Постанова № 72198468, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

номер апеляційного провадження 22 -ц/796/ 443/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Болотова Є.В., Шахової О.В

при секретарі: Довгопола А.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

представника ТОВ «Ковальська- Житлосервіс»- Тарасенко Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року ухвалене під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Колесник О.М.

по цивільній справі № 753/167/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ковальська- Житлосервіс» про зобов'язання здійснити перерахунок за опалення квартири.

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Ковальська - Житлосервіс » про зобов'язання здійснити перерахунок за опалення квартири.

Посилаючись на те, що між ним як власником квартири та відповідачем було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг. За умовами якого ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» зобов'язалось забезпечувати обслуговування та поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1.а з 27.09.2010 року за додатковою угодою відповідач зобов'язався забезпечувати надання послуг з централізованого опалення, абонентського обліку квартирних засобів обліку теплової енергії.

У порушення вимог угоди, відповідач з січня 2015 року почав нараховувати плату за опалення належної позивачу квартири без врахування показників квартирного засобу обліку теплової енергії, яка за період з січня по квітень 2015 року склала 1 476 гривень. Тому ставив питання про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру плати в сумі 1 476 гривень за опалення квартири, що була нарахована за період січень-квітень 2015 року, із урахуванням поточних на той період часу показників квартирного засобу обліку теплової енергії.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішення суду позивача подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи крім іншого, що положеннями укладеного з відповідачем договору від 06.02.2009 року № 214347, додаткової угоди №1 від 27.09.2010 року, та чинним законодавством не передбачено право відповідача на здійснення нарахування за опалення квартири за нормативами (нормами) споживання без врахування показань квартирного засобу обліку теплової енергії.

Навпаки, п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених аб. 5 пункту 15 цих Правил, в якому мова йде про необхідність оплати послуг згідно з нормативами (нормами) споживання у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Також судом було залишено поза увагою положення ст. ст. 24, 25 ЗУ «Про теплопостачання», згідно яких споживач теплової енергії має право на отримання перерахунку, а теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані здійснювати перерахунок за спожиту споживачем теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Позивач підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1.

06.02.2009 року між ним та відповідачем укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, за умовами якого ТОВ «Ковальська - Житлосервіс » зобов'язалось забезпечувати обслуговування та поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із встановленням та введенням в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії, яка споживається квартирою АДРЕСА_1 ( позивача), 27.09.2010 року між сторонами до договору було укладено додаткову угоду, за умовами якої відповідач зобов'язався забезпечувати надання послуг з централізованого опалення, абонентського обліку квартирних засобів обліку теплової енергії. Крім того, відповідно до умов угоди, розрахунки оплати послуг з теплопостачання здійснюються на підставі щомісячних звітів щодо використання теплової енергії упродовж опалювального періоду за показниками будинкових та квартирних засобів обліку.

Звертаючись до суду позивач вказував на те, що з січня 2015 року відповідач почав нараховувати плату без врахування показників засобу обліку теплової енергії.

Згідно листа ТОВ „ Ковальська - Житлосервіс " від 24.06.2015 року за № 638 вбачається, що підставою для нарахування оплати по опалення за вказаний період часу без врахування показників квартирного приладу обліку теплової енергії є п. 3.3. додаткової угоди № 1 до договору. За умовами якого споживач не мав права під час опалювального сезону самовільно перекривати подачу теплоносія в квартиру, а також зменшувати споживання теплової енергії, якщо при цьому порушується нормативна температура повітря в житлових та не житлових приміщеннях. При цьому в якості доказу порушення нормативу температури повітря в житлових та не житлових приміщеннях відповідач послався на незмінні показники теплолічильника у квартирі позивача.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідачем були виконані зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, тобто здійснено підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири АДРЕСА_1. У позивача через несплату за надані послуги у період з січня по квітень 2015 року виникла заборгованість яка становила 1476 гривень. Враховуючи, що він не заявив та не здійснив відключення отримання послуг з централізованого водопостачання у передбаченому законом порядку, суд вважав відсутніми підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості нарахованої за спірний період.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Умови додаткової угоди до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій від 27.09.2010 року не містять у собі підстав які б давали право відповідачу нараховувати плату за опалення квартири позивача без врахування показників квартирного приладу обліку теплової енергії.

Згідно до ст. 32 Закону України „Про житлово - комунальні послуги" плата за житлово - комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку визначеному КМУ.

Порядок надання комунальних послуг, порядок їх обліку та оплати, права та відповідальність споживачів і виконавців послуг визначено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів ( норм споживання) на підставі платіжного документу або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п.3.3. на який посилається відповідач споживач ( позивач ) не має права під час опалювального сезону самовільно перекривати подачу теплоносія в квартирі також зменшувати споживання теплової енергії, якщо при цьому порушуються нормативи температури повітря в житлових та нежитлових приміщеннях.

Незмінні показники тепло лічильника за оспорюваний період свідчать про недотримання на думку, відповідача умов договору на порушення нормативу температури повітря в прилеглих приміщеннях.

У той же час матеріали справи не містять у собі доказів на підтвердження температурних показників жилих приміщень позивача. Замірів температури повітря в житлових та не житлових приміщеннях квартири у вказаний період часу зроблено не було.

Відсутні докази того, що температурні показники житлового приміщення позивача порушили нормативи температури повітря в прилеглих не житлових та житлових приміщеннях інших мешканців будинку.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує на незмінність показників теплового лічильника за спірний період.

За даними розрахункової відомості відповідачем протягом січня - березня 2015 року показники тепло лічильника позивача зазначаються як - 2. 525 ( а.с. 47 -49)

Однак, за даними комісійного акту показники теплового лічильника в квартирі АДРЕСА_1 станом на 02.09.2015 року становлять - 2, 434 МВТ ( ас. 39)

Наявну різницю в показниках, до судового розгляду відповідачем позивачу роз'яснено не було, доказів які б спростовували обставини викладені в зазначеному вище акті в ході розгляду справи суду також не надано.

Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції відповідач вказував також на те, що позивачем порушені положення п. 25 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, а саме відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку , що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Вказуючи при цьому, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання

У той же час нарахована відповідачем заборгованість позивача за період січень -квітень 2015 року склала 1476 гривень. Перевірити правомірність нарахування такої суми заборгованості ( чи розміру штрафних санкцій за порушення умов договору згідно пояснень відповідача) неможливо, так як механізм розрахунку такої суми заборгованості та її складові відповідачем не вказані.

Слід зазначити, що в ході судового розгляду відповідачем вказувалось про правомірність нарахування суми заборгованості виходячи з положень ч. 2 п. 3.3. додаткового договору, за яким - плата за надані послуги з централізованого опалення за наявності квартирних засобів обліку теплової енергії складається за їх показниками та кількості теплоти спожитої на опалення місць загального користування (МЗК) з урахуванням коефіцієнту, який враховує частку окремого помешкання у витратах з опалення МЗК ( а.с 9).

За діючими нормативними документами оплата послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку здійснюється відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359.

У той же час надаючи роз'яснення на звернення позивача та направляючи йому претензії протягом 2015 - 2016 років, відповідач не посилався на зазначені вище положення додаткового договору як підставу правомірності нарахування суми за надані послуги щодо опалення відносно квартири позивача протягом січня - квітня 2015 року.

Не були такі доводи і предметом розгляду у суді першої інстанції.

З урахуванням положень ст. 358 ЦК України , колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача не можуть бути покладені в основу судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 376 ЦПК України про задоволення вимог позивача з зазначених вище підстав, так як у ході розгляду справи правомірність дій відповідача щодо розміру нарахування заборгованості не знайшла свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381 -383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 -У111, п. 8 розділу Х111 «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147 -У11 від 03 жовтня 2017 року , ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів , -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року скасувати та постановити нове за яким

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житло сервіс» здійснити перерахунок розміру плати за опалення квартири АДРЕСА_1 за період січень - квітень 2015 року в розмірі 1476 гривень виходячи з поточних на той період часу показників квартирного засобу обліку теплової енергії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житло сервіс» ( 02140 м. Київ проспект Бажана, 14 код ЄДРПОУ 32912720) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 520, 56 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена вкасаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови складено 13 лютого 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: