Рішення № 72198847, 05.02.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2316/15-ц

Провадження № 2/352/107/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Кукули О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Національний банк України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач 24.11.2015 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, у якому просив зобов’язати відповідача надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 05.11.2015 р., а саме інформацію щодо: 1) суми погашеного кредиту, суми нарахованих відсотків (комісії), суми сплачених відсотків (комісії), суми нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; 2) надати положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання кредитного договору від 23.11.2009 р.; 3) підтвердити повноваження особи, яка підписала кредитний договір № IFH0AD40306401 від 23.11.2009 р. від імені банку; 4) повідомити номер рахунку, на який банк зарахував 72849,54 грн. кредитних коштів; 5) надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень та/або заяви на видачу готівки на оплату 72849,54 грн. від 23.11 2009 р. на споживчі цілі.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 23.11.2009 р. між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № IFH0AD40306401, у відповідності до якого позивач отримав грошові кошти у національній валюті в сумі 72849,54 грн. У позичальника не має жодного документу (меморіального ордеру, заяви про видачу готівки, платіжного доручення), які б вказували про перехід права власності на кошти від банку до позичальника. 05.11.2015 р. позивач та його представник надіслали запит до банку стосовно надання інформації, зокрема про: 1) суму погашеного кредиту, суму нарахованих відсотків (комісії), суму сплачених відсоткі (комісії), суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; 2) надати положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання кредитного договору; 3) підтвердити повноваження особи, яка підписала кредитний договір № IFH0AD40306401 від 23.11.2009 р. від імені банку; 4) повідомити номер рахунку, на який банк зарахував 72849,54 грн. кредитних коштів; 5) надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень та/або заяви на видачу готівки на оплату 72849,54 грн. від 23.11.2009 р. на споживчі цілі. Однак, відповіді на даний запит банк у порушення ст.56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не надав. Як зазначено у Постанові правління НБУ від 14.07.2006 р. № 267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» на письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю, або з його письмового дозволу банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному у письмовому запиті або дозволі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути у відсутності позивача та його представника, позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача повторно не з’явився у судове засідання, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи, не повідомив суду про причини неявки свого представника у судове засідання, не подав відзиву, у зв’язку з чим суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, у поданому письмовому поясненні НБУ просив справу розглянути у відсутності свого представника та відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 23.11.2009 р. між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитно-заставний договір № IFH0AD40306401. Згідно п.17.1.1 договору загальний розмір кредиту складає 72849,54 грн. Відповідно до п.17.4 договору з урахуванням положень статті договору 3.3 (механізм видачі кредиту) позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредит: а) в сумі 66500,00 грн. на поточний рахунок автосалону Погашение КОНФИСКАТА № 29097829003020; б) в сумі 4057,50 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страхова компанія «Ингосстрах» № 26507050000686; в) в сумі 34 грн. на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок ДП «Інформаційний центр» МЮУ № 26002301813; г) в сумі 1995,00 грн. для сплати винагороди банку за надання фінансового інструменту на рахунок № 61112909903109; д) в сумі 263,04 грн. для сплати вартості поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на рахунок № 26507050000006 (а.с.7-12). Відповідно до п.3.3 даного договору кредитні кошти, видані банком будь-яким із способів, визначеним цією статтею, вважаються такими, що одержані позичальником від банку.

05.11.2015 р. позивач надіслав запит до банку стосовно надання інформації, зокрема про: 1) суму погашеного кредиту, суму нарахованих відсотків (комісії), суму сплачених відсотків (комісії), суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; а також просив: 2) надати положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання кредитного договору; 3) підтвердити повноваження особи, яка підписала кредитний договір № IFH0AD40306401 від 23.11.2009 р. від імені банку; 4) повідомити номер рахунку, на який банк зарахував 72849,54 грн. кредитних коштів; 5) надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень та/або заяви на видачу готівки на оплату 72849,54 грн. від 23.11.2009 р. на споживчі цілі (а.с.6). Однак, до цього часу позивач відповіді не отримав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Відповідно до п.3.1. розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління НБУ від 14.07.2006 р. № 267, зареєстрованою в МЮУ 03.08.2006 р. за № 935/12809, письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою; письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою; її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта. На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю, або з його письмового дозволу банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Згідно п.3.3 вказаних Правил передбачено, що банк у разі надходження до нього письмової вимоги про надання інформації, що містить банківську таємницю, зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, якщо інші строки не встановлені законодавством України.

Як вбачається із запиту на інформацію, він містить перелік витребовуваної інформації, яка підпадає під поняття банківської таємниці у розумінні ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема про суму погашеного кредиту, суму нарахованих відсотків (комісії), суму сплачених відсотків (комісії), суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що відповідач не надав жодної відповіді на запит позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.

Суд вважає, що положення (інструкція) про кредитування є внутрішньою інформацією щодо діяльності кожного банку, крім того є загальнодоступною інформацією, яка міститься на офіційному сайті банку, однак таке положення може змінюватись, тому відповідачу слід надати позивачу положення про кредитування, що діяло на дату підписання кредитного договору, тобто на 23.11.2009 р.

Суду незрозуміла вимога позивача щодо підтвердження повноважень особи, яка підписала кредитний договір від імені банку, яким чином відповідач має підтвердити такі повноваження, тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Так само не підлягають до задоволення вимоги позивача про повідомлення номеру рахунку, на який банк зарахував 72849,54 грн. кредитних коштів, оскільки усі запитувані позивачем реквізити містяться у п.17.4 кредитного договору № IFH0AD40306401 від 23.11.2009 р., відповідно меморіальні договори, платіжні доручення, заяви на видачу готівки на оплату зазначеної суми відсутні у зв’язку з перерахуванням банком коштів безпосередньо на вказані вище рахунки.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 56, 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 3.1, 3.3 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління НБУ від 14.07.2006 р. № 267, зареєстрованою в МЮУ 03.08.2006 р. за № 935/12809, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 288 ч.3 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 05.11.2015 р., а саме інформацію щодо суми погашеного кредиту за кредитним договором № IFH0AD40306401 від 23.11.2009 р., суми нарахованих відсотків (комісії), суми сплачених відсотків (комісії), суми нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації.

Зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання кредитного договору від 23.11.2009 р.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Повторне заочне рішення підлягає оскарженню в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.02.2018 р.

Головуюча М.М.Хоминець