Ухвала суду № 72198397, 10.01.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3718/18

Справа №760/513/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про залишення позовної заяви без руху/

10 січня 2018 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про усунення порушень, які з'явилися при самовільній реконструкції інженерних комунікацій житлового будинку та відшкодування збитків -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Київенерго», треті особи: ОСОБА_2, ОСББ «Башта» та просив:

зобов'язати відповідача від'єднати та демонтувати незаконно підключені прилади гарячого водопостачання, опалення та електроспоживання в приміщеннях №252, 253, 254 в будинку ОСББ «Башта» за адресою: м. Київ, вул. Клінічна, 23-25,

зобов'язати відповідача виплатити йому за завдання моральної шкоди у зв'язку з недоотриманням ним послуг з гарячого водопостачання, опалення та електропостачання з вини відповідача 150 000,00 грн.,

накласти на керівника відповідача відповідно до ст. 212 КУпАП адміністративний штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання неповно відповіді у листі №42КД/012/12707 від 23.05.2017.

Вказаний позов не відповідає вимогам чинного ЦПК України, а саме: позивач при зверненні з даним позовом до суду посилається на норми ЦПК, які 15.12.2017 року втратили чинність, у зв'язку з чим йому слід привести свою позовну заяву у відповідності до діючого законодавства.

Крім того, позивачу слід звернути свою увагу на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Так, позивачем не зазначено ціну позову, хоча у своєму позові він вказав, що останній носить майновий характер, не надано розрахунку моральної шкоди, яку він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Чинним ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. ст. 23, 1167 ЦК України).

Так, згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу в позовній заяві слід зазначити:

- з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Окремо слід зазначити, що в заяві зазначається: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Зокрема, суд звертає увагу позивача на те, що однією із заявлених ним вимог є накладення на керівника відповідача відповідно до ст. 212 КУпАП адміністративного штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання неповно відповіді у листі №42КД/012/12707 від 23.05.2017.

Права, свободи та інтереси фізичних осіб захищаються у спосіб, визначений законами України.

У ст. 16 ЦК України вказані способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Статтею 23 Закону України № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» визначено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Так, у відповідності до цієї статті, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями статті 24 Закону № 2939-VI передбачена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Тобто, Законом №2939-VI визначено право запитувача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, порядок оскарження та спосіб захисту порушених законних прав та інтересів запитувача, а також відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 212-3 ЗУ «Про звернення громадян» встановлено, що порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з вищенаведеного, питання притягнення до відповідальності посадової особи за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" вирішується в порядку, передбаченому КУпАП, а не в порядку позовного провадження за ЦПК України.

Разом з тим, у відповідності до ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Таким чином, позивачу слід визначитися з його позовними вимогами.

Також у позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до ПАТ «Київенерго», тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.

Виходячи з цього, в позові слід зазначити:

- в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем,

- якими нормами чинного законодавства обґрунтовується порушення такого права, якщо воно є,

- як вбачається з поданої заяви, в ній не зазначені докази, які обґрунтовують позовні вимоги заявлені до відповідача.

Також відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності),

Позивачем не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Крім того, відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 185 ЦПК України вважаю необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: ОСОБА_2, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» про усунення порушень, які з'явилися при самовільній реконструкції інженерних комунікацій житлового будинку та відшкодування збитків - залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви, з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: