Постанова № 72198582, 13.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

13 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року (суддя Вовк Є.І.) у справі № 753/2187/17-ц Дарницького районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Олена Іванівна, про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, уточненим в подальшому, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав № 13-430 від 29.08.2014 (далі - Договір), вона придбала майнові права на квартиру АДРЕСА_1 у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» (далі - ТОВ «ДБК-Партнер»). 13.07.2015 між сторонами Договору був підписаний акт прийому-передачі квартири, за умовами якого продавець побудував та передав, а покупець сплатив 100% вартості та прийняв квартиру АДРЕСА_1. З метою державної реєстрації даної квартири вона зверталась до Київської міської ради із відповідною заявою, за результатом розгляду якої їй відмовлено у державній реєстрації, оскільки реєстратором встановлені наявні обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме зареєстрована іпотека та заборона на квартиру АДРЕСА_1.

Зазначала, що за адресою: АДРЕСА_1 іпотека та заборона на відчуження нерухомого майна зареєстровані 03.04.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною (далі - ПН КМНО Марченко О.І.)Майнові права на квартиру, на якій наявні обтяження та іпотека, належать ОСОБА_2 та знаходяться у недобудованому об'єкті, який належав ТОВ «Градострой» та мав не оформлену належним чином адресу: АДРЕСА_1, та який до цього часу є незавершеним будівництвом, не введений в експлуатацію, без будівельної та поштової адреси.

Позивачка, посилаючись на те, що укладеним між відповідачами іпотечним договором порушено її права та інтереси, оскільки вона не може зареєструвати право власності на свою квартиру, просила з підстав, передбачених ст. 215, 216 ЦК України, визнати недійсним іпотечний договір № 02-10/689 від 03 квітня 2006 року, посвідчений ПН КМНО Марченко О.І., укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; судом належним чином не досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом неправильно встановлено всі обставини справи, а саме те, що між ТОВ «ДБК-Партнер» та ОСОБА_1 було укладено договір на придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1; на підтвердження укладеного договору між сторонами був підписаний акт прийому передачі майнових прав.

Судом не взято до уваги, що вона як законний власник квартири не може належним чином реалізувати своє право на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що рішення не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості просила скасувати рішення Дарницького районного суду від 17.10.2017 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Анділахай В.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в задоволенні.

Позивачка, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Від представника позивачки - ОСОБА_5 на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що він не може з'явитися в судове засідання з тих підстав, що в цей час він виїжджає закордон.

Колегія суддів визнає причини неявки представника позивача неповажними, та у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку - Анділахай В.С. та відповідача ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2006 року між Закритими акціонерним товариством інвестиційна компанія «Обрій Капітал» (Торговець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (далі - ТОВ «Градострой», Емітент), з другої сторони, та з ОСОБА_6 (Покупець) укладено Договір № 1/2004-Е-Б 138 (далі - Договір 1) купівлі-продажу облігацій ТОВ «Градострой» (а.с. 75-80).

Пунктом 2.1. Договору 1 передбачено, що Торговець зобов'язується передати у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти у власність та оплатити курсову вартість повного пакету облігацій.

Відповідно до пункту 2.2. Договору 1 оплата повного пакету облігацій надає покупцю виключне майнове право на придбання (отримання) об'єкту. Покупець зобов'язується виконати всі умови договору та повністю оплатити вартість повного пакету облігацій, а Емітент з моменту оплати першого пакету облігацій закріплює за покупцем об'єкт в будинку. За умови належного виконання своїх зобов'язань покупець має право отримати об'єкт у власність протягом одного місяця з моменту введення будинку в експлуатацію шляхом укладення емітентом договору купівлі-продажу об'єкту, за яким покупець передає придбаний за цим договором повний пакет облігацій емітенту в розрахунок за об'єкт.

В пункті 2.3. Договору визначено характеристики об'єкту відповідно до проектно-кошторисної документації, а саме: номер квартири - 257, поверх будинку - 19, кількість кімнат - 2, загальна площа - 71,69 кв.м., житлова площа - 34,67 кв.м.

В пункті 2.4. Договору 1 зазначено характеристики будинку: АДРЕСА_1, проектна кількість поверхів - 25.

03 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 02-10/689 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту № 42 06 07 063 від 03.04.2006, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, майнові права на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру № 257, що знаходиться на 19 поверсі, загальною площею 71,69 кв.м., жилою площею 34.67 кв.м. та будується за адресою: АДРЕСА_1.

В пункті 1.1.1. Іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору № 1/2004-Е-Б 138 купівлі-продажу облігацій ТОВ «Градострой» від 14 березня 2006 року, що укладений між іпотекодавцем, ТОВ «Градострой» та Закритим акціонерним товариством «Обрій Капітал».

З матеріалів справи також вбачається, що 29 серпня 2014 року між ТОВ «ДБК-Партнер» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 13-430/к.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що за даним Договором продавець продає, а покупець придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_1, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору під майновими правами сторони розуміють право продавця набути у власність квартиру, яке виникне у продавця на підставі Договору № 21/05-13 від 21.03.2013 з замовником будівництва - ПАТ «Домобудівний комбінат № 4», якому надано право користування земельною ділянкою згідно з рішенням Київської міської ради ІХ сесії VI скликання від 26.04.2012 за № 530/7867, Договором оренди земельної ділянки від 16.07.2012 за реєстровим № 312, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 17.07.2012 за № 63-6-00660 і дозвіл на будівництво житлового будинку згідно з експертним звітом № 00-0622-13/ЦБ від 08.08.2013 та Дозволом на виконання будівельних робіт № ІУ115132250060 від 13.08.2013.

Відповідно до Акту прийому-передачі майнових прав на квартиру до Договору купівлі-продажу майнових прав № 13-430/к від 29.08.2014, складеного 01 вересня 2014 року, ТОВ «ДБК-Партнер» передав, а ОСОБА_1 прийняла в повному обсязі майнові права на квартиру у житловому будинку з наступними характеристиками: адреса забудови: АДРЕСА_1.

13 липня 2015 згідно акту прийому-передачі квартири покупцю ТОВ «ДБК-Партнер» побудував та передав, а ОСОБА_1 сплатила 100% вартості, та прийняла квартиру АДРЕСА_1.

З метою державної реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_1 зверталась до Київської міської ради із відповідною заявою.

Згідно рішення № 30076420 від 16 червня 2016 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В рішенні зазначено, що відсутні підстави для реєстрації прав за ОСОБА_1, оскільки встановлено наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме зареєстрована іпотека та заборона на квартир АДРЕСА_1, де іпотекодавцем визначена інша особа (відмінна від заявника).

У відповідності до листа Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 11.11.2015, адресований ПАТ «ДБК № 4», в якому зазначено, що відповідно до наказу Департаменту містобудування та архітектури «Про присвоєння будівельної адреси об'єкту будівництва» від 22.07.2014 № 106 об'єкту будівництва (житловий будинок № 1) ПАТ «ДБК № 4», враховуючи надану проектну документацію на будівництво об'єкта, затверджену наказом ПАТ «ДБК № 4» від 08.08.2013 № 52, присвоєно будівельну адресу: вул. Здолбунівська, 13 у Дарницькому районі м. Києва. Листом від 02.04.2015 № 055-2233 Департамент надав погодження Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації на присвоєння поштової адреси закінченого будівництвом об'єкту ПАТ «ДБК № 4» АДРЕСА_1.

В листі також зазначено, що Департамент в установленому порядку не погоджував та не присвоював поштової та/або будівельної адреси: вул. Здолбунівська, 13 іншим об'єктам крім вищезазначеного (а.с. 24).

Разом з цим, в матеріалах справи також міститься довідка, видана Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 4» (а.с. 25), в якій зазначено, що Товариство було замовником будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) і відповідно отримало усі необхідні документи для будівництва, в тому числі наказ Департаменту істобудування та архітектури від 23.07.2014 за № 106 про присвоєння об'єкту будівництва будівельної адреси. Квартира АДРЕСА_1, і на яку ОСОБА_1 заявлено права, що на підставі даних поданого технічного паспорту розташована на 23 поверсі та складається з двох кімнат, в іпотеці та під забороною не знаходилася. Дана квартира 100% оплачена ОСОБА_1

Майнові права на квартиру, на якій наявні обтяження та іпотека, знаходяться у недобудованому об'єкті, який належав ТОВ «Градострой» та мав не оформлену належним чином адресу: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), та який до цього часу є незавершений будівництвом, не введений в експлуатацію, без будівельної та поштової адреси.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, про що також зазначала сама ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, що в іпотеці Банку та під забороною відчуження перебувають майнові права на квартиру в іншому будинку, який незавершений будівництвом, не зданий в експлуатацію, та є відмінним від будинку, зданого в експлуатацію, майнові права на квартиру в якому належать позивачці.

Крім цього, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Анділахай С.М. також пояснив суду, що в іпотеці Банку за іпотечним договором від 03.04.2006, укладеного з ОСОБА_2, предметом є зовсім інші майнові права в іншому недобудованому об'єкті по вул. Здолбунівська у м. Києві, який належав ТОВ «Градострой» та мав не оформлену належним чином адресу: АДРЕСА_1 та який до цього часу є незавершеним будівництвом, не введений в експлуатацію, без поштової адреси.

Наведені вище обставини свідчать про те, що в одному будівельному кварталі будувалося два будинки різними забудовниками за однією будівельною адресою

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи квартира № 257, майнові права на яку визнано за ОСОБА_1, знаходиться в будинку, який введений в експлуатацію, та якому присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1. Будинок знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1.

Квартира № 257, майнові права на яку належать ОСОБА_2, знаходиться в будинку, який незавершений будівництвом, не введений в експлуатацію, та якому належним чином не оформлена поштова адреса. Даний будинок знаходиться на земельній ділянці з іншим кадастровим номером НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Звертаючись до суду з позовом позивачка посилалася на те, що іпотечним договором, укладеним 03.04.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, порушено її права та законні інтереси, оскільки вона не може зареєструвати право власності на квартиру, що знаходиться в багатоквартирному будинку, який введений в експлуатацію, та є відмінним від будинку, майнові права на квартиру в якому належать ОСОБА_2

Оскільки квартира № 257, яка придбана ОСОБА_1, знаходиться в будинку, який є відмінним від будинку, майнові права на квартиру № 257 в якому належать ОСОБА_2, то сам факт зазначення в спірному іпотечному договорі адреси, що збігається з адресою будинку, в якому позивачкою придбано квартиру № 257, не є правовою підставою для визнання, укладеного між відповідачами договору, недійсним.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147, абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Дата виготовлення повного тексту постанови - 14 лютого 2018 рік.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/2187/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1059/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.