиленко А.В. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» в особі філії «Житомирський ВЕТВЗ» Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок», Товарна біржа «Київський кліринговий дім» про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.09.2017 р. між позивачем та товарною біржею «Київський кліринговий дім» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, на підставі якого було здійснено перерахування коштів за помилковими реквізитами, внаслідок чого 26.09.2017 р. позивачем на підставі платіжного доручення № 7065 помилково перераховано філії «Житомирський ВЕТВЗ» Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. Позивачем направлено третій особі 1 вимогу про повернення помилково перерахованих коштів, однак третя особа 1 кошти не повернула у зв'язку з накладенням арешту Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. В подальшому вказані кошти були списані з рахунку третьої особи 1 за вимогою відповідача. Позивач, вважаючи, що відповідач незаконно володіє його грошовими коштами, звернувся з позовом про визнання права власності на кошти в сумі 400 000,00 грн. та витребування їх з незаконного володіння відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2018 року відкрито провадження у справі № 910/23727/17 та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

22.01.2018 р. від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими відповідач позов не визнав, оскільки, на його думку дії щодо списання коштів були здійснені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме ст. 52 Закону, згідно з ч. 1, 2 якої виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

29.01.2018 р. надійшли пояснення від третьої особи 2, згідно з якими остання просила задовольнити позовні вимоги.

01.02.2018 р. надійшли пояснення від третьої особи 1. У своїх поясненнях третя особа 1 просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та третя особа 1 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про розгляд справи без їх участі. Крім того, оприлюднення інформації про дату та час розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що надає можливість учасникам розгляду справи ознайомитися з інформацією про дату та час розгляду справи.

У судовому засіданні 09.02.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2017 р. позивачем на підставі платіжного доручення № 7065 було перераховано філії «Житомирський ВЕТВЗ» Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» (третя особа 1) грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. з призначенням платежу: «перерахування поворотної фінансової допомоги згідно договору №107-17-ФД від 26.09.2017р.».

Як стверджує позивач, перерахування коштів здійснене помилково, у зв'язку з наданням третьою особою 2 неправильних реквізитів, разом з тим доказів на підтвердження того, що третя особа-2 надала йому інші реквізити, ніж указані в договорі, позивач не надав.

26.09.2017 р. позивачем направлено третій особі 1 лист № 071739.115.039.КР-Н від 26.09.2017 р., яким повідомлено про помилкове перерахування коштів.

Листом №83 від 27.09.2017 р. третя особа 1 повідомила позивача про неможливість повернення коштів, у зв'язку з арештом, накладеним Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач), одночасно визнавши, що кошти перераховані помилково.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду договір, укладений 26.09.2017 р. між публічним акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (позивач) та Товарною біржею «Київський кліринговий дім» (третя особа 2) про надання поворотної фінансової допомоги № 107-17-ФД (надалі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що позивач надає третій особі 2 поворотну фінансову допомогу, а третя особа 2 зобов'язалася повернути таку фінансову допомогу.

28.09.2017 р. позивач звернувся до відповідача листом № 071742.115.013.КР-Н від 28.09.2017 р. про помилкове перерахування коштів на рахунок третьої особи 1, який залишено відповідачем без відповіді.

Сторонами не заперечується той факт, що 12.10.2017 року наявні на рахунку третьої особи 1 кошти були списані за платіжною вимогою відповідача.

У зв'язку зі списанням коштів з рахунку третьої особи 1 позивач вважає, що відповідач безпідставно володіє належними позивачу коштами в сумі 400 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 ч. 2 вказаної статті Закону державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний звернути стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку боржника, крім випадків перебування коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. У інших випадках державний виконавець зобов'язаний звернути стягнення на кошти, що перебувають на рахунку боржника.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує про безпідставне володіння відповідачем належними йому коштами, а саме про повернення майна (грошових коштів), набутого без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами ч. 2 ст. 1212 положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Наведені норми ЦК України вказують на те, що обов'язок повернути безпідставно набуде майно покладається саме на особу, яка набула або зберегла у себе таке майно без достатньої правової підстави.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується іншими учасниками провадження, що грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. були перераховані згідно з платіжним дорученням № 7065 третій особі 1.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме третя особа 1 є тією особою, яка набула майно без достатньої правової підстави та саме на неї покладається обов'язок з повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Наведене узгоджується з положеннями пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р., яким встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Отже, норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні та положення ст. 1212 ЦК України, покладають обов'язок з повернення помилково отриманих коштів саме на їх отримувача.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вказана норма встановлює право особи звернутися за захистом свого майнового права (права власності), коли таке право порушується або не визнається органом/особою, який/яка здійснює заходи примусового виконання, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому застосування вказаної норми можливе лише в тому разі, коли порушення права здійснюється органом примусового виконання.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли з факту набуття третьою особою 1 майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, і саме третя особа 1 є тим суб'єктом, на якого законодавець покладає обов'язок з повернення безпідставно набутого майна. Право, за захистом якого звернувся позивач, було порушене не в результаті протиправних дій органу державної виконавчої служби, а в результаті набуття належного позивачу майна без достатньої правової підстави.

Положення ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» не врегульовують відносини, пов'язані із набуттям майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України гроші належать до об'єктів цивільних прав, а саме до речей.

При цьому гроші не наділені індивідуально визначеними ознаками та вимірюються числом, відтак належать до речей, визначеними родовими ознаками та є замінними в силу положень ч. 2 ст. 184 ЦК України, а відтак особа, яка набула грошові кошти без достатньої правової підстави не позбавлена можливості здійснити повернення цих коштів з будь-якого належного їй банківського рахунку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у позивача витребовувати грошові кошти від відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.М. Шкурдова

Дата складання повного тексту рішення: 13.02.2018р.